Постанова 4807 № 317/4762/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №317/4762/24 Головуючий в 1 інст.Нікітін В.В. Провадження №33/807/112/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2026 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 13 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою суду, 27 серпня 2024 року о 01 год. 57 хв. ОСОБА_1 в Запорізькій області, Запорізькому районі, а/д Н-08513 км керував т/з VOLKSWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що до самого протоколу додано довідку інспектора відділу адміністративної практики УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Чаусової О., яка не була присутня при складанні адміністративного протоколу та не складала жодного документу, у зв`язку з чим дана довідка не може вважатись належним доказом у справі. Посилається на безпідставну зупинку транспортного засобу під його керуванням. Вказує про те, що з відеозапису події не зафіксовано порядку виявлення у нього ознак сп`яніння. Апелянт зазначає про відсутність в нього будь-яких ознак сп`яніння. Наголошує на тому, що відеозаписи події не є безперервними та є частково нерозбірливими. Звертає увагу на те, що після поновлення провадження у справі щодо нього, суд не повідомив його захисника про призначене судове засідання та розглянув справу без участі сторони захисту, чим порушено його право на захист. В судове засідання, призначене на 24 квітня 2026 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Зарудній І.В. не з`явились, про день та час судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином, будь-яких клопотань чи заяв про розгляд справи за їх відсутності, про відкладення судового засідання не подавали. 24 квітня 2026 року о 12-21 годині, захисник-адвокат Зарудній І.В надав на адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 за його відсутності. Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Заруднього І.В., суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним. Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження». Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться. В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Заруднього І.В. може затягнути цей розгляд на невизначений час. З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Заруднього І.В., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАПта повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №985598 від 27 серпня 2024 року, згідно з яким, 27 серпня 2024 року о 01-57 годині ОСОБА_1 в Запорізькій області, Запорізькому районі, а/д Н-08 513 км керував т/з VOLKSWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу AlcotestDrager 6820. Результат позитивний 0,91 ‰, тест №2378. від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність попереджений, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП; - у роздруківці AlcotestDrager 6820 від 27 серпня 2024 року №2378, відповідно до якого ОСОБА_1 пройшов тест на стан алкогольного сп`яніння, результат позитивний 0,91 ‰; - у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою AlcotestDrager 6820 - проба позитивна, 0,91%, з результатом ОСОБА_1 погодився; - у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 05 вересня 2017 року. - відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах. Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону 2 УПП вЗапорізькій області рядового поліції Скорікової І., згідно з яким остання доповідає, що під час несення служби 27 серпня 2024 року 01-57 годині за адресою:Запорізька область, Запорізький район, траса Н-08 513 км на підставі Закону України "Про Національну поліцію" було зупинено VOLKSWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є діючим військовослужбовцем. Під час спілкування у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager у встановленому законодавством порядку, на що водій відповів згодою. результат огляду 0,91 %, тест №2378. з результатом згоден. На водія ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, ААД №985598. Посвідчення водія не вилучалось (скористався додатком ДІЯ), тимчасовий дозвіл не видавався, про повторність попереджений, від керуваннятранспортним засобомвідсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України. Фізична сила та спец засоби не застосовувались. Подію зафіксовано на нагрудні бодікамери Motorola Solution VB400, 474247 (зупинка ТЗ), 473264. Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими. Як убачається з оскаржуваної постанови, у судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 навмисно ухиляється від явки у судове засідання та вважав за можливе розглядати справу у його відсутність. На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Довідка інспектора відділу адміністративної практики УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Чаусової О., як про це зазначає апелянт, не є доказом вживання чи не вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 , відомості, зазначені у цій довідці, підтверджують відсутність повторності за ст.130 КУпАП та отримання посвідчення водія. Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, про безпідставність зупинки транспортного, яким він керував, є необґрунтованими, та не спростовують самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Більш того, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Поліцейський, згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.32 Закону України "Про Національну поліцію", має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Згідно з п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Із долученого до матеріалів справи відеозапису убачається, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено, а тому доводи апелянта щодо незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними. Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, про те, щоз відеозаписом події не зафіксовано порядку виявлення у нього ознак сп`яніння, та відсутність у нього цих ознак, є безпідставними. З наявного в справі відеозапису убачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольногосп`яніння. Так, після перевірки працівниками поліції у ОСОБА_1 документів, останні констатували, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольногосп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, після чого, працівники поліції на вимогу ОСОБА_1 надали останньому сертифікат та свідоцтво про проходження повірки технічного засобу, після чого ОСОБА_1 погодився на проходження такого огляду, в результаті проведення якого, підтверджено, що ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп`яніння - 0,91 ‰, з результатом огляду ОСОБА_1 погодився. Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольногосп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й актом огляду на стан сп`яніння та відеозаписом події, з якого, зокрема вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив наявність в нього стану алкогольного сп`яніння, при цьому зазначив, що вживав алкогольні напої вживав ще вдень, думав, що нічого не покаже. Стосовно доводів апелянта щодо відсутності безперервного відеозапису події, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999. З самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал. Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові. Те, що самі відеозаписи складаються з окремих файлів, само по собі не вказує на недопустимість вказаних відеозаписів як доказу. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає. Відповідаючи на доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, не повідомив захисника про призначене судове засідання та розглянув справу без участі сторони захисту, чим порушено його право на захист, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. За змістом положень частини 3 статті 268 КУпАП, присутність осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов`язковою. З матеріалів справи убачається, що 14 листопада 2024 року захисник-адвокат Зарудній І.В. подав на адресу суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у цій справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Крім того, в зазначеному клопотанні захисник-адвокат Зарудній І.В. зазначає про те, що він обізнаний, що судове засідання призначене на 15 листопада 2024 року, проте просить суд розглянути клопотання про зупинення провадження за його відсутності. Те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Заруднього І.В., не завадило суду повно і всебічно з`ясувати обставини справи та постановити законне та обґрунтоване рішення. Більше того, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено обов`язкового скасування прийнятої в справі постанови через розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При апеляційному розгляді ОСОБА_1 мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права в т.ч. право на захист, проте, правильність висновків суду першої інстанції стороною захисту не було спростовано. Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи апелянта про протилежне є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАПта містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає. Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано. З будь-якими скаргами на дії працівників поліції у встановленому законом порядку ОСОБА_1 також не звертався. Отже, вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 13 травня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 317/4762/24