Постанова КЦС ВС № 947/31089/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 947/31089/23 провадження № 61-12024св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд», розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 березня 2024 року у складі судді Луняченка В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 липня 2024 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» (далі - ТОВ «Ханбер Трейд»; Товариство) про стягнення коштів. Позов мотивований тим, що 05 квітня 2019 року вона уклала з товариством два договори: - договір № 2.14.3/2019 купівлі-продажу майнових прав, предметом якого є майнові права на квартиру під будівельним АДРЕСА_1 . Вартість майнових прав - 1 337 013,00 грн, що становить еквівалент 49 245,00 дол. США; договір купівлі-продажу майнових прав № 2.14.4/2019, предметом якого є майнові права на квартиру під будівельним АДРЕСА_2 . Вартість майнових прав складає - 885 960,00 грн, що становить еквівалент - 32 632,00 дол. США. Протягом тривалого часу вона належним чином виконувала зобов`язання за вказаними договорами. Останній платіж було здійснено: за договором № 2.14.3/2019 - 27 травня 2020 року; за договором № 2.14.4/2019 - 27 березня 2020 року. 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Товариства із запитом щодо здійснення оплати наявної заборгованості за вказаними договорами та можливості розірвання договору № 2.14.4/2019 із заліком сплачених коштів за цим договором в рахунок платежів за договором № 2.14.3./2019. Листом від 19 грудня 2022 року ТОВ «Ханбер Трейд»повідомило, що сплачено: за договором № 2.14.3./2019 - 804 965,60 грн, що еквівалентно - 30 648,37 долара США; за договором № 2.14.4./2019 - 453 427,32 грн, що еквівалентно - 17 293,98 дол. США. Товариство погодилося на зарахування коштів, сплачених за договором № 2.14.4./2019, в рахунок платежів за договором № 2.14.3./2019, однак одночасно зі сплатою штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних. 20 березня 2020 року ТОВ «Ханбер Трейд» повідомило про розірвання договору № 2.14.3./2019 та договору № 2.14.4./2019 із стягненням неустойки та пропозицією отримати залишок коштів. Порушення умов вказаних договорів було допущено з боку обох їх сторін: позивачем - щодо своєчасної сплати; відповідачем - щодо своєчасного введення житлового будинку в експлуатацію (замість кінця 4-го кварталу - 21 грудня 2021 року). Крім того, Товариство не дотрималося тридцятиденного строку попередження про розірвання договору, безальтернативно заявило про розірвання договорів та отримання залишків коштів, що не зараховані до неустойки. Однак будь-яких коштів не повертає. Листами від 20 березня 2023 року ТОВ «Ханбер Трейд»повідомило про готовність повернути кошти: за договором № 2.14.3./2019 у сумі - 537 663,00 грн; за договором № 2.14.4./2019 у сумі - 276 235,32 грн. Позивач з вказаними сумами не погоджується, оскільки вважає, що необхідно рахувати інфляційні втрати, 3 % річних по кожному проведеному нею платежу, що разом (сума платежу, інфляційні втрати та 3% річних) становить: за договором № 2.14.3./2019 - 1 508 969,13 грн; за договором № 2.14.4./2019 - 741 898,67 грн. Разом - 2 050 867,67 грн. Від вказаної суми необхідно відрахувати штраф у розмірі 20 %, що становить 444 594,60 грн (2 050 867,67 грн х 20%). Товариство набуло право на розірвання договорів 22 квітня 2023 року, тому вказана сума з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних за період 22 квітня 2023 року - 28 вересня 2023 року становить 539 473,47 грн. До стягнення з ТОВ «Ханбер Трейд» підлягає сума коштів у розмірі - 1 511 394,20 грн (2 050867,67 грн - 539 473,47 грн). Просила суд стягнути на її користь з ТОВ «Ханбер Трейд» суму коштів у розмірі 1 511 394,20 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ТОВ «Ханбер Трейд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 1 488 785,93 грн, що еквівалентно - 38 382,84 дол. США, яка складається із заборгованості з повернення грошей за договором № 2/14.3/2019 від 05 квітня 2019 року у розмірі, еквівалентному 24 547,66 дол. США, та заборгованості з поверненню грошей за договором № 2/14.4/2019 від 05 квітня 2019 року у сумі, еквівалентній 13 835,18 дол. США. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розмір грошової суми, яка підлягає поверненню продавцем після розірвання договорів, повинна бути еквівалентною доларам США на момент розрахунку (день винесення рішення суду), та з урахуванням 20 % від суми сплаченої покупцем, яка на законній підставі відраховується у зв`язку із невиконанням покупцем істотних умов договорів. Тому стягненню підлягають кошти: за договором № 2/14.3/2019 від 05 квітня 2019 року у розмірі, еквівалентному 24 547,66 дол. США; за договором № 2/14.4/2019 від 05 квітня 2019 року у сумі, еквівалентній 13 835,18 дол. США. У загальному розмірі сума коштів становить 38 382,84 дол. США, що на день винесення рішення, з урахуванням вартості 1 долара - 38,7878 грн, складає - 1 488 785,93 грн. Положення частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин, у яких прострочене грошове зобов`язання виражене в іноземній валюті, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 910/11249/17, від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15714/18. Таким чином, у випадку заборгованості, яка визначена у іноземній валюті, як у випадку у цій справі, положення частини другої статті 625 ЦК України, які мають компенсаторні функції щодо знецінення грошового зобов`язання виражених у гривнях України, не можуть бути застосовані, так як стягнення заборгованості у розмірі еквівалентної іноземної валюті і є подібною компенсацією. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Одеського апеляційного суду від 04 липня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Ханбер Трейд» задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2024 року змінено. Стягнено з ТОВ «Ханбер Трейд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 1 224 420,29 грн, що еквівалентно - 31 567,15 дол. США, яка складається із заборгованості по поверненню грошей за договором № 2/14.3/2019 від 05 квітня 2019 року в розмірі, еквівалентному 20 799,57 США, та заборгованості по поверненню грошей за договором № 2/14.4/2019 від 05 квітня 2019 року в сумі, еквівалентній 10 767,58 дол. США. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що як встановлено п. 4.1 Договору № 2.14.3/2019 вартість майнових прав є сумою договору, і встановлюється в розмірі 1 337 013,00 грн, що еквівалентно 49 245,00 дол. США. Як встановлено п. 4.1 Договору № 2.14.4/2019 вартість майнових прав є сумою договору, і встановлюється в розмірі 885 960,00 грн, що становить еквівалент 32 632,00 дол. США. Судом першої інстанції помилково було здійснено розрахунок грошової суми, яка підлягає поверненню продавцеві з урахуванням 20% неустойки від суми сплаченої покупцем коштів на виконання умов договору, оскільки розмір неустойки необхідно розраховувати саме від суми, рівної вартості майнових прав. Щодо посилання апелянта на те, що залишок коштів за вказаними договорами становить 537 663,00 грн за договором 2.14.3/2019 від 05 квітня 2019 року та 276 235,32 грн за договором 2.14.4/2019 від 05 квітня 2019 року, то з огляду на те, що вказаними Договорами визначалася вартість майнових прав саме у доларах США, суми періодичних платежів були розраховані у сумі еквівалентній доларам США, вказані Договори були укладені з урахуванням грошового зобов`язання в іноземній валюті (доларах США). Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. Тому у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Таким чином, розмір грошової суми, яка підлягає поверненню продавцем після розірвання Договорів повинна бути еквівалентною доларам США на момент розрахунку (день винесення рішення суду), та з урахуванням 20% від суми вартості майнових прав, які на законній підставі відраховується у зв`язку із невиконанням покупцем умов Договорів. Тому стягненню підлягають кошти: за договором № 2/14.3/2019 від 05 квітня 2019 року у розмірі, еквівалентному 20 799,57 дол. США (49 245,00 дол. США (вартість майнових прав) х 20%) ? 30 648,57 дол. США (фактично сплачені кошти позивачем)); за договором № 2/14.4/2019 від 05 квітня 2019 року у сумі, еквівалентній 10 767,58 дол. США (32 632 дол. США (вартість майнових прав) х 20%) ? 17 293,98 дол. США (фактично сплачені кошти позивачем)). У загальному розмірі сума до стягнення становить суму, еквівалентну 31 567,15 дол. США, що на день винесення рішення судом першої інстанції, з урахуванням вартості 1 долара США у 38,7878 грн, становить 1 224 420,29 грн. Аргументи учасників справи 15 серпня 2024 року через засоби поштового зв`язку ТОВ «Ханбер Трейд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду; змінити рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, в частині стягнення розміру заборгованості з Товариства у загальному розмірі 813 898,32 грн, які складаються із заборгованості за договором № 2/14.3/2019 у розмірі 537 663,00 грн та заборгованості за договором № 2/14.4/2019 у сумі 276 235,32 грн; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом апеляційної та касаційної інстанцій, в розмірі 42 065,00 грн. Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано статті 533, 1212 ЦК України, оскільки розмір грошової суми, яка підлягала поверненню продавцем після розірвання договорів, визначено еквівалентно доларам США на день винесення рішення суду при відсутності такого зобов`язання відповідача. Суди застосували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, при тому, що указані справи не є подібними правовідносинам, які виникли у справі, що переглядається. Суди не застосували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 363/3168/15-ц, від 25 липня 2018 року у справі № 522/4198/17-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, які зроблені у подібних правовідносинах, від яких скаржник вважає необхідним відступити, в частині застосування статей 533, 1212 ЦК України. Суди застосовували норми матеріального права, якими передбачено виконання зобов`язань відповідачем, а саме статті 533, 610, 611, 652 ЦК України, та необґрунтовано дійшли висновку, що у відповідача за умовами договору виникло саме «зобов`язання» повернути кошти позивачу, а також що відповідач повинен повертати кошти позивачу саме в еквіваленті доларам США на момент винесення рішення суду. Умовами договорів не передбачено «зобов`язання» продавця повернути кошти позивачу, в тому числі в еквіваленті доларів США, у разі розірвання зазначених договорів у зв`язку з невиконанням зобов`язань позивачем. При цьому сторони договорів відповідно до статті 627 ЦК України мали право визначити таке зобов`язання. Однак таке зобов`язання для відповідача передбачено статтею 1212 ЦК України, яка неправильно застосована судами. До зобов`язань відповідача щодо повернення коштів, які виникли на підставі статті 1212 ЦК України, застосувати частину другу статті 533 ЦК України неможливо, так як зобов`язанням відповідача відповідно до акта цивільного законодавства є повернення грошових коштів саме в тому об`ємі, в якому вони отримані. Відповідачем всього отримано від позивача 804 965,60 грн на підставі договору майнових прав № 2.14.3/2019 від 05 квітня 2019 року та 453 427,32 грн на підставі договору № 2.14.4/2019 від 05 квітня 2019 року. Кошти сплачувались позивачем відповідачу саме в національній валюті - гривні. Обидва договори є розірваними з ініціативи відповідача в зв`язку з порушенням зобов`язань позивачем, що також встановлено судами та не заперечується сторонами, у зв`язку з чим правові підстави збереження відповідачем грошових коштів в розмірі 804 965,60 грн та 453 427,32 грн, отриманих від позивача, відпали після розірвання договорів. Однак з урахуванням п. 4.10 Договору № 2.14.4/2019 та п. 4.5. Договору № 2.14.3/2019 відповідач має право на утримання 20 % від загальної суми майнових прав, визначеної в кожному договорі, у зв`язку з розірванням договорів з вини позивача. Тобто за договором № 2.14.3/2019 ТОВ «Ханбер Трейд» утримує 20 % від суми, що дорівнює вартості майнових прав (267 402,60 грн) в якості неустойки за невиконання зобов`язань, а залишок коштів становить 537 663,00 грн. За договором № 2.14.4/2019 ТОВ «Ханбер Трейд» утримує 20 % від суми, що дорівнює вартості майнових прав (177 192,00 грн) в якості неустойки за невиконання зобов`язань, а залишок коштів становить 276 235,32 грн. Враховуючи викладене, відповідач повинен відповідно до статті 1212 ЦК України повернути позивачу кошти всього на суму (276 235,32 грн + 537 663,00 грн) 813 898,32 грн. При цьому обов`язок з повернення указаних коштів виник у відповідача саме після розірвання договорів у березні 2023 року. І позивач мав право захистити свої права застосовуючи статті 625 ЦК України, тобто звернутися до суду із позовом про стягнення зазначених грошових коштів в гривні з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, так як зобов`язання відповідача повернути кошти виникло саме в національній валюті - гривні. Судами не враховано, що вказані договори розірвано саме з вини позивача, та через курсову різницю сума, яка стягнута судом з відповідача в гривні, яка є еквівалентною доларам США, значно перевищує суму, яка в дійсності отримана відповідачем, та стягнення з відповідача такої суми порушує його права та засаду справедливості. При розгляді справи позивачем понесено судові витрати, які складаються з 22 670,91 грн (судовий збір за подання апеляційної скарги) та 30 227,88 грн за подання касаційної скарги. На підставі договору № 307/24 від 12 серпня 2024 року про надання правничої допомоги до розрахунку судових витрат також підлягає відшкодуванню сума витрат на надання професійної правничої допомоги, понесених при підготовці касаційної скарги та представництва позивача в суді касаційної інстанції. Згідно п. 3.1 договору вартість послуг адвоката становить 25 000,00 грн. Враховуючи викладене, відповідачем понесено судові витрати під час розгляду справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 77 898,79 грн. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, в якому просила у задоволенні клопотання ТОВ «Ханбер Трейд» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити; у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Ханбер Трейд» відмовити; здійснити розподіл судових витрат шляхом стягнення з ТОВ «Ханбер Трейд» на користь ОСОБА_1 суми коштів у розмірі 10 000,00 грн. Зазначає, що з огляду на статті 533, 1212, 1213 ЦК України не вбачається будь-яка з підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, адже відсутні вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з правозастосуванням статей 533 та 1212 ЦК України через особисте уявлення несправедливості висновків Верховного Суду. Усі платежі за договорами визначалися виключно у доларах США та сплачувались у еквіваленті гривні станом на день сплати, а отже кількість та об`єм гривні як зобов`язання ОСОБА_1 формувалися виключно вартістю долара США станом на дату платежу. ТОВ «Ханбер Трейд» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договорів 20 березня 2023 року активувавши п. 6.3.5. із санкцією, передбаченою п. 4.5. у вигляді утримання 20 % неустойки від вартості майнових прав. З цього випливає, що для справедливої сатисфакції слід виходити саме з вартості майна (іноземної валюти), яке погодили у договорах сторони і законодавчий обов`язок трансформації його у гривню перед передачею не змінює його цінність, а лише встановлює форму його передачі із корегуванням залежно від курсу валют. З огляду на це, при поверненні набутого майна слід виходити з того, що особа, яка передала майно іншій особі на виконання своїх обов`язків за договорами, у разі розірвання таких договорів має отримати таке майно відповідно до вже виконаних договірних зобов`язань або у відповідній вартості такого майна. Повернення ТОВ «Ханбер Трейд» коштів не у відповідності до умов договору (еквівалент доларів США), а у відповідності до фактично внесених коштів у гривні не відповідатиме поновленню порушеного права, адже визначатиметься способом виконання зобов`язання (гривня), а не об`ємом вже виконаного зобов`язання. Еквівалент долару США є способом захисту сторін від дисбалансу у зобов`язаннях, яке може бути викликане знеціненням національної одиниці України і Верховний Суд у цьому питанні послідовний та справедливий. Повернення коштів у гривні, після її використання у іншій ліквідності для досягнення цілей будівництва починаючи з 2019 року, перекладає тягар знецінення коштів на ОСОБА_1 , а ТОВ «Ханбер Трейд» навпаки - дозволяє отримувати майнову користь від повернення знецінених коштів, замість отриманих в минулому у більшій вартості. Не може йти мова і про справедливість такого тягаря наслідків розірвання договору на особі, з вини якої розірвано договір, адже ТОВ «Ханбер Трейд» передбачив для таких випадків санкцію у розмірі 20 % неустойки, яка була відрахована судом апеляційної інстанції. Зазначаючи про порушення справедливості як засади цивільного законодавства скаржник фактично наполягає на подвійній відповідальності позивача як у вигляді неустойки, так і у вигляді збитків від знецінення національної валюти. Тому такі твердження є безпідставними. Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 363/3168/15-ц, від 25 липня 2018 року у справі №522/4198/17-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц). Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Ханбер Трейд» грошових коштів у розмірі 410 521,97 грн (1 224 420,29 грн - 813 898,32 грн). В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються. Фактичні обставини Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Ханбер Трейд» 05 квітня 2019 року укладено договір № 2.14.3/2019 купівлі-продажу майнових прав, предметом якого є майнові права на квартиру під будівельним АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:10:001:0001. За умовами Договору ОСОБА_1 та ТОВ «Ханбер Трейд» домовились, що ціною майнових прав є сума договору, яка визначається у розмірі 1 337 013,00 грн, що становить еквівалент 49 245,00 дол. США. Згідно з порядком сплати, що є додатком № 1 до договору, визначено періодичні платежі у доларах США, згідно з курсом долара США у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». За договором майнових прав № 2.14.3/2019 від 05 квітня 2019 року позивачем здійснено наступні платежі: 09 квітня 2019 року на суму 329 145,60 грн; 20 серпня 2019 року на суму 117 243,75 грн; 12 листопада 2019 року на суму 113 913,75 грн; 30 березня 2020 року на суму 120 250,00 грн; 27 травня 2020 року на суму 124412,50 грн. Всього сплачено кошти у сумі 804 965,60 грн. Відповідно до додатку № 1 «Порядок сплати» до договору позивач зобов`язана була сплачувати кошти згідно з встановленим графіком, останній платіж повинен бути здійснений у строк до 05 квітня 2021 року. ОСОБА_1 припинила здійснювати сплату платежів за наведеним договором, сплативши останній платіж 27 травня 2020 року. Умовами Договору № 2.14.3/2019, а саме положеннями п. 4.5 Договору, сторони узгодили, що у випадку недотримання покупцем строків або умов п. 4.2 стосовно розміру та строків періодичних платежів продавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку. При розірванні вказаного Договору з підстав, передбачених вказаним пунктом, продавець утримує з покупця кошти в розмірі 20 % від суми, рівної вартості майнових прав, у якості неустойки за невиконання умов Договору. Листом від 20 березня 2023 року позивачку було повідомлено про розірвання договору № 2.14.3/2019 від 05 квітня 2019 року. Між тими ж сторонами також укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 2.14.4/2019 від 05 квітня 2019 року, згідно з умовами якого ОСОБА_1 набуває майнові права на квартиру під будівельним АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 51101136900:10:001:0001. Вартість майнових прав складає 885 960,00 грн, що становить еквівалент 32 632,00 дол. США. За цим договором покупцем здійснено наступні платежі: 10 квітня 2019 року на суму - 219 564,00 грн; 23 жовтня 2019 року на суму - 76 733,72 грн; 21 серпня 2019року на суму 77 517,60 грн; 27 березня 2020 року на суму 79 612,00 грн. Всього сплачено кошти у сумі 453 427,32 грн. Відповідно до додатку № 1 «Порядок сплати» до договору позивач зобов`язана сплачувати кошти згідно з встановленим графіком, останній платіж повинен бути здійснений у строк до 05 квітня 2021 року. ОСОБА_1 припинила сплачувати платежі за наведеним договором, сплативши останній платіж 27 березня 2020 року. Умовами Договору № 2.14.4/2019, а саме положеннями п. 4.5 Договору, сторони узгодили, що у випадку недотримання покупцем строків або умов п. 4.2 стосовно розміру та строків періодичних платежів продавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку. При розірванні вказаного Договору з підстав, передбачених вказаним пунктом, продавець утримує з покупця кошти в розмірі 20% від суми, рівної вартості майнових прав, у якості неустойки за невиконання умов Договору. Листом від 20 березня 2023 року позивачку було повідомлено про розірвання договору № 2.14.4/2019 від 05 квітня 2019 року. ТОВ «Ханбер Трейд» повідомило, що залишок коштів, отриманих від ОСОБА_1 , ТОВ «Ханбер Трейд» готове повернути на рахунок, який буде наданий ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509ЦК України). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦКУкраїни цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17). У частині першій статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша, друга статті 533 ЦК України). У статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Зміст як договірного, так і недоговірного зобов`язання складають права та обов`язки його суб`єктів. Суб`єктивне право, що належить управненій стороні у зобов`язанні, йменується правом вимоги, а суб`єктивний обов`язок зобов`язаної сторони називається боргом. Тлумачення статті 533 ЦК України свідчить, що вона застосовується як до виконання договірних, так і недоговірнихзобов`язань, зокрема до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 296/10217/15-ц (провадження N 14-727цс19) вказано, що «частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Оскільки позивачка передала ОСОБА_3 аванс у розмірі 320 тис. грн, що еквівалентно 40 тис. доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання ОСОБА_3 триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на 31 серпня 2015 року, еквівалентна 40 тис. доларів США, становила 1 млн 016 тис. 899 грн 20 коп. Доводи касаційної скарги по про те, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми частини другої статті 533 ЦК України, є безпідставними. Ураховуючи умови укладеного договору та положення статті 533 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми боргу відповідно до умов договору та положень цієї норми, еквівалентної 40 тис. доларів США в межах позовних вимог». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 755/9348/15-ц зазначено, що «тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами». Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України, згідно з яким «відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами - резидентами. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 521/9518/24 зазначено, що «при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що СТ «Будова-Фінанс» не виконав свого обов`язку у встановлений строк - 4 квартал 2023 року - передати пайовикові після здачі будинку в експлуатацію трикімнатну квартиру загальною площею 78,8 кв. м під будівельним номером АДРЕСА_1. Тому позивачка просила розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/29-БФ від 08 грудня 2020 року та стягнути відповідача на її користь кошти у розмірі сплаченої частки пайового внеску в еквіваленті 18 019,52 дол. США, що дорівнює 734 115,24 грн; … відповідач не погоджується із оскарженими рішеннями у частині визначення розміру пайового внеску, який підлягає поверненню позивачці внаслідок розірвання договору. Вважає, що умовами договору встановлено обов`язок товариства у випадку розірвання договору повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була внесена на момент розірвання цього договору. Оскільки позивачку фактично сплатила на користь товариства грошові кошти в сумі 552 515 грн, то саме така сума і підлягає поверненню товариством пайовику. Вказує, що суди застосували частину другу статті 533 ЦК України до зобов`язання з повернення товариством пайовику фактично сплачених ним коштів у гривні, що виникає у зв`язку з розірванням договору, за умов того, що у такому зобов`язанні з повернення коштів не визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті; … суди врахували, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення; встановивши, що у спірних правовідносинах сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає сплаті пайовиком, визначається у гривні на дату проведення платежу за курсом долара США (пункти 2.1, 2.2 договору, додаток № 2 до договору), суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що належним виконанням зобов`язання з повернення відповідачем позивачці грошових коштів є сплата коштів у національній валюті у розмірі, еквівалентному 18 019,52 доларів США (які були фактично сплачені позивачкою на користь відповідача на підставі розірваного договору), у межах заявлених позовних вимог.». Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). У справі, що переглядається: суди встановили, що згідно з п. 4.1 договору № 2.14.3/2019 вартість майнових прав є сумою договору, і встановлюється в розмірі - 1 337 013,00 грн, що еквівалентно 49 245,00 дол. США; відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав № 2.14.4/2019 від 05 квітня 2019 року вартість майнових прав складає 885 960,00 грн, що становить еквівалент 32 632,00 дол. США; відповідно до додатку № 1 «Порядку сплати» до договорів покупець зобов`язаний сплачувати кошти згідно з встановленим графіком, а періодичні платежі були розраховані у сумі, еквівалентній доларам США; у п. 4.5 договорів купівлі-продажу майнових прав № 2.14.3/2019 від 05 квітня 2019 року, № 2.14.4/2019 від 05 квітня 2019 року сторони узгодили, що у випадку недотримання покупцем строків або умов п. 4.2 стосовно розміру та строків періодичних платежів продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку. При розірванні договору з підстав, передбачених вказаним пунктом, продавець утримує з покупця кошти в розмірі 20% від суми, рівної вартості майнових прав, у якості неустойки за невиконання умов договору; договори були розірвані з ініціативи продавця відповідно до наведених положень у зв`язку із порушеннями покупцем умов виконання своїх зобов`язань щодо оплати періодичних платежів; оскільки стаття 533 ЦК України застосовується до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, якщо інший порядок визначення суми, що підлягає поверненню, не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, встановивши, що у спірних правовідносинах сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає сплаті покупцем, визначається у гривні на дату проведення платежу за курсом долара США, апеляційний суд правильно здійснив розрахунок грошової суми, яка підлягає поверненню продавцеві, з урахуванням еквівалента грошового зобов`язання в іноземній валюті (доларах США) та 20 % неустойки від суми, рівної вартості майнових прав; з урахуванням наведеного, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що розмір суми, яка підлягає поверненню продавцем після розірвання договорів, на момент розрахунку (день ухвалення рішення суду) становить: за договором №2/14.3/2019 у розмірі, еквівалентному 20 799,57 дол. США (49 245,00 дол. США (вартість майнових прав) х 20%) - 30 648,57 дол. США (фактично сплачені кошти позивачем)); за договором № 2/14.4/2019 від 05 квітня 2019 року у сумі, еквівалентній 10 767,58 дол. США (32 632 дол. США (вартість майнових прав) х 20%) 17 293,98 дол. США (фактично сплачені кошти позивачем)). Загальна сума до стягнення становить еквівалент 31 567,15 дол. США, що становить - 1 224 420,29 грн. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України). Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Тлумачення змісту частини п`ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Враховуючи наведені у цій справі висновки Верховного Суду, оскільки ТОВ «Ханбер Трейд» не навів належного обґрунтування підстав, які б свідчили про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційний суд не вбачає необхідності ініціювання відступу від відповідних висновків щодо застосування статті 533 ЦК України, яківикладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, Верховним Судом в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 363/3168/15-ц та від 25 липня 2018 року у справі № 522/4198/17-ц. Тому в задоволенні вказаного клопотання слід відмовити. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду в оскарженій частині - без змін, а тому судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладається на особу, яка подала касаційну скаргу. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги (пункт 2 частини першої статті 137 ЦПК України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)) Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц(провадження № 14-382цс19) вказано, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить вирішити питання розподілу судових витрат, до якого долучив, зокрема, копії ордеру адвоката; договору про надання правничої допомоги від 27 вересня 2022 року; додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 27 вересня 2022 року; додатку до договору про надання правничої допомоги від 27вересня 2022 року, в якому вказано, що суму фіксованого гонорару у розмірі 10 000,00 грн; квитанцію про сплату ОСОБА_1 10 000,00 грн. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що «фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку». Зазначені докази підтверджують витрати позивача на правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, на суму 10 000,00 грн. Відповідач не подавав до суду заперечень щодо цих витрат та/або зменшення їх розміру. Тому указані витрати ОСОБА_1 підлягають компенсації за рахунок відповідача. Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 березня 2024 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Одеського апеляційного суду від 04 липня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» грошових коштів у розмірі 410 521,97 грн (1 224 420,29 грн - 813 898,32 грн) залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко