Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 404/4075/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 червня 2026 року м. Дніпросправа № 404/4075/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 квітня 2026 року у справі №404/4075/25 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області сержант поліції Смолянінова Дмитра Сергійовича, Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області сержант поліції Смолянінова Дмитра Сергійовича, Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просить скасувати постанову поліцейського Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, сержанта поліції Смолянінова Дмитра Сергійовича серії ЕНА 4514935 від 16.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що 16.04.2025 року о 13.44 год., ОСОБА_1 керував транспортним засобом FordTransit 460 р.н., НОМЕР_1 в м. Олександрія по вулиці Садовій та здійснив обгін на перехресті чим порушив п. 14.6.а ПДР України чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122КУпАП. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи. Зазначає про те, що по вул. Садова у м. Олександрія відсутні дорожні знаки та дорожня розмітка і візуально побачити, що попереду маються перехрестя, практично не можливо, при цьому позивач зауважує на тому, що жодних доказів про те, що він здійснював обгін на перехресті, поліцією надано не було. Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 16.04.2025 року об 13.44 год. поліцейським Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, сержантом поліції Смоляніновим Дмитром Сергійовичем було винесено постанову, серії ЕНА № 4514935 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 , керуючи, транспортним засобом FordTransit 460 р.н., НОМЕР_1 , 16.04.2025 о 13:44 год. в м. Олександрія по вул. Садовій, 48 здійснив обгін на перехресті, чим порушив п.14.6.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 5). Не погодившись із постановою серії ЕНА № 4514935 ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Пункт 14.6.а Правил дорожнього руху України передбачає, що обгін на перехресті заборонено. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України). Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № 536/583/17). З відеозапису наданого до суду, судом першої інстанції з`ясовано, що під час перевірки документів, сам водій ОСОБА_1 пояснив, що дійсно здійснив обгін на перехресті, так як не побачив перехрестя, а дорожніх знаків за його поясненнями не було встановлено. Також, в позовній заяві, ОСОБА_1 зазначив про те, що 16.04.2025 року близько 13:44 год. він керував транспортним засобом FordTransit 460 р.н. НОМЕР_1 , у м. Олександрія по вул. Садовій, по зазначеній вулиці рухався вперше. Дорожня розмітка на проїзній частині була відсутня, будь-які дорожні знаки також були відсутні. Попереду нього рухався вантажний автомобіль, САЗ та швидкість у нього була не велика. Увімкнувши лівий поворот, переконався, що його ніхто не обганяє і своїми діями перешкод нікому не створив, потім переконався, що зустрічний транспорт відсутній, розпочав обгін вантажного автомобіля. Про те, що попереду мається перехрестя, проінформований розміткою або дорожніми знаками не був і візуально побачити, що попереду мається перехрестя, не було можливо. Здійснив обгін вантажного автомобіля і мав намір повернутися на свою смугу, однак побачив, що зліва виїжджає легковий автомобіль Renault, як потім з`ясувалось, у автомобіля Renault по ходу руху перед перехрестям встановлений знак 2.1, тобто який перебував на другорядній дорозі, і який вдарив автомобіль позивача у ліву сторону по ходу руху. Викладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 16.04.2025 року керуючи транспортним засобом FordTransit у м. Олександрія по вул. Садовій здійснив обгін вантажного автомобіля не знаючи про те, що попереду мається перехрестя. При цьому, завершення такого обгону та повернення у свою смугу руху мало місце, після того, як позивач побачив, що зліва виїжджає легковий автомобіль Renault. Тобто, вказані обставини свідчать про те, що що ОСОБА_1 16.04.2025 року керуючи транспортним засобом FordTransit у м. Олександрія по вул. Садовій здійснив обгін автомобіля на перехресті, що свідчить про порушення позивачем пункту 14.6.а Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Той факт, що позивач не був обізнаний про наявність перехрестя не звільняє його від відповідальності, адже пунктом 2.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» згідно з висновком якого будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати значної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 квітня 2026 року у справі №404/4075/25 залишити без задоволення. Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 квітня 2026 року у справі №404/4075/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко