Постанова КЦС ВС № 2-1459/2010

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ справа № 2-1459/2010 провадження № 61-756св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В., учасники справи: заявник - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «Укрсиббанк», провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Зуб Т. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст подання

1. У серпні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Н. В. звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

2. Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Гречин Н. В. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 2-1459/2010, виданого 04 жовтня 2010 року Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 16 серпня 2007 року № 11171542000 в сумі 498 848,39 грн та з виконання виконавчого листа № 2-1459/2010, виданого 04 жовтня 2010 року Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» судових витрат у розмірі 1 820,00 грн.

3. Протягом перебування виконавчого провадження на примусовому виконанні боржник рішення суду самостійно не виконав, декларацію та пояснення з приводу не виконання рішення не надав, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснив, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Вжитті заходи приватним виконавцем Гречин Н. В. не призвели до виконання судового рішення, у зв`язку з чим виникла необхідність в зверненні до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. 5. 06 червня 2025 року стягувач подав запит до приватного виконавця для з`ясування дати укладення шлюбу між боржником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомив приватного виконавця про те, що боржник прийняв спадщину після померлої дружини, яка складається з: житлового будинку, загальною площею 155,2 кв. м, житловою площею 51,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, площею 0,1476 га, кадастровий номер 5324080701:01:001:0279, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

6. Крім того, стягувач надав копію спадкової справи № 75/2009, заведеної після смерті ОСОБА_2 , згідно з якої вбачається, що спадкоємцями окрім ОСОБА_1 (чоловіка померлої) також є: її діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . З копії спадкової справи № 75/2009 вбачається те, що всі спадкоємці померлої ОСОБА_2 спадщину прийняли, але свідоцтво про право на спадщину за законом не отримали.

7. Також, стягувач надав копію спадкової справи № 16/2021, заведеної Другою полтавською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (мати померлої ОСОБА_2 ), спадкоємцями якої є її сини ОСОБА_8 , який подав заяву про прийняття спадщини 02 лютого 2021 року, ОСОБА_9 , який подав заяву про прийняття спадщини 02 лютого 2021 року, а також її чоловік ОСОБА_7 .

8. Полтавський апеляційний суд постановою від 13 лютого 2025 року у справі № 545/2412/21 відмовив АТ «Укрсиббанк» до спадкоємців померлої ОСОБА_2 у зверненні стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 155,2 кв. м, житловою площею 51,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,1476 га, кадастровий номер 5324080701:01:001:0279, передану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Крім того суд апеляційної інстанції встановив обставини кола спадкоємців, які прийняли спадщину на нерухоме майно, а також встановили обставину набуття у власність спадкоємцями цього майна, яке ними не оформлено.

9. Таким чином, зазначене спадкове майно ОСОБА_2 успадкували також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 (після смерті якої частку в спадковому майні успадкували: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ).

10. З огляду на те, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено 06 серпня 2001 року, а тому нерухоме майно, набуте ОСОБА_2 у 2007 році, є спільною сумісною власністю подружжя.

11. Отже, боржнику ОСОБА_1 належить на праві власності нерухоме успадковане майно, яке за ним не зареєстровано, у розмірі 7/12 частки.

12. Враховуючи наведені обставини, заявник просила надати дозвіл в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 звернути стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно та яке не зареєстроване за останнім, а саме: житловий будинок, загальною площею 155,2 кв. м, житловою 51,5 кв. м, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 16144226, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,1476 га, кадастровий №5324080701:01:001:0279, передану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (т. 1 а. с. 5, 6). Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

13. Полтавський районний суд Полтавської області ухвалою від 06 серпня 2025 року відмовив у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н. В. (а. с. 45-47).

14. Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що за вказаним поданням приватний виконавець звернувся не провівши належним чином перевірку майнового стану боржника. Зокрема щодо наявності у боржника іншого майна, яке може бути піддано опису й арешту. Тому приватним виконавцем не доведено факт того, що у боржника на час звернення до суду, недостатньо грошових коштів або іншого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача.

15. З поданих виконавцем доказів неможливо безумовно/безспірно дійти висновку, що право власності на нерухоме майно, зазначене виконавцем, фактично належить боржнику і не надано доказів на спростування тієї обставини, що спірне нерухоме майно може належати іншій фізичній особі, а тому відсутні підстави для задоволення подання про вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, у зв`язку з недоведеністю обставин, на які посилався приватний виконавець.

16. Полтавський апеляційний суд постановою від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Укрсиббанк» залишив без задоволення. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2025 року залишив без змін (а. с. 111-117).

17. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що боржник ОСОБА_1 не виконав добровільно рішення суду. Разом з цим приватним виконавцем не подано достатньо доказів наявності чи відсутності в боржника майна чи інших цінностей достатніх для задоволення вимог стягувача.

18. Приватний виконавець, здійснюючи заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, встановив, що боржник ОСОБА_1 є одним із спадкоємців померлої ОСОБА_2 .

19. З поданням про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами відповідно до статті 443 ЦПК України, приватний виконавець не звертався.

