Постанова 4857 № 380/12451/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12451/24 пров. № А/857/24653/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Носа С.П., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі № 380/12451/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрессія до Львівської митниці про скасування рішення,- суддя у І інстанції Мартинюк В.Я., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: 11.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Прогрессія (далі позивач, ТзОВ Прогрессія) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000159/2 від 03.04.2024 та відмову від 29.05.2024 в задоволенні заяви про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач взагалі не зазначив які саме відомості не визнаються митним органом та які саме відомості потребують підтвердження. Стверджує, що ним дотримано вимоги чинного законодавства щодо надання документів, а, відтак, митним органом неправомірно проведено коригування на підставі резервного методу без оцінки додатково наданих документів позивачем. Крім того, прийняття оскаржуваного рішення, завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що полягає у матеріальних збитках від сплаті зайвих платежів. Зазначає, що оскільки в повідомленнях митниці не було обґрунтування підстав витребування додаткових документів, то і наступні дії в тому числі прийняття оскаржуваного рішення не можна вважати законними. Посилається на те, що неподання митному органу «замовлення покупця на виготовлення товару» не може бути підставою для вимоги надання додаткових документів передбачених частиною третьою ст. 53 Митного кодексу України. Посилається на те, що при зверненні до Львівської митниці із заявою про скасування рішення щодо коригування митної вартості, було надано всі витребувані відповідачем документи які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Тобто, позивачем виконано всі вимоги відповідача, а тому, у відповідача були всі правові підстави для скасування рішення про коригування митної вартості, однак, відповідачем було неправомірно відмовлено у скасуванні зазначеного рішення. Вказує, що в оскаржуваному рішенні міститься суперечлива, взаємовиключна інформація про неможливість визнання митної вартості за ціною договору для товарів №4, №5 та визнання митної вартості за основним методом товарів №1, №2, №3, №6, №7, №8, №9, одночасно. Тому, вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте Львівською митницею №UA209000/2024/000159/2 від 03.04.2024. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Окрім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 3028 грн сплаченого судового збору та 4000 грн понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку та покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Обгрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості, які піддаються обчисленню. Скаржник стверджує, що рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2024 №UA209000/2024/000159/2 прийнято правомірно і законно, оскільки на момент його прийняття в митного органу не було документів, підтверджуючих заявлений рівень митної вартості. Також зазначив, що обґрунтована відмова у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів як письмове рішення приймається митним органом згідно з частиною дев`ятою ст. 55 Митного кодексу України за результатами розгляду додаткових документів, тобто документів які були відсутні в митного органу під час прийняття рішення про коригування митної вартості, та може містити інші підстави невизнання заявленої декларантом або уповноваженою ним особою вартості, ніж ті, що зазначені в рішення про коригування митної вартості. Звертає увагу, що така складова митної вартості як транспортні витрати, є непідтвердженою, а отже доводи митного органу стосовно ненадання декларантом всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, ненадання належних відомостей про транспортні витрати, є обґрунтованими. Скаржник переконаний що подані до митного оформлення документи не можна вважати такими, що підтверджують усі складові митної вартості товару, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України. Також звертає увагу, що судом безпідставно стягнуто з відповідача витрати на правничу допомогу, оскільки у прохальній частині позовної заяви не зазначена вимога щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ Прогрессія було подано Львівській митниці електронну митну декларацію. 03.04.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000159/2, у якому зазначено наступні порушення: - згідно п.1.4 контракту 20230904UKR-PA від 04.09.2023 товар виготовляється на замовлення покупця. Замовлення не подано до митного оформлення; - згідно п.2.3 контракту 20230904UKR-PA від 04.09.2023 строк поставки кожної партії товару затверджується сторонами в специфікації. В поданій до митного оформлення специфікації від 27.12.2023 відсутні терміни поставки; - згідно п.4.1 контракту 20230904UKR-PA від 04.09.2023 оплата повинна була бути здійснена в розмірі 20% вартості товару зазначеній у специфікації до 20.09.2023. Слід зазначити, що специфікація видана 27.12.2023, яка передбачає 80% оплату перед відвантаженням. Банківські платіжні документи до митного оформлення не подавались; - в графі 22 CMR 250324-1 та 250324-2 відправником зазначено Ligentia Distribution Services Sp zoo, яка в жодних товаросупровідних документах не зазначена; - транспортні документи на відрізку Shanghai-Gdansk до митного оформлення не подавались; - до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати видану ТОВ Олкіс ЛТД, проте згідно CMR перевізником виступав FOP Kromets Roman. Договори про транспортне перевезення до митного оформлення не подавались; - експортна декларація країни відправлення до митного оформлення не подавалась. За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209120/2024/000146, якою позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин: управлінням митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Львівської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості щодо товару №4,5 якому митну вартість товару скориговано. Таким чином, порушено вимоги ст. 52 Митного кодексу України в частині правильності визначення митної вартості товару. Митна декларація не може бути оформлена. Позивачем разом із листом було надіслано відповідачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товару за митною декларацією. Проте, відповідач листом від 29.05.2024 відмовив у скасуванні та залишив без змін рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2024 №UA209000/2024/000159/2. Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів звернувся до суду з цим позовом. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам частини 2 статті 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України), Податковим кодексом України (далі ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування. За визначенням статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою. Частиною 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. При цьому вимогами ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України). Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 1, 2 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 вказаного Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 вказаного Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари. При цьому, ч. 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст.53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як встановлено ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої вказаної статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду. Відповідно до ч. 3 ст. 55 МК України, форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частинами 3-6 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Частинами 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. За приписами частин 1, 2, 4 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МК України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оцінено відповідачем як підставу для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами. Апеляційним судом встановлено, що згідно твердження відповідача одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару, а також її складову фактурну вартість, є Замовлення, оскільки згідно п.1.4 контракту 20230904UKR-PA від 04.09.2023 товар виготовляється на замовлення покупця. Апеляційний суд не погоджується з таким твердженням Львівської митниці, оскільки частиною 2 статті 53 МК України встановлено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які замовлення. Окрім того, скаржник звертає увагу, що згідно з пунктом 2.3 контракту 20230904UKR PA від 04.09.2023 строк поставки кожної партії товару затверджується сторонами в специфікації. В поданій до митного оформлення специфікації б/н від 27.12.2023 відсутні терміни поставки. Щодо вказаного зауваження, то апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що «термін поставки товару» не є необхідною складовою, що підтверджує митну вартість товару. Також відповідач звертає увагу, що згідно з пунктом 4.1 контракту 20230904UKR-PA від 04.09.2023 оплата повинна була бути здійснена в розмірі 20% вартості товару зазначеній у специфікації до 20.09.2023. При цьому специфікація видана 27.12.2023, яка передбачає 80% оплату перед відвантаженням, банківські платіжні документи до митного оформлення не подавались. Як видно з пункту 4.1 контракту №20230904UKR-PA від 04.09.2023, укладеного між позивачем (покупець) та Shanghai Eastern Yanre Fitness Equipment (продавець), оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок в наступному порядку: 20% вартості товару, зазначеній у специфікації до контракту мають бути сплачені покупцем до 20.09.2023, 80% вартості товару, зазначені у специфікації до контракту мають бути сплачені покупцем перед відвантаженням товару. В матеріалах справи наявні специфікації №1 до згаданого контракту на суму 71152,35$ та №2 на суму 18256,53$. Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що 20% вартості товару зазначено у специфікації №2, 80% - у специфікації №1. При цьому, позивачем було оплачено вартість товару його продавцю відповідно до контракту та зазначених специфікацій, що підтверджується платіжними інструкціями №7 від 01.03.2024 року на суму 18256,53$, №3 від 31.01.2024 року на суму 71152,35$. А отже, оплата товару здійснена відповідно до умов контракту. Щодо посилання відповідача на те, що вказані документи не були подані митному органу на момент винесення рішення про коригування митної вартості то апеляційний суд звертає увагу, що митний орган не вказав позивачу, які саме документи він повинен був надати для належного митного оформлення імпортованого товару. Щодо зазначення в графі 22 CMR 250324-1 та 250324-2 відправником Ligentia Distribution Services Sp zoo, то судом першої інстанції встановлено та з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у згаданій графі CMR було помилково зазначено відправника Ligentia Distribution Services Sp zoo. Натомість, всі інші документи у повній мірі підтверджують заявлені позивачем умови поставки товару та дають можливість перевірити митну вартість цього товару. Щодо твердження митниці про відсутність транспортних документів на відрізку Shanghai-gdansk, апеляційний суд виходить з такого. Як слідує з пункту 2 контракту №20230904UKR-PA від 04.09.2023 та зазначених вище специфікацій №1, №2 поставка товару була здійснена на умовах FOB SHANGHAI. Базис FOB (Free on Board) регулює договірні відносини, за яких продавець не оплачує основне перевезення товару. Термін використовується лише для водного транспорту. За умов поставки FOB відповідальність за вантаж переходить від продавця на покупця після розміщення вантажу на борту судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець. За загальним правилом, основним транспортним документом за цих умов поставки є коносамент (товаророзпорядчий документ, цінний папір, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу). В матеріалах справи наявний коносамент №EGOSHA23120319, з якого видно, що місцем завантаження товару є Shanghai (Китай), місцем доставки товару Gdansk (Польща). А отже вказане спростовує твердження відповідача про відсутність документів на вказаному відрізку. Щодо твердження відповідача про ненадання до митного оформлення договорів про транспортне перевезення з перевізником FOP Kromets Roman, слід зазначити наступне. Як слідує з матеріалів справи, позивач (клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Олкіс ЛТД» (експедитор) уклали договір транспортного експедирування №17/12/2021/1 від 17.12.2021. Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 вказаного договору експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами та/або нерезидентами України для виконання своїх обов`язків за цим договором. А отже вказане пояснює зазначення перевізником у довідці про транспортні витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Олкіс ЛТД», а у CMR - FOP Kromets Roman, оскільки відповідно до умов договору експедитор мав право залучати до виконання своїх зобов`язань третіх осіб і як наслідок, позивач не міг надати митному органу договір про транспортне перевезення з перевізником FOP Kromets Roman. Таким чином, виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Щодо доводів апелянта у частині вирішення судом першої інстанції питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то на думку апеляційного суду, зазначені докази про підстави надання адвокатом правничої допомоги позивачу у цій адміністративній справі у сукупності із фактичними обставинами, встановленими у ході апеляційного розгляду, дають підстави для висновку про те, що сума витрат на правничу допомогу у сумі 4000 грн відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з відповідача таких витрат у вказаному розмірі не становитиме надмірний тягар для відповідача та не суперечить принципу їх розподілу. Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов в частині, законне та обґрунтоване, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Згідно статі 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі № 380/12451/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук