Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/22/26

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 року м. Харків Справа №922/22/26 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№917Х/1) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.04.2026 року у справі №922/22/26, за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків, до Приватного підприємства «Наступник», м.Харків, про стягнення,- ВСТАНОВИВ: 25.03.2026 року до суду від позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (сформована у системі Електронний суд 24.03.2026 року), в якій позивач просив суд стягнути з Приватного підприємства «Наступник» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16485,25 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 06.04.2026 року у справі №922/22/26 (повне рішення складено 06.04.2026 року, суддя Погорелова О.В.) у задоволенні заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ПП «Наступник» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16485,25 грн - відмовлено. Позивач з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті додаткового рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить: - скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.04.2026 року у справі №922/22/26; - ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства «Наступник» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16485,25 грн. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 19.03.2026 року, а заява про ухвалення додаткового рішення з доказами понесення судових витрат у сумі 16485,25 грн подана 24.03.2026, тобто в межах п`ятиденного строку, заявленого позивачем в тексті позову. Позивач зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги правовий висновок щодо застосування положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, сформульований у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі №922/376/20, адже в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. На думку позивача, витяги з актів здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) №27 від 15.12.2025 року та №6 від 10.02.2026 року є електронними копіями письмових доказів, засвідченими належним чином. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.04.2026 року у справі №922/22/26. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу. Встановлено, що учасники справи мають право до 18.05.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. Попереджено сторони, що апеляційна скарга підлягає розгляду за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності мотивованих клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом). Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/22/26. Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 28.04.2026 року. 01.05.2026 року до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №№922/22/26. 01.05.2026 року від Приватного підприємства «Наступник» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4943), в якому відповідач зазначає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу є явно завищеними як за обсягом, так і за вартістю. Зазначає, що у випадку, коли суд не прийме аргументів про необхідність повної відмови у задоволенні заяви позивача та дійде висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу, просить взяти до уваги аргументи що до необґрунтованості (завищення) витрат позивача на оплату послуг адвоката, і вважати обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розмір витрат позивача на правничу допомогу в сумі 528,12 грн (264,06 грн + 264,06 грн). Вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними. Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. У провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/22/26 за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Приватного підприємства «Наступник» про стягнення 71315,10 грн за договором оренди №4927 від 04.06.2008 року, з яких: 67390,33 грн орендна плата за період з травня 2024 року до грудня 2024 року; 3924,77 грн пеня за період з червня 2024 року до грудня 2024 року. Як вбачається зі змісту позовної заяви, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради зазначило, що докази понесення судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. У прохальній частині позовної заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради просило стягнути з Приватного підприємства «Наступник» витрати на професійну правничу допомогу. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.03.2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Наступник» (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, б. 8, літ. "В-2", код ЄДРПОУ 35972080) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) 67390,33 грн орендної плати за договором оренди №4927 від 04.06.2018 року за період з травня 2024 року до грудня 2024 року, 1962,38 грн пені за період з червня 2024 року до грудня 2024 року та 2662,40 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Як вбачається зі змісту мотивувальної частини рішення, суд першої інстанції щодо визначеної позивачем суми судових витрат на правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи в орієнтовному розмірі 20000,00 грн, зазначив, що з дати ухвалення рішення у даній справі, позивач має присічний строк на представлення документального підтвердження судових витрат на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн, що зумовить застосування судом правого механізму охопленого пунктом 3 частиною 1 статті 244 ГПК України (ухвалення додаткового рішення). 25.03.2026 року від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (сформована у системі Електронний суд 24.03.2026 року), в якій позивач просив суд стягнути з Приватного підприємства «Наступник» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16485,25 грн. До вказаної заяви на підтвердження таких витрат було надано копії таких документів: договір на надання послуг з адвокатської діяльності №49 від 31.12.2025 року, додаток №1 до договору на надання послуг з адвокатської діяльності №49 від 31.12.2025 року «Протокол про згоду на договірну ціну», лист №120 від 07.01.2026 року, акт №27 здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) за договором про надання послуг з адвокатської діяльності №47 від 31.12.2024 року, від 15.12.2025 року, акт №6 здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) за договором про надання послуг з адвокатської діяльності №49 від 31.12.2025 року, від 10.02.2026 року, ордер серії АХ№1316679 від 05.01.2026 року, лист №9514 від 25.11.2025 року. 26.03.2026 року від Приватного підприємства «Наступник» надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №922/22/26, в яких відповідач зазначає, що якщо суд не прийме аргументів про необхідність повної відмови у задоволенні заяви позивача та дійде висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу, просить вважати обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розмір витрат позивача на правничу допомогу в сумі 528,12 грн (264,06 грн. + 264,06 грн.). Зазначає, що заявлені витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними. Відмовляючи у задоволенні заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ПП «Наступник» витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції встановив, що докази подані на підтвердження розміру понесених стороною судових витрат були сформовані та наявні у позивача до ухвалення рішення суду першої інстанції (19.03.2026 року), однак зміст поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі. Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, не є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Надаючи власну правову оцінку даним обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Практична реалізація принципів господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України) відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Так, статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. В силу положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України). Згідно із частинами першою, другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Частина восьма статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: - по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; - по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; - по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідні правові висновки викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20). При цьому, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Із урахуванням наведеного, маючи намір на отримання компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи, в даному випадку, витрат на правничу допомогу, позивач мав дотримуватись вищенаведеного алгоритму дій, які встановлені процесуальними нормами. Перевірка доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений. Колегія суддів зауважує, що заявником безпосередньо у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, а докази понесення судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Разом з тим, апеляційний господарський суд зауважує, що згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. При цьому, інша сума судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, може бути як більшою за попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат так і меншою (ч. 6, ч. 7 ст. 129 ГПК України). Матеріалами справи підтверджується, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тобто стадія судових дебатів при такому розгляді відсутня. Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі №922/376/20. Тож, доводи заявника апеляційної скарги, що правові висновки Верховного Суду застосовані у оскаржуваному рішенні (постанова від 10.01.2024 року у справі №285/5547/21, постанова від 22.04.2024 року у справі №346/2744/21) не є релевантними для цієї судової справи з огляду на різні обставини справи знайшли своє підтвердження. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Так, рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 19.03.2026 року, а заява позивача про ухвалення додаткового рішення з вимогою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16485,25 грн подана до суду першої інстанції 24.03.2026 року, тобто в межах встановленого строку на її подання. Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для розгляду заяви про розподіл судових витрат по суті. При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, не є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Так, матеріалами справи підтверджується, що 31.12.2024 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (замовник) та Адвокатським бюро «Антона Новакова» укладено договір на надання послуг з адвокатської діяльності №47 (далі договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується протягом терміну дії цього договору надати замовнику послуги, зазначені в п.п.1.2.,1.3. договору, а замовник прийняти і оплатити ці послуги. Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна ціна договору становить 1950000,00 грн, без ПДВ. Ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішенні Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 року №13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати: дорівнює на 01.01.2025 року - 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.) без ПДВ. Ціна договору, визначена в п.3.1 цього договору, складається із гонорару виконавця та понесених ним витрат на залучення співвиконавців (п.3.2. договору). Відповідно до п.4.1. договору розрахунки здійснюються шляхом оплати замовником акту здавання-приймання наданих послуг, складеного виконавцем та підписаного замовником. Пунктом 5.1. договору визначено, що строк надання послуг з 01 січня 2025 року до 31 грудня 2025 року. Конкретний строк виконання завдання за заявкою (в випадку необхідності) встановлюється замовником за погодженням з виконавцем в заявці. Відповідно до п.5.4. договору акт здавання-приймання наданих послуг складається виконавцем за результатами календарного місяця надання послуг або за результатами надання послуги згідно заявки (декількох заявок) на розсуд виконавця та затверджується/підписується уповноваженими представниками замовника. В акті здавання-приймання наданих послуг зазначається назва послуги, опис виконаної роботи та кількість витраченого часу. Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє: в частині надання послуг з 01.01.2025 до 31.12.2025, в частині розрахунків до повного їх виконання (п.11.1 договору). Додатком №1 до договору про надання послуг з адвокатської діяльності №47 від 31.12.2024 року «Протокол про згоду на договірну ціну» сторони погодили розмір договірної ціни на послуги з предмета закупівлі: ДК 021:2015 код 79110000-8: Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з адвокатської діяльності, пов`язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності замовника), яка становить 1950000,00 грн без ПДВ. Листом від 25.11.2025 року №9514 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до керуючого Адвокатського бюро «Антона Новакова» про здійснення заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати та пені в судовому порядку по договору оренди №4927 від 04.06.2008 року. 31.12.2025 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (замовник) та Адвокатським бюро «Антона Новакова» укладено договір на надання послуг з адвокатської діяльності №49 (далі договір №49), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується протягом терміну дії цього договору надати замовнику послуги, зазначені в п.п.1.2.,1.3. договору, а замовник прийняти і оплатити ці послуги. Пунктом 3.1. договору №49 визначено, що загальна ціна договору становить 1898016,50 грн без ПДВ. Ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішенні Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 року №13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати: дорівнює на 01.01.2026 року - 2161,75 грн (дві тисячі сто шістдесят одна грн 75 коп.) без ПДВ. Ціна договору, визначена в п.3.1 цього договору, складається із гонорару виконавця та понесених ним витрат на залучення співвиконавців (п.3.2. договору №49). Відповідно до п.4.1. договору №49 розрахунки здійснюються шляхом оплати замовником акту здавання-приймання наданих послуг, складеного виконавцем та підписаного замовником. Пунктом 5.1. договору №49 визначено, що строк надання послуг з 01 січня 2026 року до 31 грудня 2026 року. Конкретний строк виконання завдання за заявкою (в випадку необхідності) встановлюється замовником за погодженням з виконавцем в заявці Відповідно до п.5.4. договору №49 акт здавання-приймання наданих послуг складається виконавцем за результатами календарного місяця надання послуг або за результатами надання послуги згідно заявки (декількох заявок) на розсуд виконавця та затверджується/підписується уповноваженими представниками замовника. В акті здавання-приймання наданих послуг зазначається назва послуги, опис виконаної роботи та кількість витраченого часу. Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє: в частині надання послуг з 01.01.2026 до 31.12.2026, в частині розрахунків до повного їх виконання (п.11.1 договору №49). Додатком №1 до договору про надання послуг з адвокатської діяльності №49 від 31.12.2025 року «Протокол про згоду на договірну ціну» сторони погодили розмір договірної ціни на послуги з предмета закупівлі: ДК 021:2015 код 79110000-8: Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з адвокатської діяльності, пов`язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності замовника), яка становить 1898016,50 грн без ПДВ. Листом від 07.01.2026 року №120 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повідомило керуючого адвокатського бюро «Антона Новакова», що у зв?язку із укладенням договору на надання послуг з адвокатської діяльності №49 від 31.12.2025 року та враховуючи закінчення строку дії договору на надання послуг з адвокатської діяльності №47 від 31.12.2024 року, а також виходячи необхідності безперервного надання Адвокатським бюро «Антона Новакова» послуг (правничої допомоги) у судових справах за відповідними заявками (дорученнями), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради просить продовжити надання послуг з адвокатської діяльності (правничої допомоги) за заявками (дорученнями) Управління поданими до АБ «Антона Новакова» згідно з договором №47 від 31.12.2024 року в порядку виконання договору №49 від 31.12.2025 року. У вказаному листі позивач просить вважати усі заявки (доручення) Управління за договором на надання послуг з адвокатської діяльності №47 від 31.12.2024 року у відповідній частині заявками (дорученнями) Управління за договором на надання послуг з адвокатської діяльності №49 від 31.12.2025 року. Матеріали справи містять акти здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги), підписанням яких сторони підтвердили, що адвокат надав, а клієнт отримав правничу допомогу, зазначену в цьому акті в обсязі, на умовах та в порядку, визначеному цим договором у відповідності до заявок (доручень) замовника: - №27 від 15.12.2025 року за договором про надання послуг з адвокатської діяльності №47 від 31.12.2024 року (вид наданої правничої допомоги: підготовка для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) відносно ПП «Наступник» згідно заявки замовника №9514 від 25.11.2025 року; витрати робочого часу на надання правничої допомоги 5 год; розмір гонорару виконавця, без ПДВ 10000,00 грн); -№6 від 10.02.2026 року за договором про надання послуг з адвокатської діяльності №49 від 31.12.2025 року (вид наданої правничої допомоги: підготовка та подання до суду відповіді на відзив у справі №922/22/26 відносно ПП «Наступник» згідно заявки замовника №9514 від 25.11.2025 року; витрати робочого часу на надання правничої допомоги 3 год; розмір гонорару виконавця, без ПДВ 6485,25 грн). Як вбачається зі змісту актів здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги), у замовника відсутні будь-які зауваження щодо повноти, кількості та якості наданої виконавцем правничої допомоги. Колегія суддів зазначає, що положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види адвокатської діяльності, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Тож, вибір форми та суб`єкта надання правової допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта. Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі №916/893/21. Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). Колегія суддів враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. Колегія суддів зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів. Дослідивши подані докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведений перелік робіт у актах здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) відповідає положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо видів адвокатської діяльності, змісту договору про надання правової допомоги та матеріалам даної справи, якими підтверджується участь адвоката у розгляді справи та складенні відповідних процесуальних документів. Висновок суду першої інстанції про те, що зі змісту актів здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги): №27 від 15.12.2025 року та №6 від 10.02.2026 року не можна встановити цілісність документу, спростовується матеріалами справи. Адже наявні акти здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) містять реквізити, печатки та підписи сторін (виконавця та замовника), а також назву послуги, опис виконаної роботи та кількість витраченого часу. Матеріали справи не містять інформації, що вказані акти здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) визнавалися недійсними у судовому порядку. Колегія суддів зазначає, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21). Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15.04.2021 року у справі №910/7540/19, відповідно до яких від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії. Оскільки визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів зауважує, що визначений обсяг робіт, зафіксований в актах здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги), є мінімально необхідним для ефективного захисту інтересів позивача в господарському спорі: складання та подання позовної заяви; підготовка та подання відповіді на відзив. Жодних надмірних, дублюючих чи необґрунтованих робіт актом не передбачено. Твердження представника відповідача про те, що вартість послуг є завищеною, зводяться до його власної суб`єктивної оцінки змістовного навантаження кожного зі складених представником документів. При цьому жодного доказу неспівмірності заявлених до стягнення витрат заявником апеляційної скарги не надано. З урахуванням викладеного та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, виходячи з критерію реальності, співмірності та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи положення ч.4 ст.129 ГПК України та часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що заява Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 16023,67 грн витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає принципу пропорційності задоволеним позовним вимогам. Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з ч. 1 , 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування додаткового рішення з прийняття нового рішення, яким заяву позивача задовольнити частково. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.04.2026 року у справі №922/22/26 скасувати. Прийняте нове додаткове рішення. Заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства «Наступник» (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, б. 8, літ. "В-2", код ЄДРПОУ 35972080) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16023,67 грн. В іншій частині заяви відмовити. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя Р.А. Гетьман Суддя В.В. Россолов