20. Виходячи з викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що звернення приватного виконавця із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку згідно зі статтею 440 ЦПК України до визначення розміру його частки є передчасним. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи 21. 16 січня 2026 року АТ «Укрсиббанк», у порядку самопредставництва якого діє Іванченко Н. В., через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання.

22. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду, прийняте за результатами розгляду подання приватного / державного виконавця про визначення частки майна боржника в спільній сумісній власності за статтею 443 ЦПК України є підставою для проведення державної реєстрації спільної часткової власності за кожним співвласником такого майна, натомість рішення, прийняте судом за результатами задоволення подання приватного виконавця за статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 440 ЦПК України надає підстави для арешту, оцінки та примусовій реалізації такого майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

23. Тобто, положення статті 443 ЦПК України та статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також пункт 54-3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає застосуванню і є процесуально виправданим у тому разі, коли майно належить на праві спільної власності боржнику та іншим особам і після визначення часток кожного із співвласників в такому майні за ухвалою суду право часткової власності підлягає державній реєстрації як за боржником, так і іншими співвласниками, і у такому разі звернення приватного/державного виконавця з поданням про надання дозволу на реалізацію майна, яке належить боржнику, але не зареєстровано за ним в силу статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 440 ЦПК України не потребується.

24. Суд апеляційної інстанції зобов`язаний був визнати розмір частки в успадкованому майні боржника поряд з іншими спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 на підставі документів, що містяться у спадкових справах № 75/2009, № 16/2021 з урахуванням положень статті 1226, частини першої статті 1267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а не помилково послатися на наявність спору про право, за наявності інших спадкоємців на нерухоме майно.

25. Суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2023 року у справі № 921/575/21, від 02 травня 2024 року у справі № 904/7209/17, від 24 грудня 2024 року у справі № 755/3390/16, від 05 листопада 2025 року у справі № 205/2944/21

26. Від сторони відповідача не надходило відзиву на касаційну скаргу. Провадження у суді касаційної інстанції

27. Верховний Суд ухвалою від 04 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укрсиббанк», у порядку самопредставництва якого діє Іванченко Н. В., на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

28. У березні 2026 року матеріали цивільної справи № 2-1459/2010 надійшли до Верховного Суду. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

29. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2010 року видані виконавчі листи від 03 жовтня 2010 року № 2-1459/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 16 серпня 2007 року № 11171542000 в сумі 498 848,39 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн (а. с. 7, 8).

30. На підставі заяв АТ «Укрсиббанк» від 11 січня 2021 рок (а. с. 9, 10) приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н. В. 12 лютого 2021 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень (а. с. 16, 27), якими боржника ОСОБА_1 зобов`язано подати декларацію про доходита майно і попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копії постанов надіслано за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 19).

31. Постановами приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н. В. від 15 лютого 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а. с. 20), на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а. с. 22), оголошено в розшук майно боржника: ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 (а. с. 23).

32. Згідно з отриманої відповіді від 06 липня 2025 року з Державної податкової служби України РНОКПП закрито або фізичну особу за вказаними у запиті серією та номером паспорта знято з обліку у Державному реєстрі (а. с. 24); згідно відповіді з Державної фіскальної служби України від 26 липня 2025 року відсутні рахунки у боржника ОСОБА_1 (а. с. 24 звор.); згідно з відповіді з Пенсійного фонду України від 26 липня 2025 року відсутні дані про отримання доходу боржником ОСОБА_1 (а. с. 25); згідно з відповіді з Державної прикордонної служби України від 14 квітня 2025 року відсутні дані про перетинання боржником ОСОБА_1 кордону (а. с. 26).

33. Згідно відповіді на запит №: 279578823 від 09 липня 2025 року за ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб: ГАЗ Модель ТЗ: 31029 категорія ТЗ: легковий, рік виробництва ТЗ: 1992 VIN: НОМЕР_3 (а. с. 25 звор.).

34. Полтавський апеляційний суд постановою від 13 лютого 2025 року у справі № 545/2412/21 залишив без змін заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2024 року, яким відмовлено в задоволенні позову АТ «Укрсиббанк» до спадкоємців померлої ОСОБА_2 у зверненні стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок, загальною площею 155,2 кв. м, житловою площею 51,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,1476 га, кадастровий номер 5324080701:01:001:0279, передану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Крім того цією постановою суд апеляційної інстанції встановив коло спадкоємців, які прийняли спадщину на нерухоме майно, а також набуття у власність спадкоємцями цього майна, яке ними не оформлено. ОСОБА_1 є одним із спадкоємців померлої ОСОБА_2 (а. с. 12-15).

35. З матеріалів спадкової справи № 75/2009 заведеної після смерті ОСОБА_2 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_6 (а. с. 34), ОСОБА_1 (а. с. 36). Після смерті ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_9 (а. с. 39), ОСОБА_8 (а. с. 39 звор.).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

36. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

37. Згідно з частиною першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

38. Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).

39. Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

40. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

41. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

42. Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

43. Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

44. Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

45. Згідно з частиною десятою статті 440 ЦПК Українипитання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

46. Застосування судом положень частини десятої статті 440 ЦПК Українита статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

47. Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09, від 23 січня 2019 року у справу № 522/6400/15-ц.

48. Суди встановили, що боржник ОСОБА_1 не виконав добровільно рішення суду, про стягнення з нього на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості.

49. Приватний виконавець, здійснюючи заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, встановив, що боржник ОСОБА_1 є одним із спадкоємців померлої ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок, загальною площею 155,2 кв. м, житловою площею 51,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,1476 га, кадастровий номер 5324080701:01:001:0279, передану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

50. Проте, цього не достатньо для задоволення заяви приватного виконавця.

51. Звертаючись з відповідною заявою, приватний виконавець повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку.

52. Передбачена нормами ЦПК Україниможливість звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, не звільняє стягувача або державного/приватного виконавця від необхідності доведення доводів, на які він посилаються, відповідними доказами.

53. Якщо з поданих виконавцем доказів неможливо безумовно/безспірно дійти висновку, що право власності на нерухоме майно, назване виконавцем, фактично належить боржнику, і не надано доказів на спростування тієї обставини, що спірне нерухоме майно може належати іншій фізичній особі, то відсутні підстави для задоволення подання виконавця про вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, у зв`язку з недоведеністю обставин, на які посилався державний виконавець (пункти 9.5, 9.6, 9.7 постанови Верховного Суду від 16 березня 2020 у справі № 5023/197/12, пункти 66-70 постанови Верховного Суду від 16 червня 2023 року у справі № 921/575/21).

54. Отже, обставини належності нерухомого майна, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, боржнику за рішенням суду мають бути доведеними в установленому порядку. Наявність інших власників спірного майна та/або встановлення порушення прав третіх осіб унеможливлює задоволення звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки така заява розглядається на стадії виконання судового рішення, суд не розглядає позов та не вирішує спору про право.

55. Верховний Суд зазначає, що звернення стягнення на майно без перевірки обставин належності іншим особам неможливе, оскільки згідно із частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

56. Про врахування прав інших власників/співвласників майна, на яке приватний виконавець просить звернути стягнення, вказувала в якій 08 червня 2022 року Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11.

57. Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

58. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).

59. Положеннями статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

60. З матеріалів спадкової справи № 75/2009, заведеної після смерті ОСОБА_2 , суди встановили, що із заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .

61. Крім того, суди у справі № 545/2412/21 встановили коло спадкоємців, які прийняли спадщину на нерухоме майно, а також набуття у власність спадкоємцями цього майна, яке ними не оформлено. ОСОБА_1 є одним із спадкоємців померлої ОСОБА_2 . Таким чином, суди встановили, що боржник ОСОБА_1 не є єдиним спадкоємцем після смерті своє дружини ОСОБА_2 , який прийняв спадщину.

63. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні подання приватного виконавця про звернення стягнення на спірне нерухоме майно, оскільки такі дії можуть призвести до порушення прав інших осіб.

64. З поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами відповідно до статті 443 ЦПК України, приватний виконавець не звертався.

65. Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що звернення приватного виконавця із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку згідно зі статтею 440 ЦПК Україниє передчасним.

66. Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 357/10181/16.

67. Доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2023 року у справі № 921/575/21, від 02 травня 2024 року у справі № 904/7209/17, від 24 грудня 2024 року у справі № 755/3390/16, від 05 листопада 2025 року у справі № 205/2944/21, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у зазначеній заявником справі та у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є різними.

68. Так, у справі № 921/575/21 суди відмовили у зверненні стягненні і реалізації нерухомого майна виконавчою службою, у тому варіанті, як це пропонує державний виконавець - повністю в цілому на весь багатоквартирний будинок, оскільки це буде зачіпати права та інтереси власників (співвласників) квартир цього будинку, які не є учасниками даної справи.

69. У справі № 904/7209/17 суди, задовольняючи подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, виходили із того, що спірна земельна ділянка і майно боржника не зареєстровані в установленому порядку, між тим обставини належності боржникові такого нерухомого майна є доведеними та підтвердженими, а доказів наявності спору про право на спірне майно на момент подачі скарги приватним виконавцем у матеріалах справи немає.

70. У справі № 755/3390/16 суди, задовольняючи подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, встановили, що боржник не зареєстрував право власності на успадкове нерухоме майно в установленому законом порядку. Водночас суди не встановили, що були інші спадкоємці, які прийняли спадщину.

71. У справі № 205/2944/21 суди, відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,установили, що за рішенням суду, що набрало законної сили, на спірну квартиру судом визнано право власності в порядку спадкування за законом за іншою особою (не за боржником), за нею же квартира зареєстрована в установленому законом порядку в цілому.

72. Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

73. Посилання заявника на загальні висновки у відповідних постановах Верховного Суду не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.

74. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

75. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

76. Підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

77. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

78. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін. Щодо судових витрат

79. Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: А. А. Калараш Є. В. Петров В. В. Пророк