Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/159/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" червня 2026 р. Справа№ 910/159/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Чапляна С.Є. суддів: Іванова В.П. Пономаренка Є.Ю. за участю секретаря судового засідання Медведєвої К.І., згідно з протоколом судового засідання від 17.06.2026: від позивача: Яцків О.М. (ордер АТ № 1138696); від відповідача: Жарський І.Р. (довіреність №14795-К-О від 25.09.2024); за апеляційними скаргами Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 (повний текст складено 22.04.2026, суддя Босий В.П.) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 (повний текст складено 14.05.2026, суддя Босий В.П.) у справі № 910/159/26 за позовом фізичної особи-підприємця Михайлюк Оксани Олегівни до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення 173 256,83 грн, ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог та підстав позову Фізична особа-підприємець Михайлюк Оксана Олегівна (далі - позивач, ФОП Михайлюк О.О.) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТКБ «ПриватБанк», банк) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення 173 256,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані протиправним нарахуванням банком штрафних санкцій позивачу, у зв`язку з чим останнім заявлено вимоги про визнання протиправними дій АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування штрафів на суму 316 100,00 грн та зобов`язання відповідача скасувати штрафні нарахування на суму 316 100,00 грн, а також стягнення безпідставно списаних коштів у розмірі 173 256,83 грн. Позивачем зазначено, що між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025 (далі - кредитний договір), на підставі якого банком надано ФОП Михайлюк О.О. кредит у виді невідновлювальної кредитної лінії. За твердженням позивача під час виконання вказаного договору банком здійснено безпідставне нарахування йому штрафних санкцій у розмірі 316 100,00 грн та списання належних позивачу грошових коштів у сумі 173 256,83 грн за невиконання обумовленого кредитним договором зобов`язання щодо підтвердження цільового використання грошових коштів, одержаних на умовах кредиту. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на відсутність доказів направлення йому банком вимог та повідомлень, передбачених умовами кредитного договору, що, на думку позивача, виключало можливість застосування до нього штрафних санкцій. Як правову підставу позову позивач визначив, зокрема, ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 3, 13, 15, 16, 321, 1071 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також позивачем до Господарського суду міста Києва 20.04.2026 подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. На підтвердження понесених судових витрат позивач надано суду першої інстанції копії договору про надання професійної правничої допомоги від 11.08.2025 б/н, акта приймання-передачі послуг від 17.04.2026 та платіжної інструкції від 20.04.2026 № 328.

2. Узагальнена позиція відповідача Заперечуючи проти задоволення позову, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що штрафні санкції у розмірі 316 100,00 грн нараховані ФОП Михайлюк О.О. правомірно на підставі п. 5.2 кредитного договору у зв`язку з порушенням нею пп. 2.2.9 зазначеного договору, а саме - ненаданням банку інформації про цільове використання кредитних коштів та підтвердної документації. За твердженням відповідача, ним було витребувано від ФОП Михайлюк О.О. інформацію щодо 29 платежів, за якими остання мала надати підтвердження їх цільового використання. У зв`язку з ненаданням такої інформації банком нараховано відповідні штрафи, частина яких у сумі 173 256,83 грн списана банком з рахунку позивача як погашення заборгованості зі сплати штрафних санкцій. Відповідач також наголосив на тривалості порушення позивачем умов договору, а також зазначив, що повідомляв позивача про можливість перегляду та перерахунку заборгованості у разі надання необхідних підтверджуючих документів, однак такі документи позивачем подані не були. У поданих 21.04.2026 до Господарського суду міста Києва запереченнях на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач стверджував про (1) відсутність у позивача поважних причин неможливості подачі доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, до закінчення судових дебатів, (2) відсутність доказів понесення витрат на правничу допомогу до судових дебатів, у зв`язку з чим вони не можуть бути прийняті до розгляду, (3) завищений розмір заявлених витрат на правничу допомогу.

3. Стислий зміст рішень суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними дії АТКБ «ПриватБанк» щодо нарахування ФОП Михайлюк О.О. штрафів на підставі кредитного договору № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025 на загальну суму 316100 грн. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані ФОП Михайлюк О.О. на підставі кредитного договору № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025 штрафи на загальну суму 316100 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ФОП Михайлюк О.О. безпідставно списані кошти у розмірі 173 256,83 грн та судовий збір у розмірі 3792 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід Державного бюджету України 1,20 грн судового збору. Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для застосування відповідачем штрафу на підставі п. 5.2 кредитного договору з огляду на невиконання АТКБ «ПриватБанк» взятого на себе зобов`язання із пред`явлення ФОП Михайлюк О.О. вимоги про інформування про цільове використання кредитних коштів з наданням підтвердної документації, оскільки зобов`язання із надання інформації про цільове використання коштів виникає у позичальника саме на підставі направленої банком вимоги. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції послався на приписи п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» на користь ФОП Михайлюк О.О. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції послався на ст. ст. 126, 129, 221, 244 ГПК України та дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позивачем розміру відшкодування та його співмірності з предметом спору.

4. Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції та узагальнені доводи скаржника Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у цій справі, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скаржник посилається на (1) помилковість висновків суду першої інстанції, (2) ненадання ним оцінки доводам відповідача стосовно тривалості та множинності порушень позивачем умов кредитного договору, (3) неврахування неефективності таких заявлених позивачем способів захисту порушеного права, як визнання дій банку протиправними та зобов`язання його скасувати нараховані штрафні санкції. За подання апеляційної скарги скаржником сплачено 5 689,80 грн судового збору. Також не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі №910/159/26 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП Михайлюк О.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга на додаткове рішення мотивована (1) ненаданням судом першої інстанції та невідображенням у мотивувальній частині рішення доводів відповідача щодо неподання позивачем доказів на підтвердження поважності причин несвоєчасного подання документів про розмір судових витрат, (2) завищеністю та неспівмірністю заявленого позивачем розміру відшкодування на професійну правничу допомогу зі складністю справи та розміром позовних вимог. Від представника скаржника адвоката Жарського І.Р. до Північного апеляційного господарського суду надійшла також відповідь на відзив, в якій він, зокрема, на підтвердження доводів апеляційної скарги навів релевантну, на думку скаржника, практику Верховного Суду.

5. Узагальнені заперечення позивача на доводи скаржника Від представника ФОП Михайлюк О.О. адвоката Яцків О.М. до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить залишити апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/159/26 без задоволення, а вказане рішення Господарського суду міста Києва - без змін. При цьому представник позивача наголошує, що (1) обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, оскільки вимога про визнання дій протиправними встановлює факт правопорушення, вимога про скасування нарахувань усуває правовий наслідок цього порушення на майбутнє, вимога про стягнення безпідставно списаних коштів повертає позивачу те майно, яке було вилучене у нього без правових підстав, отже у такий спосіб і відновлюється порушене право, і усувається можливість його порушення у майбутньому стосовно вже нарахованих штрафів; (2) доводи апеляційної скарги про триваюче і множинне порушення не спростовують висновків суду першої інстанції; (3) стягнення з відповідача (як сторони, на користь якої не ухвалено рішення) суми недоплати судового збору в розмірі 1,20 грн відповідає вимогам частини 3 статті 163 та статті 129 ГПК України. Також позивач повідомив, що очікує понести у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 20 000,00 грн та має намір подати до апеляційного господарського суду остаточний розрахунок витрат та докази їх понесення в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 124, 126, 129, 221 ГПК України. Крім того, представником позивача до Північного апеляційного господарського суду подано заперечення, в яких він висловлює свою незгоду із релевантністю до обставин цієї справи наведеної скаржником практики Верховного Суду.

6. Рух апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2026 матеріали апеляційної скарги АТКБ «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у судовій справі № 910/159/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Іванова В.П., Пономаренка Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 апеляційну скаргу АТКБ «Приватбанк» залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів 06.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява АТКБ «Приватбанк» про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 за апеляційною скаргою АТКБ «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.05.2026. Крім того, згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.05.2026 матеріали апеляційної скарги АТКБ «Приватбанк» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у судовій справі № 910/159/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Іванова В.П., Пономаренка Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 за апеляційною скаргою АТ КБ «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.05.2026. Зазначеною ухвалою також об`єднано в одне провадження апеляційні скарги АТ КБ «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/159/26 та задоволено заяву представника АТ КБ «Приватбанк» адвоката Жарського І.Р. про участь у судових засіданнях у справі № 910/159/26 в режимі відеоконференції. У судовому засіданні 18.05.2026 представниками надано пояснення по суті їх вимог та заперечень. Заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд оголосив перерву до 17.06.2026.

7. Пояснення сторін та інших учасників справи, надані в судовому засіданні під час апеляційного розгляду У судових засіданнях 18.05.2026 та 17.06.2026 представник АТ КБ «Приватбанк» адвокат Жарський І.Р. підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційних скаргах, наполягав на їх задоволенні, скасуванні рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/159/26 та ухваленні нового рішення про відмову у задоволенні позову, а також скасуванні додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 та ухваленні нового додаткового рішення про відмову у задоволенні заяви ФОП Михайлюк О.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Представник ФОП Михайлюк О.О. адвокат Яцків О.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, наполягала на залишенні її без задоволення, а рішення та додаткового рішення суду першої інстанції - без змін.

8. Позиція суду апеляційної інстанції Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке. 8.1. Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції АТКБ «ПриватБанк» 18.04.2025 укладено з ФОП Михайлюк О.О. кредитний договір № 3160821665-КД-2, згідно з яким банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати ФОП Михайлюк О.О. як позичальнику кредит у виді невідновлювальної кредитної лінії, а позичальник зі свого боку взяв на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені кредитним договором терміни/строки (п. 1.1. кредитного договору). Також сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 18.04.2025 та договір про внесення змін до кредитного договору № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025. Відповідно до п. п. А.1, А.2 кредитного договору вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія; ліміт договору - 1 090 000,00 грн (один мільйон дев`яносто тисяч гривень 00 коп.); цілі - фінансування оборотного капіталу. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і процентів або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової/матеріальної допомоги. Використання кредитних коштів згідно з метою, передбаченою договором, виключає можливість використання кредитних коштів шляхом перерахування на депозитні рахунки. Перерахування коштів на депозитні рахунки є нецільовим використанням кредитних коштів та порушенням кредитного договору (а.с. 15 Том 1). Згідно з п. 2.1.4 кредитного договору банк зобов`язався здійснювати контроль за виконанням умов цього Договору, цільовим використанням, своєчасним та повним погашенням кредиту у порядку, передбаченому умовами кредитного договору (а.с. 17 Том 1). Згідно з пп. 2.2.9 п. 2.2 кредитного договору позичальник зобов`язався на вимогу банка у строк, визначений у відповідній вимозі, інформувати банк про цільове використання кредитних коштів з наданням підтверджуючої документації (а.с. 17 (зворот) Том 1). За п. 5.2 кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених пп. 2.2.8, 2.2.9, 2.2.15 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 1 % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту. Сплата штрафу здійснюється у гривні (а.с. 20 (зворот) Том 1). За п. А.11 кредитного договору, повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв`язку з ним, що повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для цілей цього договору відповідна сторона вважається такою, що отримала відповідну кореспонденцію та буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені) та якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем надсилання відповідною стороною відповідного повідомлення на поштову адресу одержувача (згідно з датою поштового штемпеля відділення зв`язку відправника) або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони, що зазначена у реквізитах сторін цього договору (а.с. 16 Том 1). АТ КБ «Приватбанк» 25.06.2025 складено та в подальшому засобами поштового зв`язку надіслано на адресу ФОП Михайлюк О.О., зазначену в кредитному договорі, повідомлення за номерами 20.1.0.0.0/7-250625/48869, 20.1.0.0.0/7-250625/48822, 20.1.0.0.0/7-250625/48877, 20.1.0.0.0/7-250625/48883, 20.1.0.0.0/7-250625/48897 та 20.1.0.0.0/7-250625/48612 про нарахування банком штрафів в загальному розмірі 316 100 (триста шістнадцять тисяч сто) грн 00 коп. (43600,00 грн за повідомленням № 20.1.0.0.0/7-250625/48897, 54500,00 грн за кожним з повідомлень №№ 20.1.0.0.0/7-250625/48869, 20.1.0.0.0/7-250625/48822, 20.1.0.0.0/7-250625/48877, 20.1.0.0.0/7-250625/48883 та 20.1.0.0.0/7-250625/48612) за ненадання документації про підтвердження цільового використання коштів за платежами, зазначеними у повідомленнях (а.с. 7-12). Вказані повідомлення одержані ФОП Михайлюк О.О. 09.07.2025 (а.с. 2). Також АТ КБ «Приватбанк» 29.07.2025 складено та в подальшому засобами поштового зв`язку направлено на вказану в кредитному договорі адресу ФОП Михайлюк О.О. повідомлення за номерами 20.1.0.0.0/7-250729/83220, 20.1.0.0.0/7-250729/83303, 20.1.0.0.0/7-250729/83417 та 20.1.0.0.0/7-250729/83426 про нарахування банком штрафів в загальному розмірі 174 400 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста) грн 00 коп. (10900,00 грн за повідомленням № 20.1.0.0.0/7-250729/83426, 5450,00 грн за кожним з повідомлень №№ 20.1.0.0.0/7-250729/83220, 20.1.0.0.0/7-250729/83303, 20.1.0.0.0/7-250729/83417) за ненадання документації про підтвердження цільового використання коштів за платежами, зазначеними у повідомленнях (а.с. 46-48). Вказані повідомлення одержані ФОП Михайлюк О.О. 06.08.2025 (а.с. 2). Надалі АТ КБ «Приватбанк» 16.07.2025, 19.07.2025, 25.07.2025, 07.08.2025, 01.09.2025, 11.09.2025 на підставі п. 2.2.6. кредитного договору списано з рахунку ФОП Михайлюк О.О. НОМЕР_1 , відкритого у цьому ж банку, без розпорядження клієнта (позивача) грошові кошти в загальній сумі 173 256,83 грн із призначенням платежу: «Уплачена пеня по кред.договору 3160821665-КД-2 від 18.04.2025», що підтверджується випискою по вказаному рахунку за період з 01.07.2025 по 06.10.2025 (а.с. 30 Том 1). Представником позивача адвокатом Мороз О.М. на адресу відповідача 12.09.2025 направлено адвокатський запит щодо надання інформації про час та спосіб направлення банком на адресу ФОП Михайлюк О.О. вимог щодо інформування про цільове використання кредитних коштів з наданням підтверджуючих документів (а.с. 33 Том 1). У відповідь на вказаний запит АТ КБ «ПриватБанк» листом від 22.09.2025 №20.1.0.0.0/7-250912/35514-БТ повідомило, що банком здійснюється перевірка фактів проведення комунікації стосовно інформування про цільове використання кредитних коштів, а також що 18.09.2025 та 19.09.2025 банком електронними листами на електронну пошту ФОП Михайлюк О.О. повторно направлено відповідні вимоги з кінцевим терміном надання документів 23.09.2025 та 24.09.2025 і у разі надання клієнтом необхідних документів банком буде розглянуто питання щодо перерахування заборгованості за кредитним договором (а.с. 27 Том 1). Представником позивача адвокатом Мороз О.М. на адресу відповідача 02.10.2025 направлено адвокатський запит щодо надання інформації про сукупний розмір накладених штрафів та списання банком коштів з поточного рахунку ФОП Михайлюк О.О. в рахунок погашення нарахованих штрафів, а також повторно щодо надання доказів ФОП Михайлюк О.О. вимог щодо інформування про цільове використання коштів (а.с. 35). У відповідь на вказаний запит АТ КБ «ПриватБанк» листом від 09.10.2025 № 20.1.0.0.0/7-251002/57029-БТ повідомило, що сума штрафу, нарахованого за кредитним договором, складає 316100,00 грн, та з метою її погашення банком здійснено з рахунку ФОП Михайлюк О.О. дебетові перекази коштів у загальній сумі 173256,83 грн. Інша інформація надана банком у листі від 22.09.2025 № 20.1.0.0.0/7-250912/35514-БТ (а.с. 29 Том 1). В частині обставин, які досліджувалися під час ухвалення додаткового рішення, встановлено, що між адвокатом Мороз Оксаною Михайлівною, яка відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 змінила прізвище на Яцків, як адвокатом та ФОП Михайлюк О.О. як клієнтом було укладено договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 11.08.2025 (далі - договір про надання правничої допомоги), відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов`язався надавати клієнту професійну правничу допомогу під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, проваджень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, пов`язаних з діяльністю клієнта. Згідно із п. 4.1- 4.5 Договору представництво та захист прав та законних інтересів клієнта, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, проваджень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, пов`язаних з діяльністю клієнта, відповідно до умов цього Договору, здійснюється на платній основі. Остаточна сума договору буде визначена сторонами на підставі погоджених та підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, враховуючи складність справи, фактично витрачений час, винагороду за досягнення бажаного результату та інші істотні обставини. Оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Клієнт перераховує адвокату кошти згідно суми, обумовленої в акті приймання-передачі наданих послуг. Додаткові витрати, понесені адвокатом, у зв`язку із виконанням зобов`язань за цим договором, відшкодовуються клієнтом додатково. Розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати коштів на поточний рахунок адвоката протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг. сторонами вказаного договору 17.04.2026 підписано акт приймання-передачі послуг, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт отримав професійну правничу допомогу, яка полягає у здійсненні представництва, інших видів правничої допомоги у господарській справі № 910/159/26 за позовом ФОП Михайлюк О.О. до АТ КБ «Приват Банк» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення 173 256,83 грн, а саме складання та подання позовної заяви вартістю 22 000,00 грн., складання та подання відповіді на відзив вартістю 8 000,00 грн та участь адвоката у судових засіданнях суду першої інстанції вартістю 5 000,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції № 328 від 20.04.2026 зазначені в акті послуги повністю оплачені позивачем. 8.2. Оцінка висновків суду першої інстанції, доводів учасників справи та мотиви, з яких виходить апеляційний господарський суд при ухваленні рішення Виходячи з необхідності належної кваліфікації спірних правовідносин з огляду на предмет і підстави позову та доводи сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне надати оцінку: (1) правомірності дій відповідача щодо нарахування позивачу штрафних санкцій та списання з рахунку позивача грошових коштів в якості погашення таких штрафних санкцій; (2) впливу дій відповідача на суб`єктивні права позивача; (3) ефективності обраних позивачем способів захисту. Щодо правомірності дій відповідача в частині нарахування штрафних санкцій та списання з рахунку позивача грошових коштів в рахунок погашення цих санкцій Згідно з пп. 2.2.9 п. 2.2 кредитного договору, укладеного між банком та ФОП Михайлюк О.О., остання зобов`язалася на вимогу банку у строк, визначений у відповідній вимозі, інформувати банк про цільове використання кредитних коштів з наданням підтверджуючої документації. За п. 5.2 кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених пп. 2.2.8, 2.2.9, 2.2.15 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 1 (один) % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту. Сплата штрафу здійснюється у гривні. Таким чином, передумовою виникнення у ФОП Михайлюк О.О. зобов`язання із надання банку інформації та підтвердної документації про цільове використання кредитних коштів на підставі пп. 2.2.9 п. 2.2 кредитного договору є надання банком позичальнику відповідної вимоги із зазначенням строку виконання вказаного обов`язку. Сторонами не оспорюється, що 09.07.2025 ФОП Михайлюк О.О. одержано поштове відправлення із шістьма повідомленнями від 25.06.2025 про нарахування банком штрафу за ненадання документації про підтвердження цільового використання коштів за платежами, зазначеними у повідомленнях, за номерами 20.1.0.0.0/7-250625/48869, 20.1.0.0.0/7-250625/48822, 20.1.0.0.0/7-250625/48877, 20.1.0.0.0/7-250625/48883, 20.1.0.0.0/7-250625/48897 та 20.1.0.0.0/7-250625/48612. Крім того, 06.08.2025 ФОП Михайлюк О.О. одержано поштове відправлення із чотирма повідомленнями від 29.07.2025 про нарахування банком штрафу за ненадання документації про підтвердження цільового використання коштів за платежами, зазначеними у повідомленнях, за номерами 20.1.0.0.0/7-250729/83220, 20.1.0.0.0/7-250729/83303, 20.1.0.0.0/7-250729/83417 та 20.1.0.0.0/7-250729/83426. При цьому АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду доказів надіслання (вручення) позивачу вимоги (вимог) щодо інформування про цільове використання кредитних коштів як передумови виникнення у позичальника відповідного кореспондуючого обов`язку із зазначенням строку її (їх) виконання. У листах АТ КБ «Приватбанк» від 22.09.2025 № 20.1.0.0.0/7-250912/35514-БТ та від 09.10.2025 № 20.1.0.0.0/7-251002/57029-БТ відсутня інформація щодо надіслання (вручення) позивачу вимог, які передували повідомленням банку від 25.06.2025 та 29.07.2025 щодо нарахування штрафних санкцій. За запитання суду у судовому засіданні 17.05.2026 представник банку повідомив, що відповідні вимоги направлялися на електронну пошту позивача. Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що кредитним договором не передбачено форми вимоги про надання інформації, апеляційний господарський суд звертає увагу, що відсутність погодженої сторонами форми відповідної вимоги не звільняє відповідача від обов`язку підтвердити належними та допустимими доказами факт її (їх) направлення (вручення) позивачу, чого не було зроблено. Апеляційний господарський суд критично ставиться до доводів скаржника щодо визнання позичальником у листі від 05.08.2025 надходження на його електронну адресу листів від банку, оскільки зі змісту листа позичальника не вбачається, що одержані ним від банку листи містили будь-які вимоги, зокрема в частині надання інформації щодо цільового використання кредитних коштів. За ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Законодавством покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18). Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Оцінюючи питання вірогідності наданих сторонами доказів, колегія суддів доходить висновку, що з огляду на ненадання відповідачем належних доказів на підтвердження надіслання (вручення) позивачу передбачених пп. 2.2.9 кредитного договору вимог до моменту нарахування штрафних санкцій, позиція позивача про те, що такі вимоги банком позичальнику не надавалися, є більш вірогідною. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ФОП Михайлюк О.О., за своєю правовою природою є кредитним договором. За наслідками його укладення сторони взяли на себе певний обсяг зобов`язань, пов`язаних з його виконанням, зокрема ФОП Михайлюк О.О. - використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 кредитного договору (п. 2.2.1 договору), а також у визначений строк інформувати банк про цільове використання кредитних коштів з наданням підтвердної документації (п. 2.2.9 договору). Зі змісту пп. 2.2.9 п. 2.2 кредитного договору вбачається, що виникнення у позичальника обов`язку щодо інформування банку про цільове використання кредитних коштів з наданням підтвердної документації пов`язується саме з відповідною вимогою банку. За відсутності такої вимоги кореспондуючий їй обов`язок, передбачений пп. 2.2.9 п. 2.2 кредитного договору, у позичальника не виникає. Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Порушення зобов`язання (його невиконання або неналежне виконання) можливе лише у разі його дійсності, тобто існування у боржника юридичного обов`язку вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Оскільки відповідачем не доведено настання обставин, з якими кредитний договір пов`язує виникнення у позичальника обов`язку щодо надання інформації та документів, передбачених пп. 2.2.9 договору, такий обов`язок не є порушеним, що, у свою чергу, не створює підстав для сплати неустойки. Таким чином, нарахування банком неустойки в сумі 316 100,00 грн за порушення зобов`язання, передбаченого пп. 2.2.9 п. 2.2. кредитного договору, обов`язок за яким у позичальника не виник, є передчасним. Відповідно, списання в рахунок часткового погашення цієї неустойки з рахунку позичальника грошових коштів в сумі 173 256,83 грн суперечить наведеним вище приписам ЦК України і не може кваліфікуватися як правомірне. Щодо порушення діями відповідача суб`єктивних прав позивача Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. З огляду на положення процесуального закону (зокрема ст.ст. 236, 237, 267, 269 ГПК України) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Під час розгляду справи передусім підлягають встановленню (1) наявність порушення суб`єктивного права або інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, (2) яке саме право (інтерес) порушене, (3) в чому полягає порушення. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.05.2026 у справі № 910/9216/25, від 30.04.2024 у справі № 910/7464/23, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18). При цьому суд зобов`язаний з`ясувати, яке саме суб`єктивне право чи охоронюваний законом інтерес позивача порушено на момент звернення з позовом та яким чином, а не обмежуватися посиланням на наявність факту порушення такого права без розкриття його змісту. Нарахування банком неустойки позичальнику пов`язується зі змінами у внутрішньому бухгалтерському обліку самого банку, тобто має наслідком відображення в обліку банку дебіторської заборгованості зі сплати неустойки в розрізі конкретного позичальника, але не має безпосереднього впливу на майновий стан цього позичальника, зокрема не призводить до автоматичного вилучення майна останнього або звуження його майнових прав. Отже, дії відповідача щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 316 100,00 грн самі по собі не призвели до порушення суб`єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Водночас одностороннє списання банком з поточного рахунку позивача грошових коштів в сумі 173 256,83 грн як погашення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за відсутності підстав для їх нарахування кваліфікується як протиправне втручання у право власності позивача і є підставою для вжиття відповідних заходів щодо його захисту. Щодо ефективності обраних позивачем способів захисту У своїй позовній заяві ФОП Михайлюк О.О. ставить питання про: (1) визнання протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування штрафів на суму 316 100, 00 грн; (2) зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» скасувати штрафні нарахування на суму 316 100, 00 грн; (3) стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно списаних коштів у сумі 173 256,83 грн. Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. За ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки, які враховуються апеляційним господарським судом mutatis mutandis, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.23), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 42)). Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібні висновки, які враховуються mutatis mutandis, наводяться у п.п. 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, п. 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19). Отже, ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права. Критеріями ефективності судового рішення є забезпечення захисту/відновлення порушеного/оспорюваного права/інтересу позивача, відсутність в останнього потреби ще раз звертатися до суду з іншими вимогами (виконання завдання судочинства); виконуваність судового рішення. У цій справі позивач фактично намагається встановити помилковість нарахувань відповідачем неустойки за порушення кредитного договору та повернути кошти, списані відповідачем з рахунку позивача. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійсненого відповідачем нарахування неустойки за кредитним договором може бути предметом доказування при вирішенні спору про право, зокрема про стягнення на користь позивача безпідставно списаних з його рахунку грошових коштів. Висновки суду, викладені у мотивувальній частині судового рішення, повністю усувають правову невизначеність, що виникла між сторонами з цього питання. Водночас позовна вимога про встановлення неправомірності здійсненого банком нарахування неустойки стосується встановлення судом факту такої неправомірності. Вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин (див. mutatis mutandis п. 51 постанови Великої Палати Верховного від 11.09.2018 по справі № 905/1926/16). Крім того, задоволення такої вимоги не призведе до відновлення порушеного права власності позивача, оскільки матиме суто декларативний характер. Щодо заявленої позивачем у цій справі позовної вимоги про зобов`язання відповідача скасувати штрафні нарахування апеляційний господарський суд констатує, що такий спосіб захисту не передбачений також є неефективним, оскільки саме по собі рішення про скасування нарахувань не призводить до відновлення чи захисту порушених майнових прав позивача та не може бути примусово виконане у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з огляду на відсутність механізму такого виконання. Обранням позивачем неефективного способу захисту порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові в цій частині. Апеляційний господарський суд враховує, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках: - кредитор у таких правовідносинах без подання до суду відповідного позову може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; - особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц). У справі № 910/159/26 позивачем, який є вільним у виборі позовних вимог та способів захисту, вимоги про визнання відсутності у банку права вимоги щодо стягнення нарахованої неустойки та відсутності у позичальника кореспондуючого обов`язку щодо її сплати, не заявлялися. Щодо вимоги про стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів у сумі 173 256,83 грн апеляційний господарський суд висновує, що вона є належним та ефективним способом захисту, а її задоволення матиме наслідком відновлення порушеного права власності позивача на ці грошові кошти. Інші доводи апеляційної скарги на рішення від 15.04.2026 Щодо доводів скаржника стосовно триваючого характеру порушення позивачем умов кредитного договору, а також можливості скасування штрафів за умови надання позивачем банку передбаченої договором інформації про цільове використання кредитних коштів із наданням підтвердної документації, колегія суддів зауважує, що ці доводи не спростовують правильності наведених вище висновків апеляційного господарського суду. Інші аргументи сторін досліджені апеляційним господарським судом і не наводяться у тексті цієї постанови, оскільки не покладаються в її основу і не впливають на висновки апеляційного господарського суду. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, та яку апеляційний господарський суд в силу ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує як джерело права, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) від 10.02.2010). Аналогічна позиція викладена в п. 54 рішення у справі «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) від 28.10.2010, п. 89 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005.

9. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За ч. 2 ст. 275 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Апеляційний господарський суд, керуючись принципом змагальності сторін та стандартом доказування балансу вірогідностей, проаналізувавши доводи сторін та оцінивши надані ними докази, дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/159/26 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» щодо нарахування фізичній особі-підприємцю Михайлюк Оксані Олегівні штрафів на підставі кредитного договору № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025 на загальну суму 316 100 грн 00 коп. та зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» скасувати нараховані фізичній особі-підприємцю Михайлюк Оксані Олегівні на підставі кредитного договору № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025 штрафи на загальну суму 316 100 грн 00 коп. із залишенням вказаного рішення без змін в частині стягнення з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь фізичної особи-підприємця Михайлюк Оксани Олегівни безпідставно списаних коштів у розмірі 173 256 грн 83 коп.

10. Судові витрати Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати у цій справі складаються з витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо нарахування штрафних санкцій у сумі 316 100,00 грн, зобов`язання скасувати відповідні штрафні нарахування та стягнення 173 256,83 грн безпідставно списаних коштів є вимогами майнового характеру, оскільки мають вартісне вираження. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17. Судом першої інстанції встановлено, що при поданні цього позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 793,20 грн, виходячи із встановленої судом ціни позову у розмірі 316 100,00 грн та застосування позивачем коефіцієнта для пониження розміру ставки судового збору на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Позивачем було сплачено 3 792,00 грн, тобто недоплачений судовий збір складає 1,20 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ціни позову у розмірі 316 100,00 грн, оскільки позивачем фактично ставиться питання щодо неправомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій саме в зазначеній сумі, до складу яких входять також 173 256,83 грн, списані банком із рахунку позивача. Отже, сума 173 256,83 грн не є самостійним майновим інтересом позивача поза межами загальної суми штрафних санкцій, а тому її окреме врахування у ціні позову призвело б до подвоєння цих коштів у ціні позову. За результатами апеляційного перегляду апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів у сумі 173 256,83 грн, що становить 54,81076 % від ціни позову, та про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в іншій частині. Отже, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 54,81076 %, а на позивача - у розмірі 45,18924 %. Судовий збір за подання позовної заяви у цій справі складає 3793,20 грн, з яких 2079,08 грн мають покладатися на відповідача та 1714,12 грн - на позивача. Оскільки за подання позовної заяви позивачем фактично сплачено судовий збір у сумі 3 792,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 078,42 грн судового збору (3 792,00 грн * 54,81076 %). Решта сплаченого судового збору у сумі 1 713,58 грн (3 792,00 грн * 45,18924 %) покладається на позивача. Недоплачена частина судового збору у сумі 1,20 грн підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України пропорційно результатам розгляду спору, а саме: з відповідача - 0,66 грн (1,20 грн * 54,81076 %), а з позивача - 0,54 грн (1,20 грн * 45,18924 %). Судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5 689,80 грн покладається на відповідача в сумі 3 118,62 грн (5 689,80 грн * 54,81076 %) та на позивача в сумі 2 571,18 грн (5 689,80 грн * 45,18924 %). 10.1. Щодо вимог апеляційної скарги на додаткове рішення Щодо вимог апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у цій справі суд апеляційної інстанції зазначає таке. Зазначеним додатковим рішенням стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ФОП Михайлюк О.О. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами скаржника щодо неспівмірності заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідні витрати та їх розмір підтверджуються належними доказами (а.с. 172-174 Том 1), а скаржником не наведено переконливих доводів щодо очевидної невідповідності заявленої суми критеріям розумності, необхідності та співмірності, визначеним ст.ст. 126, 129 ГПК України. Суб`єктивна оцінка скаржником складності справи та вартості адвокатських послуг не є підставою для скасування рішення за відсутності доказів явної невідповідності заявленої до відшкодування суми критеріям розумності та реальності понесених витрат. Суд апеляційної інстанції також відхиляє довід відповідача щодо порушення позивачем порядку, встановленого ст. 221 ГПК України, а саме неподання доказів поважності причин несвоєчасного подання доказів судових витрат. Матеріали справи свідчать про дотримання позивачем порядку заявлення вимог про відшкодування судових витрат, а сама лише відсутність окремого обґрунтування поважності причин неподання доказів до закінчення дебатів само по собі не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні. Водночас, враховуючи скасування судом апеляційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування ФОП Михайлюк О.О. штрафів на загальну суму 316 100 грн 00 коп. та зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» скасувати штрафи на загальну суму 316 100 грн 00 коп. із залишенням вказаного рішення без змін в частині стягнення з АТКБ «ПриватБанк» на користь ФОП Михайлюк О.О. безпідставно списаних коштів у розмірі 173 256 грн 83 коп., витрати на професійну правничу допомогу підлягають відповідному перерозподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог із покладенням 19183,77 грн на позивача та 15816,23 грн на відповідача. З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 86, 129, 240, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/159/26 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/159/26 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» щодо нарахування фізичній особі-підприємцю Михайлюк Оксані Олегівні штрафів на підставі кредитного договору № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025 на загальну суму 316 100 (триста шістнадцять тисяч сто) грн 00 коп. та зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» скасувати нараховані фізичній особі-підприємцю Михайлюк Оксані Олегівні на підставі кредитного договору № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025 штрафи на загальну суму 316 100 (триста шістнадцять тисяч сто) грн 00 коп. скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/159/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

4. Змінити розподіл судових витрат у виді судового збору за подання позовної заяви, поклавши на відповідача 2079 (дві тисячі сімдесят дев`ять) грн 08 коп. та на позивача 1714 (одна тисяча сімсот чотирнадцять) грн 12 коп, у тому числі з фактично сплаченої позивачем при поданні позовної заяви частини судового збору - на відповідача 2 078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн 42 коп. та на позивача 1 713 (одна тисяча сімсот тринадцять) грн 58 коп, а також з недоплаченої при поданні позовної заяви частини судового збору - на відповідача 0 (нуль) грн 66 коп. та на позивача 0 (нуль) грн 54 коп. 4.1. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) на користь фізичної особи-підприємця Михайлюк Оксани Олегівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн 42 коп. 4.2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) в дохід Державного бюджету України несплачену частину судового збору за подання позовної заяви в сумі 0 (нуль) грн 66 коп. 4.3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Михайлюк Оксани Олегівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) несплачену частину судового збору за подання позовної заяви в сумі 0 (нуль) грн 54 коп.

5. Судові витрати у виді судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5 689 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 80 коп. покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - в сумі 3 118 (три тисячі сто вісімнадцять) грн 62 коп. та на позивача - в сумі 2 571 (дві тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн 18 коп. 5.1. Стягнути з фізичної особи-підприємця Михайлюк Оксани Олегівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 571 (дві тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн 18 коп.

6. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/159/26 задовольнити частково.

7. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/159/26 змінити. 7.1. Заяву фізичної особи-підприємця Михайлюк Оксани Олегівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. 7.2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) на користь фізичної особи-підприємця Михайлюк Оксани Олегівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 19183 (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн 77 коп. 7.3. У решті вимог щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

9. Матеріали справи № 910/159/26 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги на неї безпосередньо до Верховного Суду в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 25.06.2026. Головуючий суддя С.Є. Чаплян Судді В.П. Іванов Є.Ю. Пономаренко