Постанова 4806 № 303/6749/23

Справа № 303/6749/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 10 червня 2026 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослоя Г.Г., суддів: Джуги С.Д., Мацунича М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2025 року у складі судді Полянчука Б.І., у справі № 303/6749/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У липні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк»), звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 13.07.2021 відповідачка пройшла ідентифікацію клієнта та власноруч підписала на планшеті заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, а також погодилася на використання ОТР-пароля як простого електронного підпису. 02.09.2022 відповідачка ознайомилась з умовами кредитування, підписала паспорт кредиту та кредитний договір б/н за допомогою ОТР-пароля, отримавши кредит у розмірі 44 999,00 грн строком на 36 місяців під 18% річних шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок. Свої зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості відповідачка належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 16.04.2023 утворилась заборгованість у розмірі 33 221,35 грн, з яких: 33 198,85 грн - тіло кредиту, 22,50 грн - нараховані відсотки. Позивач посилався на порушення відповідачкою ст. 509, 526, 629, 1054 ЦК України. Відповідачка позов не визнала, зазначивши, що 02.09.2022 до банку за отриманням кредиту не зверталась і коштів не отримувала, а щодо неї невідомими особами були вчинені шахрайські дії, у зв`язку з чим 27.10.2022 вона звернулась до поліції із відповідною заявою. Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10.10.2023 позов задоволено повністю, стягнуто 33 221,35 грн заборгованості та 2 684,00 грн судового збору. За заявою відповідачки від 02.02.2024 заочне рішення скасовано ухвалою від 19.02.2024, справу призначено до повторного розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження. Під час повторного розгляду справи по суті після скасування заочного рішення позиції сторін залишилися незмінними: представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на тому, що відповідачка отримала кредитні кошти в електронний спосіб та здійснювала їх погашення, тоді як відповідачка та її представник позов не визнали, посилаючись на те, що кошти за спірним договором відповідачка не отримувала, а стала жертвою шахрайських дій, про що своєчасно повідомила поліцію. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2025 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовлено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду як такого, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав, передбачених чинним законодавством для відмови у позові, немає. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за результатами службової перевірки, проведеної АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що згідно з даними логів входу до акаунту Приват24 клієнтки ОСОБА_1 зафіксовано вхід з нетипового пристрою «Personal computer» з IP-адреси НОМЕР_1 з одночасною зміною пароля за допомогою картки та правильного PIN-коду до неї. О 16:05:25 зафіксовано зміну фінансового номера телефону клієнтки через Приват24 з одного номера на інший, що можливо лише при правильному введенні ОТР-пароля, надісланого на старий фінансовий номер. На думку апелянта, відповідачка передала третім особам дані своєї картки, PIN-код та ОТР-паролі, що надходили на її фінансовий номер, а отже без розголошення цих даних стороння особа не могла б увійти до Приват24, змінити пароль чи здійснити фінансові операції. Апелянт також зауважує, що наявність кримінального провадження не може свідчити про вчинення злочину стосовно позичальника до винесення вироку та не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань, на підтвердження чого посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10.04.2019 у справах № 14/287/17-ц та № 524/3979/16-ц. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які безпірно доводять, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, хоча саме він повинен довести ці обставини. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 13.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приват Банк», де підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою передбачено основні умови кредитування, а саме розмір кредитного ліміту за картою «Універсальна» та «Універсальна Gold» (а.с.44-54). В подальшому за допомогою ОТР підпису ОСОБА_1 02.09.2022 підписала заяву про надання кредиту «Оплата частинами» у розмірі 44 999 грн, паспорт споживчого кредиту «Оплата частинами», графік платежів за споживчим кредитом, та підтвердила зобов`язання за договором 252090233280958 від 02.09.2022 і доручила банку встановити регулярний платіж з картки/рахунку НОМЕР_2 на погашення заборгованості, оплата - щомісяця у розмірі 6 432,93 грн, у тому числі проценти за користування кредитом 0,01% - 4,50 грн. Перший платіж - 02.10.2022; останній платіж: 02.03.2023 (а.с. 55 -59). Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02.09.2022 станом на 16.04.2023 та виписки по рахунку за період з 02.09.2022 по 18.04.2023, заборгованість за вказаним спірним договором, яку заявляє до стягнення позивач, становить: за тілом кредиту - 33 198,85 грн, за нарахованими відсотками - 22,50 грн (а.с. 7-8, 9). При цьому з наданих банком документів вбачається повна відсутність у ОСОБА_1 будь-якої заборгованості перед позивачем до 02.09.2022. Судом першої інстанції та апеляційним судом точної дати не встановлено, однак з`ясовано, що після 02.09.2022 відповідачка не змогла розрахуватися за допомогою банківської картки у зв`язку з відсутністю на її рахунку грошових коштів. Після цього вона звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», де їй повідомили, що 02.09.2022 з її рахунку було знято всі грошові кошти. 27.10.2022 відповідачка звернулася до Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки вона кредитними коштами не користувалася, заборгованості перед позивачем не мала, а грошові кошти були зняті невідомою особою. З листа слідчого СД Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області Делеган К. від 08.03.2024 (а.с.123) встановлено, що у провадженні слідчого відділу перебуває кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 12022078040001074 від 28.10.2022 за ч. 3 ст. 190 КК України. Наразі у кримінальному провадженні триває досудове розслідування, остаточне процесуальне рішення не прийнято. Із листа заступника начальника УКР ГУНП в Закарпатській області Мацоли В. (а.с. 124) встановлено, що в період часу з 02.09.2022 по теперішній час невідома особа у невстановлений спосіб отримала доступ до карток «ПриватБанк» відповідачки та оформила кредит у розмірі 44 999 грн. Вжитими першочерговими оперативно-розшуковими заходами було з`ясовано, що під час шахрайських дій відносно ОСОБА_1 невстановлена особа використовувала картку абонента стільникового мобільного зв`язку № НОМЕР_3 . У подальшому встановлено, що вказаний абонентський номер працював в ІМЕІ: НОМЕР_4 у зоні дії базових станцій рухомого мобільного зв`язку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12022078040001074 від 28.10.2022 за ч. 3 ст. 190 КК України (а.с. 125) містить такий короткий виклад обставин: «В період часу з 02.09.2022 по теперішній час невідома особа, зателефонувавши з мобільного номера НОМЕР_3 та представившись співробітником «ПриватБанк», отримала дані до карток «ПриватБанк» заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , збільшила кредитний ліміт та у подальшому у невстановлений спосіб заволоділа грошовими коштами на суму 44 999 грн, тим самим завдавши останній матеріальних збитків на вказану суму». Також слід зауважити, що у короткому викладі обставин у Витязі з ЄРДР міститься інформація про те, що невідома особа отримала дані до карток «ПриватБанк» заявниці ОСОБА_1 . Проте в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, від кого саме і в який спосіб шахрай отримав цю інформацію. Стверджувати, що ці дані надала саме ОСОБА_1 , у суду немає підстав, оскільки таке твердження ґрунтуватиметься на припущеннях, а не на наявних у матеріалах справи доказах, що прямо суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України. Допитана в судовому засіданні як свідок відповідачка ОСОБА_1 пояснила суду, що вона нікому не повідомляла інформацію, за допомогою якої можливо зняти грошові кошти з її картки. Таким чином, надані суду докази підтверджують, що 02.09.2022 кредит було оформлено невідомою особою шляхом несанкціонованого доступу до банківської картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 . Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відповідачка порушила Умови та правила надання банківських послуг і розголосила третім особам конфіденційну інформацію (PIN-код, OTP-паролі), з огляду на таке. Твердження апелянта про те, що без розголошення відповідачкою конфіденційних даних здійснення спірних операцій (вхід до акаунту Приват24 з нетипового пристрою «Personal computer» з IP-адреси НОМЕР_1 , зміна пароля та фінансового номера) було б технічно неможливим, є логічним припущенням банку, яке не підкріплене належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 77, 78, 79 ЦПК України. Самі по собі виписки з логів системи банку та фіксація використання правильних паролів свідчать лише про технічний бік проведення транзакцій, але жодним чином не доводять, що такі дії вчинила саме ОСОБА_1 або що вона передала ці дані стороннім особам навмисно чи внаслідок недбалості. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта лише на підставі його розпорядження. Спірні правовідносини, що виникли 02.09.2022, регулюються Законом України «Про платіжні послуги». Згідно зі статтею 86 Закону України «Про платіжні послуги», платник не несе відповідальності за виконання несанкціонованих платіжних операцій, якщо платіжна операція була виконана без електронної ідентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, коли банком доведено, що платник своїми навмисними діями або недбалістю сприяв витоку конфіденційної інформації чи втраті платіжного інструменту. Обов`язок доказування факту сприяння користувачем (умисно або через недбалість) втраті чи незаконному використанню конфіденційної інформації покладено виключно на банк. Сама по собі фіксація банком некоректної або несанкціонованої операції не є автоматичним доказом вини клієнта. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, від 13 вересня 2019 року у справі № 61-10469св18, а також у сучасній практиці Верховного Суду щодо несанкціонованих транзакцій. Посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду у справах № 144/287/17-ц та № 524/3979/16-ц є неспроможними, оскільки правовідносини у зазначених справах не є тотожними спірним правовідносинам. Вказані постанови стосуються загальних умов виконання зобов`язань і не враховують спеціального законодавства, що захищає права держателів платіжних карток у випадку кібершахрайства та несанкціонованого доступу третіх осіб до рахунків. Тоді як у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18) зроблено чіткий правовий висновок, відповідно до якого саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності таких доказів у суду немає підстав покладати відповідальність за несанкціоновані транзакції на клієнта. АТ КБ «ПриватБанк» у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не довів та не надав належних доказів того, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла витоку конфіденційних даних. Допитана в судовому засіданні як свідок під присягою ОСОБА_1 підтвердила, що нікому конфіденційних даних не передавала. Банк ці свідчення жодними доказами не спростував. Оскільки ч. 6 ст. 81 ЦПК України прямо забороняє суду ґрунтувати судове рішення на припущеннях, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. За таких обставин суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин із посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини і мотиви їх відхилення зазначені у рішенні, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 червня 2026 року. Головуючий: Судді: