Постанова 4851 № 552/726/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 р.Справа № 552/726/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Самсонова О.А., м. Полтава, повний текст складено 30.04.26 року у справі №552/726/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста Полтави про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста Полтави (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, просив суд: - скасувати постанову відповідача серія ПТ №00008952 від 20.01.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.12.2025 о 10:23 по вул. Шевченка, 23 в м. Полтава головним спеціалістом-інспектором відділу по контролю за благоустроєм м. Полтава Жушманом Ю.О. було виписано повідомлення до постанови ПТ № 00008952 за ознаками ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), про притягнення ОСОБА_1 , як власника автомобіля DACIA Duster д/н НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.9-е Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). 30.12.2025 о 10:00 в приміщенні відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом м. Полтава головним спеціалістом-інспектором відділу по контролю за благоустроєм Жушманом Ю.О. був проведений розгляд справи і винесена постанова ПТ № 00008952, яка була отримана позивачем 29.01.2026. Під час розгляду справи всі наданні позивачем докази, пояснення та посилання на чинні законодавчі та нормативні акти України були проігноровані. Позивач вважає, що зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Зауважив, що сама постанова оформлена з істотними порушеннями статей 283, 285 КУпАП: розгляд справи був 30.12.2025, а постанова датована 20.01.2026; в постанові відсутні відомості про технічних засіб, яким здійснено фото або відеозапис; постанова по справі про адміністративне правопорушення підписана не посадовою особою, яка розглянула справу. Також зауважив, що на час складення "повідомлення" дорожні знаки, передбачені ПДР та ДБН В.2.3-37641918550:2018 були відсутні; жоден з пунктів наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №21 від 15.05.1995 "Про затвердження Правил розміщення обладнання зупинок міського електро-автомобільного транспорту" не виконано (фото F1.jpg, F2.jpg, F3.jpg, F4.jpg, F5.jpg). Вказане свідчить про неможливість об`єктивно ідентифікувати проміжок автошляху по вул. Шевченка 23, м. Полтава як зупинку громадського транспорту. Представник Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом м. Полтави Бондаревський Д.К. надав суду відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. Зазначив, що 11.12.2025 головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста Жушманом Ю.О. було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено частиною 3 статті 122 КУпАП: порушення правил зупинки, а саме: о 10 год. 23 хв. по вулиці Шевченка 23 здійснено зупинку транспортного засобу легкового автомобіля: марка «DACIA» з номерним знаком « НОМЕР_1 » зупинка на посадкових майданчиках для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушено пункт 15.9 «е» ПДР. Інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин правопорушення відповідно до вимог примітки до статті 14-2 КУпАП: фотознімки з різних ракурсів, що здійснені за допомогою технічного приладу 24312524700199 («Zebra ET45»), який пройшов стандартизацію відповідно до Закону України "Про стандартизацію", що підтверджується: сертифікатом відповідності, сертифікат перевірки типу, що автоматично визначає координати місця фіксації, відображають: 1) дату порушення 11.12.2025; 2) місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта: м. Полтава, вул. Шевченка 23; 3) географічні координати: 49.5823029, 34.5513534; 4) час вчинення порушення: 10 год. 23 хв. Фотознімки із відображенням автомобіля марки «DACIA», номерний знак « НОМЕР_1 » та дані про місце зупинки транспортного засобу містять інформацію про те, що транспортний засіб був зупинений безпосередньо на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів. Факт того, що транспортним засобом позивача здійснено зупинку у забороненому для цього місці підтверджується зображеннями вказаного транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення у інформаційно-телекомунікаційній системі «Система інтелектуального паркування «UNIP». Вказаними доказами підтверджено, що автомобіль здійснив зупинку у місці де заборонено зупинку. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення від 11.12.2025 відповідає вимогам статті 283 КУпАП, стягнення накладено у межах санкції відповідної статті. Також зазначив, що розгляд справи про порушення правил паркування, зафіксовані в режимі фотозйомки, проводив інспектор з паркування Жушман Ю.О. здійснив фотофіксацію та провів розгляд справи. Уповноважена особа інспектор з паркування Білоус В.