Постанова 4824 № 753/5249/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 753/5249/25 Головуючий у суді першої інстанції - Каліушко Ф.А. Апеляційне провадження № 22-ц/824/8526/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Щелковим Петром Сергійовичем на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зняття арешту з майна, В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та Приватного виконавця Гненного Д.А., за участю треті осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зняття арешту з майна. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 753/7427/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, інфляційних втрат та трьох процентів річних. В рамках розгляду даної справи, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року шляхом забезпечення позову накладено арешт, зокрема на належну ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 33116178), яку в подальшому пред`явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Гненному Д.А., постановою якого також накладено арешт на вказану квартиру (номер запису про обтяження 54643260). Разом із цим, до відкриття провадження у справі № 753/7427/24, набрало законної сили заочне рішення суду у іншій справі № 753/20002/23 від 29 лютого 2024 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання безпроцентної позики, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором про надання безпроцентної позики у розмірі 3 650 820 грн, судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 7 246,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 508,20 грн. В рамках виконання вказаного судового рішення, 16 січня 2025 року на електронному аукціоні СЕТАМ було продано належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого переможцем стала ОСОБА_1 . Таким чином, ураховуючи, що вказана квартира в порядку виконання судового рішення від 29 лютого 2024 року вибула із власності ОСОБА_2 , вона не може бути засобом забезпечення позову і обтяженою у судовій справі № 753/7427/24, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулась з даним позовом та просить зняти арешт із вказаної квартири, тому що вона не може зареєструвати своє право власності на придбану квартиру. Указаний арешт, на думку позивачки, підлягає зняттю за рішенням суду з метою усунення позивачці, як власнику, перешкод у здійсненні нею права розпоряджатися своєю квартирою. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не встановив наявність ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року по справі №753/20002/23, якою було накладено арешт на спірну квартиру у межах забезпечення позову ОСОБА_4 , та не надав цій ухвалі жодної оцінки. Вказує, що суд проігнорував висновки Верховного Суду щодо подібних правовідносин, зокрема, у постановах: від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17, від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 та від 23 квітня 2025 року у справі №209/47/23. Зазначає, що апелянт є законним набувачем квартири і накладений на квартиру арешт перешкоджає їй реалізувати своє право власності на майно. У відзиві на апеляційну скаргу представниця третьої особи ОСОБА_3 , адвокат Бабчук О.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. У судовому засіданні в апеляційному суді взяли участь представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Щелков П.С., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Представниця третьої особи ОСОБА_3 , адвокат Бабчук О.В. у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Апеляційна скарга не містить заперечень щодо відмови у задоволенні вимог до Приватного виконавця Гненного Д.А., тому рішення в цій частині апеляційний суд не переглядає. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/7427/24 (за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія «Ампір Капітал» про солідарне стягнення боргу за договорами позики, інфляційних втрат та трьох процентів річних) від 16 квітня 2024 року шляхом забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, зокрема на належну ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 33116178). Приватний виконавець Гненний Д.А., на виконання вказаної ухвали прийняв рішення щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 74802538, виданий 18 квітня 2024 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72687121 від 18 квітня 2024 року, арешт нерухомого майна. Окрім того, судом встановлено, що за результатами розгляду цивільної справи № 753/20002/23 Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення від 29 лютого 2024 року, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання безпроцентної позики - задоволено частково. Указаним заочним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором про надання безпроцентної позики у розмірі 3 650 820 грн, судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 7 246,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 508,20 грн. Вказане заочне рішення набрало законної сили. 10 травня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Білоконем М.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 753/20002/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми боргу за договором про надання безпроцентної позики у розмірі 3 650 820 грн, судових витрат по справі у вигляді судового збору в розмірі 7 246,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36 508,20 грн. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року подання приватного виконавця задоволено. Надано приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Білоконю М.В. дозвіл на реалізацію квартири боржника ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року вказану ухвалу залишено без змін. 16 січня 2025 року на електронному аукціоні СЕТАМ було продано належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого переможцем стала ОСОБА_1 . Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Так, за правилами статті 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, а частиною першою статті 158 цього Кодексу передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. При цьому із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Зі змісту статті 158 ЦПК України слідує, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу, на підставі відповідної заяви особи, що бере участь у справі, визначена можливість подання заяви про скасування заходів забезпечення позову, особою, щодо якої вжито заходів забезпечення позову, викликана законодавчою необхідністю відновлення прав сторони цивільного процесу, тобто відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Встановлено, що ОСОБА_1 не була учасником справи №753/7427/24, під час розгляду якої було накладено оспорюваний нею арешт на особисте майно ОСОБА_2 , а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також на момент постановлення ухвали про забезпечення позову вона не була власником даної квартири. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що судом не встановлено характеру порушеного права позивачки з боку відповідача, що б давало суду підстави захистити це порушене, невизнане або оспорюване право. Зокрема, позивачка не була власником спірної квартири на момент накладення арешту. Колегією суддів із ЄДРСР встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року по справі №753/20002/23 було накладено арешт на спірну квартиру у межах забезпечення позову ОСОБА_4 . Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року по справі №753/20002/23, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року та набрала законної сили, подання приватного виконавця задоволено. Надано приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Білоконю М.В. дозвіл на реалізацію квартири боржника ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вказаній справі суд дійшов висновку, що наявність арешту у справі за позовом ОСОБА_3 у справі № 753/7427/24 не може бути підставою для будь-яких обмежень у виконавчому провадженні на виконання рішення за позовом ОСОБА_4 у справі № 753/20002/23, а відповідно і для оскарження вчинених у такому виконавчому провадженні дій. За таких обставин колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги. Разом з цим, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з таких підстав. За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі. Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов`язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2). Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20). Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22. Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено неможливістю ОСОБА_6 реалізувати своє право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона придбала на електронному аукціоні СЕТАМ. Встановлено, що оспорюваний позивачкою арешт було накладено в ході розгляду цивільної справи № 753/7427/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, інфляційних втрат та трьох процентів річних, тобто, фактично в інтересах ОСОБА_3 . У справі, що переглядається, ОСОБА_3 залучено до участі в якості третьої особи без самостійних вимог. Разом з цим, вказаний спір безпосередньо стосується прав та обов`язків ОСОБА_3 , який у разі задоволення даного позову може бути позбавлений можливості ефективного захисту своїх прав у межах справи за його позовною заявою до ОСОБА_2 . Так, відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18). Наведеного суд першої інстанції помилково не врахував і зосередився на оцінці аргументів позивачки щодо наявності підстав для скасування арешту. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9)]. Позивачка правом залучити ОСОБА_3 співвідповідачем не скористалась та послідовно наполягала на необхідності задоволення її вимог лише з боку ОСОБА_2 та приватного виконавця Гненного Д.А. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)]. Оскільки ОСОБА_2 не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку, а приватний виконавець, як було правильно встановлено судом першої інстанції, узагалі не є належним відповідачем по справі, незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ОСОБА_3 співвідповідачем, колегія суддів дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав. За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку із неналежним суб`єктним складом учасників справи, в той час як оскаржуване рішення суду першої інстанції містить висновки щодо відмови у задоволенні позову з підстави його необґрунтованості по суті заявлених вимог. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року - зміні, в мотивувальній частині рішення шляхом викладу її в редакції цієї постанови. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Щелковим Петром Сергійовичем задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 22 червня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді С.М. Верланов Т.О. Невідома