Ухвала КАС ВС № 560/12765/24

УХВАЛА 25 червня 2026 року м. Київ справа № 560/12765/24 адміністративне провадження № К/990/28292/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 6 травня 2025 року №0114112406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 273 051,90 грн; №0114092406, яким застосовані штрафні санкції за платежем податок на додану вартість на суму 69 892,08 грн; №0114132406 на загальну суму 2 128 849,53 грн, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 1 935 317,75 грн та застосовані штрафні санкції у сумі 193 531,78 грн; №0114122406 на загальну суму 177 404,13 грн, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 161 276,48 грн та застосовані штрафні санкції у сумі 16 127,65 грн; №0114142406 щодо сплати заборгованості з єдиного внеску у сумі 168 495,74 грн; №0114152406 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску у розмірі 79 850,30 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 8 травня 2025 року рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове рішення про задоволення позову. Постановою Верховного Суду від 3 грудня 2025 року постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2025 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 травня 2025 року №0114132406, від 6 травня 2025 року №0114122406, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 6 травня 2025 року № 0114152406 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 6 травня 2025 року №Ф-0114142406. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2025 року залишено без змін. За наслідками нового апеляційного розгляду Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2024 року скасував та прийняв нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, у якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного від 24 лютого 2026 року та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2024 року. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У поданій касаційній скарзі, податковий орган, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177, пункт 85.2 статті 85, пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, а також норми процесуального права, а саме: статті 90, 242 КАС України всупереч висновкам викладеним в постановах Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/8798/21 та від 1 червня 2022 року у справі № №280/597/19, однак подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів позивача до зазначеної підстави. Вказані висновки Верховного Суду сформовані на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Суд звертає увагу скаржника, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту. Водночас у тексті скарги повністю відсутній порівняльний аналіз фактичних обставин розглядуваної справи та справ № 380/8798/21, № №280/597/19. Скаржник, посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, також вчинив посилання на постанову Верховного Суду від 3 грудня 2025 року у справі №560/12765/24, проте не зазначив, які саме висновки щодо застосування норм права, викладені у цій постанові, на його думку, не були враховані чи застосовані апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваного рішення. Також скаржник не конкретизував, у чому саме полягає невідповідність висновків суду апеляційної інстанції правовим позиціям Верховного Суду та які норми права були застосовані без урахування відповідних висновків касаційного суду. Скаржник у касаційній скарзі також вказує, що підставою на касаційне оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках визначених також пунктом 4 частини четвертої статті 328 та пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та неповно встановили обставини справи. Скаржник вважає, що процесуальні порушення унеможливили правильне встановлення фактичних обставин та призвели до неправильного вирішення справи. Однак у поданій відповідачем касаційній скарзі вимоги положень пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в сукупності з частинами другою та третьою статті 353 цього Кодексу та пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України не наведені, що свідчить про неналежне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Тобто, при посиланні на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України (посилання на недослідження обставин справи) скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд. Касаційна скарга не містить обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас у касаційній скарзі наведено доводи про помилковість оскаржуваного судового рішення, однак такі доводи наведені безвідносно до підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України. Крім того, підстави застосування, визначені частиною другою статті 353 КАС України, передбачають направлення справи на новий розгляд, водночас прохальна частина касаційної скарги не містить такої вимоги. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року в касаційному порядку. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Крім того, касаційні скарги у цій справі скаржником вже подавались, проте ухвалами Верховного Суду від 31 березня 2026 року, від 29 квітня 2026 року від 21 травня 2026 року та від 4 червня 2026 року, їх повернуто як такі, що не містили підстав касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Однак, звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Є. Блажівська