Постанова 4812 № 489/10417/25

29.06.26 22-ц/812/1394/26 Справа №489/10417/25 Головуюча у 1-й інстанції Микульшина Г. А. Провадження № 22ц/812/1394/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 29 червня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої-судді: Ямкової О. О., суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана від її імені представником ОСОБА_2 , на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 28 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Микульшиної Г. А. в приміщенні суду в місті Миколаєві о 14 годині 45 хвилині, зі складанням в той же день повного судового рішення, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И Л А: 22 грудня 2025 року ОСОБА_3 , діючи через представницю ОСОБА_4 , звернулася з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування 50 000 грн моральної шкоди та 39 932 грн 67 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належному їй автомобілю з вини водійки ОСОБА_1 . В обґрунтування позову посилалася на те, що 26 травня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушила Правила дорожнього руху (ПДР) та здійснила зіткнення з автомобілем «CHERY TIGGO 3», державний номерний знак НОМЕР_2 , належним на праві власності позивачці, яким керувала з законних підстав інша особа, тим самим завдавши механічних пошкоджень належному їй транспортному засобу. Учасники дорожньо-транспортної пригоди склали європротокол повідомлення про ДТП, у змісті якого погодилися, що пригода трапилася з вини відповідачки, що є підставою для відшкодування заподіяних нею збитків, як за рахунок страхової компанії, у якій ОСОБА_1 застрахована цивільна-правова відповідальність, так і за її рахунок, як винної особи, у випадку перевищення ліміту страхової відповідальності. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності із лімітом відповідальності за шкоду завдану майну потерпілого у розмірі 160 000 грн. Однак, за рішенням ПрАТ «ПЗУ Україна» позивачці відшкодовано лише 123 502 грн 52 коп. страхового відшкодування. Згідно до висновку №160-25 від 7 червня 2025 року про незалежну оцінку майна, складеного на її замовлення, вартість матеріального збитку, заподіяного пошкодженням належного їй автомобіля внаслідок ДТП, становить 145 259 грн 12 коп., з врахуванням втрати товарної вартості та ПДВ. На момент подачі позову нею відремонтовано автомобіль «CHERY TIGGO 3», державний номерний знак НОМЕР_2 , на суму 147 649 грн 99 коп. За наведеного сума невідшкодованого матеріального збитку становить 39 932 грн 67 коп. та складається з: 6 500 грн витрат на проведення експертного дослідження, 9235 грн 20 коп. втрати товарної вартості автомобілем та 24 147 грн 47 коп., як різниці між виплаченим страховим відшкодуванням на суму 123 502 грн 52 коп. та реально понесеними витратами позивачкою на суму 147 649 грн 99 коп., які позивачка просить стягнути з відповідачки, як винної особи у заподіянні збитку. Також внаслідок ДТП було порушено нормальний спосіб життя позивачки, вона перенесла нервове потрясіння, емоційний стрес та зазнала душевних страждань, та була змушена докладати додаткових зусиль для відновлення пошкодженого автомобіля і для захисту своїх прав, оскільки була позбавлена тривалий час можливості користуватись автомобілем, що для неї є важливою необхідністю задля ведення нормального способу життя. За наведеного оцінила завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, яку також просила стягнути з відповідачки. Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 12 березня 2026 року задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 та витребувано у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» копії документів стосовно визначення та виплати на користь позивачки страхового відшкодування. 27 березня 2026 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» до суду надані копії документів, що витребувані на підставі ухвали суду від 12 березня 2026 року. Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 28 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалено про стягнення на її користь з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 39 882 грн 67 коп., в рахунок відшкодування компенсації моральної шкоди 5 000 грн. Розподілено судові витрати. В іншій частині вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що позивачкою доведені підстави для додаткового відшкодування матеріальних збитків з винної особи, як залишок понесених нею витрат, не відшкодованих страховиком у зв`язку із встановленням законодавчих обмежень, та компенсації заподіяної і підтвердженої моральної шкоди. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість висновків суду, просила рішення суду в частині задоволених вимог змінити та стягнути з неї лише втрату товарної вартості автомобіля, а також судові витрати пропорційно задоволених вимог, а в іншій частині позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів скарги зазначала, що розмір здійснених позивачкою затрат на відновлення автомобіля не перевищує ліміт страхової відповідальності, а отже не підлягає відшкодуванню за рахунок винної особи. Відзиву на подану апеляційну скаргу позивачкою не надано. Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 27 травня 2026 року і 18 червня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. При вирішенні справи судом встановлено, що 26 травня 2025 року з вини відповідачки ОСОБА_1 відбулася дорожня-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «CHERY TIGGO 3», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачці ОСОБА_5 (а.с.11-14, 18, 96). На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власниці транспортного засобу «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , якою є відповідачка ОСОБА_1 , застрахована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі полісу обов`язкового страхування №ЕР.221352700 від 6 червня 2024 року, де граничною межею страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих осіб визначена сума у розмірі 160 000 грн (а.с.97, 123). 27 травня 2025 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомлена про дорожню-транспортну пригоду, як страховий випадок, що відбувся з вини страхувальниці транспортного засобу ОСОБА_1 30 травня 2025 року представником ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» проведено огляд пошкодженого автомобіля позивачки у присутності її представника (а.с.121-122,172-173), на підставі якого спеціалістом складено звіт №153/06-25 від 11 червня 2025 року, за висновком якого вартість збитків пошкодженням автомобіля становить 123 502 грн 52 коп., включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування (а.с.112-120). Розмір визначеного страховою компанією матеріального збитку на підставі страхового акту №57226/1 та відповідного розпорядження в сумі 123 502 грн 52 коп. сплачено за вказівкою потерпілої сторони шляхом перерахування ТОВ «Автоцентр на Будівельників» (а.с.110, 112), де в подальшому здійснено ремонт автомобіля, що належить позивачці. За актом виконаних робіт №ЗА-0000972 від 22 серпня 2025 року (а.с.8, 66-67) ТОВ «Автоцентр на Будівельників» виконано робіт з відновлення належного позивачці автомобіля на суму 123 041 грн 66 коп. без ПДВ, що разом з ПДВ 24608 грн 33 коп., склало загальну суму 147 649 грн 99 коп. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції та не оспорюються сторонами. Також судом встановлено, що 7 червня 2025 року на замовлення ОСОБА_3 іншим спеціалістом-оцінщиком, після огляду ним пошкодженого автомобіля 30 травня 2025 року, складено звіт №160-25 (а.с.49-65, 74-92), де вартість матеріального збитку визначена в розмірі 145 259 грн 12 коп. з урахуванням втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 9 235 грн 20 коп. та з урахуванням ПДВ. За складення цього звіту за власною ініціативою іншою особою, а не позивачкою сплачено 6 500 грн (а.с.16). За наведених обставин та отримавши від страховика суму відшкодування в розмірі 123 502 грн 52 коп., а витративши на ремонт автомобіля суму в більшому розмірі 147 649 грн 99 коп., позивачка вважала належним стягнути цю різницю недоплаченого страхового відшкодування з відповідачки, як винної особи, одночасно з сумою втрати товарної вартості автомобіля та сплаченою іншою особою сумою витрат на проведення ініційованого нею експертного дослідження, а також компенсації за перенесені нею моральні страждання. За частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. За такого та у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, з документальним підтвердженням цієї суми, з переліком складових частин, що потребують ремонту, підтвердженого актом огляду представника страховика або висновку суб`єкта оціночної діяльності, а також вартість матеріалів, необхідних для проведення відповідного ремонту, вартість робіт з ремонту. При тому для транспортного засобу, старше за п`ять років, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу. Якщо ж транспортний засіб необхідно з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Крім того страховик разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу зобов`язаний відшкодувати потерпілій особі її документально підтверджені витрати, пов`язані з оплатою послуг суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадку, передбаченому абзацем 4 частини 4 статті 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», коли представник страховика не оглянув пошкоджений транспортний засіб. Втім, за матеріалами справи, зокрема, з наданих до суду протоколів огляду пошкодженого транспортного засобу слідує, що його оглянуто представником страховика суб`єктом оцінки 30 травня 2025 року (а.с.121-122,172-173), в той же день, коли його оглянуто іншим суб`єктом оцінки за ініціативою позивачки (а.с.59), і за наслідками огляду на замовлення страховика спеціалістом надана ремонтна калькуляція та звіт про вартість матеріального збитку станом на 11 червня 2025 року (а.с.112-122). Тобто страховиком належним чином виконано свій обов`язок з огляду пошкодженого транспортного засобу та проведення оцінки матеріального збитку, за якою складено страховий акт та здійснена виплата в розмірі 123 502 грн 52 коп. з врахуванням ПДВ. За такого підстав для стягнення вартості проведеного за власною ініціативою позивачки експертного дослідження на суму 6 500 грн, яке сплачено не за її рахунок, а за рахунок іншої особи, з відповідачки, як винної особи, нема, зокрема, і з огляду на те, що ці витрати у випадку їх доведеності підлягали б сплаті за рахунок страховка, якщо ним не було виконано обов`язку, встановленого частиною 6 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Однак, такі обставини у справі не встановлено, внаслідок чого стягнення 6 500 грн з відповідачки на користь позивачки здійснено судом першої інстанції помилково. Також при вирішенні вимог про стягнення різниці між виплаченим страховиком розміром збитків та витрачених сум на відновлення автомобіля з ремонтної калькуляції, судом першої інстанції не звернута увага на те, що в усіх наданих до матеріалів справи звітах сума матеріального збитку розрахована з урахуванням ПДВ, внаслідок чого її загальний розмір без ПДВ не може бути більшим, ніж ця сума розрахована з ПДВ. Не враховано судом також і те, що сума робіт та матеріалів за розміром у звіті, наданому страховику є більшою, ніж підрахована ця ж сума в звіті, виготовленому на замовлення позивачки, а також те, що різницею у визначених сумах є вартість запасних частин з урахуванням ПДВ, а саме фактичне не врахування у звіті, наданому страховику вартості передніх фар (лівої та правої), які враховані у звіті, зробленому на замовлення позивачки на суми по 10 900 грн кожна, і які саме за цією вартістю придбані та встановлені на пошкодженому автомобілі під час його відновлення. Таким чином, слід дійти висновку, що страховиком не сплачено вартість запчастин на суму 21 800 грн у межах ліміту відповідальності, та які за встановленими обставинами не підлягають стягненню як різниця від фактичних витрат та сплаченого страхового відшкодування з винної особи. Інша сума різниці в розмірі 2 347 грн 47 коп. не має підтвердження для її стягнення з відповідачки, як за звітом, складеним на замовлення позивачки, так тим паче за звітом страховика. За положеннями пункту 59 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» страховим випадком вважається подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Пунктом 50 частини 1 статті 1, статті 94 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою (страховим відшкодуванням), у розумінні цього Закону, є грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства. У разі ж недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, відповідно до статті 1194 ЦК України зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Такою різницею може бути як недостатність страхової виплати, так і сума франшизи, якщо така передбачена полісом, або втрата товарної вартості пошкодженого автомобіля (стаття 94 Закону України «Про страхування», статті 14, пунктами 7, 12 частини 1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). З аналізу наведених норм матеріального права, слід виснувати, що за встановлених у справі обставин з відповідачки, як винної особи у ДТП, в процесі якої була заподіяна шкода майну позивачки, слід стягнути на користь позивачки за пред`явленими нею позовними вимогами лише 9 235 грн 20 коп. втрати товарної вартості автомобіля, яка підлягає відшкодуванню виключно за рахунок такої особи. Інша різниця у вартості заподіяного матеріального збитку може бути пред`явлена до страховика в межах ліміту відповідальності застрахованої особи та не підлягає відшкодуванню за її рахунок. На вказані обставини суд першої інстанції належним чином увагу не звернув, та помилково стягнув пред`явлений розмір матеріальних збитків з відповідачки, замість визначення такої суми виключно в розмірі втрати товарної вартості автомобіля. За такого та з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, рішення суду в частині вирішення ним позовних вимог про відшкодування матеріального збитку підлягає зміні шляхом стягнення з відповідачки на користь позивачки 9 235 грн 20 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Під час зміни рішення суду в цій частині слід змінити і рішення в частині розподілу сплаченого позивачкою судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, стягнувши з відповідачки на користь позивачки 383 грн 43 коп. Під час зміни в цих частинах судового рішення, колегія суддів враховує, що інших доводів апеляційна скарга стосовно незгоди з рішенням суду про стягнення 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та неспівмірності розподілених витрат на правову допомогу, не містить, внаслідок чого не вимагає від апеляційного суду його перегляду в цій частині, так як в скарзі не наведено арґументів, про відхилення чи прийняття яких суд повинен зазначити під час перегляду судового рішення. За таких обставин, рішення суду в частині стягнення компенсації моральної шкоди є таким, що ухвалено у відповідності до частини 1 статті 1167 ЦК України, частини 2 статті 23 ЦК України та з урахуванням позицій, викладених у пунктах 3, 5 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995, внаслідок чого не підлягає зміні. Крім того у відповідності до статті 141 ЦПК України з позивачки на користь відповідачки слід стягнути сплачений судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в загальної сумі 1 525 грн 37 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 28 квітня 2026 року в частині стягнення матеріальної шкоди та сплаченого судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9 235 грн 20 коп. та 383 грн 43 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правничу допомогу залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплаченого нею судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 525 грн 37 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуюча О. О. Ямкова Судді Т. В. Крамаренко О. В. Локтіонова