Постанова 4851 № 520/12391/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 р. Справа № 520/12391/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Фоміної Л.О., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/12391/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі ГУ ДСНС у Харківській області, відповідач, апелянт), в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо безпідставного утримання з ОСОБА_1 сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованої на виконання рішення по справі № 520/10272/24 індексації грошового забезпечення; - стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення по справі № 520/10272/24 індексацію грошового забезпечення на суму 31 913,96 грн (тридцять одна тисяча дев`ятсот тринадцять гривень 96 копійок) у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 24976,14 грн та військового збору у розмірі 6937,82 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд.8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 24976,14 грн та зайво сплачений військовий збір у розмірі 6937,82 грн, що утримані з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 520/10272/24. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38631015) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 24976,14 грн, що утриманий з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 520/10272/24. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38631015) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру утриманий військовий збір у розмірі 6937,82 грн з виплаченої індексації грошового забезпечення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 520/12391/25 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову у справі № 520/12391/25 відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично ототожнив індексацію грошового забезпечення, виплачену на виконання рішення суду, із виплатами, щодо яких законодавством прямо передбачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, проте не врахував, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення та входить до бази оподаткування на загальних підставах відповідно до вимог податкового законодавства. При цьому норми законодавства, які регулюють порядок компенсації сум податку з доходів фізичних осіб (зокрема, у випадку виконання судових рішень щодо грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу), не передбачають обов`язку суб`єкта владних повноважень здійснювати додаткову компенсацію сум ПДФО саме з індексації, яка була нарахована та виплачена за минулі періоди на виконання судового рішення. Судом залишено поза увагою, що утримання військового збору із сум індексації грошового забезпечення здійснюється відповідно до вимог податкового законодавства України, яке не містить виключень щодо звільнення таких виплат від оподаткування військовим збором. Відповідач, як податковий агент, діяв виключно в межах та у спосіб, визначений законом, а тому відсутні правові підстави вважати такі дії протиправними та покладати на нього обов`язок щодо повернення сум військового збору. Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що виплата індексації грошового забезпечення була здійснена відповідачем на виконання іншого судового рішення, яке набрало законної сили, і в межах такого виконання відповідач не наділений дискреційними повноваженнями щодо зміни порядку оподаткування відповідних виплат або здійснення будь-яких додаткових нарахувань, не передбачених законодавством. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі положень частини 1 статті 308 та пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла таких висновків. Судом встановлено такі обставини справи. ОСОБА_1 проходила службу в ГУ ДСНС у Харківській області. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 520/10272/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року. Зобов`язано ГУ ДСНС у Харківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною протиправну бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області, що виразилась у ненарахуванні ОСОБА_1 та невиплаті за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 індексації-різниці грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 3062,84 грн. Зобов`язано ГУ ДСНС у Харківській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 індексації-різниці грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 3062,84 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На виконання зазначеного рішення суду відповідачем 16.04.2025 перераховано та виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 106842,39 грн з утриманням з розрахованої суми податку на доходи фізичних осіб - 24976,14 грн (18%) та військового збору - 6937,82 грн (5%), що підтверджується платіжними інструкціями від 19.05.2025 № 7891, № 7892, № 7893. Відповідно до розрахунку виплат згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 520/10272/24 сума згідно з перерахунком індексації становить 138756,35 (з урахуванням податку на доходи фізичних осіб - 24976,14 грн (18%) та військового збору - 6937,82 грн (5%)). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання з перерахованої суми індексації грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивач звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 520/10272/24 встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу, останній не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб. Щодо військового збору суд першої інстанції зазначив, що до доходів (їх частини), які нараховані за податкові періоди до 01 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5 % незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), а тому дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення є протиправними, оскільки призвели до надмірного утримання 3,5 відсотки військового збору. З огляду на зазначене вище, з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, задовольнити позов, визнавши протиправними дії ГУ ДСНС у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 24976,14 грн та зайво сплаченого військового збору у розмірі 6937,82 грн, що утримані з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 520/10272/24, та зобов`язати ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 24976,14 грн, що утриманий з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 520/10272/24, а також зобов`язати повернути надміру утриманий військовий збір у розмірі 6937,82 грн з виплаченого грошового забезпечення. Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі ПК України) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44). За змістом абзацу першого пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Відповідно до пункту 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Положеннями пунктів 4, 5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. З аналізу зазначених вище норм вбачається, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, особами рядового і начальницького складу ДСНС, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 520/10272/24 відповідач здійснив розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, нарахував кошти, що підлягали до виплати позивачу на виконання вказаного рішення суду у розмірі 138756,35, утримавши з розрахованої суми податок з доходів фізичних осіб у розмірі 24976,14 грн. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що норми законодавства, які регулюють порядок компенсації сум податку з доходів фізичних осіб (зокрема, у випадку виконання судових рішень щодо грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу), не передбачають обов`язку суб`єкта владних повноважень здійснювати додаткову компенсацію сум ПДФО саме з індексації, яка була нарахована та виплачена за минулі періоди на виконання судового рішення. Відповідач не наділений дискреційними повноваженнями щодо зміни порядку оподаткування відповідних виплат або здійснення будь-яких додаткових нарахувань, не передбачених законодавством. Колегія суддів вважає зазначені доводи апелянта необґрунтованими, оскільки індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до законодавства підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, а тому у відповідача був наявний обов`язок виплатити позивачу грошову компенсацію в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 520/10272/24. Однак, виплату позивачу такої грошової компенсації одночасно з виплатою відповідної суми грошового забезпечення відповідач не здійснив. Доводи щодо відсутності у відповідача дискреційних повноважень щодо зміни порядку оподаткування відповідних виплат або здійснення будь-яких додаткових нарахувань, не передбачених законодавством, колегія суддів відхиляє, оскільки в цьому випадку вирішується питання про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, а не про зміну порядку оподаткування, і така компенсація чітко передбачена чинним законодавством. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утриманий з індексації грошового забезпечення. Щодо стягнення з ГУ ДСНС у Харківській області на користь позивача утриманого військового збору колегія суддів зазначає таке. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що утримання військового збору із сум індексації грошового забезпечення здійснюється відповідно до вимог податкового законодавства України, яке не містить виключень щодо звільнення таких виплат від оподаткування військовим збором. Відповідач, як податковий агент, діяв виключно в межах та у спосіб, визначений законом, а тому відсутні правові підстави вважати такі дії протиправними та покладати на нього обов`язок щодо повернення сум військового збору. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. За змістом підпункту 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка військового збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту. Збільшення ставки військового збору до 5 % передбачено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10.10.2024 (далі Закон № 4015-IX), який набрав чинності 01.12.2024. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015-IX доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України. З матеріалів справи встановлено, що відповідач на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 520/10272/24 нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 у загальному розмірі 138756,35 грн і при цьому утримав із зазначеної суми військовий збір за ставкою 5 % у розмірі 6937,82 грн. Однак, з огляду на те, що індексація грошового забезпечення була нарахована за періоди до 01.12.2024, то в силу зазначених вище норм Закону № 4015-IX утриманню з цього доходу підлягав військовий збір за ставкою 1,5 %. Отже, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 % військового збору (5 % замість 1,5 %) з виплаченого грошового забезпечення позивача, що складає 4856,47 грн (6937,82 грн : 5 * 3,5). При цьому, утримання військового збору у розмірі 2081,35 грн (1,5 %) є правомірним. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача військового збору у сумі 2081,35 грн (1,5 %) підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні позову. За змістом частин 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За змістом частини 2 статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене вище, з урахуванням того, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям у скасованій частині постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - задовольнити частково. Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року по справі № 520/12391/25 в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 зайво сплаченого військового збору у розмірі 2081,35 грн, що утриманий з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 520/10272/24, та зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області повернути ОСОБА_1 надміру утриманий військовий збір у розмірі 2081,35 грн з виплаченої індексації грошового забезпечення. Ухвалити в цій частині постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року по справі № 520/12391/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.О. Фоміна Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов