Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/33881/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року Справа № 320/33881/23 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" (далі Позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі Відповідач), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, форми «С» від 15.06.2023 № 0416290707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 040,00 грн; - визнати протиправним та скасувати частково (в розмірі 120 389,80 грн) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, форми «С» від 15.06.2023 №0416270707. В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначало, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними в оскаржуваній частині, оскільки сама по собі відсутність на момент перевірки первинних документів за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до чинного законодавства, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР. При цьому, Позивач наголошував, що підставами для застосування штрафних санкцій за вказаною нормою є відсутність ведення обліку, а не відсутність за місцезнаходженням господарської одиниці суб`єкта господарювання. Окрім того, Товариство зазначало, що разом зі скаргою на ППР в оскаржуваній частині ним було долучено усі підтверджуючі та запитувані документи щодо обліку та походження товарів.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), а виявлене контролюючим органом у цій справі порушення Позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР не стосувалося встановленого під час перевірки факту реалізації ним алкогольних напоїв, які не було облікованих у встановленому порядку. Окрім того, суд звернув увагу на те, що під час судового розгляду Позивачем також не надавалися в повному обсязі документи, які були витребувані контролюючим органом, а саме : книги обліку розрахункових операцій, фіскальні звітні чеки в електронній формі, облікові залишки товару, оборотно-сальдова відомість по рах. 28.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги скарги, Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано та не надано оцінки доказам, які були додані Позивачем до позовної заяви, а саме копії первинної та іншої документації, на підтвердження належного ведення бухгалтерського обліку товарних запасів. Товариство також акцентує увагу суду на тому, що ведення обліку товарних запасів по кожному окремому магазину ведеться в електронній формі за юридичною адресою, а не у місці продажу. При цьому, Апелянт наполягає на тому, що підставами для застосування штрафних (фінансових) санкцій за статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є відсутність ведення обліку, а не відсутність документів за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання. Окрім того, Товариство зазначає, що отримало запит контролюючого органу з вимогою про надання документів в термін до 24.05.2023 на 10:00 лише 23.05.2023 і просило збільшити строк для надання документів з огляду на короткий строк для підготовки, великий об`єм документів та той факт, що фактична перевірка Відповідачем проводилась на чотирьох магазинах-кафетеріях одночасно, однак клопотання Товариства було проігноровано Відповідачем. Разом з тим, зазначає, що копії таких документів 23.06.2023 були надані разом зі скаргою № 22/06/3-УП від 22.06.2023 року до ДПС України. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 та від 12.09.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Відповідачем було надано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, зазначаючи про обґрунтованість та законність спірних податкових повідомлень-рішень та відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" про витребування доказів було задоволено, а саме: витребувати у Головного управління Державної податкової служби у м. Києві копію скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" № 22/06/3-УП від 22.06.2023, яка була подана 23.06.2023 через скриню, а також копію рішення, яке було прийнято за результатом її розгляду.

7. На виконання зазначеної ухвали суду, Відповідачем було надано копію рішення, яке було прийнято за результатом її розгляду та повідомлено про неможливість надання ним копії скарги та доданих до неї матеріалів, оскільки ГУ ДПС у м.Києві не є розпорядником (володільцем) зазначеного документа. Зазначає, що вказана скарга була адресована та подана безпосередньо до ДПС України, що підтверджується наявною у матеріалах справи відповіддю ДПС України за результатами її розгляду.

8. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав.

9. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до наказу від 22.05.2023 N. 2499-п та на підставі направлень від 22.05.2023 №8187/26-15-07-07-01, № 8188/26-15-09-01 проведено фактичну перевірку магазину-кафе, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, буд. 3, де здійснює діяльність ТОВ «ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ», за результатами проведення якого складено акт перевірки від 30.05.2023 № 40305/26/15/07/38707225. В ході перевірки контролюючим органом надано запит від 22.05.2023 щодо надання документів на товари, що реалізуються. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ» вимог: - пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме: в ході перевірки встановлено, що на підакцизні товари (згідно з додатком № 1 до акту перевірки) на місці здійснення розрахунків, відсутні документи, які підтверджують облік та походження даного товару на загальну суму 120 389,80 грн. Під час перевірки платником податків документи, що стосуються предмета перевірки або пов`язані з ним не були надані; - пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю: на письмовий запит контролюючого органу від 22.05.2023 платником податків не надано документів в повному обсязі. За результатами розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято ППР від 15.06.2023, якими до ТОВ «ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірах: - 120 389,80 гри (у розмірі вартості товарів) за ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) (ППР № 0416270707, сума 5 100,00 грн за порушення пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР не оскаржується); - 2 040,00 грн за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю (ШПР № 0416290707). Перше порушення зафіксовано актом перевірки від 29.05.2023 № 40250/26/15/07/38707225. Не погоджуючись з висновками перевірки, на підставі яких прийнято було спірні податкові повідомлення-рішення, Позивач звернувся до ДПС України зі скаргою 22.06.2023 № 22/06/3-УПІ. Позивач просив скасувати спірні ПШР, за винятком в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 5 100,00 грн за ППР № 0416270707. За результатами розгляду скарги ТОВ «ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ» від 22.06.2023 № 22/06/3-УПІ на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15.06.2023 № 0416270707 та № 0416290707 в оскаржуваній частині Державна податкова служба України прийняла рішення від 21.08.2023 № 23845/6/99-00-06-03-02-06, яким залишила без змін спірні податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення. Не погоджуючись з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі ПК України). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до ст. 39 цього Кодексу. Приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Згідно з пп. 82.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, документів. Приписами пунктів 85.1, 85.2 статті 85 ПК України закріплено, що забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно з приписами пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки. Згідно з приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Пунктом 121.1 статті 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Пунктом 121.2 статті 121 ПК України визначено, ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень. Відповідно до вимог, встановлених абзацом 2 пункту 44.7 статті 44 ПК України протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР. Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Статтею 3 Закону № 265/95-ВР визначені обов`язки суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу. Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

10. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії судді прийти до висновку, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючому органу під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Надаючи оцінку доводам Апелянта про те, що підставами для застосування штрафних (фінансових) санкцій за статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є відсутність ведення обліку, а не відсутність документів за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22. Окрім того, колегія судів зазначає, що пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі № 140/6980/24. У зазначеній справі ВС також констатував, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків, а тому, з огляду на положення абазу другого пункту 12 статті 3 Закон №265/95-ВР у сукупності з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, суб`єкт господарювання при проведенні фактичної перевірки зобов`язаний без окремої письмової вимоги надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Зазначений обов`язок надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи, є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб`єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу та виникає у платника податків в силу закону при пред`явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Апелянта про те, що Товариство отримало запит контролюючого органу з вимогою про надання документів в термін до 24.05.2023 на 10:00 лише 23.05.2023 і не розглянув його клопотання про збільшення строку для надання таких документів. Позаяк, такі доводи Апелянта не ґрунтуються на приписах чинного законодавства. Надаючи оцінку доводам Апелянта про те, що запитувані контролюючим органом документи були надані разом зі скаргою на податкові повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне. Так, обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України. Натомість з встановлених обставин справи та матеріалів справи вбачається, що документи, які, підтверджують ведення товарних запасів за місцем реалізації, були долучені Позивачем до скарги від 22.06.2023 № 22/06/3-УП на спірні податкові повідомлення рішення. Тобто такі документи були надані вже після прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки. А тому, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх врахування контролюючим органом та судом. Більш того, як зазначалося колегією суддів вище, ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), є самостійним складом порушення, за вчинення якого Відповідачем і було застосовано фінансові санкції згідно спірних податкових повідомлень-рішень. Твердження Апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, з огляду на викладене вище, судом повно встановлено обставини цієї справи та прийнято рішення з дотриманням норм як матеріального, так і процесуального права. Окрім того, аналізуючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій справі в повному обсязі. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 24 червня 2026 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев