Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3548/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 р. Справа № 440/3548/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, повний текст складено 06.05.26 по справі № 440/3548/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган), в якій просить: визнати протиправною бездіяльність Пенсійний фонд України щодо невиплати базової соціальної допомоги за період жовтеньгрудень 2025; зобов`язати Пенсійний фонд України виплатити заборгованість у розмірі 69 540.00 грн на дійсні реквізити банку АТ «Полтава-Банк», на які надходить допомога з січня 2026 : UA243314890000026209262577001. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.10.2025 через застосунок Дія позивачем було подано заяву на призначення базової соціальної допомоги. 06.10.2025 було призначено базову соціальну допомогу у розмірі 25 280.00 грн на період з 01.10.2025 по 31.03.2026, що підтверджується рішенням № 1545755790-2025-2. Після призначення допомоги позивачем було надано реквізити банківського рахунку, відкритого в АТ «Банк Кредит Дніпро», які були прийняті без зауважень. Однак виплати за жовтень, листопад та грудень 2025 не надходили на вказані реквізити. У грудні 2025 ОСОБА_1 змінила банківські реквізити на рахунок в АТ «Полтава-Банк». Починаючи з січня 2026 виплати здійснюються належним чином. Проте, заборгованість за жовтеньгрудень 2025 станом на день подання позову не виплачена. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо невиплати базової соціальної допомоги за період жовтень - грудень 2025. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області виплати на користь ОСОБА_1 заборгованість по базовій соціальній допомозі за період жовтень - грудень 2025. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що рішенням № 1545755790-2025-2, за зверненням від 06.10.2025 (джерело звернення ДІЯ), ОСОБА_1 призначено базову соціальну допомогу в сумі 25 280.00 грн на період 01.10.2025 по 31.03.2026. Кошти за листопад та грудень 2025 були включені до виплатних відомостей для зарахування на розрахунковий рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Банк Кредит Дніпро». Оскільки з АТ «Банк Кредит Дніпро» відсутній договір, кошти не перераховувались. В базі інформація про незарахування коштів не відображена. Виплату коштів призначеної допомоги за січень та лютий 2026 проведено відповідно в січні та лютому 2026 на банківський рахунок відкритий в АТ «Полтава-банк». На звернення ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Полтавській області за вх.№ 2588/С-1600-25 від 04.12.2025, № 26896/С-1600-25 від 12.12.2025, № 27383/С-1600-25 від 16.12.2025, № 27524/С-1600-25 від 17.12.2025, № 27667/С-1600-25 від 18.12.2025, № 3523/С-1600-26 від 27.01.2026, № 5496/С-1600-26 від 10.02.2026, № 5601/С-1600-26 від 11.02.2026, № 6165/С-1600-26 від 16.02.2026, № 7416/С-1600-26 від 24.02.2026 та № 26471/С-1600-25 від 09.12.2025 щодо призначення та виплати базової соціальної допомоги надано відповідь на вих.№ 3645-26471/С-02/8-1600/26 від 26.02.2026. На підставі вищевикладеного, ГУ ПФУ в Полтавській області приходить до висновку, що права та законні інтереси позивача жодним чином не порушено, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 - 06.10.2025 через застосунок Дія подала заяву на призначення базової соціальної допомоги. Рішенням № 1545755790-2025-2, за зверненням від 06.10.2025 (джерело звернення ДІЯ), ОСОБА_1 призначено базову соціальну допомогу в сумі 25 280.00 грн на період 01.10.2025 по 31.03.2026. Після призначення допомоги позивачем було надано реквізити банківського рахунку, відкритого в АТ «Банк Кредит Дніпро», які були прийняті без зауважень. Однак виплати за жовтень, листопад та грудень 2025 позивачу не надходили на вказані реквізити. У грудні 2025 ОСОБА_1 змінила банківські реквізити на рахунок в АТ «Полтава-Банк». Починаючи з січня 2026 виплати здійснюються належним чином. Проте заборгованість за жовтень - грудень 2025 станом на день подання позову не виплачена. На звернення ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Полтавській області за вх.№ 2588/С-1600-25 від 04.12.2025, № 26896/С-1600-25 від 12.12.2025, № 27383/С-1600-25 від 16.12.2025, № 27524/С-1600-25 від 17.12.2025, № 27667/С-1600-25 від 18.12.2025, № 3523/С-1600-26 від 27.01.2026, № 5496/С-1600-26 від 10.02.2026, № 5601/С-1600-26 від 11.02.2026, № 6165/С-1600-26 від 16.02.2026, № 7416/С-1600-26 від 24.02.2026 та № 26471/С-1600-25 від 09.12.2025 щодо призначення та виплати базової соціальної допомоги надано листом ГУ ПФУ в Полтавській області надано відповідь № 3645-26471/С-02/8-1600/26 від 26.02.2026 повідомлено, що кошти за листопад та грудень 2025 були включені до виплатних відомостей для зарахування на розрахунковий рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Банк Кредит Дніпро». Оскільки з АТ «Банк Кредит Дніпро» відсутній договір, кошти не перераховувались. В базі інформація про не зарахування коштів не відображена. Виплату коштів призначеної допомоги за січень та лютий 2026 проведено відповідно в січні та лютому 2026 на банківський рахунок відкритий в АТ «Полтава-банк». Не погоджуючись з бездіяльністю ГУ ПФУ в Полтавській області невиплати базової соціальної допомоги за період жовтеньгрудень 2025, позивач звернулась з позовом до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що невиплата базової соціальної допомоги за період жовтень-грудень 2025 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом України № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 1058- ІV). Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Пунктом 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (зі змінами) визначено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Отже, управління Пенсійного фонду України у своїй діяльності повинно діяти у межах повноважень та у спосіб, визначений нормативно-правовими документами. Питання щодо подання та оформлення документів для надання базової соціальної допомоги урегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 № 371 «Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги» (зі змінами) (далі - Постанова № 371), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги (далі Порядок). Пп. 2 п. 3 Постанови № 371 передбачено, що учасниками експериментального проекту є: суб`єкти звернення за базовою соціальною допомогою - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту (крім осіб, які перебувають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації, та осіб, які перебувають за кордоном): - з 01.07.2025 - на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги є отримувачами державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; допомоги на дітей одиноким матерям; допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях (за технічної можливості); тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме; з 01.11.2025 - також особи / сім`ї, не зазначені в абзаці третьому цього підпункту, якщо вони на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги відповідають вимогам та критеріям, визначеним Порядком. Відповідно до п. 2 Порядку метою експериментального проекту є надання базової соціальної допомоги для забезпечення державною підтримкою сімей з низьким рівнем доходів. Відповідно до п. 3 Порядку експериментальний проект реалізується за рахунок коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету за бюджетною програмою 2501530 «Соціальний захист громадян, які потрапили у Відповідно до п. 4 Порядку базова соціальна допомога призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів, який звернувся за її призначенням (далі - уповноважений представник сім`ї) строком на шість місяців з автоматичним продовженням виплати такої допомоги на наступний період, але не більше ніж протягом строку реалізації експериментального проекту. Під час звернення за призначенням базової соціальної допомоги через органи Пенсійного фонду України (за технічної можливості) така допомога, призначена на сім`ю, може виплачуватися рівними частинами (із заокругленням до найближчого цілого числа, більшого за розрахункове) на кожну повнолітню особу з числа членів сім`ї за спільним бажанням усіх таких осіб (крім випадків звернення в електронній формі засобами мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія) (далі - мобільний додаток Порталу Дія (Дія). Відповідно до п. 7 Порядку базова соціальна допомога призначається в автоматичному режимі програмними засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі - Єдина система) у режимі реального часу на підставі заяви про намір отримати базову соціальну допомогу (далі - заява про намір), яка формується засобами Єдиної системи на основі запиту уповноваженого представника сім`ї, поданого засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія), та заяви про призначення базової соціальної допомоги (далі - заява про призначення), поданої уповноваженим представником сім`ї в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія). У разі відсутності в електронних інформаційних ресурсах, з якими здійснюється електронна інформаційна взаємодія, відомостей, необхідних для призначення базової соціальної допомоги, щодо уповноваженого представника сім`ї та/або членів його сім`ї рішення про призначення такої допомоги приймається засобами Єдиної системи на підставі заяви про намір та заяви про призначення, поданих у паперовій формі до органів Пенсійного фонду України. При цьому датою звернення вважається дата реєстрації запиту на формування заяви про намір (далі - запит) у Єдиній системі. Відповідно до п. 9-10 Порядку для подання запиту засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) уповноваженому представнику сім`ї необхідно установити мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії, критерії якого підтримують його використання, пройти електронну ідентифікацію та автентифікацію з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів електронної ідентифікації, що мають високий або середній рівень довіри, та сформувати запит. Запит формується засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) у формі, зручній для сприйняття його змісту, і містить прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) уповноваженого представника сім`ї; серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого засобами Єдиного державного демографічного реєстру, або посвідки на постійне або тимчасове проживання, оформленої засобами Єдиного державного демографічного реєстру; реєстраційний номер облікової картки платника податків. Відповідно до п. 16 Порядку про прийняте рішення уповноважений представник сім`ї повідомляється засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія). Відповідно до п. 17 Порядку у разі виявлення під час розрахунку майбутнього (орієнтовного) розміру базової соціальної допомоги засобами Єдиної системи відсутності, неповних або недостовірних відомостей в державних електронних інформаційних ресурсах, з якими здійснюється електронна інформаційна взаємодія, щодо уповноваженого представника сім`ї та членів його сім`ї, які необхідні для призначення базової соціальної допомоги, уповноваженому представнику сім`ї повідомляється про це засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія). Уповноважений представник сім`ї отримує повідомлення щодо документів/відомостей, які повинні бути подані додатково для спростування/уточнення відомостей, а також про те, що у разі зміни фінансово-майнового стану, що може вплинути на право отримання базової соціальної допомоги, внаслідок звільнення з місця роботи чи зменшення розміру оплати праці уповноважений представник сім`ї може подати до органів Пенсійного фонду України документи, що підтверджують доходи протягом періоду, за який враховується дохід. Рішенням № 1545755790-2025-2, за зверненням від 06.10.2025 (джерело звернення ДІЯ), ОСОБА_1 призначено базову соціальну допомогу в сумі 25 280.00 грн на період 01.10.2025 по 31.03.2026. Після призначення допомоги позивачем було надано реквізити банківського рахунку, відкритого в АТ «Банк Кредит Дніпро», які були прийняті. Однак виплати за жовтень, листопад та грудень 2025 не надходили на вказані реквізити. Як зазначено відповідачем, кошти за листопад та грудень 2025 були включені до виплатних відомостей для зарахування на розрахунковий рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Банк Кредит Дніпро». Проте, оскільки з АТ «Банк Кредит Дніпро» відсутній договір, кошти не перераховувались. У грудні 2025 ОСОБА_1 змінила банківські реквізити на рахунок в АТ «Полтава-Банк». Виплату коштів призначеної допомоги за січень та лютий 2026 проведено відповідно в січні та лютому 2026 на банківський рахунок відкритий в АТ «Полтава-банк». Проте, виплати за жовтень - грудень 2025 не надходили на вказані реквізити, що відповідачем не заперечується. Доказів скасування рішенням № 1545755790-2025-2 про призначення базової соціальної допомоги чи призупинення такої виплати відповідачем до суду не надано. Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №№ 68385/10, 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30). Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53). У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03, 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50). З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області щодо невиплати базової соціальної допомоги за період жовтень грудень 2025. Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області виплати на користь ОСОБА_1 заборгованість по базовій соціальній допомозі за період жовтень - грудень 2025. Як вже зазначалося вище, відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог. Позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не оскаржене, а тому відповідно до приписів ст. 308 КАС України, не є предметом апеляційного перегляду. Переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 по справі № 440/3548/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий