Постанова 4851 № 480/581/24

Головуючий І інстанції: О.М. Кунець ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 р. Справа № 480/581/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2026, по справі № 480/581/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2020 по день фактичної виплати 29.03.2023; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2020 по день фактичної виплати 29.03.2023. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 480/7088/22. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) ьпровести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.01.2020 до 28.03.2023 (включно) нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 480/7088/22. У задоволенні інших вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, крім іншого, про пропуск позивачем строку звернення до суду. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга н підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, позивач з 08.08.2019 по 12.03.2020 приходив військову службу в в ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 13.03.2020 позивач був зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Наказом відповідача від 16.02.2021 №104-ОС, у зв`язку вибуттям для подальшого проходження служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (а.с.18). Остаточною датою закінчення проходження військової служби визначено 17.02.2021. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі № 480/7088/22, яке набрало законної сили 02.03.2023, зокрема зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 та з 01.01.2021 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року відповідно. 29.03.2023 відповідачем на виконання вказаного рішення суду позивачу було виплачено належну суму грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення у розмірі 35246,35 грн, що підтверджується копією розрахункового листа за березень 2023 року (а.с. 8) та випискою по картковому рахунку за період 29.03.2023 - 30.03.2023 (а.с. 6), однак відповідачем не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належного грошового забезпечення, що не заперечується сторонами. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку й підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Надаючи оцінку спірним правовідносинам , колегія суддів зазначає наступне. Питання компенсації громадянам за втрату частини доходів у разі порушення строків їх виплати регулюється Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050). Згідно зі статтею 1 цього Закону, підприємства, установи та організації будь-якої форми власності зобов`язані компенсувати громадянам втрату частини доходів, якщо є затримка у виплаті цих доходів, зокрема, з вини власника або уповноваженої ним особи чи органу. Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2050, компенсація громадянам здійснюється у разі затримки виплати їх доходів на один або більше календарних місяців, починаючи з дня набрання чинності зазначеним Законом. До доходів, які підлягають компенсації, відносяться грошові виплати громадянам, які мають регулярний характер, зокрема суми індексації доходів. Стаття 3 Закону № 2050 встановлює, що сума компенсації обчислюється як множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) та індексу інфляції за період, коли виплата не була здійснена (з урахуванням інфляції за місяць, коли дохід виплачено, не враховується). Згідно з статтею 6 Закону № 2050, компенсація може здійснюватися за рахунок: - власних коштів - для підприємств, установ і організацій, що не отримують бюджетного фінансування; - коштів бюджету - для підприємств і організацій, що фінансуються або дотуються з державного чи місцевих бюджетів; - коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування та інших соціальних фондів. Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок компенсації громадянам втрати частини доходів, що конкретизує умови та механізм виплати компенсації. Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації розраховується як добуток нарахованого, але не виплаченого доходу за місяць та індексу споживчих цін за період невиплати, поділений на

100. Таким чином, для виплати компенсації повинні бути виконані такі умови: нарахування регулярних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендій); порушення строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємства); затримка виплати доходів на один чи більше календарних місяців; зростання споживчих цін; доходи мають регулярний характер. Колегія суддів зазначає, що компенсація має компенсаторний характер, її метою є підтримання рівня життя громадян в умовах інфляції та підвищення цін. Використане у статті 3 Закону №2050 та в пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення та невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання пенсійного органу здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, до дати її фактичної виплати. Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 та від 21.08.2023 по справі № 460/6767/20. Колегією суддів встановлено, що відповідачем на підставі рішення суду від 30.01.2023 у справі №480/7088/22, позивачу перераховано та виплачено з 01.01.2020 та з 01.01.2021 грошове забезпечення та допомога на оздоровлення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року відповідно, у загальній сумі 35246,35 грн, але така виплата була здійснена лише 29.03.2023. Разом з тим, стосовно доводів апелянта про порушення позивачем строку звернення до суду із даним позовом, колегія суддів зазначає наступне. У ході судового розгляду справи з метою з`ясування питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, зокрема наявності поважних причин його пропуску, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2026 було запропоновано ОСОБА_1 подати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом в частині позовних вимог про нарахувати та виплатити компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 19.07.2022 по 29.03.2023, з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів. На виконання вимог зазначеної ухвали до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, в обґрунтування якої зазначено, що достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених сум на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі № 480/7088/22 позивач отримав лише при наданні відповіді на адвокатський запит (13.12.2023), тому позивач без зволікань звернувся до суду з цим позовом у тримісячний строк (26.01.2024), з дня отримання відповідної відповіді. Крім того, просить врахувати те, що ОСОБА_1 з 01.02.2022 перебуває за межами України, що підтверджується відповідною відміткою у закордонному паспорті. У зв`язку з перебуванням за межами України позивач не користувався мобільними чи онлайн-додатками банку та був позбавлений можливості здійснювати операції або перевіряти стан рахунків через електронні сервіси банку. Отже об?єктивної можливості дізнатися про факт здійснення виплати на виконання рішення суду не було. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги відповідача стосовно дотримання позивачем строків звернення із розглядуваним позовом, колегія суддів виходить із того, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця, та враховує останню правову позицію Верховного Суду щодо застосування строків у цій категорії справ. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу. Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України. Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Як зазначалось вище, частиною першою статті 2 Закону України № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. За правилами статті 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Отже, саме з датою виплати позивачу належного грошового забезпечення пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Аналогічний підхід застосований, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 560/10053/24, від 23.04.2025 у справі № 260/131/24, від 29.04.2025 у справі № 420/4246/24, від 26.06.2025 у справі № 120/2830/24, від 21.08.2025 у справі № 600/3471/24-а, від 30.10.2025 у справі № 420/28674/24, від 03.12.2025 у справі № 600/214/25-а, від 26.12.2025 у справі № 560/16507/24, від 29.01.2026 у справі № 420/19035/25. Із матеріалів справи встановлено, що 29.03.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання судового рішення було виплачено заборгованість по грошовому забезпеченню у розмірі 35246,35 грн та не виплачено компенсації втрати частини доходів. З позовом до суду позивач звернувся 29.01.2024, тобто поза межами тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України. Разом з тим, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2020 по день фактичної виплати 29.03.2023. Так, колегія суддів зазначає, що оскільки виплату позивачу індексації грошового забезпечення, на виконання судового рішення у справі № 480/7024/24, відповідач здійснив 29.03.2023, то саме з цієї дати позивач був обізнаний про порушення свого права на отримання компенсації і саме з цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 29.03.2023. При цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду тане наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Посилання позивача на перебуванні за кордоном з 01.02.2022 та у зв`язку з чим він не користувався мобільними чи онлайн-додатками банку та був позбавлений можливості здійснювати операції або перевіряти стан рахунків через електронні сервіси банку, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних доказів відсутності технічної можливості користуватися ними. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав до поновлення строку на звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог про нарахувати та виплатити компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 19.07.2022 по 29.03.2023 , з огляду на що клопотання позивача не підлягає задоволенню. Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи у наведені частині по суті та вважає за необхідне залишити її без розгляду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 28.03.2023. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого рішення суду першої інстанції у наведеній частині підлягає скасуванню із залишенням позовної заяви без розгляду. В іншій колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каверіна Сергія Миколайовича про поновлення строку звернення до суду - відмовити. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 480/581/24 скасувати в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 19.07.2022 до 28.03.2023 (включно) нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 480/7088/22. Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без розгляду. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 480/581/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва