Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/10684/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5520/26 Справа № 214/10684/25 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Пищиди М.М. суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 11.03.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно - телекомунікаційної системи ТОВ «СС ЛОУН», було укладено Кредитний договір № 1285048-A. Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «СС ЛОУН» затверджених наказом ТОВ «СС ЛОУН» №0302-1 від 03.02.2021. Згідно з п. 2.6.1. Кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 13 000,00 грн. Відповідно до п. 2.6.2. строк кредиту з 11/03/2021 р. по 09/04/2021 р. включно. Згідно п. 2.6.4. За користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0.54% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. ТОВ «СС ЛОУН» виконало свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 13000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 . У встановлений строк дії Кредитного договору відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв`язку з чим, керуючись умовами Кредитного договору та умовами додаткової угоди до кредитного договору (автопролонгація) від 11/03/2021 р., кредитний договір було автопролонговано на 20 днів. Згідно з п. 5.7. Кредитного договору Сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом/неоформлення продовження строку користування кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автопролонгованим, а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах: 5.7.1 Строк автопролонгації Договору та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту (або новою запланованою датою повернення кредиту у випадку оформлення продовження строку користування кредитом), і до спливу 20 (двадцяти) календарних днів включно. 5.7.2. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 4.15%. Відповідно до п. 5.8 Сторони погодили, що угода на автопролонгацію Договору підписується Позичальником одночасно з підписанням цього Договору. У встановлений додатковою угодою на автопролонгацію строк нової узгодженої дати повернення кредиту 29.04.2021 відповідач не виконав свої боргові зобов`язання за Кредитним договором, в зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед кредитором в розмірі: 13 000,00 грн - тіло кредиту та 17 810,00 грн - нараховані проценти. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань, 12.05.2021 р. між ТОВ «СС ЛОУН», як клієнтом, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНФОРС» було укладено договір факторингу №40071779-102. Згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за Кредитним договором. ТОВ «СС ЛОУН» 16.02.2022 відступило на користь ТОВ «ФІНФОРС» право вимоги за кредитним договором 1652001-А від 18.10.2021 на загальну суму 52 258,00 грн. Як вбачається з витягу з реєстру прав грошових вимог (Додаток №1 до договору факторингу) TOB «СС ЛОУН» відступило на користь ТОВ «ФІНФОРС» право вимоги за кредитним договором № 1285048-A на загальну суму 30 810,00 грн. Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №21285048-А від 11.03.2021 року в розмірі 30810,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» суму боргу за Кредитним договором №1285048-A від 11.03.2021 року в розмірі 30 810,00 грн. із яких: 13 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17 810,00 грн. - нараховані проценти. Стягнуто з Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» сплачений судовий збір 2422,40 грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно кредитного договору №1285048-А від 11.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно - телекомунікаційної системи ТОВ «СС ЛОУН», було укладено Кредитний договір № 1285048-A. Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «СС ЛОУН» затверджених наказом ТОВ «СС ЛОУН» №0302-1 від 03.02.2021 (а.с.35-42, паспорт кредиту а.с.32 зворот-34). Згідно з п. 2.6.1. Кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 13 000,00 грн. Відповідно до п. 2.6.2. строк кредиту з 11/03/2021 р. по 09/04/2021 р. включно. Згідно з п. 2.6.4. За користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0.54% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 6.5 у випадку застосування автопролонгації строку дії Договору та, відповідно, продовження строку користування кредитом (далі - автопролонгація), отриманого за акційною процентною ставкою, Позичальник сплачує проценти за період з дня (дати) видачі кредиту і до запланованої дати за стандартною процентною ставкою. У такому випадку, нарахування процентів відбувається наступним чином: за період з дня (дати) видачі кредиту і до запланованої дати повернення кредиту, зазначеної у п.2.6.3 цього Договору, проценти перераховуються як різниця між стандартною процентною ставкою та акційною процентною ставкою. Таке перерахування відбувається у перший день дії автопролонгації. При цьому, відповідно до п. 1.14. Договору стандартна процентна ставка складає 1.8% за кожен день користування кредитними коштами. ТОВ «СС ЛОУН» надало кредит відповідачеві в сумі 13 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 . У встановлений строк дії Кредитного договору відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв`язку з чим, керуючись умовами Кредитного договору та умовами додаткової угоди до кредитного договору (автопролонгація) від 11/03/2021 р., кредитний договір було автопролонговано на 20 днів. Згідно з п. 5.7. Кредитного договору Сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом/неоформлення продовження строку користування кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автопролонгованим, а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах: 5.7.1 Строк автопролонгації Договору та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту (або новою запланованою датою повернення кредиту у випадку оформлення продовження строку користування кредитом), і до спливу 20 (двадцяти) календарних днів включно. 5.7.2. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 4.15%. Відповідно до п. 5.8 Сторони погодили, що угода на автопролонгацію Договору підписується Позичальником одночасно з підписанням цього Договору. Автопролонгація строку дії кредитного договору - це відкладальна обставина в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитного договору. У встановлений додатковою угодою на автопролонгацію строк нової узгодженої дати повернення кредиту 29.04.2021 відповідач не виконав свої боргові зобов`язання за Кредитним договором, в зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед кредитором в розмірі: 13 000,00 грн. - тіло кредиту та 17 810,00 грн. - нараховані проценти, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.47 зворот-48). 12.05.2021 р. між ТОВ «СС ЛОУН», як клієнтом, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНФОРС» було укладено договір факторингу №40071779-102. Згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за Кредитним договором. Як вбачається з витягу з реєстру прав грошових вимог TOB «СС ЛОУН» відступило на користь ТОВ «ФІНФОРС» право вимоги за кредитним договором № 1285048-A на загальну суму 30 810,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що TOB «СС ЛОУН» свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі. Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», яка надійшла до суду 09.12.2025, на ім`я ОСОБА_2 в банку імітовано картку № НОМЕР_2 . З виписки по рахунку вбачається, що 11.03.2021 року на рахунок було зараховано 13000,00 грн, фінансовий номер телефону НОМЕР_3 (а.с.70-71). Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем неналежно виконуються умови договору, тому позов є обґрунтованим та його необхідно задовольнити. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст. 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис». Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20. Таким чином, спірний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «СС ЛОУН» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі ці дії вчинені від імені ОСОБА_1 невстановленими особами внаслідок шахрайських дій, матеріали справи не містять, зокрема, не були додані до апеляційної скарги. Відповідно до укладеного між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 кредитного договору №21285048-А від 11.03.2021 року позичальник ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 13 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Вказане підтверджується і випискою по рахунку за період з 11.03.2021 по 14.03.2021року, яка була надана АТ «КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що 11.03.2021 року ОСОБА_1 зараховано переказ на суму 13 000 грн. Скаржником не спростовано походження вказаної суми коштів. Отже, фактичні обставини справи на підставі поданих та досліджених судом доказів вказують на те, що ТОВ «СС ЛОУН» виконало свої зобов`язання, надавши позичальнику 11.03.2021 кредитні кошти у розмірі 13000 грн, які прийняті позичальником від ТОВ «СС ЛОУН». Розрахунок заборгованості за договором свідчить про те, що під час дії договору мало місце прострочення сплати позичальником платежів по кредиту та процентів за користування кредитом в рамках укладеного кредитного договору, із змінами та доповненнями до нього. Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором та додатковими угодами, презумпція правомірності яких не спростована. Крім того, до суду із позовом про визнання кредитного договору №21285048-А від 11.03.2021 року недійсним ОСОБА_1 не зверталася. Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України). Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано належні та допустимі докази, які містять інформацію, щодо предмету позову, логічно пов`язані з обставинами, щодо наявності права вимоги до відповідача та підстав для стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором №21285048-А від 11.03.2021 року. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду, повторюють доводи відзиву на позовну заяву. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ТОВ «ФІНФОРС», ухвалено обґрунтоване рішення про їх задоволення. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл витрат по сплаті судового збору. Керуючись ст. 367, 368, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Повний текст постанови складено 25 червня 2026 року. Судді: