Постанова Кропивницький апеляційний суд № 384/136/24

ПОСТАНОВА Іменем України 22 червня 2026 року м. Кропивницький справа № 384/136/24 провадження № 22-ц/4809/1222/26 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І. за участю секретаря судового засідання Діманова Н. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник адвокат Науменко Іван Федорович, на ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області (суддя Галицький В. В.) від 23.04.2026, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 12.03.2024 ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Оніщук Володимир Іванович, звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування вимоги позивач зазначив, що 18.08.2023 він домовився із відповідачем про отримання в суборенду земельної ділянки за кадастровим номером: 3524355100:02:000:1060, загальною площею 6.2434 га, цільове призначення для сінокосіння та випасання худоби, розташованої на території Вільшанської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, яка перебуває у відповідача у користуванні на правах оренди. Крім того, сторони домовилися, що відповідач до укладення договору суборенди земельної ділянки, але не пізніше 31.12.2023, вчинить дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки з «для сінокосіння та випасання худоби» на «рілля». Для досягнення цілей угоди позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн, про що 18.08.2023 було складено розписку. Відповідно до вказаної розписки, відповідач зобов`язувався до 31.12.2023 виконати дії, пов`язані зі зміною цільового призначення ділянки, а у разі невиконання зазначених дій повернути отримані кошти протягом 10 днів. Однак, відповідач порушив домовленості між сторонами щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн не повернув. Позивач поштовим зв`язком направив відповідачу на його адресу письмову претензію від 07.02.2024, яку останній не отримав у зв`язку з відсутністю за вказаною адресою. Однак, позивач зазначив, що відповідач достеменно знав зміст претензії, оскільки сторони неодноразово в телефонному режимі обговорювали її та ОСОБА_2 висловлював своє небажання стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки, передачі її позивачу у суборенду, а також повернення грошових коштів. Таким чином, позивач вважає, що відповідач безпідставно набув грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн, тому просив суд задовольнити позов та стягнути з останнього зазначені кошти. Окрім того, просив стягнути з відповідача судові витрати у загальному розмірі 23 605,60 грн, які складаються з судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 000,00 грн, судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

2. Короткий зміст судового рішення 2.1) 20.06.2024 Вільшанський районний суд Кіровоградської області у підготовчому судовому засіданні постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та на вирішення експертизи поставив наступне питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , від імені якого зазначений підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме «18.08.2023 р. ПІДПИС ОСОБА_2 » ОСОБА_2 чи іншою особою? 2.2) 23.04.2026 Вільшанський районний суд Кіровоградської області у судовому засіданні постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника позивача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи та на вирішення експертизи поставив наступні питання: ?чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , від імені якого зазначений підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме між написами «18.08.2023 р.» та « ОСОБА_2 » ОСОБА_2 чи іншою особою?; ?чи виконано рукописний текст (буквені та цифрові рукописні записи) розписки від 18.08.2023 ОСОБА_2 чи іншою особою?; ?чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , від імені якого зазначений підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме між написами «18.08.2023 р.» та « ОСОБА_2 », під впливом збиваючих факторів?; ?чи міг ОСОБА_2 вчинити підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме між написами «18.08.2023 р.» та « ОСОБА_2 » з метою відмови від нього в подальшому? Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу тим, що у висновку судової почеркознавчої експертизи № 1428/25-32 від 18.12.2025 на сторінці 5 експерт зазначає про наявність у досліджуваному підписі «діагностичних ознак», які свідчать про вплив «збиваючих факторів, ймовірно за все, штучного характеру». При цьому на сторінці 7 експерт робить категоричний негативний висновок, а саме: підпис виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Експерт не навів достатніх аргументів, чому ці «збиваючі фактори штучного характеру» трактуються саме як підробка іншою особою, а не як навмисна зміна підпису самим автором, тобто відповідачем. При цьому експерт не надав оцінки тому, чи виконаний підпис у розписці від 18.08.2023 відповідачем від свого імені, але зі зміною ознак власного підписного почерку. Суд зазначив, що оскільки підпис відповідача сам по собі відноситься до малооб`ємного почергового об`єкту, що є причиною дефіциту корисної інформації при його дослідженні, то при нанесенні цього почеркового об`єкту відповідач міг застосувати (свідомо) певний збиваючий фактор, що призводить до значної трансформації підпису. Оскільки вказані обставини не були об`єктом дослідження експерта, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного з`ясування обставин справи необхідно провести повторну експертизу, не обмежуватися лише тим питанням, що ставилося у первинній експертизі, а поставити на її вирішення питання, сформовані у клопотанні представника позивача. Твердження представника відповідача, що заявлення клопотання про проведення повторної експертизи на стадії розгляду справи по суті є порушенням норм ЦПК, суд до уваги не взяв, оскільки проведення повторної експертизи є можливим лише після вивчення первинної експертизи, що саме по собі можливе лише на стадії розгляду справи по суті.

3. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє представник адвокат Науменко Іван Федорович, подав апеляційну скаргу на ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 23.04.2026, в якій просив скасувати вказану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи. В обґрунтування вимоги апелянт зазначив, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. Відповідач зазначив, що, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, питання про призначення експертизи вирішується під час підготовчого судового засідання. Водночас, місцевий суд ухвалою від 17.03.2026 підготовче провадження закрив та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.04.2026. Станом на 17.03.2026 висновок експерта № 1428/25-32 від 18.12.2025 у матеріалах справи був, а сторони були з ним ознайомлені. Позивач та його представник у підготовчому судовому засіданні від 17.03.2026 клопотання про проведення повторної експертизи не заявили, більш того, не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду. За таких обставин клопотання про призначення повторної експертизи саме на стадії розгляду справи по суті не відповідає вимогам процесуального законодавства. Окрім того, відповідно до абз. 4 пп. 1.2.13 п. 1.2 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Відповідно до ухвали від 20.06.2024 на вирішення експертизи суд поставив одне питання, однак, відповідно до ухвали від 23.04.2026, суд поставив вже чотири питання, які є відмінними від попереднього. Відповідач також звертає увагу, що суд вийшов за межі призначеної експертизи, оскільки додав новий предмет експертизи, а саме експертизу не підпису, а почерку. Вказане підтверджується питанням 2, яке місцевий суд ухвалою від 23.04.2026 поставив на вирішення. Разом з цим вказує, що у відповідача не відбирали експериментальні зразки почерку, не були зібрані вільні зразки почерку, тож за таких обставин експертиза не може бути проведена. Апелянт зазначив, що оскільки представник позивача не надав доказів того, що висновок експерта є недостатньо обґрунтованим або, що при призначенні та проведенні експертизи були допущені порушення, то підстави для призначення повторної експертизи у даній справі відсутні, тож просив ухвалу суду скасувати.

4. Відзив на апеляційну скаргу від представника позивача адвоката Оніщука Володимира Івановича надійшов на адресу суду 09.06.2026. У відзиві вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. По-перше, специфіка повторної експертизи полягає в тому, що потреба в ній виникає лише після дослідження первинного висновку експерта, а також після його допиту. Оскільки сумніви у правильності висновку виникли у сторони позивача виключно після допиту експерта під час розгляду справи по суті, то ОСОБА_1 відповідно мав право на звернення з клопотанням про призначення повторної експертизи на вказаній стадії розгляду справи. По-друге, висновок експерта містить очевидні суперечності, а саме: на сторінці 5 експерт вказав на наявність в досліджуваному підписі «діагностичних ознак», які свідчать про вплив «збиваючих факторів, ймовірно за все, штучного характеру». Однак на сторінці 7 експерт робить категоричний негативний висновок про те, що підпис виконаний іншою особою, а не відповідачем. Експерт жодним чином не обґрунтував, чому такі «збиваючі фактори» розцінюються саме як підробка з боку третіх осіб, а не навмисна зміна підпису відповідачем. По-третє, твердження відповідача стосовно того, що суд, розширивши перелік питань з одного до чотирьох, вийшов за межі предмета експертизи, є безпідставними, оскільки вказані питання повністю стосуються об`єкта дослідження та відповідь на них надасть можливість перевірити версію про навмисне викривлення підпису ОСОБА_2 . Твердження апелянта стосовно того, щодо суд не відбирав експериментальні зразки підпису відповідача спростовується оскаржуваною ухвалою суду, резолютивною частиною якої у розпорядження експертів було надано експериментальні зразки підпису ОСОБА_2 та оригінали шести документів, які містять офіційні вільні зразки підпису останнього. З огляду на таке представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

5. Позиції учасників справи, висловлені у судовому засіданні 22.06.2026 Апелянт ОСОБА_2 та його представник Науменко Іван Федорович у судове засідання не з`явилися. 22.06.2026 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його адвоката, у поданій заяві підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 у судове засідання особисто не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а його представник адвокат Оніщук Володимир Іванович, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції обставини: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів. Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 20.06.2024 за клопотання представника відповідача суд призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи суд поставив одне питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , від імені якого зазначений підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме «18.08.2023р. ПІДПИС ОСОБА_2 », ОСОБА_2 чи іншою особою? Ухвалою від 03.01.2025 Вільшанський районний суд Кіровоградської області за клопотання експерта надав додаткові матеріали, а також за клопотання представника відповідача уточнив поставлене на вирішення експертизи питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , від імені якого зазначений підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме між написами «18.08.2023р.» та « ОСОБА_2 », ОСОБА_2 чи іншою особою? 