Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/10917/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/10917/25 пров. № А/857/53980/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємство «ШИПШИНА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ШИПШИНА НОВА», на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року з питань забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Приватного підприємство «ШИПШИНА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ШИПШИНА НОВА», до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, суддя (судді) в суді першої інстанції Мричко Н.І., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство «ШИПШИНА» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000078; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000079; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000080; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 р. № 000081; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 р. № 000082. 02 грудня 2025 року представником Приватного підприємства «ШИПШИНА» подано до Львівського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію постанов про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000078, № 000079, № 000080, № 000081, № 000082 до набрання законної сили судовим рішення у цій справі. Заява мотивована тим, що незважаючи на судове оскарження постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000078, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000079, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000080, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000081, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000082, Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Руденко А.М. звернув до примусового виконання названі вище постанови. 26.11.2025 та 27.11.2025 старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Західного МРУЮ відкриті виконавчі провадження: №79681324, №79681371, №79689072, №79689203, №79688951 з приводу примусового виконання постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000079, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000080, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000081, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000082. Оскільки державним виконавцем розпочато примусове виконання вищевказаних постанов, що спричиняє істотні труднощі для здійснення господарської діяльності та у разі невжиття заходів забезпечення, може зумовити ситуацію, за якої виконання рішення суду, в разі задоволення позову, буде неможливим або ж істотно ускладненим. Окрім того, зазначає, що йому необхідно буде докладати значних зусиль та витрат для поновлення його порушених прав у спірних правовідносинах. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 у задоволенні заяви представника позивача від 02.12.2025 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Шипшина» до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - відмовлено повністю. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено наявності передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки подані доводи щодо відкриття виконавчих проваджень та можливого ускладнення виконання майбутнього судового рішення ґрунтуються лише на припущеннях і не підтверджують існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, неможливості їх ефективного захисту без застосування таких заходів чи необхідності докладення значних зусиль і витрат для їх відновлення. Суд першої інстанції зазначив, що забезпечення позову є винятковим процесуальним інструментом попереднього судового захисту, який може застосовуватися лише за наявності належних і достатніх доказів обставин, визначених статтями 150 151 КАС України, а сама лише незгода позивача з оскаржуваними постановами та факт їх судового оскарження не свідчать про очевидну протиправність рішень суб`єкта владних повноважень і не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Не погодившись з прийнятою ухвалою, Приватне підприємство «ШИПШИНА» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову до подання позовної заяви. Зокрема, зазначає, що на момент звернення із заявою про забезпечення позову існували обставини, які свідчили про реальну та безпосередню загрозу порушенню його прав та законних інтересів, оскільки на підставі оскаржуваних постанов від 13.05.2025 №№ 000078 000082 державним виконавцем уже відкрито виконавчі провадження та розпочато процедуру примусового стягнення, у межах якої винесено постанови про стягнення виконавчого збору та визначення мінімальних витрат виконавчого провадження. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення може призвести до накладення арешту на рахунки та майно підприємства, ускладнення здійснення господарської діяльності, несвоєчасної сплати митних платежів, податків та заробітної плати працівникам, а також до виникнення додаткових витрат, пов`язаних із примусовим виконанням спірних постанов. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про припущений характер наведених ризиків, оскільки вони підтверджуються фактом відкриття виконавчих проваджень та початком примусового виконання, що свідчить про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України. Крім того, зазначає, що застосування заходів забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам та спрямоване на забезпечення ефективного судового захисту і збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті. Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутніть підстав для забезпечення позову. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року замінено позивача Приватне підприємство «ШИПШИНА» (код ЄДРПОУ 35145549) на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШИПШИНА НОВА» (код ЄДРПОУ 35145549). Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення на проведення перевірки від 23.04.2025 року № 000033 старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області у період з 23.04.2025 до 28.04.2025 проведено планову перевірку характеристик продукції, а саме нових частин та обладнання, які можуть бути встановленні та/або використані на колісних транспортних засобах, у торговельних та складських приміщеннях «Шипшина» за адресою розміщення продукції: вул. Гліба Успенського. 91. м. Вінниця. Вінницька обл., 21000. За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.04.2025 № 000033/ВН034/25 характеристик продукції, яким під час перевірки виявлено наступні порушення законодавства: 1) Лампа автомобільна BOSMA BA15s, 501215,12V 5W BA15s R5W - не відповідає встановленим вимогам ч. 5. ч.7 ст.8. п.6 ч.7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та п.1.2. п, 12.4 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521 а саме відсутній сертифікат відповідності та документ, що дає змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). 2) Лампа автомобільна SCT Automotive bulb long life T4W арт. 10 pcs, 202280, ш/к:4036021202280- не відповідає встановленим вимогам ч. 5, ч.7 ст.8. п.6 ч.7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та п.1.2. п. 12,4 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521 а саме відсутній сертифікат відповідності та документ, що дає змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). 3) Лампа автомобільна PULSO auto lamp bulbs lOpcs, арт.: LP- 20161, 12v21w, ш/к: 6939824034189- не відповідає встановленим вимогам ч. 5, ч.7 ст.8. п.6 ч.7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та п.1.2. п. 12.4 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521 а саме відсутній сертифікат відповідності та документ, що дає змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). 4) Колеса для пневматичних шин з легких сплавів WSP Italy для Audi 124Р-019026, 720кг., AU67 S653 81/2LX20 Н2- не відповідає встановленим вимогам ч. 5. ч.7 ст.8. п.6 ч.7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та п.1.2. п. 12.4 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних з засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521. а саме відсутній сертифікат відповідності та документ, що дає змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). 5) Колеса для пневматичних шин з легких сплавів для Mazda WSP Italy МА06 S655, 7JX17H2- не відповідає встановленим вимогам ч. 5. ч.7 ст.8. п.6 ч.7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та п.1.2. п. 12.4 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521, а саме відсутній сертифікат відповідності та документ, що дає змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). За результатами планової перевірки характеристик продукції Відділом прийняті обмежувальні (корегувальні) заходи, що полягають у обмеженні надання продукції на ринку, а саме приведення продукції у відповідність та тимчасовій забороні надання продукції на ринку: - від 28.04.2025 № 000185/ВН186/25, № 000187/ВН188/25, № 000189/ВН190/25, № 000191/ВН192/25, № 000193/ВН194/25 - про приведення продукції у відповідність до встановлених вимог; - від 28.04.2025 № 000186/ВН187/25, № 000188/ВН189/25, № 000190/ВН191/25, № 000192/ВН193/25, № 000194/ВН195/25 - про тимчасову заборону надання продукції на ринку. Строк виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів встановлено до 30 червня 2025 року. Державною службою України з безпеки на транспорті 28.04.2025 складено Протокол № 000030 про виявлене порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», яким встановлено порушення щодо продукції, визначеної в акті перевірки характеристик продукції від 28.04.2025 року №00003 3/ВН034/25. За результатом розгляду Акта перевірки від 28 квітня 2025 року №000033/ВН034/25 характеристик продукції та Протоколу №000030 від 28 квітня 2025 року винесено постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000078; від 13.05.2025 № 000079; 13.05.2025 № 000080; від 13.05.2025 № 000081; від 13.05.2025 № 000082. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Частинами першою, другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Частиною першою статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України). Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Таким чином, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 140/2474/20, від 15.06.2022 у справі № 440/12985/21, від 01.06.2023 у справі № 640/10260/22. Проаналізувавши мотиви, якими скаржник обґрунтовує подану заяву про забезпечення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи й аргументи позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, що невжиття заходів забезпечення позову може зумовити ситуацію, за якої виконання рішення у разі задоволення позовних вимог буде неможливим, або ж істотно ускладненим. Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову. Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 19 жовтня 2022 року. Колегія суддів звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.09.2022 у справі №160/1609/22 та від 29.09.2022 у справі №380/3826/21. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, наведені представником позивача обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємство «ШИПШИНА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ШИПШИНА НОВА», залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року з питань забезпечення позову у справі № 380/10917/25 без змін. Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич