Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/29582/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/29582/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В. Суддя-доповідач - Слободонюк М.В. 25 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Слободонюка М.В. суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. , за участю: секретаря судового засідання: Нечко Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестконтакт" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвестконтакт" (далі також ТОВ Агроінвестконтакт, позивач, платник податку) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі також ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення 18.11.2025 №0258640702. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України щодо формування фінансового результату до оподаткування за операціями з нерезидентом PROMOFIT LTD. Позивач зазначав, що спірні господарські операції були контрольованими у розумінні статті 39 ПК України, відображені у звіті про контрольовані операції, а тому відсутні підстави для збільшення фінансового результату до оподаткування на 30 відсотків вартості реалізованого товару. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 18.11.2025 №0258640702. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат. ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Суд першої інстанції встановив, що на підставі плану - графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік, наказу від 16.09.2025 року № 2451-п Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестконтакт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2025 та законодавства по єдиному соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 04.07.2013 по 30.06.2025, за результатами перевірки складено акт від 03.11.2025 року № 22570/06-30-07- 02/38500619. У висновках акту перевірки зазначено, що ТОВ "Агроінвестконтакт" допущено порушення, зокрема, що стосується предмета позову в даній справі, а саме: підпункту 39.2.1.2, підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, а саме завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування по рядку 04 Декларації з податку на прибуток за 2019 рік на суму 1052743,0 грн. Зокрема, контролюючий орган вказав, що ТОВ "Агроінвестконтакт" в додатку РІ до декларації з податку на прибуток за 2019 рік необхідно збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму 30 відсотків від вартості кукурудзи (35 072 476,14 грн.) реалізованого нерезиденту PROMOFIT LTD (Vasileos Georgiou A'14, Flat/OfTice 12-13, 4047, Limassol, Cyprus), який підпадає під оподаткування в розумінні статті 39 розділу I ПК України та статті 140 розділу III ПК України (період фінансово-господарської діяльності 2019 рік). На підставі акта перевірки Головне управління ДПС у Житомирській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 0258640702 від 18.11.2025 року форми "П", яким ТОВ "Агроінвестконтакт" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2019 рік у розмірі 10 521 743,00 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач оскаржив його до суду. ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що контролюючий орган визначив позивачу порушення підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, хоча встановлені перевіркою обставини стосувалися операцій з реалізації товару нерезиденту, а не операцій з його придбання, що унеможливлює застосування наведеної правової норми до спірних правовідносин. Крім того, суд дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ "Агроінвестконтакт" з реалізації в 2019 році кукурудзи нерезиденту компанії "PROMOFIT LTD" (Республіка Кіпр) відповідали критеріям контрольованих операцій, визначеним статтею 39 ПК України, а тому не могли бути підставою для застосування спірного коригування фінансового результату у спосіб, визначений контролюючим органом. Також суд зазначив, що податковим органом не доведено невідповідність умов господарських операцій принципу «витягнутої руки», а запит про надання документів не містив вимоги щодо надання документації, необхідної для підтвердження відповідності операцій вимогам статті 39 ПК України. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати таке рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно оцінив обставини справи та не врахував, що під час перевірки позивач не надав документів, які б підтверджували здійснення господарських операцій із нерезидентом за цінами, визначеними відповідно до принципу «витягнутої руки». Також апелянт вважає помилковими висновки суду щодо недоліків податкового повідомлення-рішення, оскільки такі недоліки мають формальний характер та не впливають на правильність висновків контролюючого органу щодо вчинення позивачем податкового правопорушення. Крім того, апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду щодо відсутності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень лише з мотивів процедурних порушень. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами відповідача не погоджується, вказуючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не має. VІ. РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року. Цією ж ухвалою витребувано з суду першої інстанції матеріали справи. Наступною ухвалою від 28.05.2026 апеляційним судом закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.06.2026. У судовому засіданні 17.06.2026 представник апелянта (відповідача) за довіреністю Лафицький О.Д. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Своєю чергою, представник позивача адвокат Сапалова О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечила, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційним судом в судовому засіданні 17.06.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та на підставі ч. 1 ст. 227 КАС України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення. Датою його проголошення визначено 25.06.2026 о 09:30. VІІ. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Стаття 134 ПК України визначає об`єкт оподаткування податку на прибуток, яким відповідно до пп. 134.1.1 п.134 цієї статті, зокрема є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Пунктом 140.4 статті 140 ПК України встановлені підстави зменшення фінансового результату до оподаткування, а пунктом 140.5 статті 140 ПК України визначені підстави збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду. Щодо правомірності застосування контролюючим органом підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Спірним рішенням зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2019 рік згідно поданої 26.02.2020 декларації у розмірі 10 521 743,00 грн. за порушення підпункту 39.2.1.2, підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України. Підставою для прийняття вказаного рішення стали встановлені в ході проведення перевірки висновки про завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2019 рік у розмірі 10521743,00 грн., зокрема, про те, що ТОВ "Агроінвестконтакт" в додатку РІ до декларації з податку на прибуток за 2019 рік необхідно збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму 30 відсотків від вартості кукурудзи (35 072 476,14 грн.) реалізованого нерезиденту PROMOFIT LTD (Vasileos Georgiou A'14, Flat/OfTice 12-13, 4047, Limassol, Cyprus), який підпадає під оподаткування в розумінні статті 39 розділу I ПК України та статті 140 розділу III ПК України (період фінансово-господарської діяльності 2019 рік). Так, в акті перевірки зазначено, що відповідно до облікових регістрів по рахунку 362, вантажно-митних декларацій, договорів та специфікацій встановлено наявність в 2019 році у ТОВ "Агроінвестконтакт" господарських операцій з нерезидентом, який відповідає вищезазначеним критеріям, а саме: "PROMOFIT LTD" (Vasileos Georgiou A', 14, Flat/Office 12-13, 4047, Limassol, Cyprus) щодо реалізації кукурудзи на суму 35 072 476,14 грн, відповідно до контрактів від 20.08.2018 №А/Т 1811 (на суму 32 714 715,75 грн), від 07.12.2017 №А/Т 1733 (на суму 853 926,38 грн), від 16.01.2018 №А/Т 1736 (на суму 1 503 834,01 грн). В ході перевірки ТОВ "Агроінвестконтакт" не надало документів, відповідно до яких було б підтверджено доходи при взаємовідносинах з даним нерезидентом за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки", встановленого статтею 39 ПКУ, враховуючи вимоги підпункту 140.5.4 та підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України. Виходячи з цього контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "Агроінвестконтакт" в додатку РІ до декларації з податку на прибуток за 2019 рік необхідно збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму 30 відсотків від вартості кукурудзи (35 072 476,14 грн), реалізованого нерезиденту ("PROMOFIT LTD", Vasileos Georgiou A', 14, Flat/Office 12 13, 4047, Limassol, Cyprus), який підпадає під оподаткування в розумінні статті 39 розділу І та статті 140 розділу ІІІ ПК України. Таким чином, відповідач вважає, що в порушення підпункту 39.2.1.2, підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України ТОВ "Агроінвестконтакт" занижено фінансовий результат до оподаткування на суму 10 521 743,0 грн (35 072 476,14 грн*30%) за 2019 рік. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів насамперед звертає увагу на наведені вище підстави, покладені контролюючим органом в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у визначених цією нормою категорій нерезидентів, якщо інше не встановлено положеннями зазначеної норми. Отже, наведене положення регулює податкові наслідки здійснення платником податку операцій саме з придбання товарів, робіт чи послуг у відповідних нерезидентів. Разом з тим зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено господарські операції позивача не щодо придбання, а щодо реалізації кукурудзи нерезиденту PROMOFIT LTD. Таким чином, фактичні обставини, встановлені самим контролюючим органом під час перевірки, не відповідають диспозиції підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, який був покладений в основу висновків перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі відповідач фактично не спростовує наведений висновок суду першої інстанції та не наводить аргументів щодо того, яким чином положення підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України можуть бути застосовані до встановлених перевіркою операцій з реалізації товару нерезиденту. Натомість доводи апеляційної скарги зводяться переважно до посилань на ненадання платником податків відповідних документів під час перевірки та до заперечень щодо значення окремих недоліків оформлення податкового повідомлення-рішення. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється виходячи з тих підстав та мотивів, які були покладені таким органом в основу прийнятого рішення. Суд не вправі змінювати правове обґрунтування спірного рішення або самостійно підшуковувати інші правові підстави для його виправдання замість суб`єкта владних повноважень. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені перевіркою обставини не свідчать про наявність у позивача порушення підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Щодо посилань контролюючого органу на підпункт 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України та доводів про ненадання платником податків документів. Колегія суддів зазначає, що в описовій частині акта перевірки контролюючий орган, поряд із посиланням на підпункт 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, також вказував на підпункт 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України, мотивуючи свої висновки тим, що позивачем не надано документів, які б підтверджували здійснення операцій із нерезидентом за цінами, визначеними відповідно до принципу «витягнутої руки». Однак такі посилання не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Так, відповідно до абзацу першого пп.140.5.5-1 п.140.5 ст. 140 ПК України, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь: нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу; нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2-1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Тобто, відповідно до вказаної норми фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, реалізованих на користь окремих категорій нерезидентів, якщо інше не передбачено положеннями цієї норми. Разом із тим наведене положення підлягає застосуванню у взаємозв`язку з приписами статті 39 ПК України, які регулюють питання трансфертного ціноутворення та визначення контрольованих операцій. Згідно з пп. 39.2.1.1 пп.32.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків а саме, зокрема: в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп.39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав (територій). Водночас за пп.39.2.1.7 п.39.2 ст.39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: - річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; - обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік. Як вірно встановлено судом першої інстанції протягом 2019 звітного року згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "Агроінвестконтакт" проведено господарські операції на користь контрагента - нерезидента PROMOFIT LTD (Республіка Кіпр) з експорту сільськогосподарської продукції на загальну суму 34 826 415 грн., що перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік. Також річний дохід ТОВ "Агроінвестконтакт" від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку (за вирахуванням непрямих податків) за 2019 звітний рік складає 273 723 000 грн. (Звіт про фінансові результати за 2019 рік № 9334624584 24.02.2020), що перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік. Крім того, позивачем подано звіт про контрольовані операції за відповідний звітний період, що також було встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні операції відповідали критеріям контрольованих операцій у розумінні статті 39 ПК України. Як вже наголошувалося вище, за змістом положень підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України платник податків має право не застосовувати передбачене цією нормою 30-відсоткове коригування, якщо сума таких операцій підтверджується за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 ПК України. При цьому сама по собі обставина віднесення операцій до контрольованих свідчить про поширення на такі правовідносини спеціального правового регулювання, передбаченого статтею 39 ПК України. Особливості податкового контролю за контрольованими операціями врегульовані статтею 39 Податкового кодексу України. Так, відповідно до пункту 78.9 статті 78 ПК України перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 39.5.2.2 пункту 39.5 статті 39 ПК України порядок проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. На виконання наведених приписів наказом Міністерства фінансів України від 10 березня 2016 року №344 затверджено Порядок проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки». Вказане свідчить, що законодавець виокремив перевірку дотримання принципу «витягнутої руки» як спеціальну форму податкового контролю, для здійснення якої встановлено особливі правила, процедури та механізми дослідження контрольованих операцій. Водночас зі змісту акта перевірки та наведених у ньому висновків не вбачається, що контролюючим органом здійснювався аналіз контрольованих операцій позивача із застосуванням інструментів та процедур, передбачених статтею 39 ПК України для перевірки відповідності таких операцій принципу «витягнутої руки». Натомість висновок про необхідність збільшення фінансового результату до оподаткування на суму 30 відсотків вартості реалізованої продукції фактично обґрунтовано лише ненаданням платником податків відповідних документів під час проведення перевірки. Втім, за відсутності встановлених контролюючим органом обставин, які б свідчили про невідповідність умов спірних контрольованих операцій принципу «витягнутої руки», сам по собі факт ненадання окремих документів не може розглядатися як достатня та самостійна підстава для здійснення спірного коригування фінансового результату та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що навіть враховуючи наведені в описовій частині акті перевірки посилання на підпункт 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України, відповідач не довів наявності передбачених законом підстав для збільшення фінансового результату позивача на суму 30 відсотків вартості реалізованої продукції, а тому відповідні доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Щодо доводів апеляційної скарги про формальний характер недоліків ППР. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно надав визначальне значення окремим недолікам акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, оскільки такі недоліки мають формальний характер та не впливають на правильність висновків контролюючого органу щодо наявності порушень податкового законодавства. На обґрунтування зазначених доводів апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності оцінки наслідків допущених контролюючим органом процедурних порушень з огляду на їх вплив на правильність прийнятого рішення по суті (зокрема постанова ВС від 03.07.2023 у справі №826/6820/18). Колегія суддів не заперечує, що відповідно до сформованої практики Верховного Суду не кожне процедурне порушення або недолік індивідуального акта суб`єкта владних повноважень є самостійною підставою для його скасування. Вирішальним у таких випадках є встановлення того, чи вплинуло відповідне порушення на зміст прийнятого рішення та чи призвело воно до неправомірного втручання у права та законні інтереси особи. Разом із тим наведені апелянтом правові висновки не спростовують правильності рішення суду першої інстанції у цій справі. Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, підставою для задоволення позову стали не лише встановлені судом недоліки оформлення спірного податкового повідомлення-рішення або окремі недоліки проведення перевірки. Насамперед суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних матеріально-правових підстав для визначення позивачу спірного податкового зобов`язання, оскільки контролюючий орган застосував до встановлених перевіркою обставин норми Податкового кодексу України, які не регулюють відповідні правовідносини, а також не довів наявності передбачених законом підстав для здійснення коригування фінансового результату за наслідками господарських операцій із нерезидентом. У межах апеляційного перегляду колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення ані з огляду на застосований ним підпункт 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, ані з огляду на наведені в акті перевірки посилання на підпункт 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України. За таких обставин посилання апелянта на практику Верховного Суду щодо оцінки процедурних порушень не спростовують встановленої судами відсутності належних матеріально-правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та не можуть бути підставою для скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права та не спростовують правильності висновків суду щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не встановлено. VІІІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 червня 2026 року. Головуючий Слободонюк М.В. Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.