Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/19814/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 161/19814/25 пров. № А/857/53378/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І., за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року (суддя Черняк В.В., ухвалене в м. Луцьку) у справі №161/19814/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову інспектора 5 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП лейтенанта Кващука В.В. про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.09.2025 року серії ЕНА №5746986, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за ч.4 ст.122 КУпАП. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови залишено без задоволення, а постанову Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції від 18.09.2025 року серії ЕНА № 5746986, без змін. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на те, що оскаржуване судове рішення прийнято на підставі: неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції від «28»жовтня 2025 р. у справі №161/19814/25. Прийняти нове рішення, яким позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю. Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора патрульної поліції Серії ЕНА № 5746986 від 18.09.2025 р. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зокрема зазначає, що в оскаржуваній постанові інспектором зазначено невірні дані як щодо власника транспортного засобу, так і щодо самого автомобіля ( марка/модель). Також зазначає, що вимірювання швидкості лазерним приладом повинно здійснюватися за умови стабільної нерухомості приладу. Вимірювання з рук створює похибку та робить результат ненадійним. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, що постановою інспектора 5 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП лейтенанта Кващука В.В. про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.09.2025 року серії ЕНА №5746986, встановлено, що водій ОСОБА_1 на а/д м-19 Доманове-Ковель- Чернівці-Теребляче 82 км 18.09.2025 року о 10:02 год., керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 122 км/год. при дозволеній швидкості 50 км/год. в межах населеного пункту, позначеного д.з.4.49, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 122 КУпАП (швидкість руху вимірювалась технічним приладом TruCam ТС000698, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.). ОСОБА_1 не погодившись з постановою інспектора 5 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП лейтенанта Кващука В.В. про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.09.2025 року серії ЕНА №5746986 звернувся в суд з даним позовом Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зробив висновок, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП. Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача щодо позивача також не вказано, а відтак постанова в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП є обґрунтованою та законною. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною 4 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (пункт 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306). Відповідно до ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів. Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За змістом статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. При цьому, інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці (ч.2 ст.40 Закону). Отже, даною нормою закону закріплений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Зокрема, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. З наявного в матеріалах справи відеозапису, судом встановлено, що даний прилад не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст.40 вказаного Закону, а знаходився в руках поліцейського, яким і здійснювалося вимірювання швидкості. Слід зауважити, що ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Так, за змістом цієї статті технічний засіб може бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Суд апеляційної інстанції вважає, що значення слів «монтований/розміщений», в контексті наведеної статті закону, слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху під час вимірювання швидкості. При цьому, обидва слова «монтований» та/або «розміщений» стосуються виключно технічного засобу, а не розміщення поліцейського з технічним засобом по зовнішньому периметру доріг і будівель. Отже, в спірному випадку відповідачем застосовано прилад TruCam в інший спосіб, ніж те визначено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію». Враховуючи матеріали справи та аргументацію сторін, суд апеляційної інстанції погоджується із наявністю у відповідача повноважень на контроль за швидкістю руху певного транспортного засобу, однак наголошує, що працівники поліції повинні використовувати технічні засоби фіксації швидкості руху виключно у спосіб, визначений законом. Також, відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Однак, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані до матеріалів справи дані з приладу TruCam не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в спірній постанові. Інші докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваній в судовому порядку постанові інспектором зазначено невірні дані як щодо власника транспортного засобу, так і щодо самого автомобіля. Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем в установленому порядку не доведено порушення позивачем пп.12.4 Правил дорожнього руху, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП підлягає закриттю, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України. Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України). Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений за подання позовної заяви, апеляційної скарги судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у сумі 1514,00 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Судом апеляційної інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат враховано, що наказом Національної поліції України від 06.11.2015 №73 затверджено Положення про Департамент патрульної поліції (у редакції наказу Національної поліції України від 03.09.2019 № 887), у пункті 4 якого закріплено, що Департамент організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріальне-технічне та фінансове забезпечення. Відповідно до пункту 2 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту. Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності (пункт 8 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції зі змінами). Департамент фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, та забезпечує їх цільове використання (пункт 9 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції із змінами). Тобто, Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів. У зв`язку з викладеним судові витрати підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України або шляхом відшкодування коштів з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції. Аналогічна правова позиція щодо суб`єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 757/52466/18-а та Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17. Керуючись ст. ст. 241, 243, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року у справі № 161/19814/25 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.09.2025 року серії ЕНА №5746986 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за ч.4 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 25.06.2026