15.01.2026 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 1428/25-32 від 18.12.2025. Ухвалою від 26.01.2026 Вільшанський районний суд Кіровоградської області поновив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та призначив проведення підготовчого засідання на 17.03.2026. Ухвалою від 17.03.2026 Вільшанський районний суд Кіровоградської області закрив підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23.04.2026. У судовому засіданні 23.04.2026 суд досліджував висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 1428/25-32 від 18.12.2025, а також заслухав пояснення експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) ОСОБА_3 стосовно наданого ним висновку. 23.04.2026 представник позивача адвокат Оніщука Володимира Івановича звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, проведення якої просив доручити експертам Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (25030, вул. Вокзальна, 58, м. Кропивницький). Заявник просив суд поставити на вирішення експертизи наступні питання: 1) чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , від імені якого зазначений підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме між написами «18.08.2023р.» та « ОСОБА_2 », ОСОБА_2 чи іншою особою? 2)чи виконано рукописний текст (буквені та цифрові рукописні записи) розписки від 18.08.2023 ОСОБА_2 чи іншою особою? 3)чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , від імені якого зазначений підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме між написами «18.08.2023р.» та « ОСОБА_2 », під впливом збиваючих факторів? 4) чи міг ОСОБА_2 вчинити підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме між написами «18.08.2023р.» та « ОСОБА_2 » з метою відмови від нього в подальшому? Для цілей проведення експертизи заявник просив суд додатково витребувати у Вільшанській селищній раді Голованівського району Кіровоградської області як почерковий матеріал, оригінали документів у яких наявні особисті підписи та почерк ОСОБА_2 , а саме: протоколи результатів поіменного голосування сесії Вільшанської селищної ради VIII скликання селищної ради № 40 від 19.05.2023, № 41 від 26.05.2023, № 42 від 13.06.2023, № 43 від 07.07.2023, № 44 від 30.08.2023, № 45 від 04.10.2023; протоколи сесій сесії Вільшанської селищної ради VIII скликання селищної ради № 40 від 19.05.2023, № 41 від 26.05.2023, № 42 від 13.06.2023, № 43 від 07.07.2023, № 44 від 30.08.2023, № 45 від 04.10.2023; протоколи засідань постійної комісії Вільшанської селищної ради з питань соціального захисту, освіти, охорони здоров`я, культури, спорту, молодіжної політики та у справах сім`ї, діяльності ради, депутатської етики, регламенту, законності, адміністративно-територіального устрою, правопорядку та регуляторної політики за період травня жовтня 2023 року; - журнал реєстрації депутатів на пленарних засіданнях за 2023 рік; Особову картку / анкету депутата Вільшанської селищної ради Сухини Д. В.; автобіографію депутата Вільшанської селищної ради Сухини Д. В.; звіт про роботу у Вільшанській селищній раді депутата ОСОБА_2 за 2022 та 2023 роки.

7. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню. 8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Частиною 3 статті 2 ЦПК України закріплюються основні засади цивільного судочинства, серед яких, зокрема, принципи диспозитивності та змагальності сторін. Зміст принципу диспозитивності полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Зміст принципу змагальності сторін полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України). Право учасників справи подавати суду докази передбачене п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України. Водночас, відповідно до п. 2, 4 ч. 2 вказаної статті, на учасників покладаються обов`язки сприяння своєчасному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання усіх наявних у них доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 1 - 3 ст. 77 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 2 ст. 89 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ч. 1 ст. 264 ЦПК України). Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. ч. 1 - 3 ст. 102 ЦПК України). Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ч. 1 ст. 103 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Згідно з ч. 2 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», в ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Відповідно до п. 1.2.13 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Відповідно до п. 1.1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі Інструкція), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо). Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Суд першої інстанції, постановивши ухвалу про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи від 23.04.2026, мотивував своє рішення тим, що висновок експерта на сторінках 5 та 7 має суперечності, а саме: на сторінці 5 експерт зазначив, що у досліджуваному підписі наявні «діагностичні ознаки», які свідчать про вплив «збиваючих факторів, ймовірно за все, штучного характеру», а на сторінці 7 зробив категоричний висновок, що підпис виконаний іншою особою, а не відповідачем. Експерт на навів достатніх аргументів того, чому вказані вище фактори трактуються як підробка іншою особою, а не навмисна зміну підпису самим відповідачем. Оскільки вказані обставини експерт не дослідив, у суду виникли сумніви у повному, всебічному та об`єктивному результаті висновку № 1428/25-32 від 18.12.2025. Суд також зазначив, що твердження сторони відповідача стосовно неможливості заявлення клопотання про призначення повторної експертизи на стадії судового розгляду є необґрунтованим, оскільки специфіка даної експертизи полягає в тому, що вона призначається виключно після дослідження первинної. Однак колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. По-перше, відповідно до резолютивної частини ухвали від 23.04.2026, суд постановив призначити по справі № 384/136/24 повторну судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити чотири питання: 1.чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , від імені якого зазначений підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме між написами «18.08.2023 р.» та « ОСОБА_2 » ОСОБА_2 чи іншою особою; 2.чи виконано рукописний текст (буквені та цифрові рукописні записи) розписки від 18.08.2023 ОСОБА_2 чи іншою особою; 3.чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , від імені якого зазначений підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме між написами «18.08.2023 р.» та « ОСОБА_2 », під впливом збиваючих факторів; 4.чи міг ОСОБА_2 вчинити підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме між написами «18.08.2023 р.» та « ОСОБА_2 » з метою відмови від нього в подальшому. Однак, відповідно до ухвал від 20.06.2024 та від 03.01.2025 про призначення судової почеркознавчої експертизи, місцевий суд на вирішення експертизи поставив одне питання, а саме: «чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , від імені якого зазначений підпис в останньому рядку розписки від 18.08.2023, а саме «18.08.2023 р. ПІДПИС ОСОБА_2 » ОСОБА_2 чи іншою особою». Як зазначалося вище, відповідно до п. 1.2.13 розділу І Інструкції, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Також суд зібрав і надав для проведення експертизи нові матеріали, які раніше експертом не досліджувалися. Враховуючи, що оскарженою ухвалою місцевого суду від 23.04.2026 на вирішення експертизи були поставлені три нових питання, вказана експертиза, у розумінні ч. 2 ст. 113 ЦПК України та п. 1.2.13 розділу І Інструкції не є повторною, щонайменше в частині нових питань, які поставив перед експертом суд. По-друге, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. У підготовчому засіданні суд: з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста (п. 7, п. 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України). Цивільне судочинство (цивільний процес) характеризується у структурному плані не лише через судові провадження, а й через стадії, які відбивають логіко-часові (просторові) характеристики судової діяльності і процесуальної діяльності всіх учасників цивільного процесу. Тобто цивільний процес поділений на стадії. Під стадією варто розуміти сукупність процесуальних дій суду, учасників процесу, об`єднаних чи спрямованих на певну (найближчу) процесуальну мету. Мета підготовчого провадження перебуває в тісному взаємозв`язку з загальними цілями цивільного судочинства, а тому ця стадія процесу не може ігноруватися. Випадки, коли підготовче провадження не здійснюється прямо визначені Кодексом. Одним із завдань підготовчого провадження з збирання доказів у справі, зокрема шляхом призначення і проведення судових експертиз. Учасники справи зобов`язані подавати всі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (процедура повного розкриття доказів (discovery)). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи в розумні строки. Це свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні саме в суді першої інстанції. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.07. 2024 у справі № 646/857/18. Принцип диспозитивності діє на будь-якій стадії процесу, зокрема на стадії підготовчого провадження, а тому положення ст. 197 ЦПК України треба розуміти так, що за загальним правилом на цій стадії підлягає вирішенню не лише питання про призначення експертизи, а також, за наявності достатніх підстав, призначення додаткової або повторної експертизи. Під час розгляду справи по суті, відповідно до ст. 222 ЦПК України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Відповідно до матеріалів справи, Вільшанський районний суд Кіровоградської області 15.01.2026 отримав висновок експерта № 1428/25-32 від 18.12.2025 (виділені матеріали, а. с. 65 - 79). Ухвалою від 26.01.2026 суд поновив провадження у справі № 384/136/24 та продовжив підготовче провадження (а. с. 80 - 81). Ухвалою від 17.03.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Суд також вирішив питання про виклик у судове засідання експерта. При цьому позивач особисто у підготовче судове засідання не з`явився, однак з`явився його представник, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував щодо призначення справи до розгляду по суті (а. с. 85). З боку позивача клопотань про призначення у справі повторної експертизи, або ж нової експертизи рукописної частини тексту спірного документу до закриття підготовчого провадження до суду не надійшло. Отже, суд перейшов до наступної стадії процесу розгляду справи по суті. 22.04.2026 в системі «Електронний суд» було сформовано клопотання представника позивача про призначення повторної експертизи (згідно з карткою руху документа файл з текстом документа доставлений до електронного суду 24.04.2026 о 03:35). Проте, як встановила раніше колегія суддів, експертиза, яку просив призначити представник позивача, не є повторною, оскільки на її вирішення поставлені нові питання, а за таких обставин вказане клопотання мало б подаватися під час стадії підготовчого судового засідання. Ба більше, з 15.01.2026 до 17.03.2026 сторони мали достатньо часу для ознайомлення з висновком експерта № 1428/25-32 від 18.12.2025 та, за необхідності, подати клопотання про призначення повторної експертизи саме на стадії підготовчого судового засідання. Стосовно аргументу представника позивача, наведеного у відзиві на апеляційну скаргу, щодо обґрунтованого сумніву у правильності висновку експерта, який виник у сторони позивача саме за результатами допиту експерта ОСОБА_3 , то колегія суддів апеляційного суду його відхиляє з огляду на таке. Суд першої інстанції заслухав пояснення експерта у судовому засіданні 23.04.2026, а клопотання про призначення повторної експертизи було сформоване в «Електронному суді» 22.04.2026, тобто напередодні допиту експерта. Крім того, зі змісту самого клопотання представника позивача про призначення експертизи вбачається, що воно ґрунтується на тому, що, на думку заявника, висновок-відповідь експерта на поставлене йому питання суперечить його ж твердженню, яке викладене на сторінці 5 дослідницької частини висновку про виявлені ним «збиваючі фактори штучного характеру», також можливі наслідки пливу таких факторів. Отже, клопотання позивача гуртувалося виключно на змісті висновком експерта № 1428/25-32 від 18.12.2025 з яким він міг ознайомитися до завершення підготовчого провадження. При цьому ні в клопотанні представника позивача про призначення повторної експертизи, ні в оскарженій ухвалі суду не вказано про те, чому така суперечність, якщо припустити що вона дійсно є, не була усунута під час опитування експерта у судовому засіданні. Частина 8 статті 83 ЦПК України передбачає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. За імперативним приписом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій. Таким чином, враховуючи, що збирання доказів та вирішення клопотання про призначення експертизи здійснюється на підготовчому судовому засіданні, а представник позивача заявив таке клопотання на стадії розгляду справи по суті, однак причин неподання його раніше не навів, місцевий суд, задовольнивши вказане клопотання, порушив положення процесуального законодавства в частині стадії процесу, на якій вирішуються таке питання, а також в частині строків на подання доказів. До того ж суд не врахував загальну тривалість провадження у цій справі, адже воно було відкрито ще 24.04.2024. По-третє, висновок суду стосовно суперечливості висновку експерта є недостатньо обґрунтованим. Згідно з висновком експертизи при порівнянні досліджуваного підпису від імені ОСОБА_2 , що містить в останньому рядку розписки від 18.08.2023 між написами «18.08.2023 р.» та « ОСОБА_2 » з наданими зразками підпису ОСОБА_2 були встановлені певні розбіжності та певні збіжності. Проте, наведені розбіжні ознаки стійкі, суттєві та у сукупності своїй достатні для висновку про те, що даний досліджуваний підпис від імені ОСОБА_2 , що містить в останньому рядку розписки від 18.08.2023 між написами «18.08.2023 р.» та « ОСОБА_2 », виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Натомість збіжні ознаки в даному випадку є несуттєвими, оскільки належать до числа «помітних» ознак, які легко піддаються імітації для випадків виконання підпису з наслідуванням дійсного підпису особи, тому на категоричний негативний висновок експерта про тотожність не впливають. Таким чином у дослідницькій частині надана оцінка виявленим експертом обставин. Після опитування експерта суд не встановив, що у експерта виникали істотні труднощі з проведенням експертизи та наданням категоричного висновку. Колегія суддів апеляційного суду, звертаючись до норми ч. 2 ст. 113 ЦПК України, зауважує, що повторна експертиза призначається лише за обставин, які визначені законом. Однак позивач не навів, а суд першої інстанції не встановив таких обставин. Тож, ухвала суду першої інстанції від 23.04.2026 підлягає скасуванню, а клопотання представника позивача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи підлягає залишенню без задоволення. 9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, належно не обґрунтована, відтак підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

УХВАЛИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє представник адвокат Науменко Іван Федорович, задовольнити. Ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 23.04.2026 скасувати й постановити нове судове рішення. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Оніщук Володимир Іванович, про призначення у справі № 384/136/24 повторної судової почеркознавчої експертизи відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 26.06.2026. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: С. І. Мурашко О. І. Чельник