Є. винесла остаточну постанову та підписала своїм підписом у відповідності до своєї посадової інструкції, так як ОСОБА_2 був мобілізований до лав ЗСУ. Це є законним розподілом повноважень. За таких обставин, на переконання відповідача, інспектором з паркування при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови про справі про адміністративне правопорушення серії ПТ №00008952 від 20.01.2025 дотримані усі вимоги передбачені КУпАП, належними і допустимими доказами доведено факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, відповідальність за яке згідно ст. 14-2 КУпАП покладено на власника відповідного транспортного засобу, оскільки відомості про нього внесені до Реєстру, а тому постанова є законною. Позивач ОСОБА_1 надав відповідь на відзив та доповнення до відповіді на відзив на позовну заяви, в яких, окрім іншого зазначив, що заїзна кишеня не може бути однозначним ідентифікатором зупинки громадського транспорту. Твердження, що "Факт того, що транспортним засобом позивача здійснено зупинку у забороненому для цього місці підтверджується зображеннями вказаного транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення у інформаційно-телекомунікаційній системі "Система інтелектуального паркування "UNIP" не відповідає дійсності, оскільки вказана система "UNIP" в м. Полтава не має жодної зареєстрованої парковки, не має практичного застосування і ніякого відношення до аргументації законності складення постанови не має. Зауважив, що відсутність повної маршрутної інформації (згідно з Постановою КМУ №176), невідповідність вимоги шрифту на табличках (ДСТУ 2586990) та відсутність знаків 5.45.1/5.45.2 (ДБН В.2.3-37641918-550:2018) нівелюють статус цієї ділянки як зупинки. Також зауважив, що розгляд справи про порушення правил паркування, зафіксовані в режимі фотозйомки, проводив інспектор з паркування Жушман Ю.О. здійснив фотофіксацію та провів розгляд справи. Уповноважена особа інспектор з паркування Білоус В.Є. винесла остаточну та підписала своїм підписом, що вважається грубим процесуальним порушення і є підставою для скасування постанови. Вважає, що посилання на те, що ОСОБА_2 був мобілізований до лав ЗСУ 14.01.2026 є безпідставним та маніпулятивним, так як постанова ПТ №00008952 повинна бути винесена і писана ним 30.12.2026. Відповідачем подано додаткові пояснення у справі, в яких він, зокрема, зазначив, що твердження позивача про відсутність знаку 5.45.1 не відповідає дійсності. Навіть без відносно до наявності чи стану дорожнього знаку, аргумент позивача суперечить букві закону. Так, відповідно до п. 15.9 "е" ПДР, зупинка забороняється: "ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків". Законодавець чітко визначив: первинним критерієм заборони, є наявність посадкового майданчика. Знак виступає точкою відліку виключно тоді, коли майданчика фактично немає. Як чітко вбачається з фотоматеріалів, на місці вчинення правопорушення наявна не тільки спеціально облаштована заїзна кишеня та конструктивно виділений, піднятий над проїзної частиною посадковий майданчик, але й встановлено критий павільйон для очікування пасажирів. Павільйон є беззаперечною архітектурною ознакою зупинки громадського транспорту. Твердження позивача про те, що він "не зміг ідентифікувати" ділянку з павільйоном як зупинку, є абсурдним і свідчить про намагання ввести суд в оману. Позивачем було подано додаткові пояснення у справі, в яких він, окрім іншого зазначив, що без зазначення конкретного пристрою позивач позбавлений можливості перевірити законність використання цього засобу та ефективно оскаржити постанову в суді. Зауважив, що відповідно до ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису) несе фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Проте, якщо в ЄДР ТЗ внесено відомості про належного користувача, відповідальність має нести саме він, а не власник. Відповідач жодним чином не підтвердив наявність інформації по запиту з ЄДР ТЗ, а також терміни надсилання запиту та отримання інформації. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) від 20 січня 2026 року серії ПТ №0008952, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, з направленням справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до Відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Полтави. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в частині направлення справи на новий розгляд та відмови у стягненні судового збору та ухвалити нове рішення, яким постанову відповідача серія ПТ №00008952 від 20.01.2026 скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що суд першої інстанції, скасувавши постанову, направив справу на новий розгляд до відповідача. Проте суд не застосував п. 7 ст. 247 КУпАП, який прямо передбачає, що провадження у справі підлягає закриттю у разі закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців з дня вчинення правопорушення. Правопорушення зафіксовано 11.12.2025 - отже, строк давності сплив 11.02.2026. Станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції (30.04.2026) та тим більше на момент подання цієї скарги новий розгляд справи і винесення нової постанови є юридично неможливим. Направлення справи на новий розгляд за очевидного спливу строку давності порушує принцип правової визначеності та суперечить ст. 286 КАС України. Суд повинен був закрити справу на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Суд першої інстанції оминув мовчанням аргумент апелянта щодо порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП, яка вимагає зазначати в постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Постанова ПТ №00008952 містить лише скорочену позначку «ПАК «Інспектор»» без найменування технічного засобу, його серійного номера та даних про повірку. Суд першої інстанції встановив наявність знаку 5.45.1 та навісу, однак жодного належного доказу (фотографії з місця події з прив`язкою до дати правопорушення, офіційного документа про встановлення знаку) відповідачем до справи не долучено. Посилання на Google Maps Street View не є належним доказом у розумінні ст.