Постанова 4812 № 478/1376/25

24.06.26 22-ц/812/1380/26 Єдиний унікальний номер судової справи: 478/1376/25 Номер провадження 22-ц/812/1380/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О., із секретарем судового засідання - Богуславською О.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Дар Ланів», подану в його інтересах адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Іщенко Х.В., в приміщенні того ж суду за заявою Приватного підприємства «Дар Ланів» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Дар Ланів» (надалі ПП «Дар Ланів») та Новобузької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,- в с т а н о в и л а: В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПП «Дар Ланів» та Новобузької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 740473 від 08.08.2005 року вона є власником земельної ділянки, площею 2.1332 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Троїцько - Сафонівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823685700:09:000:0033. Вказана земельна ділянка перебувала до 02 жовтня 2025 в користуванні (оренді) у ПП «Дар Ланів» на підставі договору оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2015 року, який було укладено строком на 10 років, до 02 жовтня 2025 року. 30 жовтня 2025 року з Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» стало відомо про те, що 23 вересня 2025 року державним реєстратором Новобузької міської ради Альбертін О.В., Миколаївська область зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 2.1332 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Троїцько-Сафонівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823685700:09:000:0033, на підставі Договору оренди землі б/н від 10 квітня 2025 року строком на 10 років, Орендар: ПП «Дар Ланів», Орендодавець ОСОБА_1 , номер запису 61630251. ОСОБА_1 стверджує, що вона не укладала та не підписувала нового договору оренди земельної ділянки із строком дії 10 років, повноважень або доручень на підписання та вчинення реєстраційних дій зазначеного договору оренди іншій особі вона також не надавала, вважає його сфальсифікованим. Посилаючись на викладене, позивач просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 2,1332 з кадастровим номером 4823685700:09:000:0033, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Троїцько-Сафонівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області шляхом повернення її з незаконного володіння - ПП «Дар Ланів» та скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної. Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до судового засідання. Крім того, витребувано у ПП «Дар Ланів» оригінал договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823685700:09:000:0033, б/н від 10 квітня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Дар Ланів», зареєстрований 10 квітня 2025 року за номером запису 59935528, термін закінчення якого спливає 10 квітня 2035 року. Ухвала суду в частині витребування оригіналу спірного договору оренди землі не виконана, витребуваний договір оренди землі до суду не наданий, про причини неможливості його надання суду також не повідомлено. 12 січня 2026 року адвокат Галач Т.А., яка діє в інтересах позивачки подала клопотання про призначення у справі судово - почеркознавчої експертизи, виконання якої просила доручити Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз та поставити на вирішення експертам наступні питання: - Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на договорі оренди землі № б/н від 10 квітня 2025 року щодо земельної ділянки площею 2,1332 га за кадастровим номером 4823685700:09:000:0033, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Дар Ланів», зареєстрованого державним реєстратором Новобузької міської ради, Миколаївська область, Альбертін О.В. 23 вересня 2025 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 61630251, в графі «Орендодавець», ОСОБА_1 , чи іншою особою ? Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 січня 2026 року по справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Крім зазначеного, вказаною ухвалою, повторно, було витребувано у ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та у Новобузькій міській раді (Центру надання адміністративних послуг) оригінал договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823685700:09:000:0033, б/н від 10 квітня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Дар Ланів», зареєстрованого 10 квітня 2025 року за номером запису 59935528. На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено. 26 лютого 2026 року справа була повернута до суду з повідомленням експертної установи за № 18-22-9 від 23 лютого 2026 року про неможливість проведення експертизи у зв`язку із відсутністю у вказаній експертній установі судового експерта - почеркознавця та пропозицією звернутись до іншої експертної установи. Ухвалою Казанківського районного суду від 27 лютого 2026 року провадження у справі було відновлено, справу призначено до судового розгляду. 26 лютого 2026 року від ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та 09 березня 2026 року від Новобузької міської ради (Центру надання адміністративних послуг) надійшло повідомлення про неможливість виконання ухвали суду в частині надання оригіналу спірного договору оренди землі у зв`язку з відсутністю оригіналу договору оренди землі у вказаній установі та ОМС. 16 березня 2026 року представником позивачки - адвокатом Галач Т.А. подано до суду клопотання про тимчасове вилучення доказів (документів) для дослідження судом як захід процесуального примусу. Вказане клопотання мотивоване тим, що вимога суду ПП «Дар Ланів» була проігнорована, витребуваний договір оренди землі є необхідним для об`єктивного вирішення справи, а його відсутність позбавляє суд можливості провести судову земельну технічну експертизу по справі. Вказує, що у доданих до відзиву на позов документах є копія спірного договору оренди землі, що свідчить про наявність у відповідача оригіналу вказаного договору оренди землі. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2026 року заяву представника позивача - адвоката Галач Т.А. про тимчасове вилучення документів для дослідження судом задоволено. Постановлено: вжити заходи процесуального примусу до ПП «Дар Ланів» шляхом тимчасового вилучення доказів для дослідження судом. Тимчасово вилучити у ПП «Дар Ланів», наступний документ: оригінал договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823685700:09:000:0033, площею 2,1332 га, б/н, від 10 квітня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Дар Ланів», строком на 10 років та зареєстрованого 10 квітня 2025 року державним реєстратором Новобузької міської ради Альбертін О.В., номером запису про інше речове право 61630251. Виконання ухвали суду доручено Другому відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Провадження у справі зупинено до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом. Згідно повідомлення Другого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області від 01 квітня 2026 року, виконавчий документ - ухвала суду від 16 березня 2026 року повернута без виконання. 31 березня 2026 року представник відповідача ПП «Дар Ланів» - адвокат Рознін В.А. звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2026 року у справі №478/1376/25 про застосування заходів просувального примусу шляхом тимчасового вилучення документів для дослідження судом). В обґрунтування своєї заяви зазначив про неможливість виконання ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2026 року про вжиття заходів процесуального примусу до ПП «Дар Ланів» шляхом тимчасового вилучення доказів для дослідження судом, - оригіналу договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823685700:09:000:0033, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Дар Ланів», яка є виконавчим документом, у зв`язку з втратою (відсутністю) підприємством оригіналу вказаного договору оренди. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2026 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що ПП «Дар Ланів» підстав, зазначених ст. 432 ЦПК України, для визнання виконавчого документу (ухвали суду) таким, що не підлягає виконанню не надано. Жодних належних та допустимих доказів про неможливість виконання ухвали суду про тимчасове вилучення спірного договору оренди землі у зв`язку з його відсутністю у підприємстві, його втрати, суду не надано. Не погодившись із таким судовим рішенням, ПП «Дар Ланів» в інтересах якого діє адвокат Рознін В.А. звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаної ухвали суду, просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ПП «Дар Ланів» про визнання виконавчого документу (ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2026 року) таким, що не підлягає виконанню. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано обставину, що ще 21 січня 2026 року (майже за два місяці до постановлення ухвали про процесуальний примус та за три місяці до оскаржуваної ухвали) представником ПП «Дар Ланів» через підсистему «Електронний суд» було подано «Заяву про виконання ухвали суду». У цій заяві Відповідач завчасно повідомив суд про неможливість надання оригіналу договору, зазначивши, що після реєстрації права оренди у підприємства залишилась лише копія, а оригінал міг бути помилково виданий позивачці під час масової видачі документів (під час масової реєстрації договорів з іншими пайщиками). Згідно з Карткою руху документу, вказана заява була зареєстрована в АСДС суду 22.01.2026 року. Адвокат наголошує, що оскільки відповідач належним чином та завчасно повідомив суд про фізичну відсутність документа із зазначенням причин, правові підстави для постановлення ухвали від 16 березня 2026 року були відсутні. Відповідно, вилучення документа, про фізичну відсутність якого сторону повідомлено власною заявою, є безпідставним та об`єктивно неможливим. Також звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 353 ЦПК України ухвала про тимчасове вилучення доказів не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, а відтак відповідач був позбавлений процесуальної можливості оскаржити безпосередньо ухвалу від 16 березня 2026 року в цій частині. За такого, звернення із заявою в порядку ст. 432 ЦПК України стало для ПП «Дар Ланів» єдиним передбаченим законом та належним способом захисту від помилково виданого виконавчого документа. Наголошує, що ПП «Дар Ланів» не було і не могло бути обізнане про відсутність оригіналу у своєму володінні до моменту виникнення судової справи. Фактична відсутність документа була виявлена безпосередньо під час його пошуку в архівах підприємства для виконання ухвали про витребування доказів, про що відповідач невідкладно повідомив суд письмово. За таких обставин, вимагати надання складених «заднім числом» внутрішніх актів чи інших документів на підтвердження втрати є юридично та логічно необґрунтованим. Надання відповідачем кольорової скан-копії договору зумовлено наявністю в архівному доступі підприємства виключно такої збереженої кольорової сканкопії (отриманої під час реєстраційних дій), а не фактом зняття копії з існуючого оригіналу безпосередньо перед подачею документів до суду. До того ж, адвокат зауважує, що залишення в силі ухвали про тимчасове вилучення доказів створює для ПП «Дар Ланів» необґрунтовані фінансові ризики. Зокрема, наслідком залишення чинним виконавчого документа, який неможливо виконати об`єктивно, стане безпідставне стягнення з підприємства виконавчого збору в розмірі понад 38 000 грн, а застосування санкцій за невиконання об`єктивно неможливого обов`язку порушує принцип пропорційності. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Колегія вважала за можливе на підставі статті 372 ЦПК України розглянути справу. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі відповідає. Звертаючись до суду з заявою, заявник, обґрунтовуючи свої вимоги, вказував, на неможливість тимчасового вилучення доказів для дослідження судом, - оригіналу договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823685700:09:000:0033, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Дар Ланів», яка є виконавчим документом, у зв`язку з втратою (відсутністю) підприємством оригіналу вказаного договору оренди, у свою чергу, є підставою для визнання виконавчого документу - ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2026 року таким, що не підлягає виконанню. Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наслідком визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження. Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 824/2/22, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпними, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц та від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку відсутні передбачені ст. 432 ЦПК України підстави для визнання ухвали про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, яка є виконавчим документом такою, що не підлягає виконанню, оскільки вона постановлена правомірно. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язок відповідача на теперішній час не є відсутнім або припиненим, відсутні будь-які інші обставини, які б вказували на те, що наявні обставини чи факти, що підтверджують відсутність обов`язку, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкове прийняття ухвали судом, яка є виконавчим документом. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви через відсутність визначених ст. 432 ЦПК України підстав, за наявності яких виконавчий документ - ухвала про тимчасове вилучення доказів може бути визнана такою, що не підлягає виконанню. З вищенаведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваної ухвали не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість постановленої судом ухвали. Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування ухвали суду, є тотожними із його поясненнями на обґрунтування вимог заяви, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися. Отже, при апеляційному перегляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дар Ланів», подану в його інтересах адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем залишити без задоволення. Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повний текст складено 25 червня 2026 року.