Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/10544/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/10544/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 26 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення. Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 06.06.2025 у призначенні пенсії відмовлено через недостатність необхідного пільгового стажу на підземних роботах. Пенсійний фонд визначив страховий стаж позивача у розмірі 38 років 8 місяців, а пільговий стаж - 22 роки 3 місяці 19 днів, з яких стаж за провідними підземними професіями з урахуванням кратного обчислення становить 20 років 8 місяців. При цьому до страхового та пільгового стажу не зараховано окремі періоди роботи через відсутність відповідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб, а також період навчання, який, за роз`ясненням Пенсійного фонду, не підлягає зарахуванню до пільгового стажу. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі за текстом Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно п.2 Розділу ХУ Прикінцеві положення Закону 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення (далі за текстом Закон №1788). Закон №1788 та ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV передбачають право працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах, на пенсію незалежно від віку. Таке право виникає за наявності не менше 25 років відповідного стажу, а для працівників провідних професій (зокрема прохідників, машиністів гірничих виймальних машин, робітників очисного вибою тощо) - не менше 20 років стажу на таких роботах. Позивач звернувся за призначенням пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка надає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних та відкритих гірничих роботах, за умови наявності не менше 25 років відповідного стажу.Перелік робіт і професій, зайнятість на яких дає право на таку пенсію, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, якою затверджено Список робіт і професій для працівників, зайнятих на видобутку корисних копалин, будівництві шахт і рудників та в металургії. Розділом І Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт цього Списку передбачено, що правом на пенсію за статтею 14 Закону №1788-ХІІ (не менш 25 років), користуються усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля. Відповідно до Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №202, право на пенсію незалежно від віку мають працівники, які не менше 25 років були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних гірничих роботах, зокрема гірники, електрослюсарі, машиністи підземних установок, підривники, кріпильники, гірничі майстри, начальники підземних дільниць та інші працівники підземних шахт і рудників. Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). На підставі п.1, п.2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Згідно з абз.1 п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. При цьому, пунктами 20-22 Порядку № 637 визначено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників. Так, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Зі змісту зазначених норм слідує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа. Зі змісту оскаржуваного рішення суд встановив, що відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах через недостатність пільгового стажу. Так, відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.10.2014 по 31.08.2015, з 01.10.2015 по 30.11.2015, з 01.03.2017 по 15.03.2017, оскільки у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні суми нарахованої заробітної плати та відомості по спеціальному стажу. Частиною першою ст. 20 Закону 1058 передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Абзацом 9 частини шостої статті 20 цього Закону встановлено, що за осіб, зазначених у пунктах 8, 11-14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації. Частиною 2 статті 20 Закону 1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Згідно з абзацом 39 частини першої статті 1 Закону 1058, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. З наведеного випливає, що саме на роботодавця покладено обов`язок сплачувати страхові внески за працівника. Крім того, слід зазначити, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для неврахування спірного періоду до стажу позивача. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а, від 04.09.2018 в справі № 482/434/17. За таких обставин пенсійний орган безпідставно поклав на позивача негативні наслідки невиконання або неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо оформлення та подання необхідних відомостей. Такий підхід не відповідає меті підтвердження трудового стажу та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і пропорційним. Тому, періоди роботи позивача з з 01.10.2014 по 31.08.2015, з 01.10.2015 по 30.11.2015, з 01.03.2017 по 15.03.2017 підлягають зарахуванню до підземного пільгового стажу за Списком №1, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Щодо незарахування відповідачем періоду навчання з 01.09.2001 по 29.06.2005 в Єнакієвському політехнічному технікумі за професією «гірничий технік-технолог» до спеціального стажу за Списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №

202. На думку позивача, вказаний період повинен відноситися до робіт за Списком №1, що за твердженням позивача надало б йому право на призначення пенсії на підставі пункту 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладах професійної освіти зараховується до трудового та пільгового стажу за спеціальністю, якщо після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою професією не пізніше ніж через три місяці. Оскільки технікуми належать до закладів, що здійснюють професійне навчання, на навчання в них поширюються положення цієї норми, а відповідний період може бути зарахований до стажу. Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №367/945/17. З аналізу вищезазначених норм встановлено, що для зарахування спірного періоду навчання до пільгового стажу особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. З матеріалів справи встановлено, що згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 29 червня 2005 року та додатку до нього позивач проходив навчання з 01.09.2001 по 29.06.2005 у Єнакієвському політехнічному технікумі, який є професійно-технічним навчальним закладом, за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин» і здобув кваліфікацію «гірничий технік-технолог». Після закінчення навчання, позивач 06 липня 2005 року був зарахований на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем під землею на ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу». Таким чином, позивач після закінчення навчання, в межах тримісячного терміну був прийнятий на роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, затвердженого постановою КМУ (і яка відноситься до списку, затвердженого постановою КМУ № 202 від 31.03.1994), яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, під час періоду навчання позивач проходив виробничу практику за професією, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та поданими довідками (з 01.02.2005 по 07.05.2005), а також визнано відповідачем згідно з протоколом розрахунку стажу. Отже, умова працевлаштування протягом трьох місяців після закінчення навчання на роботу за набутою професією, що дає право на пільги, була виконана позивачем. Таким чином, період навчання позивача з 01.09.2001 по 29.06.2005 у Єнакієвському політехнічному технікумі підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Слід дійти висновку про протиправність та необхідність скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 06.06.2025 №046350019619 про відмову у призначенні пенсії. Для відновлення порушеного права суд зобов`язав відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача періоди навчання і роботи, які раніше не були враховані. Оскільки Пенсійний фонд визначив пільговий стаж позивача у розмірі 23 роки 3 місяці 19 днів, а судом додатково підтверджено право на зарахування до такого стажу періодів загальною тривалістю 4 роки 10 місяців 6 днів, суд визнав наявність у позивача необхідного стажу для призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, загальний стаж роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV, становитиме понад 25 років, що надає позивачу право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.