ст. 7374 КАС України. Матеріалами справи підтверджено відсутність: дорожнього знаку 5.45.1 (або недоведеність його наявності належними доказами); дорожньої розмітки 1.17.1; підняття посадкового майданчика на 20 см над рівнем проїзної частини (фактично 10 см, що підтверджується фотодоказами апелянта). Вказана невідповідність висоти безпосередньо спростовує юридичний статус об`єкта як «посадкового майданчика» у розумінні п. 15.9 «е» ПДР України. Матеріали справи не містять жодних замірів відстані між місцем зупинки автомобіля та межами посадкового майданчика. Фотознімки з сертифікованого приладу не дають змоги встановити відстань, необхідну для застосування заборони, передбаченої п. 15.9 «е» ПДР України. Таким чином, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції в частині направлення справи на новий розгляд та відмови у стягненні судового збору ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та ігноруванні обов`язкових правових позицій Верховного Суду. Сукупність встановлених порушень (сплив строку давності, недопустимість доказів, неналежна організація зупинки, відсутність замірів, ненаведення доказів та мотивів відхилення аргументів апелянта в постанові) свідчить про повну відсутність підстав для притягнення апелянта до адміністративної відповідальності. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що скасування постанови відповідача судом першої інстанції відбулося виключно через процедурні аспекти оформлення матеріалів (дефект підпису), що жодним чином не нівелює та не спростовує факту порушення апелянтом ПДР. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції, скасувавши постанову, не застосував п. 7 ст. 247 КУпАП (закінчення строків) і повинен був самостійно закрити справу на підставі ст. 38 КУпАП. Вказана позиція апелянта, на переконання відповідача, є викривленням процесуального закону. Частина 3 статті 286 КАС України встановлює вичерпний перелік повноважень місцевого суду. Пункт 2 цієї норми прямо надає суду право: "Скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи)". Суд першої інстанції застосував цю норму, оскільки виявив виключно процедурний дефект ч. 1 ст. 283 КУпАП - постанову винесла та підписала не та посадова особа, яка розпочинала розгляд справи. Твердження апелянта про необхідність самостійного закриття справи судом на підставі ст. 38 КУпАП є маніпулятивним. Суд оцінює законність дій відповідача на момент прийняття оскаржуваного рішення. Постанова відповідача серії ПТ №00008952 винесена 20.01.2026 - у межах двомісячного строку, передбаченого ст. 38 КУпАП (відлік від 11.12.2025). Незначний термін між фіксацією та винесенням обумовлений об`єктивним часом на обробку офіційних запитів до МВС для встановлення відповідальної особи. Оскільки відповідач на момент винесення постанови строків давності не порушив, у суду не було жодних підстав констатувати таке порушення та закривати провадження. Питання про застосування ст. 38 КУпАП має вирішуватися під час процедури нового розгляду справи саме відповідачем. Оскільки суд першої інстанції направив справу на новий розгляд через процедурні мотиви, перебіг строків, передбачених ст. 38 КУпАП, на стадії судового оскарження зупиняється до моменту набрання судовим рішенням законної сили, а тому вимоги апелянта щодо негайного закриття справи судом є безпідставними. Щодо доводів апелянта про підписання постанови іншим інспектором, відповідач зазначив, що зміна посадової особи відбулася не з примхи чи недбалості відповідача, а через дію обставин військового часу і на підставі затвердженої посадової інструкції, що робить цей процес цілком законною управлінською дією. Зауважив, що матеріали справи містять «Доказову базу фіксації правопорушення». Вимога п. 15.9 «е» ПДР забороняє паркування «ближче 30 метрів» від посадкового майданчика або знаку. Необхідність здійснення технічних замірів (рулеткою чи далекоміром) виникає виключно у випадках, коли транспортний засіб знаходиться на відстані від зупинки і потрібно точно встановити, чи перетнув він невидиму 30 метрову межу під`їзду. Натомість, згідно з шістьма фотодоказами із сертифікованого приладу ПАК «Інспектор», транспортний засіб позивача був припаркований не на під`їзді до зупинки, а безпосередньо всередині заїзної кишені, впритул до посадкового майданчика. Оскільки автомобіль стояв у самому епіцентрі забороненої зони (всередині посадкової кишені), фізична відстань від нього до об`єкта заборони дорівнює нулю. Відповідно, будь-яка об`єктивна потреба у здійсненні додаткових технічних замірів рулеткою відсутня, а вимоги апелянта з цього приводу є штучними та спрямовані на уникнення відповідальності за очевидне правопорушення. Щодо вимоги апелянта про стягнення з відповідача судового збіру у розмірі 1664 грн, то відповідач зазначив, що покладання судових витрат на орган місцевого самоврядування, який в умовах воєнного стану забезпечив розгляд справи іншою уповноваженою особою на підставі посадової інструкції для дотримання принципу невідворотності покарання, є неприпустимим та суперечить вимогам статті 139 КАС України. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Зазначив, що доводи апеляційної скарги вважає безпідставними. Просив залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до частини 3 статті 268, частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) від 20 січня 2026 року серії ПТ №00008952 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 11.12.2025 о 10:23 год. здійснив зупинку транспортного засобу DACIA DUSTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , на посадковому майданчику для зупинення маршрутних транспортних засобів по вул. Шевченка, 23, м. Полтава, чим порушив п. 15.9 (е) ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка та/або відеозапис здійснювався за допомогою технічного засобу: ПАК "Інспектор". За вчинення даного правопорушення позивача піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 680 грн. ОСОБА_1 , не погодившись з винесеною відносно нього постановою, звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився однією посадовою особою (інспектор з паркування Жушман Ю.О.), а постанову винесла та підписала інша особа, яка не проводила розгляду справи (інспектор Білоус В.Є.). Зазначене суперечить вимогам ст. 283 КУпАП, якою визначається зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення. Так, згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. Оскільки судом встановлено порушення норм закону відповідачем на стадії розгляду справи та винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови з направленням адміністративної справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Тому позовні вимог ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в частині направлення справи на новий розгляд та відмови у стягненні судового збору, отже, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині. Предметом спірних правовідносин є постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) від 20 січня 2026 року серії ПТ №00008952, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 680,00 грн. Надаючи оцінку спірній постанові, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Частиною 11 статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. Аналіз викладених норм права свідчить про те, що законодавець нерозривно пов`язує повноваження щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами такого розгляду з однією і тією ж посадовою особою. Зміст статті 283 КУпАП прямо вказує, що постанову виносить орган (посадова особа), який розглянув справу про адміністративне правопорушення, а частина одинадцята цієї статті встановлює імперативну вимогу про те, що постанова підписується саме посадовою особою, яка розглянула справу. Отже, з наведених положень КУпАП слідує, що особа, уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення, зобов`язана не лише здійснити її розгляд та прийняти відповідне рішення, а й особисто оформити та підписати постанову. Підписання постанови іншою посадовою особою, яка безпосередньо не розглядала справу, суперечить вимогам статті 283 КУпАП, ставить під сумнів факт належного розгляду справи уповноваженим суб`єктом та свідчить про порушення встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Зі змісту спірної постанови убачається, що фіксацію порушення та розгляд справи про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), здійснював головний спеціаліст інспектор з паркування відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста Жушман Юрій Олександрович. Водночас оскаржувана постанова винесена та підписана іншою посадовою особою головним спеціалістом інспектором з паркування Білоус Валерією Євгеніївною. За таких обставин, особа, яка підписала та винесла постанову, не є особою, яка безпосередньо розглянула справу про адміністративне правопорушення. Отже, при прийнятті спірної постанови не було дотримано вимог частини одинадцятої статті 283 КУпАП щодо обов`язкового підписання постанови посадовою особою, яка розглянула справу. Таке порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не може вважатися формальним, оскільки стосується реалізації владних повноважень уповноваженим суб`єктом та належного оформлення результатів розгляду справи. Відтак постанова винесена з порушенням вимог закону - некомпетентним органом (посадовою особою), що є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування. Колегія суддів вважає хибними доводи відповідача про те, що винесення та підписання постанови інспектором з паркування Білоус В.Є. за результатами розгляду справи, проведеного інспектором з паркування Жушман Ю.О., є законним розподілом повноважень у зв`язку з мобілізацією останнього до лав Збройних Сил України, оскільки, як зазначено вище, постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу. Наведена норма є імперативною та не передбачає жодних винятків щодо можливості підписання постанови іншою посадовою особою у разі відсутності особи, яка здійснювала розгляд справи, зокрема у зв`язку з її мобілізацією, звільненням, відпусткою чи тимчасовою непрацездатністю. Сам факт наявності у інспектора з паркування Білоус В.Є. повноважень на розгляд справ про адміністративні правопорушення та винесення постанов відповідно до посадової інструкції не спростовує обов`язку дотримання процедури, встановленої КУпАП. Посадова інструкція є локальним актом та не може змінювати чи розширювати положення закону, зокрема визначати інший порядок прийняття та підписання постанов, ніж передбачений статтею 283 КУпАП. Крім того, здійснення інспектором Жушманим Ю.О. фотофіксації правопорушення та розгляду справи свідчить про те, що саме ця посадова особа безпосередньо досліджувала обставини справи та формувала висновок щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що інспектор Білоус В.Є. самостійно здійснювала розгляд справи у встановленому законом порядку, досліджувала докази та приймала рішення за результатами такого розгляду. За таких обставин підписання та винесення постанови інспектором Білоус В.Є. фактично свідчить про те, що рішення прийняте особою, яка не розглядала справу, що суперечить вимогам частини одинадцятої статті 283 КУпАП та є істотним порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Обставина мобілізації інспектора Жушмана Ю.О. не усуває обов`язку дотримання вимог закону та не може бути підставою для відступу від визначеного КУпАП порядку розгляду справи і прийняття постанови. Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Крім того, згідно з вимогами пункту 2 статті 293 КУпАП якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи). Аналіз положень частини 3 статті 286 КАС України дає підстави для висновку про те, що за наслідками скасування рішення суб`єкта владних повноважень суд приймає рішення про закриття справи. Єдиним виключенням є скасування постанови суб`єкта владних повноважень у зв`язку з прийняттям такої постанови некомпетентним органом, а отже тільки в цьому випадку справа надсилається на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Отже, враховуючи, що пункт 2 частини 3 статті 286 КАС України застосовується у разі розгляду справи про адміністративне правопорушення некомпетентним органом (посадовою особою), то висновок суду першої інстанції щодо можливості направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд, є обґрунтованим. З огляду на наведені висновки, колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам та запереченням учасників справи, зокрема щодо наявності належних і допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, факту встановлення відповідних дорожніх знаків, їх відповідності вимогам ДСТУ, а також іншим обставинам, на які посилалися сторони, оскільки вони не впливають на висновок суду щодо наявності самостійної підстави для скасування оскаржуваної постанови. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції був зобов`язаний закрити провадження у справі на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Так, положення статей 38 та 247 КУпАП регулюють питання притягнення особи до адміністративної відповідальності та підстави закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення органом (посадовою особою), уповноваженим розглядати таку справу. Натомість предметом розгляду в цій справі є перевірка судом законності постанови суб`єкта владних повноважень у порядку адміністративного судочинства. Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) або скасувати рішення і закрити справу про адміністративне правопорушення. При цьому сам по собі факт спливу строків, визначених статтею 38 КУпАП, на момент судового розгляду не свідчить про обов`язок суду застосувати саме спосіб захисту у вигляді закриття справи про адміністративне правопорушення. Питання наявності чи відсутності підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності підлягає вирішенню компетентним органом під час нового розгляду справи з урахуванням усіх обставин та вимог законодавства. Крім того, оскаржувана постанова була скасована судом першої інстанції з підстав істотного порушення процедури її прийняття, а не через недоведеність факту вчинення адміністративного правопорушення чи відсутність складу правопорушення. За таких обставин обраний судом спосіб захисту у вигляді скасування постанови з направленням справи на новий розгляд відповідає повноваженням, визначеним статтею 286 КАС України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30.04.2026 по справі № 552/726/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий Повний текст постанови складено 24.06.2026 року