Ухвала КЦС ВС № 357/7710/17

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа № 357/7710/17 провадження № 61-6965ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2026 року у праві за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа - ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. 2. 27 жовтня ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано заяву про покладення на Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відділ ДВС) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Заяву мотивовано тим, що у зв`язку зі зверненням до суду зі скаргою на дії державного виконавця понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

4. Враховуючи наведене, заявник просить суд стягнути із Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

5. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2025 року стягнуто з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

6. Київський апеляційний суд постановою від 19 травня 2026 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2025 року змінив, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс`з 7 500 грн до 2 000 грн. 7. 22 травня 2026 року ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» за допомогою засобів підсистеми «Електронний суд» надіслано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2026 року та залишити в силі ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2025 року.

8. Скаргу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат на правничу допомогу. Вважає, що суд апеляційної інстанції не мав підстав для врахування доводів Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки відділ ДВС не надав належних та достатніх доказів на підтвердження підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Також наполягає на недобросовісності відділу ДВС, який у суді першої інстанції був належним чином повідомлений про наявність заяви про розподіл судових витрат, однак не скористався правом на подання заяви про зменшення судових витрат, при цьому у апеляційній скарзі наполягав на тому, що не знав про наявність такої заяви та вважав розмір витрат на правничу допомогу неспівмірними. ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вважає, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив докази у справі, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення обсягу витрат на правничу допомогу.

9. Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на такі обставини.

10. Правове питання, порушене у касаційній скарзі, стосується правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

11. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

12. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

13. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

14. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

15. За змістом частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

16. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

17. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

18. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

19. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

20. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

21. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268)).

22. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що основним доводом касаційної скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» є його переконання в тому, що апеляційний суд не мав права зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, понесених ним у суді першої інстанції, з власної ініціативи.

23. Дійсно, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

24. Втім, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

25. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

26. Отже, Верховним Судом послідовно сформовано підхід до застосування норми права у подібних правовідносинах, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотання іншої сторони.

27. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доказам та обставинам стосовно визначення розміру витрат на правничу допомогу, встановив, що між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та адвокатом укладено договір про надання правничої допомоги, яким передбачено погодинну оплату послуг у розмірі 1 500 грн за годину, а також визначено окремі види послуг та їх вартість. В акті виконаних робіт від 27 жовтня 2025 року зазначено, що адвокатом надано послуги загальною тривалістю 5 годин на суму 7 500,00 грн.

28. Оскільки інших доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до суду не було надано, заяви про зменшення витрат на правничу допомогу до суду не надходило, то наступним етапом стала оцінка зазначених заявником витрат на предмет відповідності критеріям, визначеним частиною третьою статті 141 ЦПК України.

29. Перевіряючи доводи заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом розгляду у цій справі була скарга на бездіяльність державного виконавця, яка за своєю правовою природою не є складною, не потребувала значного обсягу доказування чи проведення численних судових засідань, а також не пов`язана із значним публічним інтересом або складними правовими питаннями. Суд не залишив поза увагою той факт, що провадження у справі стосовно однієї з вимог скарги на дії державного виконавця було закрито. Також суд надав оцінку тому, що значна частина заявлених послуг охоплювалася єдиною процесуальною дією: підготовкою та поданням скарги до суду, включаючи аналіз законодавства, вивчення матеріалів та судової практики. Такі дії є взаємопов`язаними складовими одного процесуального завдання і не можуть штучно поділятися з метою збільшення загального часу та вартості послуг.

30. Отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував норму процесуального права, а саме частину третю статті 141 ЦПК України, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу у зв`язку з висновком про неспівмірність заявлених ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вчиненим процесуальним діям.

31. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції критеріїв, визначених частиною третьою статті 141 ЦПК України, натомість зводяться до незгоди з постановою суду апеляційної інстанції та переоцінки обставин, які були предметом аналізу суду апеляційної інстанції.

32. Колегія суддів зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

33. Отже, оцінка доказів та обставин на підтвердження розміру заявлених заявником витрат на правничу допомогу не входить до повноважень суду касаційної інстанції, натомість правильність застосування норм процесуального права судом апеляційної інстанції заявником не доведено.

34. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги.

35. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

36. Оскільки колегія суддів визнала подану касаційну скаргу необґрунтованою, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2026 року у праві за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа - ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді А. А. Калараш Є. В. Петров В. В. Пророк