Постанова 4806 № 299/6092/25

Справа № 299/6092/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 25 червня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В., суддів Джуги С.Д., Кожух О.А. розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 січня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Трагнюк В.Р., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості встановив: У грудні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 22.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua) укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1555-5330. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 18 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00% від суми кредиту; знижена % ставка 0,90% в день; стандартна % ставка 1,00 % в день. Позивач через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. Таким чином факт видачі кредиту підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та Квитанцією про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Позивачем, Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1555-5330 від 22.05.2025, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до Позовної заяви. Сплачуючи кредит, Відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 21.10.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 45 797,54 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом 15 000,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 21 258,00 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК 9 000,00 гривень; - заборгованість по комісії 539,54 гривень. Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 січня 2026 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1555-5330 від 22.05.2025, в розмірі 45 797,54 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв В.В., подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Оскаржуване рішення вважає таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи. Процедура підписання договору за допомогою одноразового SMS-ідентифікатора A8229 не забезпечує належної ідентифікації особи та усвідомлення нею правових наслідків правочину. Позивачем не надано жодних доказів того, що саме відповідач ОСОБА_1 особисто отримала та використала зазначений ідентифікатор для підписання договору. Відсутні записи телефонних розмов, відео-ідентифікація чи інші докази особистого волевиявлення відповідача на момент укладення договору 22.05.2025. Вказує, що довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» не підтверджує факту перерахування кредитних коштів саме на картковий рахунок, який належить відповідачці. Позивачем не надано банківської виписки з карткового рахунку відповідачки, який підтверджує факт надходження кредитних коштів та належної ідентифікації ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не звернув увагу на відсотки, які товариство нарахувало відповідачці, що такі не відповідають принципам добросовісності, розумності та справедливості, а також вимогам законодавства про споживче кредитування. Реальна річна процентна ставка у розмірі 946% річних за зниженою процентною ставкою та 1000% річних за стандартною процентною ставкою є явно надмірною, нерозумною та суперечить балансу інтересів сторін договору. Судом першої інстанції стягнуто 539,54 грн заборгованості по комісії окремо від процентів, що є подвійним нарахуванням витрат споживача та суперечить принципу недопустимості зловживання правом. Така комісія обмежує права споживача та суперечить положенням ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім цього, вважає, що нарахування заборгованості по процентам річних по ст. 625 ЦК України у розмірі 9 000 гривень суперечить чинним положенням законодавства та не підлягає стягненню. Серед іншого, ставить під сумнів правомірність нарахувань проведених позивачем. Суд першої інстанції належним чином на це уваги не звернув, як і на наданий відповідачем контррозрахунок. Щодо процесуальних порушень, то вважає, що суд не мав розглядати справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, оскільки це призвело до порушення прав відповідачки, зокрема неможливості подати відзив на позовну заяву та висловити свою позицію у справі. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні такої, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що договір між позивачем та ОСОБА_1 укладено відповідно до умов ст. 11, 12, 13 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема шляхом акцепту оферти шляхом підписання електронного кредитного договору відповідачкою за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора надісланого в SMS-повідомленні. Вказує, що перед укладенням кредитного договору відповідачка пройшла повну ідентифікацію, зокрема за допомогою системи BankID НБУ. BankID Національного банку це державна система віддаленої ідентифікації, яка забезпечує передачу персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає користувачу послугу. Відповідачем було передано позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код,місце реєстрації), як належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору. Щодо надання первинних бухгалтерських документів, то зазначає, що надати такі товариство не має можливості, оскільки такі відомості становлять згідно ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківську таємницю. До виписки має доступ тільки власник карткового рахунку на який було здійснено перерахування кредитних коштів. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. З приводу нарахування за кредитним договором та комісію за надання кредитних коштів, то вважає, що такі здійснено у відповідності до укладеного між сторонами кредитного договору та чинного законодавства у сфері кредитних правовідносин. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв В.В., зазначає, що не погоджується із зазначеними доводами позивача у відзиві на апеляційну скаргу та такі не спростовують доводів апеляційної скарги. Вказує, що у справі відсутні оригінали документів, зокрема кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, тощо. Відповідач заперечує факт дійсності укладення договору та особистого волевиявлення на його підписання. Технічна фіксація дій у системі не є доказом особистого волевиявлення відповідача. Позивач стверджує, що Моніторинг дій користувача відображає «покрокові дії ОСОБА_1 » та що система BankID НБУ забезпечила належну ідентифікацію відповідача. Водночас позивач ігнорує принципово важливу обставину: система BankID НБУ є виключно інструментом передачі персональних даних, а не способом підтвердження волевиявлення особи на укладення конкретного договору на конкретних умовах. Вважає, що введення відповідачкою одноразового ідентифікатора не підтверджує вільного волевиявлення відповідачки на укладення кредитного договору, оскільки сторонні особи також могли ввести SMS-код. Позивач не надав доказів, необхідних для встановлення волевиявлення. Кредитний договір № 1555-5330 є договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України, оскільки його умови були визначені кредитодавцем в односторонньому порядку без надання відповідачу можливості впливати на їх зміст. Відповідач не мала можливості: вести переговори щодо умов договору; змінювати розмір процентної ставки; впливати на розмір комісії; обирати альтернативні умови кредитування. Усі істотні умови договору були сформульовані кредитодавцем наперед та запропоновані для приєднання без можливості їх обговорення чи коригування. Вважає, що це суперечить положенням чинного законодавства в сфері кредитних правовідносин. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Апеляційним судом встановлено, що 22.05.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1555-5330 (далі, - Договір). Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 18 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00% від суми кредиту; знижена процентна ставка 0,90% в день; стандартна процентна ставка 1,00% в день. Кредитний договір, а також додатки до нього підписано одноразовим цифровим ідентифікатором А8229. Згідно п. 3.5. Договору, до укладення цього Договору між Сторонами, кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації позичальника, з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом НБУ з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника. Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 6024,97% річних (п. 4.11 Договору). Позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит у останні дні останніх 8 базових періодів строку кредитування згідно графіку платежів за Договором за зниженою ставкою, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого кредиту на банківський рахунок кредитодавця (п.5.1. Договору). Відповідно до п. 8.1. Договору, позичальник несе відповідальність перед кредитодавцем за порушення своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до вимог законодавства України, умов цього Договору та Правил. Згідно листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (EasyPay) від 24.10.2025 за №7/16986, ID платежу: 1610891357, сума: 18 000 гривень, дата: 22.05.2025, маска картки: № НОМЕР_1 . Тобто, перерахування кредитних коштів у розмірі 18 000 гривень на картку вказану відповідачкою під час укладення кредитного договору є успішним. Це також підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1555-5330 від 22.05.2025. Станом на 21.10.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 45 797,54 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом 15 000,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 21 258,00 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 9 000,00 гривень; - заборгованість по комісії 539,54 гривень. 28.10.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до ОСОБА_1 із досудовою вимогою щодо погашення кредитної заборгованості в загальному розмірі 45 797,54 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом 15 000,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 21 258,00 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 9 000,00 гривень; - заборгованість по комісії 539,54 гривень. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Доводи апеляційної скарги адвоката Нечаєва В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , зводяться до того, що відповідачка ставить під сумнів як факт укладення договору, його легітимність та відповідність чинному законодавству в сфері електронного кредитування, оспорює факт отримання кредитних коштів та вважає, що нарахована позивачем сума не відповідає вимогам законодавства й положенням кредитного договору. Щодо факту укладення кредитного договору та його легітимності. 22.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про кредитної лінії №1555-5330 продукту «На все» (далі, - Договір). Порядок укладення договору детально описано у розділі 3 Договору. Зокрема, з розділу 3 Договору вбачається, що позичальниця реєструється на сайті кредитодавця або у мобільному додатку, отримує доступ до Особистого кабінету позичальника. При здійсненні реєстрації, позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації користуючись підказками Сайту. Згідно п. 2.5. Договору, у разі погодження із запропонованими кредитодавцем умовами Договору, позичальник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції кредитодавця (акцепт) шляхом введення у відповідне поле форми на веб-сайті кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору, який надсилається кредитодавцем позичальнику в смс-повідомленні. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Кредитний договір та додатки до нього підписано одноразовим цифровим ідентифікатором 65796. Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 у справі №752/30879/21. Таким чином, усі наявні у матеріалах справи документи є паперовими копіями електронних оригіналів, які після укладення кредитного договору були доступні для перегляду в особистому кабінеті на сайті кредитодавця, а також були надіслані на електронну пошту відповідачки (п. 3.12. Договору). У розділі 13 Договору зазначено контактні дані ОСОБА_1 , серед яких зазначено: РНОКПП, номер особистого електронного платіжного засобу та електронну адресу. З вищенаведеного слідує, що ОСОБА_1 підписала кредитний договір та додатки до нього з власної волі, не під примусом та обманом, шляхом заповнення своїх контактних даних. РНОКПП, місце проживання збігаються з тими, які зазначені у поданих та вказаних відповідачкою процесуальних документах, а тому особу позичальниці ідентифіковано. Зворотного стороною відповідача не доведено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.04.2026 у справі №705/1938/25 виснувала, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Крім цього, ч. 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)). Тлумачення правочину це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)). Тому, виходячи з принципів правомірності правочину та тлумачення правочину на користь його дійсності, а також враховуючи встановлені апеляційним судом вище обставини, слід дійти до висновку, що доводи апеляційної скарги які стосуються недійсності укладеного 22.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії №1555-5330, не знайшли свого підтвердження. З окремим позовом щодо визнання договору або його окремих положень недійсними відповідачка не зверталась. Так само, відсутнє звернення відповідачки до правоохоронних органів щодо укладення кредитного договору від її імені третіми особами шляхом використання її особистих даних, відкриття кримінального провадження за статтею шахрайство, тощо. Щодо факту отримання кредитних коштів. У своїх доводах апеляційної скарги відповідачка заперечує факт отримання нею кредитних коштів в розмірі 18 000 гривень, вважає, що наявними у матеріалах справи документами не підтверджено, що кошти було перераховано саме на кредитну картку, яка належить їй. З даними доводами апеляційної скарги не можна погодитись з огляду на наступне. У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо. В даному випадку факт видачі кредитних коштів доведено фактом укладення Договору про відкриття кредитної лінії №1555-5330 про надання споживчого кредиту, підписанням такого, підписанням додатків до нього та фактом користування кредитними коштами. Слід погодитись з позицією позивача, що такий не є банківською установою та не може отримати доступ до виписки з карткового рахунку відповідачки, оскільки не здійснює відкриття карткових рахунків, а тільки перераховує кошти на вже наявні фінансові рахунки. Згідно положень п. 1 та 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини. Тому, позивач не може отримати доступ до банківського рахунку відповідачки та надати суду виписку з карткового рахунку ОСОБА_1 , оскільки такі відомості становлять банківську таємницю. Натомість, відповідачка на спростування доводів товариства щодо отримання нею кредитних коштів у розмірі 18 000 гривень не надала суду виписки з власного карткового рахунку № НОМЕР_1 , а тому слід дійти до висновку, що відповідачка отримувала такі кредитні кошти та користувалась ними. Щодо комісії за надання кредиту. Згідно п. 4.7. Договору комісія за надання кредиту становить 20,00% від суми виданого кредиту та нараховується одноразово під час видачі кредиту. У гривневому еквіваленті така складає 3 600 гривень (18 000 х 20%). У своїх доводах апеляційної скарги відповідачка зазначає, що нарахування такої комісії суперечить законодавству у сфері споживчого кредитування та положенням Закону України «Про захист прав споживача». Апеляційний суд погоджується з такою позицією сторони відповідача та зазначає таке. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 виснувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Умови кредитного договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Надання кредиту є дією фінансової установи, яку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вчиняє на власну користь, така дія стосується управління кредитом, оскільки видаючи кредитні кошти фінансова установа має правомірні очікування щодо повернення таких коштів разом із нарахованими процентами за користування такими коштами. Враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, слід дійти до висновку, що стягнення комісії в розмірі 3 600 гривень за надання кредиту в розмірі 18 000 гривень є неправомірним, та відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» положення укладеного між сторонами спору кредитного договору які стосуються комісії за надання кредиту є нікчемними, оскільки обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом. Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження та сума 3 600 гривень комісії за надання кредиту стягненню не підлягає. Частково сплачена сума відповідачкою у розмірі 3 060,46 гривень, яка була віднесена відповідачем на сплату комісії, повинна бути зарахована до сплати відсотків за користування кредитними коштами. У стягненні решти комісії, яку просило стягнути товариство з ОСОБА_1 на свою користь слід відмовити. Щодо стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України. Позивачем нараховано суму 9 000,00 гривень процентів річних згідно ст. 625 ЦК України. Окремого розрахунку даної суми надано не було. Водночас, позивач посилався на те, що норми ЦК України, зокрема Прикінцеві та Перехідні положення такого не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки слід керуватись спеціальним законодавством, яке регулює дані правовідносини, а саме положенням Закону України «Про споживче кредитування». Адвокат Нечаєв В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 у своїх доводах апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 625 ЦК України до правовідносин споживчого кредитування та стягнув з відповідача 9 000,00 грн річних, що суперечить спеціальному законодавству у сфері споживчого кредитування. Слід частково погодитись з такими доводами апеляційної скарги з огляду на наступне. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69)). Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Оскільки відсотки річних за кредитним договором нарахована за період дії воєнного стану на території України, то відповідачка звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Посилання товариства на обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення відсотків річних не відповідають закону. Тому, стягнення суми 9 000 гривень відсотків річних з відповідачки на користь позивача є неправомірним та дана позовна вимога задоволенню не підлягає. Щодо нарахування кредитної заборгованості. Позивачем за період з 22.05.2025 по 20.10.2025 нараховано заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 21 258,00 гривень. Відповідач вважає, що нарахована заборгованість позивачем здійснена з порушенням чинного законодавства в сфері споживчого кредитування та без урахування всіх здійснених відповідачкою погашень. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача зазначає, що позивачем порушено черговість погашення заборгованості, тобто зарахування платежів на погашення. З такими доводами апеляційний суд часткового погоджується з огляду на наступне. Відповідно до істотних умов Договору про відкриття кредитної лінії №1555-5330 продукту «На все» від 22.05.2025 вбачається, що відповідачка отримала 18 000 гривень у власне користування, на споживчі потреби зі строком кредитування 300 днів та зазначено, що денна процентна ставка поділяється на знижену 0,90% від суми тіла кредиту та стандартну 1% від суми тіла кредиту. З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що з 22.05.2025 по 01.07.2025 було застосовано знижену процентну ставку під час нарахування кредитної заборгованості, яка була застосована відповідно до розділу 10 укладеного між сторонами Договору. За час користування кредитними коштами ОСОБА_1 здійснено наступні платежі: 04.06.2025 в розмірі 3 798,23 гривень; 18.06.2025 в розмірі 3 798,23 гривень та 23.09.2025 у розмірі 3 000 гривень. Даний факт не заперечується сторонами справи. Позивач вказує, що здійснивши 04.06.2025 оплату в розмірі 3 798,23 гривень, з яких 1 530,23 зараховано на сплату комісії за надання кредиту та сума 2 268,00 було віднесено на сплату відсотків за користування кредитом. Однак, враховуючи те, що апеляційним судом встановлено незаконність нарахування такого роду комісії, то суму 3 060,46 (1 530,23 + 1 530,23) гривень слід віднести на оплату відсотків за користування кредитом та на сплату тіла кредиту. За період з 22.05.2025 по 04.06.2025 (14 днів) кредитором було нараховано відсотки в розмірі 2 268,00 гривень (18 000 х 0,90% = 162 х 14), яка була погашена відповідачкою повністю, а тому решту суми слід було віднести на погашення тіла кредиту, яка становить 1 530,23 гривень (3 798,23 2 268), з огляду на це, заборгованість станом на дату внесення першого платежу, становила суму 16 469,77 (18 000 1 530,23) тіла кредиту. Згідно п. 4.6. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Тобто, з 05.06.2025 слід здійснювати нарахування виходячи з суми кредиту 16 469,77 х 0,90% = 148,23 гривень в день. Тому, нарахування здійснювалось з 05.06.2025 по 18.06.2025, коли було здійснено наступний платіж в сумі 3 798,23 гривень. Відсотки за користування кредитом за 14 днів становить 2 075,22 гривень (148,23 х 14). Враховуючи внесені відповідачкою 3 798,23 гривень з яких 2 075,22 віднесено на сплату відсотків, то решта суми у розмірі 1 723,01 гривень слід віднести на сплату тіла кредиту та тіло кредиту повинно становити 14 746,76 гривень (16 469,77 - 1 723,01). З наданої позивачем виписки вбачається, що нарахування за зниженою процентною ставкою здійснювалось до 02.07.2025, тобто за період з 19.06.2025 по 02.07.2025 (13 днів) слід проводити з урахуванням зниженої процентної ставки 0,90% від суми неповернутого тіла кредиту. За період з 19.06.2025 по 02.07.2025 (13 днів) слід нарахувати заборгованість в розмірі 1 725,36 гривень (14 746,76 х 0,90% = 132,72 х 13). В подальшому, оскільки відповідачкою не виконано умов програми лояльності щодо застосування зниженої процентної ставки нарахування слід проводити з урахуванням стандартної процентної ставки 1% від суми неповернутого тіла кредиту, що становить 14 746,76 х 1% = 147,46 гривень в день. Таке нарахування за стандартною процентною ставкою слід проводити за період з 03.07.2025 по 21.10.2025 (останній день нарахування заборгованості згідно наданого позивачем розрахунку). Відповідачкою здійснено останній платіж 23.09.2025 у розмірі 3 000 гривень, однак дана сума не впливає на загальний розмір заборгованості, оскільки така відноситься тільки на сплату відсотків за користування кредитом. Таким чином, за період з 03.07.2025 по 21.10.2025 (111 днів) сума нарахованих відсотків становить 147,46 х 111 = 16 368,06 гривень та з урахуванням сплачених відповідачкою відсотків така сума складає 13 368,06 гривень (16 368,06 3 000). З вищенаведеного вбачається, що загальна сума заборгованості за період з 22.05.2025 по 21.10.2025 складає 28 114,82 гривень, з яких: 14 746,76 гривень сума непогашеного тіла та 13 368,06 гривень відсотки за користування кредитом. Саме така сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс», оскільки така відповідає чинним нормам законодавства в сфері споживчого кредитування та ґрунтується на положеннях укладеного між сторонами кредитного договору. З приводу доводів апеляційної скарги, які стосуються процесуальних порушень допущених судом першої інстанції, зокрема в частині розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін та щодо ненадання відповідачці можливості подати свої заперечення по справі, то такі також знайшли часткове підтвердження, оскільки суд розглянув справу в короткі терміни та відповідачка була позбавлена можливості бути почутою під час розгляду даної справи, висловити свою позицію та надати заперечення. Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, оскільки суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не звернув увагу на неправомірність нарахування комісії у розмірі 3 600 гривень за надання кредиту, нарахування процентів річних згідно ст. 625 ЦК України не відповідає п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії воєнного стану за споживчими кредитами, а також не здійснив належний перерахунок заборгованості. Враховуючи положення ст. 376 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, слід задовольнити частково, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у сумі 28 114,82 гривень, з яких: 14 746,76 гривень сума непогашеного тіла та 13 368,06 гривень відсотки за користування кредитом. Крім цього, згідно положень ст. 141 ЦПК України перерозподілу також підлягають судові витрати у справі, що пов`язано з частковим задоволенням позовної заяви та апеляційної скарги. Апеляційним судом задоволено 61,39% від заявлених позовних вимог (28 114,82: 45 797,54 х 100). А тому, за подання позовної заяви з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню сума 1 487,11 гривень (2 422,40 х 61,39%) та відсоток задоволених вимог апеляційної скарги складає 38,61% (100-61,39), а тому з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 402,93 гривень (3 633,60 х 38,61%). Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, задовольнити частково. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 січня 2026 року, скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598 грошові кошти у загальному розмірі 28 114,82 гривень, з яких: 14 746,76 гривень сума непогашеного тіла та 13 368,06 гривень відсотки за користування кредитом. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 487,11 гривень. У задоволенні решти заявлених позовних вимог, відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 402,93 гривень. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 червня 2026 року. Суддя-доповідач: Судді: