Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/18911/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 рокуСправа №380/18911/21 пров. №А/857/10630/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року (суддя Клименко О.М., м.Львів, повний текст ухвали складено 20 січня 2026 року), - ВСТАНОВИВ: У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУПФ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року (далі Рішення суду) позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФ щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.07.2021 № С/2559 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (далі Довідка) з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії. Зобов`язано ГУПФ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У грудні 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну способу і порядку виконання Рішення суду (далі Заява), яка обґрунтована тим, що Рішення суду у даній справі залишається невиконаним в частині виплати доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.07.2022 в сумі 232447,37 грн, що в силу чинної редакції статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) є самостійною правовою та фактичною підставою для зміни способу і порядку виконання цього рішення суду на стягнення вказаної суми з відповідача. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року Заяву задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання Рішення суду шляхом стягнення з ГУПФ на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з квітня 2019 року по липень 2022 року, що становить 231885,32 грн. У задоволенні решти Заяви відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, в частині задоволених вимог її оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та відмовити у задоволенні Заяви. В доводах апеляційної скарги вказує, що Рішення суду виконано, здійснено відповідний перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019. Доплата до пенсії з 01.04.2019 по 31.07.2022 становить 232447,37 грн. Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі Порядок № 821), виплати здійснюватимуться щомісяця пропорційно до коштів, визначених у бюджеті Пенсійного фонду, у розмірі зобов`язань державного бюджету і страхових коштів. Отже, виплата коштів, нарахованих на виконання судового рішення, залежить від отримання ГУПФ коштів для фінансування відповідної виплати позивачу та проводиться відповідно до вимог Порядку №

821. У жовтні, листопаді та грудні 2025 року позивачу додатковими відомостями на виконання погашення заборгованості за судовими рішеннями відповідно до вимог Порядку № 821 виплачено кошти в розмірі по 187,35 грн щомісяця. Отже, у цій справі наявний факт розпочатої виплати позивачу заборгованості за судовими рішеннями. Зазначає, що зміна способу і порядку виконання судового рішення у тому вигляді, у якому просить позивач, не сприятиме ефективному виконанню судового рішення та відновленню порушеного права позивача, тим паче, що позивачу проводиться виплата за судовим рішенням відповідно до Порядку №

821. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи Заяву частково, суд першої інстанції виходив з того, що з прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Оскільки відповідач (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили Рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення в частині виплати нарахованої суми доплати пенсії за період з квітня 2019 року по липень 2022 року, що становить 231885,32 грн, спосіб і порядок виконання судового рішення у цій справі належить змінити на підставі абзацу другого частини третьої статті 378 КАС шляхом стягнення з відповідача (боржника) зазначеної суми доплати до пенсії на користь позивача (стягувача). Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини другої статті 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах +4 посилання (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя. Це повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-ІХ, який набрав чинності 19.12.2024, внесені зміни до Розділу 4 КАС «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах». Також Законом № 4094-ІХ КАС доповнений статтями 382-1 - 382-3. На підставі частини дев`ятої статті 382-3 КАС суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу. Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з частиною третьою статті 378 КАС підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. З 19.12.2024 положення частини третьої статті 378 КАС на підставі Закону № 4094-IX були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.». Аналіз зазначених змін до КАС, внесених Законом № 4094-ІХ, свідчить про те, що законодавцем встановлені правові норми, які вдосконалюють захист осіб, що звернулися до суду з позовами щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат тощо від тривалого невиконання судових рішень. Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону № 4094-ІХ, він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№ 40450/04)/Бурмич (№ 46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №1218-р. Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень. Таким чином, прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Так, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, щодо перерахунку та здійснення пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною та достатньою підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення цих виплат з суб`єкта владних повноважень. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України. З матеріалів справи встановлено, що на виконання Рішення суду ГУПФ здійснило перерахунок пенсії позивача, за результатами якого різниця в пенсії за минулий час за період з 01.04.2019 по 31.07.2022 склала 232447,37 грн. Проте, ця заборгованість до теперішнього часу позивачу не виплачена (частково погашено у сумі 562,05 грн відповідно до вимог Порядку № 821), тобто Рішення суду залишається невиконаним у повному обсязі з огляду на неналежне фінансування державою відповідних витрат, що істотно ускладнює виконання судового рішення. Відтак, з огляду на тривале невиконання Рішення суду у справі щодо проведення виплати позивачу заборгованості, наявність обставин, що істотно ускладнюють його виконання (покликання на відсутність фінансування виплат державою), процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення Заяви про зміну способу та порядку виконання Рішення суду на стягнення з ГУПФ на користь позивача нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.07.2022 в сумі 231885,32 грн. В аналогічних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 підтвердив необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення і зазначив про неправомірність будь-якого формалістичного підходу до тлумачення статті 378 КАС, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника. При цьому рішення суду першої інстанції (про зміну способу виконання рішення суду) стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми доплати пенсії, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов`язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич