Постанова 4807 № 335/9837/25

Дата документу 25.06.2026 Справа № 335/9837/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/9837/25 Головуючий у 1 інстанції Шалагінова А.В. Провадження № 22-ц/807/1044/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Гончар М.С., Трофимової Д.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Запорізького державного медико- фармацевтичного університету на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2026 року у справі за позовом Запорізького державного медико - фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги, ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2025 року Запорізький державний медико - фармацевтичний університет звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги розміром 66 683,08 грн. 30.10.2025 від представника відповідача адвоката Дерев`янко І. О. надійшло клопотання про зупинення провадження, в якій представник відповідача просила зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя у цивільній справі № 335/7172/25 за позовом ОСОБА_1 до ЗДМФУ про визнання протиправним та скасування наказу ректора, зобов`язання поновити на навчанні. Також, 30.10.2026 від представника відповідача адвоката Пономаренка О. О. надійшло аналогічне клопотання, в якому зазначив, що у справі № 335/7172/25 було зупинене провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 335/9837/25, однак, постановою Запорізького апеляційного суду від 12.01.2026 скасовано ухвалу суду першої інстанції від 17.11.2025 про зупинення провадження. Враховуючи висновки, зазначені у постанові Запорізького апеляційного суду від 12.01.2026, вважає, що без вирішення питання про правильність/неправильність встановлення у договорі порядку оплати за навчання у доларах США в перерахунку на гривні, що є предметом розгляду у справі № 335/7172/25, є неможливим визначення розміру заборгованості у цій справі. Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки справа № 335/7172/25 наразі розглянута судом із ухваленням рішення від 11.02.2026. У письмових запереченнях зазначила, що вказаним рішенням суду відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. У рішенні зазначено, що «… позивачем не висувались вимоги щодо визнання певного пункту чи розділу договору про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян від 11.10.2023 № 23-014… При дослідженні судом змісту цього договору не було виявлено положень, які б регулювали питання щодо оплати освітньої послуги…Судом апеляційної інстанції у постанові від 12.01.2026 у цій цивільній справі зазначено про те, що визначення розміру заборгованості за освітні послуги залежить від вирішення питання про правильність/неправильність встановлення у договорі порядку оплати у доларах США в перерахунку на гривні. Разом із тим, при вирішенні цієї справи суд приймає до уваги те, що він не може переглядати умови договору за власною ініціативою, оскільки діє принцип свободи договору. Проте, суд має право визнати окремі умови або весь договір недійсними, якщо вони суперечать закону, принципам справедливості, або договір є результатом істотних порушень. Зміна умов зазвичай вимагає відповідної позовної вимоги… Суд вважає, що позивачем не доведено невідповідність умов угоди вимогам законодавства та несправедливість умов саме пункту 3.1 договору від 11.10.2023 № 23-014/1». Представником відповідача не зазначено належного обґрунтування підстави для зупинення провадження у справі, а тому просила у задоволенні клопотання відмовити. Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2026 року зупинено провадження у справі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Запорізький державний медико-фармацевтичний університет подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Договір № 23-014/1 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті іноземних громадян від 11.10.2023 року, на підставі якого стягується заборгованість за освітні послуги, у справі № 335/7172/25 не оскаржується. Також, Позивачем у справі № 335/7172/25, не висувалися вимоги щодо визнання певного пункту чи розділу договору про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян від 11.10.2023 № 23-014. Разом з тим, останній висунув вимоги щодо поновлення його на навчанні відповідно до цього договору із встановленням плати за навчання у гривнях. В обґрунтування своїх вимог в цій частині зазначали про порушення відповідачем положень ст. 73 Закону України «Про вищу освіту» на момент укладення такого договору, відтак відсутні підстави для зупинення провадження у справі. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 14 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. В силу вимог ст.367 ч.1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвала суду першої інстанції мотивована обов`язком суду зупинити провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, оскільки рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 11.02.2026 у справі № 335/7172/25, провадження № 2/335/640/2026, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЗДМФУ про визнання протиправним та часткове скасування наказу про відрахування, зобов`язання поновити на навчанні, внесення змін до договору, стягнення моральної шкоди. Дослідженням змісту вказаного рішення суду встановлено, що судом встановлювались та перевірялись обставини щодо вартості освітніх послуг, обґрунтованості визначення розміру оплати за послуги у доларах США, оскільки обставини відрахування ОСОБА_1 з ЗДМФУ оспорюваним ним наказом стосувались також наявності в нього заборгованості з оплати за освітні послуги, розмір якої є предметом спору й у справі № 335/9837/25. Таким чином, розгляд даної цивільної справи є об`єктивно неможливим до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 335/7172/25, оскільки у вказаній справі встановлені обставини, які також підлягають доказуванню й у даній справі. Проте, такий висновок зроблено передчасно, всупереч нормам процесуального права та матеріалам справи. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України). Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства. Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані. У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України. Так п. 6 ч. 1 даної норми процесуального права визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У цьому випадку провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 5 частини першої ст. 253 ЦПК). В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року (справа № 766/8633/17) зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли у іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Зупинення провадження у справі не повинно призводити до затягування розгляду справи. У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 вказано, що тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Поряд з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 588/1156/21 звернув увагу, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. У справі № 335/9837/25 за позовом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за освітні послуги, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за освітні послуги на загальну суму 66 683,08 грн. У справі № 335/7172/25 за позовом ОСОБА_2 до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування, зобов`язання поновити на навчанні та стягнення моральної шкоди позивач просив: визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ректора Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Юрія Колісника від 28.03.2025 року № 340-с «Про відрахування іноземного громадянина з міжнародного факультету» щодо відрахування з університету ОСОБА_3 ; зобов`язати Запорізький державний медико-фармацевтичний університет поновити ОСОБА_3 на навчанні відповідно до договору від 11.10.2023 року № 23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян, із встановленням плати за навчання у гривнях; стягнути з Запорізького державного медико-фармацевтичного університету на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 600 000 грн. У цій справі позивач, серед іншого, посилається на те, що порядок нарахування йому плати за навчання, є протиправним, оскільки суперечить ч. 7 ст. 73 Закону України Про вищу освіту - у доларах в перерахунку на гривні. Обґрунтовуючи зупинення провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що оскільки судом у цивільній справі № 335/7172/25 за позовом ОСОБА_2 до Запорізького державного медико - фармацевтичного університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування, зобов`язання поновити на навчанні та стягнення моральної шкоди, встановлювались та перевірялись обставини щодо вартості освітніх послуг, обґрунтованості визначення розміру оплати за послуги у доларах США, оскільки обставини відрахування ОСОБА_1 з ЗДМФУ оспорюваним ним наказом стосувались також наявності в нього заборгованості з оплати за освітні послуги, розмір якої є предметом спору й у справі № 335/9837/25 не є можливим спростування чи доведення наявності у ОСОБА_2 заборгованості за освітні послуги. Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, оскільки Договір № 23-014/1 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті іноземних громадян від 11.10.2023 року, на підставі якого стягується заборгованість за освітні послуги, у справі № 335/7172/25 не оскаржується. Позивачем у справі № 335/7172/25, не висувалися вимоги щодо визнання певного пункту чи розділу договору про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян від 11.10.2023 № 23-014. Разом з тим, останній висунув вимоги щодо поновлення його на навчанні відповідно до цього договору із встановленням плати за навчання у гривнях. В обґрунтування своїх вимог в цій частині зазначали про порушення відповідачем положень ст. 73 Закону України «Про вищу освіту» на момент укладення такого договору. Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявні підстави вважати, що розгляд даної справи є неможливий до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 335/7172/25. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій цивільній справі, оскільки суд першої інстанції мав достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи. На думку колегії суддів, розгляд справи № 335/7172/25 не перешкоджає з`ясуванню обставин у цій справі, не є правовою підставою для зупинення провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та негативно впливає на право позивача на розумні строки розгляду справи. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст. 259, 353, 367-369, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Запорізького державного медико - фармацевтичного університету задовольнити. Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 2 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 25 червня 2026 року. Головуючий Судді: