Постанова 4807 № 331/2513/26

Дата документу Справа № 331/2513/26 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/2513/26 Головуючий в 1 інстанції Скользнєва Н.Г. Провадження № 33/807/862/26 Доповідач у 2-й інстанції Солодовніков Р.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 року м. Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ванжули Ярослава Володимировича (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Халупка Сергія В`ячеславовича на постанову Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2026 року, - в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років. Стягнуто судовий збір. За постановою суду, 09 березня 2026 року о 20 годині 33 хвилин в с-щі Новомиколаївка Запорізької області, вул. Павла Маленка, 4 «в», водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ 310D, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинене повторно протягом року, згідно з постановою ЕНА 5468304 від 13.08.2025 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху (далі ПДР).

2. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Халупко С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням вимог КУпАП, без належної перевірки доказів, без повного з`ясування обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що: -розгляд справи без особистої участі ОСОБА_1 за відсутності належного підтвердження його повідомлення позбавив його можливості дати пояснення щодо фактичних обставин попереднього притягнення, а також відеозапису, на який послався суд, чим порушено право на захист; -суд не усунув істотну суперечність у матеріалах щодо номера протоколу та фактичної основи обвинувачення; -суд першої інстанції не надав оцінки доводам про процесуальну якість, повноту, засвідчення, реквізити та доказову силу попередньої постанови, а довідка інспектора сектору адміністративної практики не може замінити належну постанову та докази її чинності, оскільки довідка є похідним документом; -у постанові відсутній аналіз змісту реєстраційного документа та не наведено, яким чином суд перевірив його достовірність і зв`язок саме з транспортним засобом, зупиненим 09.03.2026, а обмежився висновком органу поліції; -відсутня належна оцінка законності зупинки транспортного засобу та обставин повітряної тривоги.

3. Позиції учасників. В засіданні апеляційного суду захисник Ванжула Я.В., який підтримав апеляційну скаргу та не заперечували проти її розгляду без участі ОСОБА_1 , який повідомлений про розгляд справи, просив скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

4. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Ванжули Я.В., на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши її доводи і вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Приписами ч. 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване, законне рішення. Дослідивши встановлені місцевим судом обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суддя першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, з огляду на таке. Згідно із ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому. Відповідно до положень п. 1.1 ПДР, ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Приписами п. 2.1а ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до п. 2.13 ПДР право на керування транспортними засобами особам може бути надано, зокрема автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1Е, DЕ, Т) - з 21-річного віку. Транспортні засоби належать до певних категорій, зокрема категорія «D» - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; Адміністративним правопорушенням відповідно до ч.5 ст. 126 КУпАП визнається повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч.2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами ( ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП). З огляду на те, що водій ОСОБА_1 09.03.2026 керував автомобілем MERCEDES-BENZ 310D, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії «D», будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами, та 13.08.2025 вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом не маючи права керування, він повторно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП. Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними: -протоколу серії ЕПР1 № 610798 від 09.03.2026, відповідно до якого підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення, зокрема зазначено про повторне протягом року порушення ОСОБА_1 п. 2.1а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень; -свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZ 310D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який містить відмітки: «Загальний автобус, автобус дообладн для перевезення пасажирів», кількість сидячих місць з місцем водія 19; -копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5468304 від 13.08.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що він 13.08.2025 о 10:03:36 в с-щі Покровське, вул.. Соборна керував автомобілем без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортними засобами. Накладено стягнення у виді штрафу 3400 грн; -довідки інспектора сектору адміністративної практики ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 має повторність за ст. 126 КУпАП, отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 20.09.2025 категорії «В»; За базою даних транспортний засіб MERCEDES-BENZ 310D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кількість сидінь 19; -відеозапису події, з якого встановлено, що 09.03.2026 о 20 годині 33 хвилини, було зупинено транспортний засіб MERCEDES-BENZ 310D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР. Під час перевірки документів встановлено, що водій не має права керування транспортними засобами відповідної категорії «D». Окрім того, вказаним відеозаписом також зафіксовано процес роз`яснення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, процес складання протоколу про адміністративне правопорушення. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке. Щодо твердження захисника про порушення судом права на захист та неправомірного розгляду справи за відсутності захисника та ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності такої особи справа може бути розглянута лише за умови наявності даних про її своєчасне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності клопотання про його відкладення. Згідно із ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що особа, яка бере участь у судовому провадженні, повинна з розумною періодичністю цікавитися перебігом розгляду справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та належним чином виконувати процесуальні обов`язки. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник повинен демонструвати готовність брати участь на всіх етапах провадження, які стосуються його безпосередньо, утримуватися від дій, спрямованих на затягування розгляду справи, та максимально використовувати засоби національного законодавства для прискорення процедури розгляду. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, що також випливає з практики Європейського суду з прав людини. Відтак особа, звертаючись до суду або беручи участь у судовому провадженні, зобов`язана дотримуватися вимог процесуального законодавства. Із матеріалів справи випливає, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 двічі призначалася до судового розгляду та відкладалася у зв`язку з необхідністю надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, що пов`язано із реалізацією права на захист. При цьому захисник Халупко С.В. був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, був обізнаний зі змістом протоколу, доказами у справі. 11.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від адвоката Халупка С.В. надійшли письмові пояснення по справі. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи суду надано не було. Разом з тим зазначені обставини самі по собі не свідчили про неможливість забезпечення права особи на захист та не зумовлювали обов`язкового відкладення судового розгляду. Суд враховує, що участь захисника у цій справі про адміністративні правопорушення не є обов`язковою, справа також може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, захисником було подано письмові пояснення та правової позиції з питань, що підлягали вирішенню судом. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є не лише захист прав та законних інтересів особи, яка притягується до відповідальності, а й забезпечення публічного інтересу, що полягає у своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин кожної справи, правильному застосуванні закону, запобіганні вчиненню нових правопорушень та зміцненні правопорядку. З огляду на це суд під час розгляду справи зобов`язаний забезпечити баланс між правом особи на захист та суспільним інтересом у своєчасному й ефективному здійсненні правосуддя. Сам по собі факт розгляду справи за відсутності захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не свідчить про порушення права особи на захист. Вирішальним є те, чи було особі забезпечено реальну можливість користуватися правовою допомогою та належним чином підготуватися до захисту своїх інтересів. Матеріали справи свідчать, що такі можливості ОСОБА_1 та його захиснику судом надавалися. Між тим, в подальшому ОСОБА_1 через захисника реалізовано право на апеляційне оскарження судового рішення в межах встановленого законом строку. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був обмежений у передбачених ст.268 КУпАП правах, в тому числі заявляти клопотання та подавати докази. Проте жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду не надано. Під час апеляційного розгляду інтереси ОСОБА_1 представлені захисниками адвокатами Халупком С.В. та Ванжулою Я.В., а тому за наведених захисником обставин не можна вважати порушеним право на захист ОСОБА_1 . Апеляційний суд відхиляє посилання сторони захисту на те, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам про процесуальну якість, повноту, засвідчення, реквізити та доказову силу попередньої постанови, а довідка інспектора сектору адміністративної практики не може замінити належну постанову та докази її чинності, оскільки є похідним документом. Так, положення ст. 251 КУпАП визначають доказами будь-які фактичні дані, у тому числі інші документи, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи. Постанова серії ЕНА №5468304 оцінюється не окремо, а в сукупності з іншими доказами, зокрема з протоколом про адміністративне правопорушення, довідкою інспектора САП ЗРУП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та відеозаписами події, відповідно до яких ОСОБА_1 на місці зупинки не заперечував факту притягнення його 13.08.2025 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та пояснив, що на той момент не мав посвідчення водія, чим фактично підтвердив свою обізнаність про існування такої постанови. Крім того, будь-яких належних даних про скасування постанови серії ЕНА №5468304, її нечинність або інші обставини, які виключають можливість врахування цієї постанови для встановлення повторності, матеріали справи не містять, а апеляційна скарга таких доказів не наводить. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не здійснено аналізу змісту реєстраційного документа та не наведено засобів перевірки його достовірності і зв`язок саме з транспортним засобом, зупиненим 09.03.2026, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. З долученого до матеріалів справи відеозапису слідує, що після зупинки транспортного засобу MERCEDES-BENZ 310D, державний номерний знак НОМЕР_1 , працівниками поліції під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія відповідної категорії «D» на право керування транспортними засобами. Відповідно до відеозапису водій не заперечував факт керування транспортним засобом категорії «D». Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль марки MERCEDES-BENZ, комерційний опис 310D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , має кількість сидячих місць з місцем водія 19, особливі відмітки загальний автобус, автобус дообладн для перевезення пасажирів (а.с. 5). Відтак суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів, обґрунтовано встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який відповідно до п. 2.13 ПДР належить до категорії «D», маючи при цьому посвідчення водія, що надавало право на керування транспортними засобами лише категорії «В». Доводи апелянта щодо відсутності належної оцінки судом першої інстанції законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та обставин повітряної тривоги суддя апеляційного суду вважає непереконливими з огляду на покладені на працівників поліції повноваження щодо регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням його учасниками Правил дорожнього руху відповідно до Закону України «Про Національну поліцію». Як встановлено з матеріалів справи та підтверджується відеозаписом, підставою для зупинки транспортного засобу стало порушення водієм вимог п. 9.2б ПДР, відповідно до якого водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом, про що ОСОБА_1 повідомлено працівниками поліції під час зупинки транспортного засобу та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Разом з тим, доводи апеляційної скарги про порушення прав водія у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Як убачається з дослідженого відеозапису, під час спілкування з працівниками поліції водій не заявляв про неможливість реалізації своїх процесуальних прав через оголошення повітряної тривоги, не висловлював заперечень щодо продовження проведення процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також не посилався на будь-які інші обставини, які б свідчили про обмеження його прав або неможливість їх реалізації. За таких обставин посилання апелянта на порушення права на захист у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги є необґрунтованими. Посилання захисника на суперечності та помилки в постанові суду, зокрема щодо зазначення іншого номеру протоколу, не заслуговують на увагу. На переконання апеляційного суду, зазначені неточності в цьому конкретному випадку мають характер технічних описок, які не впливають на встановлені судом фактичні обставини справи, правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_1 та не свідчать про істотне порушення вимог КУпАП. Такі недоліки не перешкоджають розумінню змісту судового рішення, не ставлять під сумнів його законність та обґрунтованість, а тому не можуть бути безумовною підставою для його скасування. У підсумку, за встановлених у справі фактичних обставин суддя першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 повторно порушив вимоги п. 2.1 ПДР, чим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Суд першої інстанції не допустив порушень вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, які могли б бути підставою для зміни або скасування правильного по суті рішення. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Натомість зібраними у справі доказами у повному обсязі підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Призначене судом адміністративне стягнення є законним, обґрунтованим, відповідає характеру вчиненого правопорушення та накладене в межах санкції, встановленої законом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Халупка Сергія В`ячеславовича залишити без задоволення. Постанову Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду Р.С. Солодовніков