Постанова 4807 № 334/579/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/579/26 Головуючий в 1 інст.Коломаренко К.А. Провадження №33/807/813/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.5 ст.126КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника-адвоката Музиканта В.С., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього адвоката Музиканта В.С. на постанову Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. Згідно з постановою суду, 12 січня 2026 року об 11 годині 52 хвилин в м. Запоріжжя, Дніпровському районі, Парковий бульвар, 15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Escort», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування, правопорушення вчинено повторно протягом року, притягався до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП постановою ЕНА №6499501 від 12 січня 2026 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України (повторно протягом року), за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП. Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 564660 від 12 січня 2026 року, ОСОБА_1 своїм особистим підписом засвідчив факт обізнаності щодо складання відносно нього протоколу, ознайомлення з його змістом та повідомлення про дату та місце розгляду справи, підтвердив правильність зазначеної в протоколі адреси його місця проживання. У відповідній графі в протоколі ОСОБА_1 було повідомлено про те, що протокол буде розглянутий Дніпровським районним судом м. Запоріжжя . В апеляційній скарзі захисник - адвокат Музикант В.С. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з протоколу про адміністративне правопорушення направленого до суду вбачається, що апелянт керував транспортним засобом, однак, матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме він керував транспортним засобом, що поліцейській зупиняв автомобіль та саме з яких причин, оскільки відсутні відео записи підтверджуючих факт керування автомобілем, а сам по собі рапорт та протокол про адміністративне правопорушення не є доказом по справі. Заявлене захисником-адвокатом Музикантом В.С. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 участі у розгляді справи не брав, відомостей щодо отримання ним копії оскаржуваної постанови суду першої інстанції матеріали справи не містять, 10 травня 2026 року між ним та адвокатом Музикантом В.С. був укладений договір про надання правничої допомоги, та цього ж дня захисник-адвокат Музикант В.С. звернувся з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. На обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що ОСОБА_1 участі у розгляді справи не брав, є військовослужбовцем, про існування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, якою його визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності, дізнався лише 30 квітня 2026 року. Отже, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду. В судове засідання, призначене на 28 травня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Музикант В.С. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від сторони захисту не надходило. Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним. Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження». Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться. В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Музиканта В.С. може затягнути цей розгляд на невизначений час. З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Музиканта В.С., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Зі змісту ст.283КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не перевірив належним чином наявні в справі докази. Так, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №564660 від 12 січня 2026 року, згідно з яким,12 січня 2026 року об 11-52 годині в м.Запоріжжя, Парковий бульвар, 15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Escort», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування, правопорушення вчинено повторно протягом рокуза постановою ЕНА №6499501 від 12 січня 2026 року за ч.2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП. До вказаного протоколу додано: картку обліку адміністративного правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6499501 від 12 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП; рапорт працівника поліції; довідку інспектора ВАП патрульної поліції в Запорізькій області ДПП; реєстраційну картку транспортного засобу та відеозапис події. Дослідивши наявні в справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. На думку апеляційного суду, такий висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки на його підтвердження достатніх доказів в матеріалах справи немає. Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим судом про дату та час слухання справи у Дніпровському районному суді м.Запоріжжя, шляхом направлення судових повісток на адресу, зазначену ним при складанні протоколу. Причини неявки суду не повідомив, з заявами/клопотаннями про розгляд справи без його участі/відкладення судового засідання до суду не звертався. Як зазначено вище, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що правопорушення вчинено ОСОБА_1 повторно протягом року, оскільки 12 січня 2026 року останній вже притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП (постановою серії ЕНА №6499501 від 12 січня 2026 року). Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з положеннями ч. ч. 9, 10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Повторним відповідно до ст.35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню. Згідно з п.3 Розділу І "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395, повторність правопорушення повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП). Як убачається з матеріалів справи, 12 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6499501 від 12 січня 2026 року за ч.2ст.126 КУпАП. При цьому, відомостей про те, що накладений на ОСОБА_1 штраф за вищевказаною постановою був сплачений на місці, в матеріалах справи немає. Згідно з матеріалами справи, вищезазначена постанова щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП були складені в один день 12 січня 2026 року, з різницею в 1 годину 10 хвилин. З викладеного убачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6499501 від 12 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП не набрала законної сили на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №564660, з огляду на положення ст.ст.289, 291 КУпАП. Отже, за наведених вище обставин, на думку суду апеляційної інстанції, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП складений передчасно. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а тому останнього безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за цією статтею. З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню з закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. В свою чергу, з доводами апелянта про недоведеність факту керування ним транспортним засобом у день і час, вказані у протоколі, суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки цей факт підтверджується матеріалами справи, зокрема і відеозаписом, долученим до протоколу. В самому протоколі містяться пояснення ОСОБА_1 про те, що він їхав до шпиталю, поспішав. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: поновити захиснику адвокату Музиканту В.С. строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу захисника адвоката Музиканта В.С. задовольнити. Постанову Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП скасувати. Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу та події правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 334/579/26