Постанова 4857 № 300/9178/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/9178/24 пров. № А/857/31202/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року (ухвалене головуючим-суддею Главачем І.А. у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), ГУ ПФУ в Київській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №104650018870 від 26.11.2024 про відмову в проведенні перерахунку (в призначенні) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до довідки Господарського суду Чернігівської області №06-23/1415/24 від 11.11.2024 та зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 03.07.2024, в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-23/1415/24 від 11.11.2024, виданої Господарським судом Чернігівської області, зобов`язати ГУ ПФУ в Київській області виплатити їй різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 03.07.2024 в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-23/1415/24 від 30.11.2024, виданої Господарським судом Чернігівської області. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ГУ ПФУ у Івано-Франківській області протиправно, на її думку, не здійснило перерахунок її пенсії на підставі оновленої довідки про розмір суддівської винагороди, виданої Господарським судом Чернігівської області. У відзиві на апеляційну скаргу ГУПФУ в Івано-Франківській області просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову частково, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 є суддею у відставці, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №2005/0/15-24 від 02.07.2024 (а.с. 12-15). З 03.07.2024 ОСОБА_2 призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% посадового окладу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який було обчислено виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 відповідно до рішення ГУ ПФУ в Київській області №104650018870 від 30.07.2024. Господарський суд Чернігівської області, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/11138/24 від 11.10.2024, 11.11.2024 видав позивачці довідку №06-23/1415/24 про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який було обчислено виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024. 18.11.2024 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Київській області через вебпортал Пенсійного фонду України, із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. За принципом екстериторіальності, органом, уповноваженим вирішити питання, порушене в заяві позивачки, визначено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Розглянувши заяву позивачки, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення № 104650018870 від 26.11.2024, яким відмовило позивачці у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відмова мотивована тим, що статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів становить 2102,00 грн, тобто такий, який був встановлений на 01.01.2020, відповідно до розміру якого визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на звернення із заявою про перерахунок (а.с. 19-21). Вважаючи оспорюване рішення про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправним, позивачка звернулася до адміністративного суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався окремими приписами законів України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. У цьому аспекті суд зауважив, що наведені приписи абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах. За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, суд дійшов висновку, що з 01.01.2023 та 01.01.2024 для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до приписів Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а саме: 2102,00 грн. Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018). 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій". Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"). Згідно статті 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України "Про прожитковий мінімум". Відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. Зазначеною нормою Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Статтею 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн. Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити іншого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12..09.2024 по справі №580/2522/24, від 13.11.2024 по справі №200/1707/24, від 20.02.2025 по справі №420/3716/24 та постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі №200/2309/25. Відповідно до ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Одночасно колегія суддів зазначає, що відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними. Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо із закону. За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. Колегія суддів також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020 (частина 6 пункту 16) про автоматичне здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди. Положення розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 (далі - Порядок №3-1) встановлює перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Згідно п.1, 6-9 розділу IV Порядку №3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч.4 ст.142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, ч.2 ст.27 Закону України Про Конституційний Суд України органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України. Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через веб-портал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку. Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України. У разі надсилання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і документів для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання поштою днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення цієї заяви (у разі подання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання через веб-портал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації цієї заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення тексту документа та його реквізитів). Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права, на відповідний перерахунок. Таким чином, описаний механізм зумовлює обов`язок територіального органу пенсійного фонду здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді. Не є спірною та обставина, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/11138/24 від 11.10.2024, яке набрало законної сили, 11.11.2024 Господарським судом Чернігівської області видано позивачці довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-23/1415/24 від 11.11.2024. З вказаною довідкою позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №104650018870 від 26.11.2024 позивачці протиправно відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача виник обов`язок щодо перерахунку позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №06-23/1415/24 від 11.11.2024. Обираючи спосіб захисту права позивачки, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 03.07.2024, в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-23/1415/24 від 11.11.2024, виданої Господарським судом Чернігівської області. Колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин не підлягають врахуванню висновки Великої Палати Верховного Суду України, які викладені у постанові від 24.04.2025 по справі №240/9028/24, оскільки такі не є релевантними до обставин розглядуваного публічно-правового спору, з огляду на те, що у справі, яка розглядається, пенсійний орган фактично не виконує судове рішення, яке набрало законної сили та відмовляє у задоволенні заяви позивачки з тих самих підстав, які були предметом правової оцінки судом, висновки якого викладені у судовому рішенні, яке набрало законної сили, ухваленого за результатами розгляду справи, предметом якої була протиправність відповідача щодо невидачі довідки. Проте, вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції. Позовні вимоги до ГУПФУ в Київській області колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у спірних правовідносинах саме ГУПФУ в Івано-Франківській області допустило порушення прав позивачки здійснивши необґрунтований розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку про протиправність оспорюваного рішення та наявності підстав для його скасування, а також зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вчинити у зв`язку з цим дії щодо перерахунку та виплаті позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та виплатити позивачці різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 03.07.2024 в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-23/1415/24 від 11.11.2024, виданої Господарським судом Чернігівської області. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року по справі №300/9178/24 скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №104650018870 від 26 листопада 2024 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Господарського суду Чернігівської області №06-23/1415/24 від 11 листопада 2024 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-23/1415/24 від 11 листопада 2024 року, виданої Господарським судом Чернігівської області, з 03 липня 2025 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-23/1415/24 від 11 листопада 2024 року, виданої Господарським судом Чернігівської області, з 03 липня 2024 року. В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук