Постанова КГС ВС № 924/933/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ cправа № 924/933/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О., секретар судового засідання - Лелюх Є. П., за участю представників: позивача - не з`явилися, відповідача-1 - не з`явилися, відповідача-2 - не з`явилися, прокуратури - Пономаренка А. Є. (за посвідченням), розглянув касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.01.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полонської міської ради до: 1) Фермерського господарства "Леві", 2) Полонського фермерського господарства "Колос" про розірвання договору оренди б/н від 21.06.2012; визнання недійсним договору суборенди землі б/н від 27.05.2025; зобов`язання звільнити та повернути територіальній громаді земельну ділянку з кадастровим номером 6823682000:05:003:0001 площею 50 га; скасування державної реєстрації речових прав (номер запису про речове право 29253676; номер запису про речове право 60131701). Короткий зміст і підстави позовних вимог 1. 08.09.2025 заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Полонської міської ради (далі - Полонська міськрада, Міськрада, орендодавець, позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фермерського господарства "Леві" (далі - ФГ "Леві", орендар, відповідач-1) і Полонського фермерського господарства "Колос" (далі - ПФГ "Колос", суборендар, відповідач-2) про: 1) розірвання договору оренди землі від 21.06.2012 (далі - договір оренди від 21.06.2012), укладеного між Полонською районною державною адміністрацією (далі - Полонська РДА) та ФГ "Леві" стосовно земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 6823682000:05:003:0001 (далі - спірна земельна ділянка), номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 29253676; 2) визнання недійсним договору суборенди землі від 27.05.2025 (далі - договір суборенди від 27.05.2025, оспорюваний договір суборенди), укладеного між ФГ "Леві" та ПФГ "Колос" щодо передачі в суборенду спірної земельної ділянки, право суборенди якої зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.05.2025 за № 60131701; 3) зобов`язання відповідачів звільнити та повернути територіальній громаді в особі Полонської міськради спірну земельну ділянку, розташовану на території Великокаленицького старостату Полонської територіальної громади Шепетівського району; 4) скасування державної реєстрації речового права за договором оренди від 21.06.2012 (номер запису про речове право 29253676); 5) скасування державної реєстрації речового права за договором суборенди від 27.05.2025 (номер запису про речове право 60131701), посилаючись на положення статей 22, 31, 93, 116, 121, 123, 124, 134, 141, 210 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 3, 203, 215, 216, 228, 525, 526, 610, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 8, 24, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 2, 5, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Закону України "Про фермерське господарство" статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що ФГ "Леві" у спрощеному (пільговому) порядку одержало у користування земельну ділянку державної (у подальшому комунальної) власності саме для ведення фермерського господарства поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, після чого спірну земельну ділянку було передано в суборенду іншим суб`єктам господарювання, зокрема, спочатку Фермерському господарству "Подільський Аграрій" (далі - ФГ "Подільський Аграрій"), а потім відповідачу-2. Прокурор наголошує, що у спірних правовідносинах ФГ "Подільський Аграрій" (із 03.12.2018 по 31.12.2023), а потім ПФГ "Колос" (з 12.04.2024 по 13.09.2024) фактично набули право користування земельною ділянкою державної (комунальної) власності без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог статей 116, 118, 121, 124, 134 ЗК України. На думку Прокурора, проведення таких торгів відповідно до законодавства значно збільшило би надходження коштів за оренду земельних ділянок до місцевого бюджету. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 19.01.2026 (суддя Крамар С. І.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 (головуючий - Василишин А. Р., судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.), позов задовольнив частково. Визнано недійсним договір суборенди від 27.05.2025, укладений між відповідачами. Провадження у справі № 924/933/25 у частині скасування державної реєстрації речового права за договором суборенди від 27.05.2025 (номер запису про речове право 60131701) закрито. У решті позовних вимог відмовлено. Рішення та постанова мотивовані частковою обґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що укладений між відповідачами оспорюваний договір суборенди порушує публічний порядок, позаяк спірна земельна ділянка, яка була набута відповідачем-1 в оренду поза процедурою аукціону для чітко визначеної мети - ведення фермерського господарств, фактично передається у користування третім особам (ФГ "Подільський Аграрій" і суборендарю), які би могли набути право користування нею лише на аукціоні. Із урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, договір суборенди, укладений без дотримання конкурентних засад і спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, є нікчемним. Місцевий господарський суд, зважаючи на проведення 05.12.2025 державної реєстрації угоди про розірвання договору суборенди від 27.05.2025, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.12.2025, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині похідної позовної вимоги про скасування державної реєстрації речового права за договором суборенди від 27.05.2025. Водночас, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили про недоведеність істотного порушення орендарем умов договору оренди від 21.06.2012 у виді використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням з огляду на те, що: 1) укладенню оспорюваного договору суборенди передувало прийняття Полонською міськрадою (власником землі) рішення від 22.05.2025 про надання дозволу на передачу спірної земельної ділянки в суборенду, яке (рішення) є чинним і не скасоване в установленому порядку, у зв`язку з чим Міськрада як правонаступник первісного орендодавця (Полонської РДА) усвідомлювала, що передачею земельної ділянки в суборенду не будуть порушуватися права та інтереси територіальної громади, а отже, зберігалася й можливість орендодавця отримувати очікуване за договором оренди від 21.06.2012 (орендну плату), а впродовж 2024- 2025 рр. ФГ "Леві" подавало податкові декларації з орендної плати за землю; 2) за змістом пункту 1.1 договору суборенди від 27.05.2025 суборендар прийняв у строкове платне користування спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, що свідчить про відсутність зміни її цільового використання, тобто користування відповідача-2 нею відповідно до того самого виду використання, передбаченого договором оренди від 21.06.2012; 3) 05.12.2025 здійснено державну реєстрацію угоди про розірвання договору суборенди від 27.05.2025, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.12.2025, і в свою чергу свідчить про усунення допущених порушень шляхом самостійного розірвання вказаного договору суборенди його сторонами. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 21.06.2012, зобов`язання відповідачів звільнити та повернути територіальній громаді в особі Полонської міськради спірну земельну ділянку, скасування державної реєстрації речового права за договором оренди від 21.06.2012 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували висновку щодо застосування положень статей 610, 611, 651 ЦК України, статей 8, 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі" та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" у подібних правовідносинах (у контексті того, що передача орендарем земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, в суборенду іншому суб`єкту господарювання кваліфікується як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору оренди землі), викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 924/875/21, від 16.01.2024 у справі № 905/5/21; 2) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування норми статті 3 ЦК України (щодо презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин), викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19; 3) на теперішній час відсутній висновок щодо питання застосування положень статей 18- 20, 31, 33 ЗК України, статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 8, 13, 24, 25 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, пов`язаних із передачею в суборенду земель, призначених для ведення фермерського господарства, іншому суб`єкту господарюванню, який за своєю організаційно-правовою формою теж є фермерським господарством. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

6. ФГ "Леві" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові. Полонська міськрада і ПФГ "Колос" не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу. Розгляд справи Верховним Судом

7. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12.05.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.01.2026 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 924/933/25 та призначив розгляд цієї справи в судовому засіданні на 09.06.2026. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. Розпорядженням Полонської РДА від 13.08.2011 № 307/2011-р "Про передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) для ведення фермерського господарства" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 в користування на умовах оренди терміном на 20 років спірну земельну ділянку із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення (рілля, сіножаті)) за межами населеного пункту на території Великокаленецької сільської ради для ведення фермерського господарства. Надалі на підставі вказаного розпорядження між Полонською РДА та ОСОБА_1 було укладено договір оренди від 21.06.2012, за умовами пунктів 1, 2, 8, 9, 30 якого спірну земельну ділянку передано ОСОБА_1 у користування для ведення фермерського господарства строком на 20 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 283 грн (двісті вісімдесят три гривні) 46 коп. за 1 га землі в рік, що становить 3 % від нормативно-грошової оцінки. Всього до оплати 14 тис. 173 грн. Орендар має право самостійно господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов договору оренди землі. Власником спірної земельної ділянки наразі є Полонська об`єднана територіальна громада (номер запису про речове право 29848980 від 09.01.2019). 9. 22.04.2013 ОСОБА_1 як єдиним засновником створено ФГ "Леві" (код ЄДРПОУ 38305037) з місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 26.03.2025. Після укладення ОСОБА_1 договору оренди від 21.06.2012 для ведення фермерського господарства та заснування цим громадянином ФГ "Леві" права й обов`язки орендаря спірної земельної ділянки за вказаним договором оренди землі перейшли від цього громадянина до створеного ним фермерського господарства із дня проведення його державної реєстрації - 22.04.2013. 04.12.2018 речове право (оренди) ФГ "Леві" на спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про речове право 29253676. 10. 03.12.2018 між ОСОБА_1 та ФГ "Подільський Аграрій" укладено договір суборенди спірної земельної ділянки, розташованої на території Великокаленецької сільської ради Шепетівського району, правонаступником якої наразі є Полонська міськрада. Строк дії цього договору суборенди - до 31.12.2023. 12.04.2024 між ОСОБА_1 та ПФГ "Колос" укладено договір суборенди землі № 23, предметом якого є суборенда спірної земельної ділянки, розташованої на території Великокаленецької сільської ради Шепетівського району, правонаступником якої наразі є Міськрада. Строк дії договору - 5 років. 13.09.2024 цими сторонами підписано угоду про дострокове припинення дії договору суборенди землі від 12.04.2024 № 23.

11. Рішенням від 22.05.2025 Полонська міськрада надала ФГ "Леві" дозвіл на передачу спірної земельної ділянки в суборенду ПФГ "Колос". 27.05.2025 між ФГ "Леві" (орендар) і ПФГ "Колос" (суборендар) укладено договір суборенди спірної земельної ділянки зі строком дії 5 років. Згідно з пунктом 1.1 договору суборенди від 27.05.2025 суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

12. Із листа Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області) від 21.04.2025 № 5211/5/22-01-24-11 убачається, що у період дії договору оренди (із 21.06.2012 до 2024 року) податкові зобов`язання з орендної плати нараховувалися ОСОБА_1 як фізичній особі. Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи ДПС "Податковий блок" ФГ "Леві" до Шепетівської державної податкової інспекції подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2024- 2025 роки, оподатковано спірну земельну ділянку (загальною площею 50 га) та задекларовано до сплати орендну плату за землю, зокрема, за 2024 рік - в сумі 5953,61 грн, за 2025 рік - в сумі 25 005,15 грн. Із щорічних декларацій, поданих ОСОБА_1 як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (директором Спеціалізованого лісокомунального сільськогосподарського підприємства "Лісовик"), убачається, що цією особою задекларовано отримання доходу від надання в оренду майна: від ФГ "Подільський Аграрій" за 2019 рік - у сумі 32 646 грн, за 2020 рік - у сумі 40 000 грн, за 2021 рік - 40 000 грн, за 2022 рік - 40 000 грн, 2023 рік - 40 000 грн; від ФГ "Колос" за 2024 рік - 56 151 грн і 43 790 грн. Згідно з деклараціями ОСОБА_1 за період із 2016 року по 2024 рік прибутків від діяльності ФГ "Леві" не зазначено, лише доходи від суборенди спірної земельної ділянки, основним місцем його роботи є Спеціалізоване лісокомунальне сільськогосподарське підприємство "Лісовик" (керівник), а тому вести фермерське господарство самостійно відповідач не міг.

13. Листом від 29.01.2025 № 250 Полонська міськрада повідомила Хмельницьку обласну прокуратуру про те, що 16.09.2024 зареєстровано договір про дострокове припинення дії договору суборенди від 27.05.2025, у зв`язку з чим, Міськрада не зверталась та не планує звертатися до суду. Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.12.2025 убачається, що 05.12.2025 проведено державну реєстрацію угоди про розірвання договору суборенди від 27.05.2025. Позиція Верховного Суду

14. Згідно із частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди Прокурора із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій саме у частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 21.06.2012, зобов`язання відповідачів звільнити та повернути територіальній громаді в особі Полонської міськради спірну земельну ділянку, скасування державної реєстрації речового права за договором оренди від 21.06.2012 і виключно у цій частині позову рішення суду першої інстанції було предметом апеляційного оскарження та перегляду, то колегія суддів, керуючись положеннями пункту 1 частини 1 статті 287 та частини 1 статті 300 ГПК України, здійснює їх касаційний перегляд лише у відповідній частині.

15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши у межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

16. Колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для розірвання договору оренди від 21.06.2012 і повернення спірної земельної ділянки та водночас погоджується із доводами скаржника у частині неврахування судами висновку щодо застосування положень статей 610, 611, 651 ЦК України, статей 8, 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі" та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" у подібних правовідносинах (у контексті того, що передача орендарем земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, в суборенду іншому суб`єкту господарювання кваліфікується як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору оренди землі), викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, з огляду на таке.

17. Відповідно до абзаців 1, 2 частини 5 статті 20 ЗК України (у редакції, чинній до 23.07.2021, тобто на час укладення договору оренди від 21.06.2012) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 цього Кодексу.

18. За змістом статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

19. Частинами 1, 2 статті 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані, в тому числі для виробництва сільськогосподарської продукції, до яких належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Відповідно до частини 3 статті 22 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 21.06.2012) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції для розміщення власної інфраструктури.

20. У постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що нормами права, а саме статтями 31, 33- 37 ЗК України визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених зазначеними нормами для такого виду використання. Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель.

21. Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якої у подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

22. У пунктах 88- 94 постанови від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування частини 2 статті 651 ЦК України, які (висновки) наразі є останньою позицією Великої Палати Верховного Суду у подібних земельних правовідносинах: "88. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

89. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

90. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

91. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

92. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

93. Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

94. Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин".

23. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець, зокрема, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.

24. У постанові від 16.01.2024 у справі № 905/5/21 (предмет позову - розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання відповідачів звільнити та повернути територіальній громаді в особі Черкаської селищної ради земельну ділянку, припинення державної реєстрації речового права за договорами оренди та суборенди земельної ділянки), тобто зі спору, що виник із подібних правовідносин, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував про таке: 1) землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентній) основі, зокрема, в оренду з певною (конкретною) метою, а саме: для реалізації громадянином права на створення фермерського господарства, як прогресивної форми підприємницького діяльності цього громадянина у галузі сільського господарства України та подальшого використання наданої в оренду земельної ділянки виключно створеним фермерським господарством у межах виду її цільового призначення, визначеного власником землі; 2) беручи до уваги те, що відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, передача ОСОБА_2 земельної ділянки в суборенду ТОВ "Крамагросвіт" поза конкурсною процедурою призвела до порушення правового режиму використання земельної ділянки за межами дозволеної діяльності "для ведення фермерського господарства", яку може (повинен) здійснювати орендар у відповідності до визначеної договором категорії та виду використання земельної ділянки; 3) передача орендарем земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, в суборенду іншому суб`єкту господарювання кваліфікується як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору оренди землі; 4) ураховуючи, що умови договору оренди землі № 359-СГ передбачали особисте використання орендарем земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, а чинне законодавство не передбачає наступне передання земельної ділянки такого виду використання іншій особі в суборенду, яка мала б отримати їх на конкурсній основі, а натомість орендодавець розраховував на належне виконання орендарем взятих на себе обов`язків, наведене свідчить про порушення принципу добросовісності та істотне порушення орендарем умов договору.

25. Отже, встановивши невиконання ОСОБА_2 порядку передачі земельної ділянки в суборенду ТОВ "Крамагросвіт", а саме без згоди орендодавця, припинення використання фермерським господарством земельної ділянки за цільовим призначенням, у підсумку Верховний Суд у справі № 905/5/21 погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що ОСОБА_2 істотно порушив умови договору оренди землі № 359-СГ, що є підставою для його розірвання та повернення земельної ділянки Черкаській селищній раді.

26. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

27. За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 21.06.2012) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

28. Перевіряючи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на те, що, не врахувавши висновків щодо застосування положень частини 2 статті 651 ЦК України у подібних правовідносинах (див. пункт 24 цієї постанови), викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, та помилково обмежившись посиланням на укладення договору суборенди від 27.05.2025 за попередньою письмовою згодою Полонської міськради як власника землі і правонаступника первісного орендодавця (Полонської РДА), оформленою рішенням Міськради від 22.05.2025, усупереч вимогам статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили не дослідили та не встановили тих істотних для правильного вирішення цієї справи обставин, чи отримувалася орендарем згода орендодавця на передачу спірної земельної ділянки в суборенду при укладенні договорів суборенди від 03.12.2018 і від 12.04.2024, укладених між ОСОБА_1 та ФГ "Подільський Аграрій" і ПФГ "Колос" відповідно, адже ймовірна відсутність такої згоди може свідчити про систематичне порушення умов договору оренди від 21.06.2012.

29. Водночас колегія вважає таким, що не має правового значення для вирішення позову про розірвання договору оренди висновок апеляційного суду про усунення відповідачами допущених порушень чинного законодавства до ухвалення рішення судом першої інстанції, а саме шляхом самостійного розірвання 05.12.2025 договору суборенди від 27.05.2025 його сторонами, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.12.2025 (схожі за змістом висновки викладено у пунктах 98- 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23).

30. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування при вирішенні цього господарського спору викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 906/24/25 (зі спору, що виник з подібних правовідносин) висновку про те, що передача орендарем земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця є порушенням з боку орендаря умов договору оренди землі та вимог статті 8 Закону України "Про оренду землі". Тим більше, що на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій помилково залишили поза увагою та не надали оцінки умовам договору оренди від 21.06.2012 на предмет того, чи взагалі ним передбачається право відповідача-1 (орендаря) передавати земельну ділянку в суборенду, як того вимагає частина 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі".

31. Наведене вище в сукупності вказує на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та передчасність висновку судів про відсутність передбачених частиною 2 статті 651 ЦК України підстав для розірвання договору оренди від 21.06.2012, що в свою чергу свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень у частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 21.06.2012, зобов`язання відповідачів звільнити та повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді в особі Полонської міськради, скасування державної реєстрації речового права за договором оренди від 21.06.2012 та передачі справи на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції, оскільки у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договорів оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні орендаря, суд касаційної інстанції зазначив, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірних ділянок у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті (див. пункти 168, 169 постанови зазначеної Великої Палати Верховного Суду).

32. Разом із тим колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій як висновку щодо застосування положень статей 610, 611, 651 ЦК України, статей 8, 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі" та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" у подібних правовідносинах (у контексті того, що передача орендарем земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, в суборенду іншому суб`єкту господарювання кваліфікується як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору оренди землі), викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 924/875/21, так і висновку щодо застосування норми статті 3 ЦК України (щодо презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин), викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, з огляду на таке.

33. Колегія суддів зауважує, що за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та в зазначених скаржником справах №№ 924/875/21, 912/1984/17, 912/3810/16, 905/650/19 не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього господарського спору.

34. Так, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої суди виходили з тих обставин, що при передачі спірної земельної ділянки в суборенду вид її цільового використання "для ведення фермерського господарства" відповідачі не змінювали, ухвалюючи постанову від 31.05.2023 у справі № 924/875/21 (предмет позову - розірвання договору оренди земельної ділянки), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди з огляду на те, що відповідач-2, укладаючи договори суборенди земельних ділянок від 01.01.2019, передав земельні ділянки іншій особі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не за встановленим видом використання земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, яка би мала отримати їх на конкурсній основі. Неподібність правовідносин у справі № 924/875/21 у порівнянні з цією справою підтверджується також викладеним у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 908/1550/19 висновком про те, що "земельні ділянки для ведення фермерського господарства" (код 01.02) не можуть прирівнюватися до "земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", оскільки вони належать до різних видів цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель". Чинне земельне законодавство України не містить положень, які би дозволяли прирівнювати один до одного або ж ототожнювати різні види цільового використання земельних ділянок.

35. У свою чергу, ухвалюючи постанови від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, Верховний Суд сформулював висновок про те, що саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

36. Натомість у спірних правовідносинах, що досліджувалися судами у цій справі, та які жодним чином не пов`язані з реалізацією орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, Прокурор наполягає передусім на порушенні саме орендарем принципу добросовісності, що на думку скаржника, полягає у відсутності особистого використання відповідачем-1 (орендарем) спірної земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства та її систематичній передачі (тричі, починаючи із 03.12.2018) в суборенду іншим суб`єктам господарювання, які мали би отримати її на конкурсній основі, тоді як орендодавець розраховував на належне виконання орендарем взятих на себе обов`язків.

37. Таким чином, у цій справі та в справах №№ 924/875/21, 912/1984/17, 912/3810/16, 905/650/19, на постанови Верховного Суду в яких посилається Прокурор у поданій касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону. Викладене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання у справі № 924/933/25 та в справах №№ 924/875/21, 912/1984/17, 912/3810/16, 905/650/19. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що наразі розглядається, та в справах №№ 924/875/21, 912/1984/17, 912/3810/16, 905/650/19, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

38. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

39. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч правовим висновкам, викладеним у постанові у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню у частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 21.06.2012, зобов`язання відповідачів звільнити та повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді в особі Полонської міськради, скасування державної реєстрації речового права за договором оренди від 21.06.2012 із направленням справи на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції.

40. Із наведених раніше мотивів колегія суддів відхиляє передчасні доводи відповідача-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

41. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

42. У пункті 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц викладено такий висновок щодо застосування норми пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України: "У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися". Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19 та від 13.04.2021 у справі № 910/17693/19 (пункт 25).

43. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

44. Зважаючи на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, що зумовлює необхідність достовірного встановлення судами під час нового розгляду справи наявності/відсутності істотного порушення у розумінні частини 2 статті 651 ЦК України як достатньої підстави для розірвання судом договору оренди від 21.06.2012, колегія суддів відхиляє передчасні аргументи скаржника щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо застосування норм щодо питання застосування положень статей 18- 20, 31, 33 ЗК України, статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 8, 13, 24, 25 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, пов`язаних із передачею в суборенду земель, призначених для ведення фермерського господарства, іншому суб`єкту господарюванню, який за своєю організаційно-правовою формою теж є фермерським господарством, позаяк такі (аргументи) скаржника ґрунтуються на доведеності допущення орендарем істотних порушень зазначеного договору оренди.

45. При цьому колегія суддів зауважує, що у постанові від 03.02.2026 у справі № 902/1337/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що товариство з обмеженою відповідальністю є суб`єктом господарювання, який не є фермерським господарством, як наслідок, не може використовувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства, тобто відповідно до виду використання, за яким вони були передані власником, та виконувати умови договорів суборенди в частині їх використання за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договорів суборенди землі.

46. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень саме із цієї підстави.

47. Оскільки скаржник частково обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню у частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 21.06.2012, зобов`язання відповідачів звільнити та повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді в особі Полонської міськради, скасування державної реєстрації речового права за договором оренди від 21.06.2012, а справа - направленню на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

50. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 21.06.2012, зобов`язання відповідачів звільнити та повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді в особі Полонської міськради, скасування державної реєстрації речового права за договором оренди від 21.06.2012 не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України, оскільки, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позову у цій частині.

51. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, під час касаційного провадження отримала часткове підтвердження, що у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 21.06.2012, зобов`язання відповідачів звільнити та повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді в особі Полонської міськради, скасування державної реєстрації речового права за договором оренди від 21.06.2012 і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

52. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

53. Зважаючи на те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані рішення та постанову - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 21.06.2012, зобов`язання відповідачів звільнити та повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді в особі Полонської міськради, скасування державної реєстрації речового права за договором оренди від 21.06.2012, а справу - передати на новий розгляд у зазначеній частині позову до Господарського суду Хмельницької області.

54. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення. Розподіл судових витрат

55. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд у частині позовних вимог, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.01.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 924/933/25 скасувати у частині відмови в задоволенні позовних вимог про: 1) розірвання договору оренди землі від 21.06.2012, укладеного між Полонською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Леві" стосовно земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 6823682000:05:003:0001, номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 29253676; 2) зобов`язання Фермерського господарства "Леві" та Полонського фермерського господарства "Колос" звільнити та повернути територіальній громаді в особі Полонської міської ради земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер 6823682000:05:003:0001, розташовану на території Великокаленицького старостату Полонської територіальної громади Шепетівського району; 3) скасування державної реєстрації речового права за договором оренди землі від 21.06.2012 (номер запису про речове право 29253676). Справу № 924/933/25 передати на новий розгляд у цій частині позову до Господарського суду Хмельницької області. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Я. Чумак Судді Т. Б. Дроботова Н. О. Багай