Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/7394/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7394/25 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., за участю: секретаря судового засідання - Мулик А.Б., представника позивача - Кожуховського О.В., представника відповідача - Кадацької О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2024 за №46757/10-36-24-05/2050604325, №46758/10-36-24-05/2050604325, №46759/10-36-24-05/2050604325, №46760/10-36-24-05/2050604325, №46761/10-36-24-05/2050604325, №46762/10-36-24-05/2050604325, №46764/10-36-24-05/2050604325, - В С Т А Н О В И В: І. Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , платник податків) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 31.10.2024 за №46757/10-36-24-05/2050604325, №46758/10-36-24-05/2050604325, №46759/10-36-24-05/2050604325, №46760/10-36-24-05/2050604325, №46761/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , №46762/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , №46764/10-36-24-05/ НОМЕР_1 . В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач звертається до наступних доводів та мотивів: на запит контролюючого органу про надання документів такі було надано, що суперечить дійсності відображеним у акті перевірки висновкам. Так само у частині не надання інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на початок кожного року спростовуються протилежними відомостями акту перевірки. З акту перевірки неможливо встановити, на підставі яких первинних документів податковим органом виснувано про заниження розміру податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість, натомість усі витрати, пов`язані із здійсненням господарської діяльності підтверджені документально під час перевірки. Зауважено також на порушенні строків давності для проведення перевірки, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України та окремих дефектах акту документальної перевірки позивача. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. За наслідком аналізу акту перевірки в частині висновків про заниження податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість, а також реалізації товару по готівковій формі розрахунків, який відсутній у обліку оприбуткування, проведення розрахункових операцій у готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів, проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування без зазначеного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та інших судом встановлено порушення відповідних норм податкового та іншого законодавства та про обґрунтованість застосування штрафних санкцій. На переконання суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про незабезпечення права на участь у документальній перевірці із наданням відповідних документів та пояснень, як і твердження про порушення строків давності для проведення перевірки, дефектність акту перевірки та їх вплив на викладені у ньому висновки. ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2026, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, та посилаючись на брак з`ясування обставин, що мають значення для розгляду справи, а також на не надання належної оцінки доказам, зокрема усій первинній документації за період господарської діяльності апелянта, що перевірявся, стверджує про невідповідність висновків суду першої інстанції, обставинам справи. ІV. Позиція інших учасників справи Головне управління Державної податкової служби у Київській області скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу, котрий надійшов на адресу суду 20.05.2026 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Спростовуючи доводи апелянта, відповідач звертається до доводів та мотивів, котрі є тотожними викладеним у тексті відзиву на адміністративний позов та акту документальної перевірки. V. Обставини, встановлені судом першої інстанції На підставі підпункту 191.1.1 пункту 191 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пункту 2 частини 1 статті 13, пункту 925 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI, наказу Головного управління ДПС у Київській області від 29.08.2024 за №2342-п Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 04.03.2024 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.01.2017 по 04.03.2024. За результатами перевірки складено акт від 13.09.2024 за №45900/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , згідно висновків якого за період з 01.01.2018 по 04.03.2024 встановлено наступні порушення: (1) підпункту 16.1.2. пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2, пункту 177.4, пункту 177.10 статті 177 ПК України за період з 01.01.2018 по 04.03.2024 занижено податок на доходи фізичних осіб 76 347,04 гривень, у тому числі за 2019 рік на 19,43 гривень, за 2020 рік на 807,65 гривень, за 2021 рік на 7 833,13 гривень, за 2022 рік на 40 554,20 гривень, за 2023 рік на 8 164,94 гривень, за 2024 рік на 18 967,69 гривень; (2) підпункту 1.2 пункту 16 примітки 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України за період з 01.01.2018 по 04.03.2024 занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 6 362,25 гривень, у тому числі за 2019 рік на 1,62 гривень, за 2020 рік на 67,30 гривень, за 2021 рік на 652,76 гривень, за 2022 рік на 3 379,52 гривень, за 2023 рік на 680,41 гривень, за 2024 рік на 1 580,64 гривень; (3) пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 ПК України в частині заниження податку на додану вартість в розмірі 124 451,90 гривень, у тому числі за 2023 рік на 53 404,23 гривень, за 2024 рік на 71 047,67 гривень; (4) пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в частині: реалізації товару по готівковій формі розрахунків за період з 01.10.2018 по 04.03.2024 року, який відсутній у обліку оприбуткування придбано товару на загальну суму 1 837 143,63 гривень, в тому числі: за 2018 рік - 95 534,14 гривень, за 2019 рік - 250 365,74 гривень, за 2020 рік - 293 732,92 гривень, за 2021 рік - 392 663,01 гривень, 2022 рік - 542 713,66 гривень, 2023 рік - 207 551,22 гривень, 2024 рік - 54 582,95 гривень; (5) пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в частині: здійснення розрахункових операцій у готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів у 2024 році на загальну суму 55 740, 03 гривень; (6) пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" порушено проведення розрахункових операцій через реєстратори, розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування без зазначеного коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД; (7) підпункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, а саме: відсутність книги обліку доходів, не незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 01.01.2018 по 04.03.2024 року; (8) порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів 16.09.2013 за №481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 за №1686/24218 та наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 за №261 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.2021 за №865/36487, в частині: не вірного ведення в 2019-2023 роках книги обліку доходів і витрат, а саме заповнення графи 9 "сума чистого оподатковуваного доходу". Не погодившись із висновками акту перевірки, позивачем реалізовано право подання заперечень від 11.10.2024, за наслідком розгляду яких ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 24.10.2024 за №20280/12/10-36-24-05, якими висновки акту перевірки залишено без змін. На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом відповідно прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: (1) від 31.10.2024 за №46757/10-36-24-05/2050604325 на загальну суму 83 117,67 гривень (з них сума податкового зобов`язання 76 347,04 гривень, штрафних (фінансових) санкцій 6 770,63 гривень); (2) від 31.10.2024 за №46758/10-36-24-05/2050604325 на загальну суму 6 926,47 гривень (з них сума податкового зобов`язання 6 362,25 гривень, штрафних (фінансових) санкцій 564,22 гривень); (3) від 31.10.2024 за №46759/10-36-24-05/2050604325 на загальну суму 136 897,09 гривень (з них сума податкового зобов`язання 124 451,90 гривень, штрафних (фінансових) санкцій 12 445,19 гривень); (4) від 31.10.2024 за №46762/10-36-24-05/2050604325 на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій 1 837 143,63 гривень; (5) від 31.10.2024 за №46761/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій 55 740,03 гривень; (6) від 31.10.2024 за №46764/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій 5 100,00 гривень; (7) від 31.10.2024 за №46760/10-36-24-05/2050604325 на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій 1 020,00 гривень. ОСОБА_1 оскаржено коментовані податкові повідомлення-рішення до Держаної податкової служби України, які рішенням від 15.01.2025 за №1146/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. VІ. Оцінка висновку суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, в силу вимог статті 19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс). Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України). Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2 пункту 177.4 статті 177 ПК України); суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України). Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати. Згідно з положеннями підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі. Абзацом 1 пункту 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Отже, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарської діяльності. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань. За висновками акту від 13.09.2024 за №45900/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ОСОБА_1 : (а) занижено валові доходи на загальну суму 55 740,03 гривень за 2024 рік, чим порушено вимоги пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України . (при здійсненні перевірки використано наступні документи: відомості, відображені в податкових деклараціях за майновий стан та доходи за 2018-2024 роки; відомості Центральної бази даних Держаного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів; Z-звіти; дані виторгів АІС "Податковий блок". Позивачем на запит від 29.08.2024 не надано інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, а також акти списання продукції та інші документи, що підтверджують використання закуплених товарно-матеріальних цінностей); (б) завищено витрати на загальну суму 368 410,22 гривень, з них: за 2019 рік на 107,97 гривень, за 2020 рік на 4 486,92 гривень, за 2021 рік на 43 517,41 гривень, за 2022 рік на 225 301,12 гривень, за 2023 рік на 45 360,76 гривень, за 2024 рік на 49 636,04 гривень, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України. (при здійсненні перевірки використано наступні документи: відомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2018-2024 роки; банківській виписки з первинними документами, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладені, рахунки-фактури, дані Єдиного реєстру податкових накладних, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні тощо; дані книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці). (в) занижено суми чистого доходу на загальну суму 424 150,24 гривень, з них: за 2019 рік на 107,97 гривень, за 2020 рік на 4 486,92 гривень, за 2021 рік на 43 517,41 гривень, за 2022 рік на 225 301,12 гривень, за 2023 рік на 45 360,76 гривень, за 2024 рік на 105 376,07 гривень, чим порушено пункт 177.2 статті 177 ПК України. За матеріалами справи, у відповідь на запит ГУ ДПС у Київській області про надання документів від 29.08.2024 позивачем 02.09.2024 надано прибуткові накладні за 2018-2024 роки, документи по РРО, ліцензії, Книги обліку доходів, договори поставки, трудові договори, акти по оренді, податкові звітність за 2018-2024 роки, платіжні відомості по заробітній платі за 2017-2024 роки, Книги обліку розрахункових операцій, Банківські виписки (а.с.166 том І). Виходячи із доводів адміністративного позову, позивач ставить під сумнів об`єктивність та всеохопність даних, на підставі яких контролюючим органом визначено залишки товарно-матеріальних цінностей та надалі сформовано висновки про заниження суми чистого доходу. Як зазначено вище, у пункті 1.17 акту перевірки зазначено про не надання ФОП ОСОБА_1 на запит від 29.08.2024 інформації щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 04.03.2024. Аналогічні відомості відображені й у пунктах 2.1.2.1 та 2.1.2.2, котрі стосуються опису результатів перевірки правильності визначення валового доходу та витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу (документально підтверджених). На переконання колегії суддів, не знаходять свого підтвердження аргументи позивача про непослідовність та спорадичність висновків податкового органу у цій частині, адже той же пункт 1.17 акту містить дані про те, що проведеною перевіркою встановлено суму залишків товарно-матеріальних цінностей (станом на 01.01.2018 - 0,00 гривень, на 01.01.2019 - 0,00 гривень, на 01.01.2020 - 0,00 гривень, на 01.01.2021 - 1 840,30 гривень, на 01.01.2022 - 390,56 гривень, на 01.01.2023 - 390,56 гривень, 01.01.2024 - 92 401,61 гривень, на 04.03.2024 - 55 740,03 гривень). Такі ж відомості у розрізі кожного року наведено у пункті 2.1.2.2 акту, розраховані виходячи з наданих до перевірки первинних документів та Z-звітів реєстраторів розрахункових операцій. Водночас платником податку не наведено опонуючого та/або протилежного розрахунку відносно вже сформованого та викладеного у акті перевірки, визначеного на підставі конкретних первинних документів, котрі, на переконання останнього, ГУ ДПС у Київській області не враховані або враховані неналежним чином, з яких би судом стало можливим перевірити доводи про помилковість таких розрахунків та висновків. Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 ПК України). Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Також доходи, визначені статтею 163 ПК України, є об`єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16 примітки 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України). Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункту 16 примітки 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Згідно пункту 163.1 статті 163 Кодексу, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 ПК України). За змістом підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1 Кодексу, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість висновків контролюючого органу в частині заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 76 347,04 гривень, у тому числі за 2019 рік на 19,43 гривень, за 2020 рік на 807,65 гривень, за 2021 рік на 7 833,13 гривень, за 2022 рік на 40 554,20 гривень, за 2023 рік на 8 164,94 гривень, за 2024 рік на 18 967,69 гривень, а також заниження сум військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 6 362,25 гривень, у тому числі за 2019 рік на 1,62 гривень, за 2020 рік на 67,30 гривень, за 2021 рік на 652,76 гривень, за 2022 рік на 3 379,52 гривень, за 2023 рік на 680,41 гривень, за 2024 рік на 1 580,64 гривень. За текстом акту перевірки від 13.09.2024 за №45900/10-36-24-05/2050604325, позивач у період з 01.01.2018 по 04.03.2024 у контролюючих органах не реєструвалася платником податку на додану вартість; згідно наданих до перевірки на запит ГУ ДПС у Київській області від 29.08.2024 первинних документів, банківських виписок, а також даних чеків, які містяться у даних реєстраторів розрахункових операцій, за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 платником податку одержано дохід у сумі 1 039 526,70 гривень. Вказані обставини ОСОБА_1 не заперечуються. Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. Будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункти 183.1, 183.2 статті 183 ПК України). За пунктом 183.10 статті 183 Кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Стаття 185 ПК України визначає об`єкти оподаткування податком на додану вартість. Так, підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. Позивачем не спростовано обставин не подання в установлені пунктом 183.2 статті 183 ПК України строки реєстраційної заяви платника податку на додану вартість до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням, а також не подання в установлені законом строки податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 11.10.2023 по 04.03.2024. Доказів протилежного у матеріалах справи не міститься. Відтак суд погоджується з висновком ГУ ДПС у Київській області про наявність підстав для визначення податкових зобов`язань ОСОБА_1 відповідно до підпункту 54.3.1 статті 54.3 статті 54 ПК України внаслідок порушенням вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 ПК України в частині заниження податку на додану вартість в розмірі 124 451,90 гривень, у тому числі за 2023 рік на 53 404,23 гривень, за 2024 рік на 71 047,67 гривень, а також накладення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі, визначеному пунктом 123.1 статті 123 Кодексу. Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 ПК України), а також забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (підпункт 16.1.12 пункту 16.1. статті 16 ПК України). Згідно з пунктами 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Такі положення ПК України кореспондуються із положеннями пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за №265/95-ВР (надалі по тексту також - Закон №265/95-ВР), яким встановлено обов`язок суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). За текстом акту перевірки згідно ІКС "Податковий блок" підсистеми "Почекова інформація" та даних реєстраторів розрахункових операцій встановлено факт реалізації товару (продуктів харчування, тютюнових виробів, алкогольних та безалкогольних напоїв) по готівковій та безготівковій формах розрахунків за період з 01.01.2018 по 04.03.2024, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 1 837 143,63 гривень, в тому числі: за 2018 рік - 95 534,14 гривень, за 2019 рік - 250 365,74 гривень, за 2020 рік - 293 732,92 гривень, за 2021 рік - 392 663,01 гривень, 2022 рік - 542 713,66 гривень, 2023 рік - 207 551,22 гривень, 2024 рік - 54 582,95 гривень. У противагу висновкам перевірки, позивачем не доведено, що наданими останньою на запит контролюючого органу первинними фінансово-господарськими документами (видатковими накладними на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей та банківських виписок про рух коштів по рахунках) за означений період, котрі були досліджені ГУ ДПС у Київській області, спростовується вищенаведене. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 за №481 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення (надалі по тексту також - Порядок №481). За пунктом 6 вказаного Порядку відомості до Книги заносяться у такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8). Разом зі тим, вказаний наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 за №481 втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів від 13.05.2021за №261, яким затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення (надалі по тексту також - Порядок №261), пунктом 1 розділу ІІ якого визначено, що фізичні особи-підприємці заносять до типової форми відомості, за якими здійснюється облік доходів і витрат, у такому порядку: 1) на першому аркуші зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) або номер паспорта (для осіб, які за релігійними переконаннями відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 2) у графі 1 зазначається дата запису. Записи ведуться в хронологічному порядку; 3) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, у касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 4) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи, послуги) та/або повернутої передплати; 5) у графі 4 вказується сума, яка розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи, послуги) (графа 3); 6) інформація про документально підтверджені витрати, пов`язані з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності, зазначається у графах 5-10, відповідно: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом / пов`язані з провадженням незалежної професійної діяльності. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг); у графі 6 відображається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані/використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг), або для використання під час провадження незалежної професійної діяльності; у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах, або за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру; у графі 8 відображається сума податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платежі, сплачені за одержання ліцензій, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю / незалежною професійною діяльністю; у графі 9 відображається сума інших витрат, пов`язаних з одержанням доходу / провадженням незалежної професійної діяльності; у графі 10 відображається сума амортизаційних відрахувань, яка складається з підсумкового значення рядка 11 додатка до типової форми, що розраховується за власним бажанням платника та є необов`язковим для заповнення. 7) у графі 11 зазначається сума чистого оподаткованого доходу, яка розраховується як різниця між загальною сумою отриманого доходу, яка підлягає декларуванню (графа 4) та сумою документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8, 9, 10). Пунктом 2 розділу I Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 за №496 (надалі по тексту також - Порядок №496) визначено, що документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (надалі по тексту також - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Пунктом 2 розділу IІ Порядку №496 передбачено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, який здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. Пунктом 10 розділу II Порядку №496 встановлено, що Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатися у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено. Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадові особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті такої ФОП) (пункт 11 розділу II Порядку №496). Отже, у сукупності наведених норм законодавства слідує, що обов`язок ведення обліку товарних запасів має не формальний, а змістовний характер і передбачає наявність у суб`єкта господарювання саме таких документів, які дають можливість ідентифікувати конкретні товари, що знаходяться у місці реалізації, та співвіднести їх із даними обліку. У цій частині позивачем не висловлено окремих заперечень з приводу висновків акту перевірки у частині відсутності інформації щодо обліку реалізованих товарів без підтверджуючих документів на придбання та здійснення ОСОБА_1 продажу тих товарів, що не відображені в обліку на загальну суму 55 740,03 гривень станом на 04.03.2024. Згідно приписів пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості. Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР фіскальний режим роботи - це: режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій; режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у реєстрі таких реєстраторів, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до цього Закону. Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам`яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу (стаття 2 Закону №265/95-ВР). За відомостями акту перевірки встановлено проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (фіскальний номер РРО 3000290990) для підакцизних товарів із використанням режиму програмування без коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД - операції мали місце 12.11.2021, 13.11.2021, 25.11.2021, 28.11.2021, 29.11.2021, 30.11.2021, 18.09.2021. Пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. У контексті наведеного суд також вважає за необхідне зазначити про наступне. В силу правового регулювання підпункту 14.1.562 пункту 14.1 статті 14 ПК України взаємодія між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, реалізується, серед іншого, через - інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Підпунктом 83.1.2 пункту 83.1. ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків, поряд з іншим, є податкова інформація. Податкова інформація, як слідує із підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 за №2657-ХІІ, за частиною 1 статті 16 якого така є сукупністю відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Приписами пункту 74.1 статті 74, а також пункту 74.3 статті 74 ПК України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (надалі по тексту також Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики. Положеннями абзацу 5 пункту 1.2 "Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 за №1057 (надалі по тексту також - Порядок №1057), визначено поняття системи обліку даних РРО (надалі по тексту також - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків. Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки". Висновки щодо правомірності використання контролюючим органом при проведенні фактичних перевірок інформації внесеної і зафіксованої у встановленому порядку до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, інших систем та підсистем сформовані Верховним Судом у постановах від 09.09.2024 у справі №280/6832/23, від 16.01.2025 у справі №240/24491/23, від 30.01.2025 у справі №280/6829/23, від 06.02.2025 у справі №120/11036/23. Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2024 за №46764/10-36-24-05/2050604325, якими до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 100,00 гривень за проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів без використання режиму програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Згідно з пунктами 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. У свою чергу пунктом 44.3 статті 44 ПК України на платників податків покладено обов`язок забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків. Зважаючи на обставини не надання позивачем до перевірки первинних документів щодо придбаних та реалізованих товарно-матеріальних цінностей, а також документів на оплату товарів, акти виконаних робіт (наданих послуг), актів списання, рахунків, договорів та інші документи, що підтверджують використання закуплених товарно-матеріальних цінностей за період діяльності від 01.01.2018 по 04.03.2024, колегія суддів погоджується зі висновками суду першої інстанції у цій частині про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2024 за №46760/10-36-24-05/2050604325, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 гривень. Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява №57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42)). Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54). Враховуючи приписи частини 1 статті 308 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відсутність обґрунтувань позивача щодо помилковості висновків суду першої інстанції в частині відсутності підстав погодитися із доводами про окремі дефекти акту перевірки, порушення строків давності для проведення перевірки, а також про позбавлення позивача права на участь у перевірці, такі залишені поза межами судового перегляду. VІІ. Висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги З врахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень від 31.10.2024 за №46757/10-36-24-05/2050604325, №46758/10-36-24-05/2050604325, №46759/10-36-24-05/2050604325, в№46760/10-36-24-05/2050604325, №46761/10-36-24-05/2050604325, №46762/10-36-24-05/2050604325, №46764/10-36-24-05/2050604325. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення. Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції. Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін. VІІІ. Розподіл судових витрат Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2024 за №46757/10-36-24-05/2050604325, №46758/10-36-24-05/2050604325, №46759/10-36-24-05/2050604325, №46760/10-36-24-05/2050604325, №46761/10-36-24-05/2050604325, №46762/10-36-24-05/2050604325, №46764/10-36-24-05/2050604325, - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі №320/7394/25, - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Чуприна О.В. Суддя Попова О.Г. Суддя Говорун О.В. Повний текст постанови складено 25.06.2026.