Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 924/335/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року Справа № 924/335/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. , суддя Кульчій І.М. секретар судового засідання Кульчин Д.А. за участю представників сторін: позивача: Гадзіна М.Ю., відповідача: Гарматюк Н.П., розглянувши апеляційну скаргу позивача Розсошанської сільської ради на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 року (повна ухвала складена 04.05.2026 року) у справі №924/335/26 (суддя Субботіна Л.О.) за позовом Розсошанської сільської ради до Приватного підприємства «Хмельницькбуд» про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 року у справі №924/335/26 відмовлено у задоволенні заяви Розсошанської сільської ради про забезпечення доказів від 28.04.2026 року. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач Розсошанська сільська рада подала скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 року у даній справі та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення доказів. Обґрунтовуючи скаргу позивач зазначає, суд першої інстанції суд безпідставно не врахував, що у даному випадку підлягають встановленню обставини щодо зняття та переміщення відповідачем поверхневого (родючого) шару ґрунту на спірній земельній ділянці. Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, для встановлення факту порушення відповідачем вимог земельного законодавства, в тому числі визначення обсягу знятого ґрунту та розміру завданої шкоди. Необхідність звернення сільської ради із такою заявою зумовлена тим, що існує обґрунтований ризик втрати доказів (фактичного стану земельної ділянки на момент звернення до суду із позовною заявою) або неможливості їх подання у майбутньому. Апелянт наголошує, що до обставин, які підлягають встановленню у даній справі належать: заявлене порушення стану спірної земельної ділянки; незаконне зняття поверхневого (родючого) шару ґрунту; погіршення якісного стану землі; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; порушення землекористувачем правил охорони земель. Відтак, на думку апелянта, встановлення характеру порушення, його масштабу, спричинених наслідків для земельної ділянки, ступеня погіршення стану землі, мають істотне значення для вирішення питання щодо наявності підстав для розірвання договору оренди. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив обставини, які підтверджують істотність порушення умов договору, із самостійною вимогою про стягнення шкоди. В той же час, визначення площі порушення, характеру пошкодження земельної ділянки та обсягу знятого родючого шару ґрунту необхідне не виключно для цілей стягнення шкоди, а насамперед для підтвердження самого факту та ступеня порушення відповідачем умов договору оренди. Окрім того, у заяві про забезпечення доказів Розсошанська сільська рада навела чітке нормативне обґрунтування, що такі дії можуть бути здійсненні виключно уповноваженим органом державного нагляду (контролю) у межах позапланового заходу. Апелянт також звертає увагу, що подання заяви була зумовлене саме існуванням ризику втрати доказів. Спірна земельна ділянка є об`єктом із динамічним станом, який може бути змінений у будь-який момент. В свою чергу позивачем зазначалося, що відповідач розпочав проведення будівельних та земляних робіт на земельній ділянці комунальної власності лише після звернення до суду та відкриття провадження у справі. За вказаних обставин сліди порушення можуть бути приховані; рельєф земельної ділянки може бути змінений; обсяг порушення може бути неможливо встановити; фактичний стан земельної ділянки може зазнати суттєвих змін. Саме тому фіксація відповідних обставин має невідкладний характер. Однак суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наведеним позивачем обставинам щодо ризику втрати доказів. Суд помилково дійшов висновку про відсутність повноважень на забезпечення доказів у заявлений позивачем спосіб, оскільки частина 2 статті 110 ГПК України прямо передбачає право суду забезпечити докази шляхом: зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів, а також застосування інших способів забезпечення доказів, визначених судом. Розсошанська сільська рада також звертає увагу суду, що не має на меті збирання нових доказів, а просить забезпечити збереження та фіксацію вже існуючого стану спірної земельної ділянки, який може бути втрачений. Невжиття судом заходів забезпечення доказів призведе до фактичної втрати можливості доведення обставин справи, що порушить право позивача на ефективний судовий захист, оскільки інші способи отримання зазначених доказів позивачем вичерпані/відсутні. На думку апелянта, суд першої інстанції у даній справі фактично перейшов до оцінки достатності доказової бази; належності окремих доказів; перспектив доведення позовних вимог. Тобто, суд фактично здійснив передчасну оцінку доказів по суті спору. У даному випадку, в поданій заяві сільською радою наведені належні обґрунтування із посиланням на відповідні відомості, докази та обставини, які свідчать про реальну небезпеку того, що одержання витребуваних доказів із часом може стати неможливим або ускладненим. Апелянт вважає, що відмовляючи у забезпеченні доказів та за наявності наведених вище обставин суд фактично позбавив позивача можливості належним чином реалізувати право на доказування. Автоматизованою системою документообігу суду 21.05.2026 року визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М., суддя Хабарова М.В. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Розсошанської сільської ради. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.06.2026 року. 01.06.2026 року від ПП «Хмельницькбуд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти її задоволення та просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Обґрунтовуючи відзив відповідач наголошує, що суд першої інстанції дослідив всі обставини та дійшов правомірних висновків щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення доказів Відповідач звертає увагу, що зняття верхнього шару ґрунту на спірній земельній ділянці відбулось ще до набуття ПП «Хмельницькбуд» права оренди на дану земельну ділянку в грудні 2021 року; таким чином, ПП «Хмельницькбуд» не вчиняло жодних дій щодо зняття та переміщення верхнього шару ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954. Суд першої інстанції в ухвалі правильно встановив, що визначення об`єму родючого шару ґрунту, який знятий на спірній земельній ділянці та розміру завданої шкоди не входять в предмет доказування в даній справі. ПП «Хмельницькбуд» наголошує, що ГПК України не передбачено забезпечення доказів шляхом створення нових доказів. 22.06.2026 року від ПП «Хмельницькбуд» надійшло клопотання про долучення доказів, у якому відповідач просить суд визнати поважними причини неподання доказів (документів) до матеріалів справи та поновити строк для їх подання, а також долучити до матеріалів справи висновок судового експерта Попроцького Сергія Степановича №327Е-05/26 за результатами проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертиз від 01.06.2026 року та висновок судового експерта Попроцького Сергія Степановича №332Е-06/26 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 10.06.2026 року. Ухвалою від 23.06.2026 року задоволено заяви сторін про участь їх представників в судовому засіданні в режимі відеоконференції. У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.06.2026 року колегія суддів протокольною ухвалою відмовила в задоволенні клопотання відповідача ПП «Хмельницькбуд» про поновлення строку на для подання додаткових доказів та долучення доказів з огляду на наступне. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повно і всебічно з`ясовує причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінює поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. Частиною 1, 4 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України). За загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заявник повинен, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції. Судова колегія зазначає, що положення статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14. Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 року у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 року у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Отже, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта. Докази, які просить долучити відповідач, на його переконання підтверджують, те, що ПП «Хмельницькбуд» не вчиняв жодних дій по зняттю верхнього шару ґрунту із орендованої ним земельної ділянки. Натомість, судом апеляційної інстанції враховується, що переглядається ухвала про відмову у задоволенні заяви Розсошанської сільської ради про забезпечення доказів. При цьому, вказані докази можуть бути оцінені при розгляд спору по суті, а не щодо вирішення питання про законність відмови у задоволенні заяви про забезпечення доказів. Крім того, у судовому засіданні представники сторін зазначили, що висновки судового експерта Попроцького Сергія Степановича №327Е-05/26 від 01.06.2026 року та №332Е-06/26 від 10.06.2026 року подані до суду першої інстанції та прийняті судом в межах позовного провадження щодо розгляду спору по суті. Колегія суддів також зауважує, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції 30.04.2026 року, натомість докази, які просить долучити відповідач ПП «Хмельницькбуд» датовані 01.06.2026 року та 10.06.2026 року. Враховуючи вищевикладене, такі докази не існували на момент вирішення судом першої інстанції питання щодо відмови у задоволенні заяви Розсошанської сільської ради про забезпечення доказів та об`єктивно не можуть бути враховані при перегляді вказаної ухвали в апеляційному порядку. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України). З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відмовляє ПП «Хмельницькбуд» у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання додаткових доказів та долученні нових доказів до матеріалів справи, як таких, що подані до суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права. У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.06.2026 року представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задоволити заяву про забезпечення доказів. Представник відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається із матеріалів справи, 29.03.2026 до Господарського суду Хмельницької області 30.03.2026 надійшла позовна заява Розсошанської сільської ради до Приватного підприємства «Хмельницькбуд» про розірвання договору оренди земельної ділянки №15-ОЗ від 22.12.2021, укладеного між сторонами, та повернення Розсошанській сільській раді земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради. Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 03.04.2026 року позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі №924/335/26. До Господарського суду Хмельницької області 28.04.2026 року від Розсошанської сільської ради надійшла заява про забезпечення доказів у якій позивач просить:

1. Забезпечити докази у справі №924/335/26 шляхом надання Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області дозволу на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради.

2. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області: провести обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, шляхом оформлення акту обстеження земельної ділянки; провести фото- та відеофіксацію; встановити факт наявності або відсутності зняття ПП «Хмельницькбуд» родючого шару ґрунту без отримання спеціального дозволу на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га; здійснити необхідні заміри та визначити площу та обсяг порушення; скласти акт перевірки дотримання ПП «Хмельницькбуд» вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення; визначити розмір шкоди, заподіяної внаслідок псування земель, зокрема, зняття родючого шару ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га; за результатами обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954 та у разі виявлення порушення видати припис.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подати до Господарського суду Хмельницької області документи, що були складені за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення доказів Розсошанська сільська рада вказує, що у межах розгляду даної справи підлягають встановленню обставини щодо незаконного зняття та переміщення ПП «Хмельницькбуд» родючого шару ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради. Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема для встановлення факту порушення земельного законодавства, визначення обсягу знятого ґрунту та розміру завданої шкоди. Факт зняття родючого шару ґрунту без отримання спеціального дозволу підтверджено актом обстеження земельної ділянки №3 від 07.04.2025 року та висновком експерта №1279ед/025 від 15.09.2025 року. При цьому, згаданий акт обстеження спірної земельної ділянки та висновки, викладені у ньому, не породжують обов`язкових юридичних наслідків та є попередніми висновками сільської ради, зазначення яких в акті обстеження не суперечить чинному законодавству. Щодо висновку експерта, то у ньому експерт звернув увагу на те, що загальна площа 1,42 га, на якій зафіксоване порушення родючого шару ґрунту земельної ділянки, є орієнтовною, оскільки чіткі контури земель, які були порушені раніше та на даний момент вкриті рослинністю, можливо визначити тільки після проведення спеціальних досліджень ґрунту, які не входять до компетенції судового експерта з правом проведення земельно-технічних експертиз. Визначити об`єм родючого шару ґрунту, який був порушений, немає можливості, оскільки на дослідження не надані необхідні відомості стосовно абсолютних висотних позначок поверхні ділянки, робочий проєкт землеустрою щодо зняття та перенесення родючого шару ґрунту, а також точні відомості про стан ґрунтів, станом на момент до виявлення порушень. Крім того, в межах земельної ділянки не виявлено місць складування родючого шару ґрунту, за якими можна було б визначити орієнтовні об`єми знятого ґрунтового покриву. Такі дії можуть бути здійсненні виключно уповноваженим органом державного нагляду (контролю) у межах позапланового заходу. Позивач вважає, що існує обґрунтований ризик втрати доказів або неможливості їх подання у майбутньому, з огляду на наступні обставини: факт зняття родючого шару ґрунту має змінний характер і може бути швидко прихований; наслідки порушення можуть бути усунуті шляхом проведення земляних або сільськогосподарських робіт; із тривалим плином часу стане неможливим встановити обсяг порушення та розрахувати шкоду. Таким чином, фіксація зазначених обставин потребує спеціальних знань, проведення обстеження земельної ділянки, здійснення замірів та документального оформлення результатів перевірки. Позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою вих.№336 від 09.03.2026 року щодо проведення розрахунку розміру шкоди, заподіяної земельним ресурсам унаслідок зняття родючого шару ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га. Однак уповноважений орган державного нагляду (контролю) у своєму листі від 20.03.2026 року повідомив, що здійснення державного контролю за використанням та охоронною земель у частині додержання вимог чинного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га можливе в межах та спосіб, передбачених постановою КМУ від 13.03.2022 року №303 із внесеними змінами Постановою КМУ від 28.01.2026 року №121 (далі - Постанова №121). Розсошанська сільська рада звертає увагу. що відповідно до п.7-1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 року №963, підставою здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю); протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, Розсошанська сільська рада позбавлена можливості самостійно отримати такі докази та подати їх до господарського суду у спосіб, який відповідатиме вимогам належності та допустимості доказів. Згідно з п.1 Постанови №121 в умовах воєнного стану проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) обмежено та можливе, зокрема, на підставі рішення суду, що виключає можливість отримання відповідних доказів сільською радою іншим способом. При цьому, Розсошанська сільська рада не має на меті збирання нових доказів, а просить забезпечити збереження та фіксацію вже існуючого стану спірної земельної ділянки, який може бути втрачений. Невжиття судом заходів забезпечення доказів призведе до фактичної втрати можливості доведення обставин справи, що порушить право позивача на ефективний судовий захист. Інші способи отримання зазначених доказів позивачем вичерпані/відсутні. Позивач також вказує, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення. Таким чином, проведення Головним управління Держгеокадастру у Хмельницькій області позапланового заходу державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954 у встановленому чинними нормативно-правовими актами порядку, а також складання документів встановленої форми за результатами такої перевірки (обстеження) щодо виявлених контролюючим органом порушень, є єдиним ефективним способом забезпечення доказів у даній справі. Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 року відмовлено у задоволенні заяви Розсошанської сільської ради про забезпечення доказів у даній справі №924/335/26. Ухвала вмотивована тим, що позивач шляхом звернення до суду із заявою про забезпечення доказів намагається здобути докази для встановлення обставин, які не стосуються предмета доказування у даній справі, а саме для визначення об`єму родючого шару ґрунту, який був знятий на спірній земельній ділянці, та розміру завданої шкоди. Однак вимоги про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок псування земель, не є предметом спору у даній справі. Крім того, чинним ГПК України не передбачено повноважень господарського суду на надання дозволу на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за використанням та охороною. Таким чином, з огляду на предмет спору та зважаючи на обставини, що підлягають встановленню у даній справі, суд першої інстанції не знайшов підстав для вжиття заходів забезпечення доказів шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель. Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частинами 1-4 ст.13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Частинами 1-3 ст.110 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Тобто, необхідною умовою для забезпечення доказів, є наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.05.2023 року у справі №910/9677/21. При цьому, процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки у сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №9901/845/18, від 09.10.2019 року у справі №9901/385/19, від 11.03.2020 року у справі №9901/608/19, від 01.11.2025 року у справі №520/14132/18. Відповідно до ч.1 ст.111 ГПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази. З аналізу вищевикладеного вбачається, що заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу, призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з`ясування обставин у справі. Як вбачається з матеріалів справи, Розсошанська сільська рада звернулась до суду із позовом до Приватного підприємства «Хмельницькбуд», в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки №15-ОЗ від 22.12.2021 року, укладений між сторонами, та повернути Розсошанській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради, в зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору. При цьому позивач вказує, що відповідач не розпочав будівництво будівель торгівлі на спірній земельній ділянці та відповідно - не створив не менше 150 робочих місць, розмістив оголошення щодо продажу права оренди на спірну земельну ділянку, а сама земельна ділянка перебуває в занедбаному стані, а саме: знято родючий шар ґрунту та вивезено його в невідомому напрямку. З метою встановлення обставин щодо незаконного зняття та переміщення ПП «Хмельницькбуд» родючого шару ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, позивач подав до суду заяву про забезпечення доказів. Як зазначалось вище, у заяві про забезпечення доказів позивач просить суд:

1. Забезпечити докази у справі №924/335/26 шляхом надання Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області дозволу на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради.

2. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області: провести обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, шляхом оформлення акту обстеження земельної ділянки; провести фото- та відеофіксацію; встановити факт наявності або відсутності зняття ПП «Хмельницькбуд» родючого шару ґрунту без отримання спеціального дозволу на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га; здійснити необхідні заміри та визначити площу та обсяг порушення; скласти акт перевірки дотримання ПП «Хмельницькбуд» вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення; визначити розмір шкоди, заподіяної внаслідок псування земель, зокрема, зняття родючого шару ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га; за результатами обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954 та у разі виявлення порушення видати припис.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подати до Господарського суду Хмельницької області документи, що були складені за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради. У заяві про забезпечення доказів та апеляційній скарзі Розсошанська сільська рада наголошує на необхідності забезпечення доказів, оскільки характер порушення, його масштаб, спричинені наслідки для земельної ділянки, ступінь погіршення стану землі мають істотне значення для вирішення питання щодо наявності підстав для розірвання договору оренди. При цьому, визначення площі порушення, характеру пошкодження земельної ділянки та обсягу знятого родючого шару ґрунту необхідне не виключно для цілей стягнення шкоди, а насамперед для підтвердження самого факту та ступеня порушення відповідачем умов договору оренди. Переглядаючи оскаржувану ухвалу колегія суддів наголошує, приписами ч.5 ст.112 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. Заходи забезпечення доказів вживаються судом саме з метою збереження доказу, на який посилається учасник справи, та запобіганню неможливому або утрудненому поданню учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції, тому такі заходи спрямовані на недопущення знищення чи втрати доказів. Крім цього, забезпечення доказів надає додаткову гарантію не лише збереження доказів, а й їх дослідження судом, позаяк застосовується з метою запобігання настанню негативних наслідків, тобто вжиття судом невідкладних заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді господарських справ. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що процесуальний механізм забезпечення доказів покликаний насамперед запобігти ймовірній втраті таких доказів у майбутньому. Ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Таким чином, саме по собі твердження, що особа володіє певним доказом, а тому має змогу «фізично» знищити його, не є достатнім обґрунтуванням реальності такого ризику. Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що Розсошанською сільською радою не доведено підстав, які дають можливість припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Переглядаючи оскаржувану ухвалу колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Натомість у заяві про забезпечення доказів позивач просить суд саме надати Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області дозвіл на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, а також зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області: провести обстеження спірної земельної ділянки, шляхом оформлення акту обстеження земельної ділянки; провести фото- та відеофіксацію; встановити факт наявності або відсутності зняття ПП «Хмельницькбуд» родючого шару ґрунту без отримання спеціального дозволу; здійснити необхідні заміри та визначити площу та обсяг порушення; скласти акт перевірки дотримання ПП «Хмельницькбуд» вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення; визначити розмір шкоди, заподіяної внаслідок псування земель, зокрема, зняття родючого шару ґрунту на земельній ділянці; за результатами обстеження земельної ділянки та у разі виявлення порушення видати припис; подати до Господарського суду Хмельницької області документи, що були складені за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель щодо земельної ділянки. Враховуючи зміст прохальної частини заяви, колегія суддів дійшла висновку, що Розсошанська сільська рада фактично просить створити нові докази, оскільки вимоги позивача спрямовані на виникнення доказів у майбутньому, які не існували на момент звернення із позовом та з`являться за результатами зобов`язання державного органу вчинити певні дії. Таким чином, позивач звертаючись із заявою про забезпечення доказів в поданій ним редакції перекладає на суд обов`язок збирання таких доказів. Крім того, не вдаючись до оцінки підставності заявленого позову, колегія суддів зауважує, що позивач вважаючи, що у даній справі доказуванню підлягають обставини визначення площі порушення, характеру пошкодження земельної ділянки та обсягу знятого родючого шару ґрунту, не позбавлений права заявити про призначення судової експертизи. Враховуючи викладене, безпідставними є посилання скаржника на позбавлення його можливості належним чином реалізувати право на доказування. В засіданні суду апеляційної інстанції сторони вказали, що на підтвердження відсутності родючого шару ґрунту на частині спірної земельної ділянки позивач долучив до матеріалів справи акт обстеження земельної ділянки №3 від 07.04.2025 року та висновок експерта №1279ед/025 від 15.09.2025 року. Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції, що за приписами ГПК України надання дозволу на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954 не є способом забезпечення доказів. Чинним законодавством України не передбачено таких повноважень господарського суду. Вказана перевірка проводиться Головним управлінням Держгеокадастру в Хмельницькій області в межах повноважень, визначених Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». При цьому, судове рішення може бути лише підставою для проведення перевірки. Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про забезпечення доказів. Колегія суддів зауважує, що в даному випадку заява про забезпечення доказів не містить обґрунтувань необхідності забезпечення доказів, а доводи заявника зводяться лише до необхідності зобов`язання державного органу вчинити певні дії в майбутньому. Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення доказів може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення доказів, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення доказів. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті апеляційним судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції. Судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10.05.2011 року, пункт 58). Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено. Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України). Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Розсошанської сільської ради на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 року у справі №924/335/26 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

3. Матеріали справи №924/335/26 повернути до господарського суду Хмельницької області. Повна постанова складена "26" червня 2026 р. Головуючий суддя Мамченко Ю.А. Суддя Хабарова М.В. Суддя Кульчій І.М.