Ухвала КАС ВС № 300/4597/25

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 25 червня 2026 року м. Київ справа №300/4597/25 адміністративне провадження №К/990/25657/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та нечинним окремих положень нормативно правового акту, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив: - визнати протиправним та нечинним рішення Івано-Франківської міської ради восьмого скликання від 15.06.2023 №125-36 «Про земельні питання» в частині затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель с. Чукалівка Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, розробленої ПП «Земстройпроект». Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду документу про сплату судового збору. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15.06.2026 скаржником подано заяву про усунення недоліків та документ про сплату судового збору. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з наступного. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження. Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду: - щодо застосування частини десятої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які викладені у постановах від 28.11.2023 у справі №640/10063/22, від 13.02.2024 у справі №320/5934/22, від 04.11.2024 у справі №260/1011/23, за змістом яких у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування поширюються обмеження щодо виконання вимог, зокрема Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; - викладений у постановах від 01.06.2022 у справі №280/5928/19 та від 15.12.2023 у справі №0440/6516/18, у яких зазначено, що технічна документація не є регуляторним актом, не є частиною або додатком до рішення ради, а тому на неї не поширюються вимоги щодо спеціального порядку оприлюднення, визначеного Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», проте суди першої та апеляційної інстанції помилково ототожнили зміст самого рішення сесії міської ради (регуляторного акта) та технічної документації з нормативної грошової оцінки, яка, за своєю суттю, є сукупністю науково-технічних розрахунків. Зазначає, що положення статей 9, 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» зобов`язують оприлюднювати лише проєкт рішення та аналіз регуляторного впливу, а не первинні матеріали чи технічні звіти, що стали підставою для його розробки; - викладений у постанові від 01.02.2022 у справі №160/1936/21 про те, що рішення органу місцевого самоврядування, що містить лише розрахунки (формули та коефіцієнти), які в подальшому будуть застосовуватись при визначені розміру відповідних платежів і тарифів, не має такої обов`язкової ознаки для віднесення його до регуляторного акта, як неодноразове застосовування, оскільки фактично вичерпує свою дію з моменту впровадження відповідних тарифів, тобто є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання; - викладений у постанові від 10.12.2021 року у справі №940/2301/18, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів не вважаються регуляторними актами. Вказує, що у висновку Верховного суду викладеному у постанові від 07.10.2021 у справі №160/17179/20 зазначено про відсутність підстав для віднесення рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель до актів регуляторного характеру, оскільки це рішення не наділено сукупністю усіх ознак, притаманних регуляторному акту, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». В частині обґрунтування підстави касаційного оскарження касаційна скарга містить посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а також на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/7868/13, від 25.09.2018 у справі №428/7176/14-а, від 27.11.2018 у справі №826/2507/18, від 06.03.2019 у справі №803/417/18, від 17.12.2019 у справі №1940/1662/18, від 10.04.2020 у справі № 615/1182/15-a, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 10.06.2021 у справі №823/902/17, від 15.06.2021 у справі №200/12944/19-а, від 16.12.2021 у справі №826/8114/17, від 01.06.2022 у справі №280/5928/19, від 02.02.2023 у справі №807/125/18 та від 14.02.2023 у справі №695/2607/17, що оскаржуване рішення за своєю суттю є регуляторним нормативно правовим актом. Суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути належним чином аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Водночас скаржник фактично обґрунтовує необхідність відступу від такого висновку потребою здійснити правову переоцінку Верховним Судом спірних правовідносин. Таким чином, посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу відкриття касаційного провадження є безпідставним та не приймаються до уваги Судом. Також, підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», яка суттєво змінила підходи до визначення розміру нормативної грошової оцінки (НГО), впровадила нові вимоги для територіальних громад щодо визначення бази оподаткування та орендної плати на своїх територіях. Окрім того, як на підставу касаційного оскарження скаржник в уточненій касаційній скарзі посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставин, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні. Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та нечинним окремих положень нормативно правового акту. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя А.Ю. Бучик Суддя А.І. Рибачук