Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/14506/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Головенко О.Д., суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року Справа № 640/14506/22 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - Відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо врахування ОСОБА_1 в обчислення пенсії за віком Довідки № 61 від 15.01.2019, Довідки № 3393 від 25.02.2019, Довідки № 3392 від 25.02.2019 про заробітну плату для обчислення пенсії, які видані Закритим акціонерним товариством «Внєшторгсервіс» Філіал № 2; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати ОСОБА_1 з 15.07.2022 в обчислення пенсії за віком заробітну плату за періоди з 04.1987 року по 05.1992 рік, за 1993 рік, з 03.1994 року по 09.1997 рік згідно Довідки № 61 від 15.01.2019, Довідки № 3393 від 25.02.2019, Довідки № 3392 від 25.02.2019 про заробітну плату для обчислення пенсії, які видані Закритим акціонерним товариством «Внешторгсервіс» Філіал №

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Відповідача у реалізації права Позивача на встановлення розміру пенсії на підставі довідки про заробітну плату з підстави знаходження підприємства, яке видало документи на підтвердження заробітної плати, на тимчасово непідконтрольній Українській владі території, не є пропорційною і порушує баланс між конституційним правом Позивача на соціальне забезпечення та завданням Відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії. Не погоджуючись з таким рішенням суду Відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю, зазначаючи, що архівна довідка про заробітну плату видана архівним відділом адміністрації міста Донецьк, знаходиться на окупованій території України є недійсною, не має юридичної сили і не може використовуватися на підконтрольній території України. При цьому, ГУ ПФУ в м. Києві зазначає, що Україною визнаються документи, які підтверджують факт народження або смерті, що у повній мірі відповідає і «намібійським виняткам» Міжнародного суду ООН. При цьому, Апелянт зазначає про неможливість здійснити перевірку достовірності видачі довідки про заробітну плату, а розгляд довідок, виданих окупаційною владою за межами «намібійських принципів» є неприйнятним. Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ПФУ в м. Києві посилається на правові висновки Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2021 у справі № 640/8959/21. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025 та від 22.01.2026 відкрито провадження за цією апеляційною скаргою, учасникам справи встановлено строк на подачу відзиву, та призначено справу до судового розгляду. У строк, встановлений судом, відзив від Позивача не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач у період з 04.1987 року по 05.1992 рік, за 1993 рік, з 03.1994 року по 09.1997 рік працював на посадах у Закритому акціонерному товаристві «Внешторгсервіс» Філіал № 2 (адреса місцезнаходження Луганська область, с Ровеньки, вул. Комуністична, 104). Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, у якій просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок № 61 від 15.01.2019, № 3393 від 25.02.2019, № 3392 від 25.02.2019 про заробітну плату для обчислення пенсії, які видані Закритим акціонерним товариством «Внєшторгсервіс» Філіал № 2 та просив врахувати періоди з 04.1987 року по 05.1992 рік, за 1993 рік, з 03.1994 року по 09.1997 рік при обчисленні пенсії. Листом від 21.07.2022 № 2600-1201-8/86010 Позивача повідомлено, що його заява залишена без виконання, оскільки зазначені довідки видані органами на тимчасово окупованій території, а тому в свою чергу є недійсними та не підлягають реєстрації. Не погодившись з рішенням Відповідача, Позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду. Нормативно-правове обґрунтування. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований нормами ст. 40 Закону № 1058. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 для визначення розміру пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом на умовах, передбачених абз. 1 цієї частини. Отже, за загальним правилом для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. Разом з цим нормою абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 пенсіонеру (за наявності у нього такого бажання) надано право на обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком № 22-1. Висновки суду апеляційної інстанції. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта, судова колегія зазначає, що для правильного вирішення цієї справи необхідно встановити наявність/відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії на підставі довідок, які були видані товариством, яке розташоване на тимчасово окупованих територіях у Луганській області. Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем відмовлено Позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату, які видані Закритим акціонерним товариством «Внешторгсервіс» Філіал № 2 (оскільки таке знаходиться на тимчасово окупованій території) та на печатці якого вказано Луганська Народна Республіка (далі - ЛНР) з посиланням на частину третю статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". На правильності цієї позиції наполягає ГУ ПФУ в м. Києві і в апеляційній скарзі. Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 18 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Положеннями частин 1 - 3 статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом, створеним у порядку, не передбаченому законом. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на положення частини четвертої статті 9 Закону № 1207-VII, відповідно до якої встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України. У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 810/4456/18 ВС зазначив, що у цій категорій справ судам слід встановити виконання з боку відповідача приписів частини четвертої статті 9 Закону № 1207-VII для повного та всебічного захисту пенсійних прав позивача, дослідити матеріали пенсійної справи останнього з метою співставлення періодів, зазначених в спірних довідках, із записами про роботу в трудовій книжці, з`ясувати правові наслідки можливого проведення перерахунку пенсії на підставі поданої довідки в частині щодо реальної зміни розміру пенсії у бік збільшення та вірогідності покращення становища пенсіонера за наслідками такого перерахунку, що є складовою конституційного права позивача на отримання належного рівня пенсійного забезпечення. Так, з матеріалів справи вбачається, що Позивач просить здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням його заробітної плати за період з 04.1987 року по 05.1992 року, за 1993 рік, з 03.1994 року по 09.1997 року. При цьому, зазначений період роботи Позивача підтверджується записами у його трудовій книжці: - з 23 березня 1987 року по 24 червня 1992 року - на посадах: «гірника підземного», «гірника очисного вибою», «машиніста підземних установок 2 розряду» (5 років 3 місяці 1 день); - з 07 січня 1993 року по 09 січня 1994 року - на посаді «гірника підземного» (6 місяців 2 дні); - з 01 березня 1994 року по 30 вересня 1997 року - на посаді «гірника підземного 3 розряду» (3 роки 6 місяців 29 днів). Вказані обставини встановлені у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року у справі № 640/10249/19, а тому не підлягають доказуванню в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України. Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, періоди, зазначені у спірних довідках відповідають записам про роботу Позивача в його трудовій книжці. Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 0440/6809/18, у якій касаційний суд вважав за можливе застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці. У зазначеній справі ВС акцентував увагу на тому, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що знаходження підприємства на тимчасово окупованій території не позбавляє Позивача права на отримання пенсії. Окрім того, Відповідачем не надано жодних доказів щодо вжиття ним будь-яких заходів відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 1207-VII. Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що спірні довідки були видані не органом, його посадовою чи службовою особою на тимчасово окупованій території (обмеження щодо врахування яких встановлено приписами частини третьої статті 9 Закону № 1207-VII), а закритим акціонерним товариством - роботодавцем Позивача за формою згідно додатку 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсій страхування» на підставі особових рахунків за відповідні роки. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що неврахування довідок № 61 від 15.01.2019, № 3393 від 25.02.2019, № 3392 від 25.02.2019 є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №234/3038/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 360/1628/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 235/2773/17 та від 04 березня 2020 року у справі № 235/2008/17, від 08 квітня 2020 року у справі №242/1568/17. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - без змін. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 24 червня 2026 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев