Постанова 4852 № 160/24395/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24395/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 р. (суддя Олійник В.М) в адміністративній справі №160/24395/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 р., із урахуванням змін від 30 липня 2025 р. №942 та зобов`язати відповідача здійснити виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 р., із урахуванням змін від 30 липня 2025 р. №942. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 жовтня 2020 р. у віці 20 років добровільно уклав контракт про проходження військової служби. Станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, брав участь у бойових діях, а отже має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., в зв`язку із чим звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак отримав відмову із протиправним посиланням на те, що він не підпадає під дію пункту 4 постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. №153. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що 16 жовтня 2020 р. позивач уклав контракт про проходження військової служби з Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України. Починаючи з 21 червня 2023 р., він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій. 11 лютого 2025 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», яка набрала чинності 13 лютого 2025 р. Абзац другий та четвертий пункту 4 Постанови КМУ №153 в редакції постанови №942 від 30 липня 2025 р. (діє з 07 серпня 2025 р.), встановлює п`ять обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, а саме: 1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії; 2) вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (13 лютого 2025 р.); 3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64; 4) фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою; 5) безпосередня участь у бойових діях строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13 лютого 2025 р.) та безпосередня участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон). Позивачем не дотримано умови щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64, оскільки він уклав контракт про проходження військової служби 16 жовтня 2020 р. Вказаним експериментальним проектом було заплановано залучати до проходження військової служби на мотиваційній основі нових військовослужбовців, а не тих військовослужбовців, які на дату введення воєнного стану в країні уже були діючими військовослужбовцями. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, зазначаючи, що постанова КМУ №153 чітко визначає, що претендувати на винагороду можуть громадяни України: які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану; проходять службу і брали безпосередню участь у бойових діях, а також мають відповідний стаж або поранення. Відповідач неправомірно ототожнює дату першого контракту із датою прийняття його на військову службу під час воєнного стану, хоча текст Постанови КМУ №153 не містить такого обмеження. Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини між ним і відповідачем розпочалися 21 червня 2023 р., тобто в період дії воєнного стану. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі. ОСОБА_1 є учасником бойових дій, 16 жовтня 2020 р. уклав контракт на проходження військової служби у Національній гвардії України з Військовою частиною НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21 червня 2023 р. №59, ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби із Військової частини НОМЕР_3 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 21 червня 2023 р. Відповідно до довідки №1455 від 01 серпня 2025 р. ОСОБА_1 в період з 05 грудня 2023 р. по 17 квітня 2024 р., з 26 травня 2024 р. по 01 червня 2024 р., з 30 березня 2025 р. по 01 серпня 2025 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с.Серебрянка, Донецької області, с.Липці, Харківської області. 04 серпня 2025 р. ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив сформувати та подати до уповноважених органів повний пакет документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 1 000 000 грн., яка передбачена пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 р. Листом командира Військової частини НОМЕР_1 №25/102/10/4/6128-2511-2025 від 07 серпня 2025 р. позивача повідомлено, що так як він був призваний на військову службу за контрактом 16 жовтня 2020 р. та проходив її без перерв до початку повномасштабного вторгнення, під дію пункту 4 постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. №153 щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64, він не підпадає. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звернувшись до відповідача, дотримався п`яти обов`язкових умов, за наявності яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода в розмірі 1 млн. гривень. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги яка передбачена пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 р., колегія суддів зазначає наступне. Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 р. прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (Постанова №153). Пунктом 3 Постанови №153 визначено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби. Абзацом 2 пункту 4 Постанови № 153 в редакції постанови №942 від 30 липня 2025 р., яка набрала чинності 07 серпня 2025 р., визначено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень. Отже, абзац 2 пункту 4 Постанови КМУ №153, в редакції Постанови КМУ №942 від 30 липня 2025 р. встановлює п`ять обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме: 1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; 2) вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року) до 25 років; 3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64; 4) фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою; 5) (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року). Як вбачається із наявних в матеріалах справи письмових доказів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклав контракт про проходження військової служби з Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України 16 жовтня 2020 р. тобто до початку введення в Україні воєнного стану (а.с.23). На день укладення контракту йому виповнилось 20 років. Строк дії контракту був продовжений до 15.10.2023 і з 21.06.2023 він продовжує проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно наказу №59мтд. В апеляційній скарзі, як і у письмовому відзиві на позовну заяву, відповідач наполягає на тому, що в ситуації позивача не дотримана одна обов`язкова умова, яка передбачена Постановою № 153, а саме - він був прийнятий на військову службу за контрактом до 24 лютого 2022 р., тобто до введеного Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 воєнного стану. Суд першої інстанції такі доводи відхилив, зазначивши, що правовідносини між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 розпочато з 21 червня 2023 р. на підставі наказу №59мтд. Колегія суддів, у свою чергу, вважає, що запроваджений Урядом країни експеримент по залученню до військової служби осіб віком від 18 до 24 років жодним чином не може обмежувати в праві на отримання грошової винагороди, встановленою Постановою № 153, осіб, які станом на 24 лютого 2022 р. вже проходили військову службу у віці від 18 до 24 років, і продовжили таку службу після 24 лютого 2022 р., ставши на захист Держави. В протилежному випадку порушується принцип справедливості у взаємовідносинах "держава-людина" та рівноправності громадян, які до настання мобілізаційного віку добровільно стали на захист суверенітету країни. Позивач у віці 20 років уклав контракт до введення в Україні воєнного стану, продовжив проходження військової служби у віці 22 років після повномасштабного вторгнення агресора, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України з 2023 по 2025 роки (а.с.35), отримав 11.02.2023 поранення, пов`язане із захистом Батьківщини (а.с.34). Позивач відповідає усім критеріям, встановленим Постановою № 153, а момент початку проходження ним військової служби не має розцінюватись як "невідповідність", враховуючи дотримання інших, наведених Постановою № 153, умов. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає за необхідне, у відповідності до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 р. в адміністративній справі №160/24395/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 червня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова складена 19 червня 2026 р. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Н.І. Малиш