Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9304/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9304/25 Суддя першої інстанції: Бойко О.Я. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м. Одеса Повний текст судового рішення складений: 19.12.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету ім.Тараса Шевченка про визнання протиправними дії, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, - В С Т А Н О В И В: 31.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового інституту Київського національного університету ім.Тараса Шевченка про визнання протиправними дії щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 28.02.2018 із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008; зобов`язання нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 28.02.2018 із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; визнання протиправними дії щодо не врахування вимог абз.4, 5, 6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.12.2021; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.12.2021 із врахуванням абз.4, 5, 6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу та з урахуванням виплаченої раніше суми індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; зобов`язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.08.2016 по день фактичної виплати. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за період проходження служби, зокрема у період з 01.08.2016 по 28.02.2018, відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із визначенням базового місяця січень 2008, а також індексація-різниця грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 18.12.2021. Позивач вважає, що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватись із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку від 15.01.2004 №44. Крім того, на думку позивача, у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідачем сум індексації грошового забезпечення, він набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 позов задоволено частково; визнано протиправними дії Військового інституту Київського національного університету ім.Тараса Шевченка, яка полягає у не нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 28.02.2018 із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008; зобов`язано Військовий інститут Київського національного університету ім. Тараса Шевченка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 28.02.2018 із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії Військового інституту Київського національного університету ім.Тараса Шевченка щодо не врахування вимог абз.4, 5, 6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.12.2021; зобов`язано Військовий інститут Київського національного університету ім.Тараса Шевченка здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.12.2021 у фіксованій величині 4051,15грн. в загальній сумі 184654,03грн. відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; у задоволенні решти вимог відмовлено. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та однією з основних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. При цьому, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2016 по 28.02.2018, оскільки за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування та виплата позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.12.2021 відповідно до приписів абз.4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 складає 4051,15грн. щомісячно, оскільки грошове забезпечення у березні 2018 підвищилося на 412грн., при цьому сума індексації у березні 2018 становить 4463,15грн. Разом з тим, суд визначив загальну суму індексації у розмірі 184654,03грн. При вирішенні справи, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо виплати сум індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку від 15.01.2004 №44, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованого відповідачем грошового забезпечення. Також, суд першої інстанції вважав передчасними вимоги стосовно нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, зазначивши, що спірні суми на виконання вказаного судового рішення не виплачені відповідачем. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що відповідно до приписів Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2016 по 28.02.2018, зазначаючи, що жоден підзаконний нормативний акт чи вказівка директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, якими керувався Військовий інститут під час нарахування та виплати індексації позивачу, не скасовані та не визнані судом протиправними. Виходячи із чого не можуть бути визнані протиправними дії чи бездіяльність Військового інституту, який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Крім того, Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 (зі змінами) «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році. Стосовно виплати позивачу індексації-різниці, апелянт зазначає, що його грошове забезпечення у березні 2018 складало 620грн., тобто було менше ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб. Посилаючись на абз.5 п.2 Порядку №1078, апелянт зазначає, що якщо місячне грошове забезпечення менше прожиткового мінімуму, то індексації підлягає сума фактичного нарахованого грошового забезпечення. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зауважує, що позивач проходить військову службу в ЗСУ, що є підставою для зупинення розгляду даної справи відповідно до п.5 ст.236 КАС України, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні такого клопотання. Також, скаржник посилається на пропущення позивачем строку звернення до суду, визначений ст.233 КЗпП України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) від 01.08.2016 №149 ОСОБА_1 з 01.08.2016 зараховано до списків особового складу Військового інституту, на всі види забезпечення. /а.с.13/ Відповідно до витягу з наказу начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) від 18.12.2021 №260 позивача з 18.12.2021 виключено зі списків особового складу Військового інституту та всіх видів забезпечення та визначено вважати таким, що вибув для подальшого проходження служби до Державної прикордонної служби України, м.Київ. /а.с.14/ Сторонами не заперечується, що у період проходження військової служби, відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі, а саме: за період з 01.08.2016 по 28.02.2018 із визначенням базового місяця січень 2008, за період з 01.03.2018 по 18.12.2021 щомісячної фіксованої суми індексації-різниці, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог апеляційним судом не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 XII (надалі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно ч.3 вищезазначеної статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом №1282-ХІІ. Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (надалі - Закон України №1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ст.2 Закону України №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Частинами 1-2 ст.5 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також, Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону України №1282-Х1І). Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, що визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078). Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Відповідно до п.4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. Крім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. Відповідно до п.5 Порядку №1078 (у редакції від 15.12.2015 на момент виникнення спору) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. В редакції від 24.02.2016, 24.11.2016, 24.10.2017 п. 5 Порядку №1078 є аналогічним. В редакції 15.03.2018 п.5 викладено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Отже, аналізуючи вищезазначене, місяць у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. Відповідно до змісту п.5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Тож, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Окрім того, відповідно до п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008, а отже січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення. Зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01.03.2018. Таким чином, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2016 по 28.02.2018. Також, із системного аналізу абз.абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що ним врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Між тим, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. В свою чергу, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, суб`єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці. Тому, з огляду на вимоги абз.4 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що позивач у період з 01.03.2018 по 18.12.2021 має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. В свою чергу, у випадку, коли відповідна умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21. Так, з картки грошового забезпечення позивача за період з січня по грудень 2018 вбачається, що його грошове забезпечення (посадовий оклад) у лютому 2018 склало 208грн., у березні 2018 620грн. /а.с.71/ Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 склав 412грн. (620грн. - 208грн.). З іншого боку, колегією суддів, враховуючи розмір прожиткового мінімуму у березні 2018 року (1762грн.), величину приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у березні 2023, з моменту підвищення посадового окладу у січні 2008 (253,3%), встановлено, що розмір можливої індексації в березні 2018 складає 4463,15грн. (1762грн. х 253,3%). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 18.12.20121 виходячи з фіксованої величини у розмірі 4051,15грн. щомісячно, що у загальному становить 184654,03грн. Доводи апелянта щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, оскільки позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, визначений ст.233 КЗпП України, не знайшли свого підтвердження, оскільки норми ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX та яка діяла на момент звернення позивача до суду, поширюються лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Також, необґрунтованими є зауваження апелянта щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи на підставі п.5 ч.1 ст.236 КАС України, з огляду на те, що позивач перебуває на службі у складі ЗСУ. Так, у постанові від 25.04.2024 у справі №852/2а-1/24 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що у ході вирішення питання щодо зупинення судового провадження, яке стосувалося відповідача, необхідно було з`ясувати, чи перебуває остання у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, а також чи призвів її призов на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до об`єктивної неможливості відповідача приймати участь у судовому провадженні. При цьому надані відповідачем докази не містять відомостей про те, що військова частина виконує бойові завдання у зоні бойових дій і про те, що особисто відповідач не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. Зважаючи на це, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права в частині необґрунтованого зупинення провадження у справі. В даній справі, відповідач не надав жодних доказів стосовно того, що військова частина позивача виконує бойові завдання у складі Збройних Сил України або будь-яких інших доказів стосовно наявності підстав, що унеможливлюють розгляд справи. Крім того, безпосередньо позивач не заявляв клопотання про зупинення розгляду справи. На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військового інституту Київського національного університету ім.Тараса Шевченка залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Військовий інститут Київського національного університету ім.Тараса Шевченка. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв