Постанова 4813 № 916/1614/24

Номер провадження: 22-ц/813/1158/26 Справа № 916/1614/24 Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М., учасники справи: позивач - Громадська організація «Товариство «ВОСТОК», відповідач - Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» в особі свого представника Абрамовича Олексія Володимировича та Головного управління Національної поліції в Одеській області в особі свого представника Міняйла Олександра Миколайовича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2025 року, постановлену Київським районним судом м. Одеси, у складі: судді Куриленко О.М. в приміщенні того ж суду, у справі за позовом Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про відшкодування шкоди та визнання такими, що не відбулись громадські слухання, в с т а н о в и в: Предметом апеляційного перегляду є ухвала Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2025 року, якою відмовлено у прийнятті до провадження справи за позовом Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про відшкодування шкоди та визнання такими, що не відбулись громадських слухань. Повернуто матеріали справи № 916/1614/24 за позовною заявою Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про відшкодування шкоди та визнання такими, що не відбулись громадських слухань, до Господарського суду Одеської області (т. 4, а.с. 78-79). В апеляційній скарзі позивач Громадська організація «Товариство «ВОСТОК» в особі свого представника Абрамовича Олексія Володимировича просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеса справа № 916/1614/24 від 06.10.2025 року і направити справу для продовження розгляду. Доводами апеляційної скарги є те, що в порушення вимог ст. 31, 32 ЦПК України суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо відмови у прийнятті даної справи до провадження, оскільки у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу (т. 4, а.с. 87-92). В апеляційній скарзі відповідач ГУНП в Одеській області в особі свого представника Міняйла Олександра Миколайовича просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2025 року № 916/1614/24, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу для подальшого розгляду в Київському районному суді м. Одеси. Доводами апеляційної скарги є те, що спірна ухвала Київського районного суду м. Одеси створює перешкоду на доступ для правосуддя як для позивача, так і для ГУНП в Одеській області, порушує права сторін та має бути скасована. Крім того, повідомляє, що відповідно до ч. 6 ст. 31 ГПК України визначено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються. Схожа за змістом норма, також, міститься в ч. 1 ст. 32 ЦПК України, де передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Проте, постановлена судом оскаржувана ухвала, як раз фактично створює ситуацію наявності спору між судами щодо підсудності справи, крім того така ухвала повністю ігнорує постанову Верховного Суду від 18.06.2025 року № 916/1614/24 та чинні ухвали Господарського суду Одеської області від 22.09.2025 року та 10.09.2025 року (т. 4, а.с. 94-106). Крім того, відповідач ГУНП в Одеській області подали відзив на апеляційну скаргу Громадської організації «Товариство «ВОСТОК», в якому зазначили, що апеляційна скарга ГО «Товариство «Восток» може бути задоволена стосовно питання про скасування ухвали суду першої інстанції, як такої, що перешкоджає подальшому руху справи, але вказане ніяк не буде вважатись підтвердженням правової позиції позивача по суті спору, а є виключно засобом усунення процесуальної перешкоди, створеної ухвалою від 06.10.2025 року (т. 4, а.с. 156-178). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України). У судовому засіданні 23.06.2026 представник відповідача ГУНП в Одеській області Міняйло Олександр Миколайович, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити. Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема позивач ГО «Товариство «ВОСТОК» та відповідач Південнівська міська рада у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судові повістки-повідомлення на 23.06.2026 в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 12.04.2026 о 05:44:35, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (т. 4, а.с. 180, 182 зв.), в судове засідання не з`явилися. Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з положень ч. 2 ст. 231 ГПК України та висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19 та того, що саме суд апеляційної або касаційної інстанції повинен роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 року про закриття провадження. Отже, вирішення Господарським судом Одеської області питання щодо направлення справи до Київського районного суду м. Одеси є передчасним, так як суд першої інстанції на даній стадії процесу не наділений таким правом, а має лише повноваження щодо роз`яснення позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Зазначене, як виснував суд першої інстанції, унеможливлює прийняття даної справи до провадження суду та є підставою для її повернення до Господарського суду Одеської області. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може та, переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційних скарг, вважає за потрібне зазначити наступне. З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа за позовом Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про відшкодування шкоди та визнання такими, що не відбулись громадські слухання. 14.01.2025 до суду Громадською організацією «Товариство «ВОСТОК» надано заяву про остаточне визначення предмету спору та позовних вимог (т. 2, а.с. 138-139), відповідно до якої позивач просить суд: - стягнути з Держави Україна та Южненської міської ради кошти в сумі 1600000,00 грн (в рівних частинах) в якості компенсації за завдану шкоду бездіяльністю ГУНП в Одеській області та Южненської міської ради; - громадські слухання проведені з 17.01.2020 по 17.02.2020, про затвердження проекту внесення змін до детального плану територій мікрорайону № 1.6 м. Южного Одеської області Южненською міською радою (рішення № 1691-VII від 05.02.2020) Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, опублікованих на міському сайті (http://yuzhny.gov.ua/ogoloshenya/50941), визнати такими, що не відбулися. Господарський суд Одеської області ухвалою від 18.02.2025 задовольнив клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про закриття провадження у справі та закрив провадження у справі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що справа № 916/1614/24 не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки, по-перше: між позивачем та відповідачами відсутні господарські правовідносини в розумінні ст. 3 Господарського кодексу України, та, по-друге: позов у цій справі фактично подано в інтересах фізичних осіб, які є членами ГО, а не на захист власних інтересів позивача як юридичної особи, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача-1 підлягає задоволенню. Суд першої інстанції також вказав, що оскільки представник відповідача-1 заявив клопотання про закриття провадження лише стосовно вимог до ГУНП в Одеській області, то провадження підлягає закриттю і в частині вимог до Міської ради з аналогічних підстав, які наведені в ухвалі суду (т. 2, а.с. 198-204). Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 03.04.2025 ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.02.2025 залишив без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким: - позов у справі № 916/1614/24 фактично спрямовано на захист прав фізичних осіб членів ГО; - виконання судового рішення у цій справі пов`язане із задоволенням майнових вимог фізичних осіб, оскільки у зазначеному спорі позивач у статусі громадської організації захищає не власні інтереси, як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - членів ГО та представляє їх інтереси в суді на підставі положень Закону «Про громадські об`єднання» (статті 11, 21), а також відповідно до статутних завдань такої організації (пункти 1.3., 2.1., 3.1., 10.4. статуту); - між позивачем та відповідачами відсутні господарські правовідносини в розумінні ст.3 Господарського кодексу України, наявність яких є визначальним при віднесенні спору між юридичними особами до компетенції господарських судів; - громадська організація, звернувшись з позовом до відповідачів про відшкодування збитків та моральної шкоди, реалізувала передбачені її статутними завданнями представницькі функції щодо захисту прав фізичних осіб - членів такої організації, які, на думку представника фізичних осіб в особі керівника ГО, було порушено відповідачами; - позов у цій справі фактично подано в інтересах фізичних осіб, які є членами товариства, а не на захист власних інтересів позивача, як юридичної особи; - щодо заперечень апелянта стосовно посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2024 у справі № 910/17395/23 за позовом ГО до Держави України в особі Національного агентства з питань запобігання корупції про відшкодування шкоди, у якій суд встановив обставини стосовно того, що позивач ГО у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб членів ГО, які відповідно до ч.4 ст.75 ГПК, які, на думку суду першої інстанції, є преюдиційними для справи № 916/1614/24, колегія суддів зазначила таке: у цій справі № 916/1614/24 щодо суб`єктно-предметного складу позовної заяви, саме відносно яких було здійснено висновок Верховним Судом, повністю тотожні такому суб`єктно-предметному складу справи № 910/17395/23; - порівнюючи обставини справи № 910/9554/20 (ГО посилалося на необхідність застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 910/9554/20) з обставинами у справі № 916/1614/24, колегія суддів вважає, що правовідносини, з яких виникли спори в цих справах, не є подібними (т. 3, а.с. 58-72). Постановою Верховного Суду від 18.06.2025 касаційну скаргу Громадської організації «Товариство «Восток» задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.02.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі № 916/1614/24 скасовано. Справу № 916/1614/24 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду (т. 3, а.с. 133-146). Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2025 прийнято справу № 916/1614/24 до провадження. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання у справі призначено на "25" серпня 2025 р. о 10:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 25.08.2025р. о 10:00 (т. 3, а.с. 167-168). Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 клопотання Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.09.2025 задоволено. Провадження у справі за позовом Громадської організації Товариство ВОСТОК до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про відшкодування шкоди у розмірі 1600000,00 грн та визнання такими, що не відбулись громадські слухання закрито (т. 4, а.с. 51-56). В ухвалі суду про закриття провадження у справі було зазначено, що спір Громадської організації Товариство ВОСТОК про стягнення коштів в сумі 1600000,00 грн має бути вирішений в порядку цивільного судочинства та спір Громадської організації Товариство ВОСТОК про визнання такими, що не відбулись громадські слухання, проведені з 17.01.2020 року по 17.02.2020, має бути вирішений в порядку адміністративного судочинства та підлягає вирішенню адміністративним судом. 12.09.2025 через підсистему «Електронний суд» ГО «Товариство «ВОСТОК» в особі свого представника Абрамовича О.В. подали заяву про направлення справи в частині позовних вимог про стягнення коштів в сумі 1600000 грн за встановленою юрисдикцією (т. 4, а.с. 63). Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2025 заяву представника Громадської організації Товариство ВОСТОК від 12.09.2025 вх. № ГСОО 28325/25 про направлення справи за встановленою юрисдикцією, подану по справі № 916/1614/24 задоволено. Передано справу № 916/1614/24 за позовом Громадської організації Товариство ВОСТОК до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди у розмірі 1600000,00 грн за встановленою юрисдикцією до Київського районного суду м. Одеси (т. 4, а.с. 67-70). Передаючи справу до Київського районного суду м. Одеси, господарський суд зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті. У даній справі господарський суд взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.09.2020 по справі № 368/561/19, зокрема про те, що розглядаючи питання правомірності закриття провадження судом першої інстанції, у пункті 52 колегія суддів роз`яснила, що оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції. З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією правомочний вирішувати суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження, а не суд апеляційної чи касаційної інстанції. Господарський суд також взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 13.06.2024 року по справі № 910/11141/21, що норма частини 2 статті 231 ГПК України спрямована на реалізацію гарантій доступу суб`єктів до правосуддя. Способом реалізації таких гарантій є звернення до відповідного суду про направлення справи за встановленою юрисдикцією. При цьому кваліфікуючи суд, до якого слід звернутися з відповідним клопотанням, Верховний Суд приходить до висновку, що таким судом має бути суд, який здійснив закриття провадження у справі, у даному випадку - Господарський суд міста Києва. Вказана ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили. Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне. Господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України). Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 2 ст. 231 ГПК України). Статтею 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Згідно вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 29.09.2020 по справі № 368/561/19), розглядаючи питання правомірності закриття провадження судом першої інстанції, оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України роз`яснила позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції. З огляду на таке, Великою Палатою Верховного Суду виснувано, що питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією правомочний вирішувати суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження, а не суд апеляційної чи касаційної інстанції. Постановлючи оскаржувану ухвалу, суд хоча і послався на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, які згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, проте неправильно їх застосував, через що припустився помилки. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» в особі свого представника Абрамовича Олексія Володимировича та Головного управління Національної поліції в Одеській області в особі свого представника Міняйла Олександра Миколайовича задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 26 червня 2026 року Головуючий М.В. Назарова Судді: В.А. Коновалова В.В. Кострицький