Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/1640/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 р. Справа № 440/1640/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза) від 09.04.2026 по справі № 440/1640/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просить суд: визнати протиправним Рішення № 163950036423 від 26.11.2025 ГУ ПФУ у Київській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 09.04.1993 по 14.08.2024 на ДП «Селидіввугілля» за професією лампівника; зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області призначити з 20.11.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УШ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 частково задоволено вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області № 163950036423 від 26.11.2025 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період роботи ОСОБА_1 з 09.04.1993 по 14.08.2024 на ДП «Селидіввугілля» за професією лампівника та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,2 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня та 20 коп). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачки. Позивачка по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачка 20.11.2025 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список № 2) відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області. Так, пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій. З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи позивача в електронному вигляді було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Київській області. Рішенням ГУ ПФУ у Київській області № 163950036423 від 26.11.2025 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовлено. У рішенні зазначено наступне: Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 20.11.2025. Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Страховий стаж згідно наданих документів - 28 р. 05 м. 27 дн. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2021 по 14.08.2024, оскільки відсутня інформація про роботу за вказаний період в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Висновок: у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність необхідного пільгового та страхового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Причина відмови у призначенні пенсії відповідачем не зазначена. При цьому, відповідно до розрахунку стажу періоди роботи позивача з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2021 по 14.08.2024 не зараховані позивачу, усі інші періоди роботи з 10.04.1993 по 20.06.2021 позивача зараховані позивачу у одинарному розмірі. Відповідно до відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 11.08.1992, позивачка: з 09.04.1993 по 14.08.2024 працювала на ДП «Селидіввугілля» за професією лампівника ІІ розряду. Позивачка, не погодившись із вищевказаним, звернулася до суду з позовом в цій справі. Частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення ГУ ПФУ у Київській області № 163950036423 від 26.11.2025 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період роботи ОСОБА_1 з 09.04.1993 по 14.08.2024 на ДП «Селидіввугілля» за професією лампівника та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у їх задоволенні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позову, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з таких підстав. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. У силу пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Також частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /надалі - Закон № 1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. За змістом пункту 2 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. 23.01.2020 Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII. Цим Рішенням Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII. У пункті 2 резолютивної частини Рішення Суд зазначив, що стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. А відповідно до пункту 3 згаданого Рішення Суд визначив, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам. Судовим розглядом встановлено, що рішенням ГУ ПФУ у Київській області № 163950036423 від 26.11.2025 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовлено. Зазначено у спірному рішенні, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2021 по 14.08.2024, оскільки відсутня інформація про роботу за вказаний період в індивідуальних відомостях про застраховану особу, оскільки у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність необхідного пільгового та страхового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. При цьому, відповідно до розрахунку стажу періоди роботи позивача з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2021 по 14.08.2024 не зараховані позивачу, усі інші періоди роботи з 10.04.1993 по 20.06.2021 позивача зараховані позивачу у одинарному розмірі. Відповідно до відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 11.08.1992, позивач: з 09.04.1993 по 14.08.2024 працював на ДП «Селидіввугілля» за професією лампівника ІІ розряду. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи. Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства уточнююча довідка, яка видається для підтвердження спеціального стажу роботи, повинна містити відомості про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професію або посаду працівника, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт та найменування Списку або його номер, до якого віднесено відповідний період роботи, а також посилання на первинні документи, на підставі яких таку довідку видано. З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1, а також на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Вказаний Порядок визначає механізм застосування зазначених Списків під час обчислення стажу роботи відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з положеннями Порядку, при визначенні права особи на пенсію за віком на пільгових умовах застосуванню підлягають Списки, чинні на час виконання відповідної роботи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на посадах або за професіями, передбаченими такими Списками, незалежно від дати їх включення до них, за умови документального підтвердження відповідних умов праці до 21 серпня 1992 року та результатами атестації робочих місць за умовами праці після зазначеної дати. Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці особа подає трудову книжку з належним чином оформленими записами про займану посаду та період роботи, виписку з наказу підприємства про проведення атестації робочого місця, а у разі відсутності в трудовій книжці відомять одна гривня та 20 коп). Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж особи, є трудова книжка. Лише за відсутності у ній відомостей щодо умов праці та характеру виконуваної роботи для підтвердження спеціального стажу можуть використовуватися уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Колегія суддів також враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 професію лампівника віднесено до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (розділ І «Відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні», пункт 1, підпункт «а», код 2010100а-13357). Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, відомості про роботу позивача на посаді лампівника у спірний період містяться в її трудовій книжці. Оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж працівника, наявні в ній записи є належним та допустимим доказом виконання позивачем відповідної роботи у зазначений період. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не заперечується факт виконання позивачкою роботи на посаді лампівника у ДП «Селидіввугілля» в період з 09 квітня 1993 року по 14 серпня 2024 року, а також належність зазначеної професії до категорії робіт, зайнятість на яких дає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №

2. Водночас оскаржуване рішення не містить належних мотивів та правового обґрунтування причин незарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу позивача. За відсутності будь-яких доводів щодо невідповідності поданих документів вимогам законодавства або наявності інших обставин, які б виключали можливість зарахування спірного періоду до пільгового стажу, дії відповідача не можуть вважатися такими, що відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Крім того, під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, не надав належних та допустимих доказів існування підстав для застосування до спірних правовідносин положень Порядку №

637. Зокрема, не встановлено відсутності у позивача трудової книжки, відсутності необхідних записів у ній або наявності неправильних чи неточних записів щодо періодів роботи, які мають значення для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Матеріалами справи підтверджується, що трудова книжка позивачки оформлена відповідно до вимог законодавства, а всі записи щодо її трудової діяльності внесені та засвідчені належним чином. Відтак підстав для неврахування відомостей, що містяться у трудовій книжці, у відповідача не було. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно та протиправно не зарахував до пільгового стажу позивачки за Списком № 2 період її роботи на посаді лампівника у ДП «Селидіввугілля» з 09 квітня 1993 року по 14 серпня 2024 року, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення в цій частині незаконним. Крім того, колегія суддів посилається на практику Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, де він висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за неправильність вчиненого запису не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Окрім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Таким чином законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення, покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії. Отже, у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Відтак, суб`єктом владних повноважень, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивачки на момент їх внесення, не вжито заходи з метою перевірки відповідних відомостей. Натомість відповідачем покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивачку. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області № 163950036423 від 26.11.2025 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період роботи ОСОБА_1 з 09.04.1993 по 14.08.2024 на ДП «Селидіввугілля» за професією лампівника та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по справі № 440/1640/26 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко