Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/281/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/281/26 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: - Осіпової О.О., суддів: - Златіна С.В., Воловика С.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною відмову відповідача про здійснення перерахунку пенсії позивачу відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ), у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону № 796-ХІІ (далі - Закон № 230/96-ВР), у розмірі шести мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату основної пенсії позивачу за період з 09.07.2025 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1р(ІІ)/2021, відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 р., адміністративний позов задоволено повністю: - визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР; - зобов`язано відповідача (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок та виплату з 09.07.2025 пенсії позивачу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР, з урахуванням виплачених коштів. Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 р., відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне застосування положень Закону № 796-ХІІ, Закону України від 29.06.2021 № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону № 796-ХІІ щодо підвищення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Закон № 1584-ІХ), Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок № 1210), а також неврахування правових висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду щодо дії рішень Конституційного Суду України в часі та порядку звернення за перерахунком пенсії, зазначає про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України № 230/96-ВР. Крім того, відповідач вважає, що після прийняття Закону № 1584-ІХ спірні правовідносини підлягають врегулюванню саме його положеннями, а Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 не може бути застосоване до спірних правовідносин до втрати чинності відповідними положеннями Закону № 796-ХІІ. Також відповідач зазначає, що позивач не звертався до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії у порядку, встановленому Законом № 1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1(далі - Порядок № 22-1), а суд першої інстанції безпідставно втрутився у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду. У зв`язку з цим відповідач просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Неподання відзиву відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції та розгляду справи за наявними у ній матеріалами. Апеляційний розгляд справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується копією посвідчення від 13.09.2019 серії НОМЕР_2 . Позивачу призначено пенсію по інвалідності згідно із Законом № 796-ХІІ від 28.02.1991. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Листом від 06.01.2026 № 270-16019/Г-02/8-2300/26 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та згідно зі ст. 54 Закону № 796-ХІІ, оскільки такий перерахунок не передбачений вимогами чинного законодавства України. Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся в суд з цим позовом. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Ключовим правовим питанням спору, що становить предмет цієї справи, є порядок застосування Закону № 796-XII з урахуванням юридичної позиції Конституційного Суду України, висловленої у Рішенні від 07.04.2021 № 1-р (II)/2021, під час нарахування особі пенсії за цим Законом. Так, відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Так, 28 грудня 2014 року прийнято Закон № 76-VIII, яким ст. 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції: «Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань». Конституційний Суд України в рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 дійшов висновку, що положення ч. 3 ст. 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII не відповідають Конституції України (є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється дія ст. 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії ч. 3 ст. 54 цього Закону в редакції Закону № 76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія ст. 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов`язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії ст. 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII. Конституційний Суд України рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року. На виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон № 1584-ІХ, яким внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, за змістом ч. 3 ст. 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-ІХ) розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень. Саме на зазначену редакцію ст. 54 Закону № 796-XII посилається відповідач, як на підставу для відмови позивачу у перерахунку пенсії. Однак, колегія суддів констатує, що ст. 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 1584-ІХ визначені розміри пенсій, які є нижчими, аніж ті, що були встановлені зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР. Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Згідно з ч. 3 ст. 54 Закону № 796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 8, ст. 16, ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 50 Конституції України. У цьому рішенні Конституційний Суд України за результатом аналізу ст.ст. 3, 16, 50 Конституції України, свого рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у ч. 3 ст. 54 Закону № 796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону в редакції Закону № 230/96-ВР. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині. Враховуючи наведені вище висновки, колегія апеляційного суду вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом в релевантній щодо цієї справи судовій практиці, зокрема у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23, від 15 травня 2024 року у справі № 400/12171/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23, від 12 травня 2024 року у справі № 400/12117/21, від 10 вересня 2024 року у справі № 240/34675/23, від 11 вересня 2024 року у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12 вересня 2024 року у справі № 240/1024/24, від 02 жовтня 2024 року у справах № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23, від 12 грудня 2024 року у справі № 240/2858/24, від 16 грудня 2024 року у справах № 240/471/24, № 240/34758/23, № 240/34933/23, № 240/32704/23, від 17 грудня 2024 року у справі № 240/299/24 та від 23 грудня 2024 року в справах № 240/33216/23, № 240/1125/24. Також, беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 грудня 2024 року в справі № 240/1121/24 зазначив, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ в частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені ст. 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-IX ) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР. Врахувавши зазначене, судова палата дійшла висновку, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Взявши до уваги те, що внесеними Законом № 1584-IX змінами до ст. 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, судова палата констатувала, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Відтак судова палата Касаційного адміністративного суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, переглядаючи справу № 240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Стосовно тверджень відповідача про те, що здійснення перерахунку пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд зазначає наступне. Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 року №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. Колегія суддів зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Інші доводи апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.О. Осіпова Суддя С.В. Златін Суддя С.В. Воловик