Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 351/14/26

Справа № 351/14/26 Провадження № 22-ц/4808/1168/26 Головуючий у 1 інстанції КАЛИНОВСЬКИЙ М. . Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Девляшевського В.А., суддів: Василишин Л.В., Мальцевої Є.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Площенко Наталії Федорівни на рішення Снятинського районного суду, ухвалене головуючим суддею Калиновським М.М. 16 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У січні 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 7654316 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора А-9304. На виконання умов договору первісний кредитор перерахував відповідачу 10 000 грн на банківську картку, зазначену ним при оформленні заявки. 23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф за яким право грошової вимоги до відповідача було відступлено новому кредитору. Надалі, 16.05.2025, між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 16/05/25-Е, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача. Згідно з Реєстром боржників від 16.05.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 41 400 грн, з яких 10 000 грн становить заборгованість за тілом кредиту, 26 400 грн - заборгованість за відсотками та 5 000 грн - штрафні санкції. Разом з тим позивач просив стягнути з відповідача 36 400 грн заборгованості без урахування штрафних санкцій, а також 2 662,40 грн судового збору та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги до суми 22 000 грн, з яких:10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 000 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Рішенням Снятинського районного суду від 16 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 7654316 від 05.03.2024 у сумі 22 000,00 грн, з яких: з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками., а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення незаконним та необґрунтованим. На думку апелянта, положення п.п. 1.5.1 та 1.5.2 кредитного договору № 7654316 від 05.03.2024 щодо встановлення процентної ставки 2,20 % та 1,54 % на день є нікчемними, оскільки вони суперечать Закону України № 3498-ІХ від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023 та вніс зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Оскільки кредитний договір укладений після набрання чинності зазначеним Законом, проценти мали нараховуватися в межах 1 % на день. Проте кредитодавець продовжував нараховувати проценти за ставками 1,54 % та 2,20 %, що суперечить вимогам законодавства. Тому умови договору щодо нарахування процентів понад 1 % на день є недійсними, а проценти слід визначати відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ст. 1054 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ. Позивач нараховував проценти за період з 05.03.2024 по 03.07.2024, однак представник відповідача вважає, що розмір заборгованості становить 10 430,80 грн, з яких 10 000 грн - тіло кредиту та 430,80 грн - нараховані проценти. Крім того, скаржник заперечує належність доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача. 23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, а 16.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» - договір факторингу № 16/05/25-Е. На підтвердження переходу права вимоги позивач надав незаповнені форми додатків до договорів факторингу, витяги з реєстрів боржників та акти приймання-передачі. На думку представника ОСОБА_1 , подані витяги не є належними доказами, оскільки містять лише номер і дату кредитного договору, дані боржника та суму боргу, але не містять відомостей про дату розрахунку заборгованості, рух коштів, здійснені платежі, підстави нарахувань та передачу кредитної справи новому кредитору. Крім того, витяги надані не повністю, а лише окремими сторінками, що не дозволяє встановити їх цілісність та належність до відповідних договорів. Відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17, відповідно до якої новий кредитор повинен надати належні докази переходу права вимоги на кожному етапі її передачі, зокрема договори відступлення права вимоги, реєстри боржників та докази оплати за такими договорами. Оскільки позивач не довів належними доказами факт набуття права вимоги за кредитним договором, скаржник вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не є належним позивачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Також апелянт зазначає, що при поданні позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а за подання апеляційної скарги підлягає сплаті 3 993,60 грн. Орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 10 000 грн. Докази фактичного розміру понесених витрат будуть подані у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Зважаючи на викладене, просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, також стягнути з ТОВ «ФК «Ейс» на користь відповідача судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу. Представник ТОВ «ФК «Ейс» вважає доводи апеляційної скарги про те, що проценти за кредитним договором повинні бути перераховані виходячи з облікової ставки Національного банку України безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Вказує, що відповідно до статті 1048 ЦК України розмір і порядок сплати процентів визначаються договором сторін. Отже, проценти за користування кредитом не можуть обчислюватися за обліковою ставкою НБУ, якщо це прямо не передбачено умовами договору. Аналіз кредитного договору свідчить про відсутність положень щодо застосування облікової ставки НБУ для розрахунку процентів. Позивач зазначає, що подав заяву про зменшення позовних вимог та здійснив перерахунок процентів відповідно до вимог законодавства і умов договору, усунувши неправомірно нараховані суми. Такий перерахунок проведено не на підставі облікової ставки НБУ, а відповідно до правової природи спірних правовідносин та умов кредитного договору. Крім того, пунктом 9.8 кредитного договору передбачено, що позичальник підтвердив отримання всієї необхідної інформації про кредит, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, Правилами надання коштів у позику та погодився з умовами договору. Щодо переходу права вимоги, представник ТОВ «ФК «Ейс» вказує, що надані витяги з реєстрів прав вимоги до договорів факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 та № 16/05/25-Е від 16.05.2025 містять усі необхідні реквізити, підписи та печатки сторін, а також інформацію про номер і дату договору, сторін правочину та суму заборгованості. Позивач звертає увагу, що чинне законодавство не встановлює обов`язкової форми витягів із реєстрів прав вимоги. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача вважає заявлену представником відповідача суму 10 000 грн завищеною та необґрунтованою. На думку позивача, підготовка процесуальних документів не вимагала значного обсягу юридичної роботи, а розмір заявлених витрат не відповідає критеріям розумності, співмірності та складності справи, передбаченим статтею 141 ЦПК України. З огляду на викладене позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення суду залишити без змін. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, зокрема не повернув у встановлений строк тіло кредиту та не сплатив нараховані відсотки. Враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 22 000 грн заборгованості, з яких 10 000 грн - основний борг, 12 000 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Також місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. При цьому суд зазначив, що справа є типовою та нескладною, не потребує значного обсягу юридичної роботи, а підготовлені документи є стандартними для цієї категорії спорів. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, з огляду на таке. Суд встановив, що 05 березня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 7654316 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатор A-9304. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10000 грн, строк кредиту 360 дні (день), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. За користування кредитом передбачено нарахування процентів відповідно до наступних умов: 1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. 1.5.2. Знижена процентна ставка 1,54 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 04.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн на банківську картку № 5168-74XX-XXXX-7386, яку він зазначив у заявці при укладенні договору. Вказане підтверджується листом ТОВ «Пейпек». 23 жовтня 2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф. відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. 16 травня 2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 16/05/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників Б/Н від 16.05.2025 за договором факторингу 2 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 41 400,00 грн. Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором та фактором, у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором яка становить 41 400,00 грн, яка складається з: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 26 400,00 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 5 000,00 грн заборгованість за штрафними санкціями. Сума заборгованості за штрафом у розмірі 5 000,00 грн, яка зазначена у детальному розрахунку заборгованості фактора не входить у загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача. 27 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 22 000,00 грн з яких: 10 000,00 заборгованість за тілом кредиту, 12 000,00 грн заборгованість за несплаченими відсотків за користування кредитом. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ч. 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній з 24 грудня 2023 року (з урахуванням змін, внесених Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Кредитний договір укладений 05 березня 2024 року, тобто після внесення відповідних змін до Закону України «Про споживче кредитування», а отже, на нього поширюються загальні приписи частини п`ятої статті 8 цього Закону щодо граничного розміру денної процентної ставки у 1 %. На вказане також звернув увагу суд першої інстанції та з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 22 000 грн заборгованості за кредитним договором №7654316 від 05.03.2024. Вказаний розмір заборгованості відповідає вимогам ЗУ «Про споживче кредитування». Так, тіло кредиту - 10 000 грн, відсоткова ставка 1% на день, строк користування кредитом 120 днів з 05.03.2024 по 03.07.2024, розмір нарахованих відсотків становить 12 000 грн (10 000 х 1 % х 120 = 12 000 грн). Доводи апеляційної скарги щодо необхідності перерахунку процентів за кредитним договором, виходячи з облікової ставки Національного банку України колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денною процентною ставкою за договором споживчого кредитування визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до таких витрат включаються: доходи кредитодавця у виді процентів, комісії кредитодавця та супутні витрати тощо, внаслідок чого обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (частина 3 статті 8 цього Закону). Враховуючи такі положення цього Закону, його частиною 5 статті 8 встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї же статті, яка не може перевищувати 1 %. Таким чином проценти, які може планувати отримати кредитор від позичальника при належному виконанні ним умов договору протягом усього строку кредитування, нараховуються у розмірі, який враховується при обчисленні, як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки, тобто розмір таких процентів за користування кредитом на день при належному виконання зобов`язань повинен не бути більшим, ніж максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений у відповідному Законі. Отже, за положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України у позивача, як кредитора є право на отримання від позичальниці процентів, нарахування яких передбачено умовами укладеного між ними договору, але за розміром, що встановлений в законі, тобто не більше, ніж 1% на день. Тому підстав для розрахунку процентів за обліковою ставкою НБУ не має, так як умовами договору та законом визначено порядок їх нарахування та максимально можливий розмір. Доводи апелянта, що позивач не підтвердив факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором колегія суддів відхиляє. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17. Враховуючи, що відповідач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. Отже, долучені до справи договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання. Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись статтями 374, 375, 381 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Площенко Наталії Федорівни залишити без задоволення, а рішення Снятинського районного суду від 16 квітня 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: Л.В. Василишин Є.Є. Мальцева Повне судове рішення складено 25 червня 2026 року.