Постанова Київський апеляційний суд № 367/654/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/907/2026 справа №367/654/24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Желепи О.В., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Главком», підписаною адвокатом Островерховим Костянтином Миколайовичем, та ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Мельником Юрієм Олексійовичем, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Третяк Я.М., дата складення повного судового рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Главком», третя особа: політична партія «ІНФОРМАЦІЯ_5» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання недостовірною та спростування недостовірної інформації. В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13.23 на веб-сайті «Главком», власником якого є ТОВ «Хаб Главком», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у загальному доступі опубліковано статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3». Автором зазначеної статті є автор рубрики «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що про нього у вказаній статті поширено недостовірну інформацію, яка порушує його права на честь, гідність та ділову репутацію, а саме в частині: 1) «Це той ліс, який став лінією оборони Києва. Коцюбинська рада його намагається забудувати з 2008 року, коли ділянки роздали депутатам, їхнім родичам та міфічним кооперативам. За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з «ІНФОРМАЦІЯ_5», а також «батьківщинівці»; 2) «На місцевих виборах 2020 року ОСОБА_4 , якого звинувачують у держраді, «Слуги народу» зробили «куратором». Тобто він вирішував, хто іде у партійних списках до місцевих рад і на посади мерів. Допомагав йому у цьому нардеп, «слуга» ОСОБА_5 , який у парламенті обстоює інтереси ФСБ у рясах. Тоді були домовленості із місцевими забудовниками і у низці громад від «Слуг народу» балотувалися їхні представники. Таке партнерство було і з партією ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_5». Два роки тому депутати Київської облради затвердили нову схему Київщини. Вони вирішили захопити у Києва мало не половину Святошинського району. Звісно нікого не цікавила територія, яка вже забудована. Треба виключно територія Біличанського лісу». Позивач зазначає, що належними відповідачами в цій справі є автор статті - ОСОБА_1 та власник веб-сайту, на якому статтю було поширено, ТОВ «Хаб Главком». Поширена відповідачами інформація є загальнодоступною невизначеному колу осіб, у вказаній статті використовується ім`я та зображення позивача, а тому поширена інформація стосується безпосередньо його особи. Позивач зазначає, що в статті його, як голову політичної партії «ІНФОРМАЦІЯ_5» та колишнього посадовця місцевого самоврядування, звинувачено в причетності з 2008 року до незаконних дій із Біличанським лісом, які ідентифіковано як «дерибан», «розпил», «незаконний поділ», «привласнення земель». Поширена відповідачами інформація є недостовірною, оскільки в 2008 році позивач не був публічним діячем, політична партія «ІНФОРМАЦІЯ_5» була зареєстрована тільки 08 червня 2012 року, а на виборах міського голови позивач переміг 26 жовтня 2014 року. Стверджує, що викладена в статті інформація не відповідає дійсності, навмисно перекручена та викладена неправдиво. Крім цього, у статті поширено недостовірну інформацію щодо партнерства політичної партії «ІНФОРМАЦІЯ_5», головою якої він є, з політичною партією «Слуга народу» та з ОСОБА_4 . Стверджує, що жодних партійних коаліцій між політичними партіями «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «Слуги народу» створено не було, а позивач та політична партія «ІНФОРМАЦІЯ_5» не могли впливати на рішення Київської обласної ради. Поширена відносно позивача у статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» інформація є фактичним твердженням негативного характеру та порушує його особисті немайнові права, завдаючи шкоди його честі, гідності та діловій репутації, оскільки така інформація не відповідає дійсності, створює в широкого кола людей викривлене уявлення про його політичну та публічну діяльність, негативно впливає на його ділову репутацію і, як наслідок, на залучення міжнародних інвестицій до проектів, співзасновником в яких він є. 12 грудня 2023 року позивачем, зокрема, до ТОВ «Хаб Главком» надіслана заява про спростування зазначеної інформації, на яку 18 грудня 2023 року надійшла відповідь про відмову в спростуванні поширеної в статті інформації із віднесенням поширеної в ній інформації до оціночних суджень. Мотивуючи наведеним, просить суд: 1) визнати такою, що є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, яка міститься в публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 викладеної в абзацах: - «Це той ліс, який став лінією оборони Києва. Коцюбинська рада його намагається забудувати з 2008 року, коли ділянки роздали депутатам, їхнім родичам та міфічним кооперативам. За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а також «батьківщинівці» у частині: «За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з «ІНФОРМАЦІЯ_5»; - «На місцевих виборах 2020 року ОСОБА_4 , якого звинувачують у держраді, «Слуги народу» зробили «куратором». Тобто він вирішував, хто іде у партійних списках до місцевих рад і на посади мерів. Допомагав йому у цьому нардеп, «слуга» ОСОБА_5 , який у парламенті обстоює інтереси ФСБ у рясах. Тоді були домовленості із місцевими забудовниками і у низці громад від «Слуг народу» балотувалися їхні представники. Таке партнерство було і з партією ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_5». Два роки тому депутати Київської облради затвердили нову схему Київщини. Вони вирішили захопити у Києва мало не половину Святошинського району. Звісно нікого не цікавила територія, яка вже забудована. Треба виключно територія Біличанського лісу» у частині: «Таке партнерство було і з партією ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_5»; 2) зобов`язати ТОВ «Хаб Главком» опублікувати на своєму сайті над заголовком публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 - наступне: «Інформація щодо ОСОБА_2 й його політичної партії « ІНФОРМАЦІЯ_5» спростована з підстав недостовірності », а також - видалити з публікації наступні речення: «За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з «ІНФОРМАЦІЯ_5», а також «батьківщинівці»; «Таке партнерство було і з партією ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_5».

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, яка міститься в публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 викладеної в абзаці: «Це той ліс, який став лінією оборони Києва. Коцюбинська рада його намагається забудувати з 2008 року, коли ділянки роздали депутатам, їхнім родичам та міфічним кооперативам. За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а також «батьківщинівці» у частині: «За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з «ІНФОРМАЦІЯ_5». Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаб Главком» на своєму сайті над заголовком публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікувати текст такого змісту: «Інформація щодо ОСОБА_2 і його політичної партії «ІНФОРМАЦІЯ_5» спростована з підстав недостовірності», видалити з публікації речення: «За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з «ІНФОРМАЦІЯ_5», а також «батьківщинівці». У решті позову відмовлено. Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що інформація, що міститься в досліджуваній публікації, а саме в частині: «Це той ліс, який став лінією оборони Києва. Коцюбинська рада його намагається забудувати з 2008 року, коли ділянки роздали депутатам, їхнім родичам та міфічним кооперативам. За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а також «батьківщинівці», є такою, що подана у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження. Суд зазначив, що поширена відповідачами інформація про позивача в зазначеній частині є недостовірною, оскільки доказів на її підтвердження відповідачами не надано, та така викладена у формі фактичних тверджень.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Мельником Ю.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів, що призвело до неправильного вирішення спору. Суд першої інстанції не врахував, що позов подано неналежним позивачем. У позовній заяві сам ОСОБА_2 зазначав, що поширена інформація стосується його як голови політичної партії «ІНФОРМАЦІЯ_5» та колишнього міського голови ІНФОРМАЦІЯ_6. Зміст спірних висловлювань свідчить, що вони стосуються саме політичної партії «ІНФОРМАЦІЯ_5», а згадка про ОСОБА_2 є похідною від його статусу керівника партії. Відтак належним позивачем мала бути саме політична партія «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка в справі залучена лише як третя особа, а не ОСОБА_2 як фізична особа. Позивач звернувся до суду не як приватна особа, а як посадова особа партії. Оскільки честь, гідність і ділова репутація фізичної особи захищаються лише тоді, коли поширена інформація прямо стосується саме цієї особи, а не організації, яку вона очолює, отже суд мав відмовити у задоволенні позову. Вказує, що ОСОБА_2 не довів порушення своїх особистих немайнових прав як фізичної особи. Уважає, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував вислів «За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з "ІНФОРМАЦІЯ_5"», розглянувши його як фактичне твердження, тоді як таке є оціночним судженням у розумінні статті 30 Закону України «Про інформацію». Закон прямо забороняє притягати особу до відповідальності за оціночні судження, які не містять фактів, що можуть бути перевірені, і не підлягають спростуванню чи доведенню правдивості. У цій справі вислів про «дерибан» має суспільно-політичний характер і є оцінкою подій довкола забудови Біличанського лісу, яка триває з 2008 року та підтверджується судовими рішеннями і фактами участі представників партії «ІНФОРМАЦІЯ_5» у цих процесах. Це становить достатнє фактичне підґрунтя для формування критичної оцінки. Таким чином, поширене висловлювання є оціночним судженням, не містить конкретних фактичних даних про протиправні дії ОСОБА_2 , не може бути перевірене на істинність чи спростоване і тому не є предметом судового захисту за статтею 277 ЦК України. Суд першої інстанції, порушивши статті 78, 79 ЦПК України та усталену практику, не встановив жодних доказів завдання шкоди немайновим правам позивача. У рішенні лише зроблено висновок, що публікація нібито формує негативну думку про позивача та шкодить його репутації, але жодного доказу таких наслідків не наведено. Позивач не довів ані фактичного впливу публікації на його ділові чи життєві обставини, ані шкоди його професійній діяльності. Саме суб`єктивне невдоволення інформацією не підтверджує порушення прав. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач є політиком та публічною особою, отже, межі допустимої критики щодо нього значно ширші, ніж щодо пересічного громадянина. Вся спірна інформація стосувалася його публічної діяльності та мала суспільний інтерес. Оскільки поширена інформація була оцінкою дій політичного діяча, не доведено факту завдання шкоди його честі чи репутації, відсутні підстави для задоволення позову. Зазначає, що суд безпідставно прийняв висновок експерта від 14 січня 2024 року як доказ. Вказаний висновок був складений до подання позову та міг бути поданий разом із заявою, проте позивач надав його лише 01 жовтня 2024 року, із пропуском більш як восьми місяців без поважних причин та без клопотання про поновлення строку, що порушує принцип змагальності. Крім того вказує, що висновок оформлено з порушеннями Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3505/5. Зокрема, у наданому висновку відсутні реквізити свідоцтва, підтвердження кваліфікації, печатки, дані про об`єкти дослідження та методики. Експерт на момент складання висновку була працівником державної установи, отже не могла проводити експертизу від імені ФОП. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах №752/21313/15-ц від 21.03.2018, №127/24530/16-ц від 03.04.2019, №725/6601/18 від 18.03.2020, №373/1994/17 від 04.11.2020, №326/1359/14-ц від 14.03.2018, №757/33799/15-ц від 01.02.2018, №646/8844/16-ц від 17.12.2018, №753/22612/17 від 19.10.2022, від 20.03.2019 у справі №522/16923/16. Мотивуючи наведеним, просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Не погодившись з ухваленим рішенням в частині задоволених вимог, адвокатом Островерховим К.М., який діє в інтересах ТОВ "ХАБ ГЛАВКОМ", подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Уважає, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем, оскільки спірна інформація стосується його як публічної особи - мера ІНФОРМАЦІЯ_6 та голови політичної партії «ІНФОРМАЦІЯ_5», а не як фізичної особи у сфері приватного життя. Сам позивач у позовній заяві неодноразово наголошує, що стаття впливає на рейтинг політичної сили, а не на його особисті немайнові права. Норми, на які послався суд першої інстанції, зокрема стаття 302 ЦК України та стаття 8 Конвенції, регулюють захист приватного життя фізичної особи, що включає особисту сферу, сімейні та інтимні відносини, усамітнення, конфіденційність тощо. Оспорювана інформація цього не стосується, а є оцінкою діяльності політика, яка має суспільний інтерес. Стверджує, що позивач не довів, які саме його особисті немайнові права були порушені, які перешкоди виникли в їх здійсненні та які докази це підтверджують. Посилання на шкоду діловій репутації партії або вплив на інвесторів не є підставою для захисту прав фізичної особи. Таким чином, у позивача відсутнє конкретне порушене право, а обраний ним спосіб захисту не відповідає законодавству. Щодо поширення недостовірної інформації, а саме висловлювання в тексті спірної інформації: «Це той ліс, який став лінією оборони Києва. Коцюбинська рада його намагається забудувати з 2008 року, коли ділянки роздавали депутатам, їхнім родичам та міфічним кооперативам. За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з «Нових обличь», а також «батьківщинівці» вказує, що така не є фактичним твердженням, а має характер оціночного судження. Вказує, що Верховний Суд неодноразово визнавав подібні висловлювання («ICTV показали затримання», «завдяки гречці став мером», «аферисти», «фігурант», «одіозний», «бандит», «злодійський розпил», «він вкрав») саме оціночними судженнями (постанови від 11.02.2019, 04.07.2018, 28.09.2022, 21.09.2022 та ін.). Суди підкреслювали, що такі фрази є критичною оцінкою ситуації, яка не містить перевірюваних фактів і тому не може бути визнана недостовірною. Звертає увагу, що позивач є публічною особою - мером та політичним діячем, який свідомо поставив себе в центр суспільної уваги. Верховний Суд та Рада Європи вказують, що межі допустимої критики щодо політиків значно ширші, ніж щодо пересічних осіб, і вони повинні виявляти більшу толерантність. Отже, спірні висловлювання ОСОБА_8 є оціночними судженнями, критикою та інформуванням суспільства про важливі події. Вони виражають суб`єктивну позицію автора, базовану на відкритих джерелах, і не містять перевірюваних фактів про порушення закону. Тому такі висловлювання не підлягають спростуванню й не можуть визнаватися недостовірною інформацією. Суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам відповідача, що спірна інформація була розміщена у рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_4» на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є користувацькою публікацією. Відповідно до Закону України «Про Медіа», сайт має статус онлайн-медіа, а відповідач є суб`єктом у сфері медіа. У рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_4» публікуються матеріали авторів, за зміст яких вони самі несуть відповідальність, що прямо зазначено на сайті та у його Правилах. Частина 4 статті 117 Закону України «Про Медіа» передбачає звільнення суб`єкта онлайн-медіа від відповідальності за користувацькі публікації, якщо відсутня скарга до Національної ради та не було підстав для обмеження доступу. Позивач з такою заявою не звертався. Отже, відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за спірну інформацію. У разі визнання інформації недостовірною відповідальність може нести лише автор матеріалу, який має спростувати публікацію чи відшкодувати шкоду. Крім того, оціночні судження не підлягають спростуванню. Звертає увагу, що позивач подав до суду висновок семантико-текстуального дослідження, складений 14 січня 2024 року, тобто за чотири дні до подання позовної заяви. Однак цей доказ було надано лише 01 жовтня 2024 року, майже через дев`ять місяців після його складання, без будь-якого клопотання про продовження чи поновлення строків та без пояснення причин пропуску. Крім того, висновок експерта містить суттєві порушення Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції № 53/5 від 08.10.1998 року. У ньому не зазначено номер і строк дії свідоцтва експерта, відсутні підтверджуючі документи щодо освіти та кваліфікації, не вказано реквізитів взаємодії з державною установою. Лінгвістична експертиза відноситься до криміналістичних, які згідно частини 3 статті 7 Закону України «Про судову експертизу» мають проводитися виключно державними установами. Тому проведення її приватним експертом є неправомірним. В обґрунтування порушень норм процесуального права вказує, що 21 лютого 2025 року суд завершив дослідження доказів, сторони виступили в дебатах, після чого суд перейшов до ухвалення рішення та призначив його проголошення на 03 березня 2025 року. Однак засідання було зняте із розгляду, а рішення проголошене 16 квітня 2025 року без належного повідомлення сторін. Наведене порушує вимоги статті 244 ЦПК України та позбавило сторони можливості скористатися правом на поновлення розгляду у випадку необхідності додаткових процесуальних дій. Крім того, суд у рішенні зазначив, що враховує відповідь позивача на відзив відповідача від 06 серпня 2025 року. Проте у засіданні 01 жовтня 2024 року відповідач заявив заперечення проти її долучення через пропуск строку, і суд ці заперечення задовольнив, відмовивши у приєднанні документа. Незважаючи на це, суд все використав доводи з відповіді позивача, чим порушив вимоги ЦПК України. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, від 20.03.2019 у справі №522/16923/16, від 27.08.2020 у справі №461/8414/17, від 05.09.2022 у справі №527/1812/16-ц). Мотивуючи наведеним, просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2025 року в частині задоволених вимог скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. 11 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли відзиви адвоката Українцевої К.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційні скарги. Вказує, що не погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 . Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність позивача вказує, що суд у цій справі зазначив, що правом на звернення до суду наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Проте у публікації на сайті Главкома автор згадує конкретно ОСОБА_2 із зазначенням його професійного та політичного статусів. Поширена інформація завдала шкоди особистим немайновим благам позивача - честі, гідності та діловій репутації, що охороняються статтями 201, 297 та 299 ЦК України. Щодо доводів про те, що суд першої інстанції помилково визначив характер оспорюваного висловлювання вказує, що для висловлювання існує фактичне підґрунтя, на яке звертає увагу ТОВ "ХАБ ГЛАВКОМ". ОСОБА_1 посилається на публікації, зокрема на сайт «ІНФОРМАЦІЯ_7», який належить її брату, та на власні матеріали, що надають, на її думку, основу для сформованого оціночного судження. Проте ці матеріали стосуються подій 2008 року, коли партія «ІНФОРМАЦІЯ_5» ще не існувала, а позивач не був мером ІНФОРМАЦІЯ_6 , а земельну ділянку придбав у 2011 році законним шляхом, що виключає його причетність до «дерибану» 2008 року. Інші публікації, на які посилається ОСОБА_1 , не містять фактів, що підтверджували б її висновки, і не можуть вважатися фактичним підґрунтям. Оціночні судження не підлягають доведенню їх правдивості, тоді як фактичні твердження можуть бути перевірені на відповідність дійсності. Щодо не надання доказів завдання шкоди немайновим правам позивача вказує, що стаття 201 ЦК України визначає честь, гідність і ділову репутацію як особисті немайнові блага, а частини 1 і 2 статті 297 ЦК гарантують повагу до них. Звертає увагу, що позивач вимагає спростування недостовірної інформації, а не відшкодування збитків. Щодо неврахування публічного статусу позивача зазначає, що публічні особи підлягають підвищеному контролю та критиці, проте поширення недостовірної інформації про них не є критикою, а є порушенням їхніх прав. Твердження «За дерибаном стоїть ОСОБА_2 » і «Таке партнерство було і з партією ОСОБА_2 » подано як факти, без використання гіпербол, алегорій чи сатири. Щодо доводів про недопустимість висновку експерта ОСОБА_6, на який посилається суд, зазначає, що на момент проведення експертизи експерт мала відповідну кваліфікацію та спеціальні знання для проведення семантико-текстуальної експертизи, а оформлення висновку на бланку «ФОП ОСОБА_11 » не суперечить вимогам законодавства та Інструкції № 53/5, оскільки експерти можуть залучатися до проведення експертиз і не обов`язково оформляти висновок на бланку судової установи з печаткою. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін. Заперечуючи проти апеляційної скарги ТОВ "ГЛАВКОМ" вказує, що притягнення до відповідальності ТОВ "ГЛАВКОМ", як власника сайту, є обґрунтованим, оскільки посилання на частину 4 статті 117 Закону України «Про медіа» не застосовне в цьому випадку. Зазначена норма стосується поширення інформації користувачами, які коментують або розміщують власні публікації, тоді як спірна публікація ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» розміщена в розділі «ІНФОРМАЦІЯ_4», який підлягає повному редакційному контролю власника сайту. Під час судового засідання встановлено, що будь-який користувач не може самостійно розмістити матеріал у цьому розділі без дозволу та перевірки з боку редакції. Власник сайту, створивши технічну можливість для публікації матеріалу, фактично поширив цю інформацію і несе відповідальність як її поширювач. Застереження редакції про відсутність відповідальності за зміст авторського матеріалу та можливість не поділяти думку автора не спростовує факту створення умов для поширення інформації. Тому посилання скаржника в цій частині уважає необґрунтованими. В іншому, відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ГЛАВКОМ" відповідає змісту відзиву на апеляційному скаргу ОСОБА_1 . Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи. В судовому засіданні адвокат Мельник Ю.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , адвокат Островерхов К.М., який діє в інтересах ТОВ "ХАБ ГЛАВКОМ", підтримали подані апеляційні скарги. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від адвоката Українцевої К.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із вчиненням процесуальних дій у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналіз статті 372 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду (див.: постанови Верховного Суду від 15 липня 2024 року у справі № 447/852/23, від 03 квітня 2025 року у справі №359/7536/23, від 19 березня 2025 року у справі № 450/678/21). Колегія суддів враховує кількість проведених у справі судових засідань та те, що адвокат Українцева К.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , жодного разу не з`явилась у судові засідання, при цьому, адвокатом Українцевою К.Л. направлялись заяви про відкладення розгляду справи 21 січня 2026 року, 28 квітня 2026 року, 10 червня 2026 року. З огляду на наведене, відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання адвоката Українцевої К.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про відкладення розгляду справи, розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки такі повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Мельника Ю.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , адвоката Островерхова К.М., який діє в інтересах ТОВ "ХАБ ГЛАВКОМ", розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. 30 листопада 2023 року на веб-сайті «Главком», власником якого є відповідач ТОВ «Хаб Главком», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у загальному доступі опубліковано статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3». Автором зазначеної статті є відповідачка ОСОБА_1 . У зазначеній статті, у тому числі, поширена інформація, яку позивач просить спростувати: 1) «Це той ліс, який став лінією оборони Києва. Коцюбинська рада його намагається забудувати з 2008 року, коли ділянки роздали депутатам, їхнім родичам та міфічним кооперативам. За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з «ІНФОРМАЦІЯ_5», а також «батьківщинівці»; 2) «На місцевих виборах 2020 року ОСОБА_4 , якого звинувачують у держзраді, «Слуги народу» зробили «куратором». Тобто він вирішував, хто іде у партійних списках до місцевих рад і на посади мерів. Допомагав йому у цьому нардеп, «слуга» ОСОБА_5 , який у парламенті обстоює інтереси ФСБ у рясах. Тоді були домовленості із місцевими забудовниками і у низці громад від «Слуг народу» балотувалися їхні представники. Таке партнерство було і з партією ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_5». Два роки тому депутати Київської облради затвердили нову схему Київщини. Вони вирішили захопити у Києва мало не половину Святошинського району. Звісно нікого не цікавила територія, яка вже забудована. Треба виключно територія Біличанського лісу.» (а.с.37-40). 12 грудня 2023 року позивач надіслав ТОВ «Хаб Главком» та Інформаційному агентству «Главком» заяву, в якій просив усунути порушення його особистих немайнових прав, що полягають у приниженні честі, гідності та ділової репутації, шляхом поширення відповідного спростування (том 1 а.с. 76-87). 18 грудня 2023 року Інформаційне агентство «Главком» надало позивачу відповідь, якою позивачу відмовлено в задоволенні заяви про спростування інформації, викладеної в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3 », автором якої є ОСОБА_12 . У відповіді зазначено, що опублікований матеріал є оглядом та суб`єктивною думкою ОСОБА_12 щодо суспільно важливої екологічної теми - природного ресурсу Біличанського лісу (том 1 а.с. 88-90)

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації. Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Апеляційний суд констатує, що позивачем не оскаржується рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо інформації: «На місцевих виборах 2020 року ОСОБА_4 , якого звинувачують у держраді, «Слуги народу» зробили «куратором». Тобто він вирішував, хто іде у партійних списках до місцевих рад і на посади мерів. Допомагав йому у цьому нардеп, «слуга» ОСОБА_5 , який у парламенті обстоює інтереси ФСБ у рясах. Тоді були домовленості із місцевими забудовниками і у низці громад від «Слуг народу» балотувалися їхні представники. Таке партнерство було і з партією ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_5». Два роки тому депутати Київської облради затвердили нову схему Київщини. Вони вирішили захопити у Києва мало не половину Святошинського району. Звісно нікого не цікавила територія, яка вже забудована. Треба виключно територія Біличанського лісу» у частині: «Таке партнерство було і з партією ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_5». Перевіряючи доводи апеляційних скарг в частині порушення судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 1, 2 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 статті 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 83 ЦПК України). Установлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 18 січня 2024 року, що підтверджується даними відтиску вхідної кореспонденції Ірпінського міського суду Київської області. У пункті 5 позовної заяви позивач вказав, що 20 грудня 2023 року ним було укладено угоду з ФОП ОСОБА_11 на проведення експертного лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження, послуга має бути надана у строк до кінця січня 2024 року (а.с. 16 том 1). Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі (том 1 а.с. 155-156). 02 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку представником позивача на ім`я Політичній партії "ІНФОРМАЦІЯ_5", ОСОБА_1 направлено клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 01 жовтня 2024 року та висновок експерта за результати семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, що підтверджується даними опису цінного листа з відповідною відміткою оператора поштового зв`язку (том 2 а.с. 148-151). Матеріали цивільної справи містять висновок експерта за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження від 14 січня 2024 року (том 2 а.с. 138-147). З даних протоколу судового засідання від 01 жовтня 2024 року убачається, що в судовому засіданні Ірпінським міським судом Київської області постановлено долучити висновок експерта до матеріалів справи (том 2 а.с. 152-154). Із звукозапису судового засідання від 01 жовтня 2024 року убачається, що адвокат Островерхов К.М., який діє в інтересах ТОВ "ХАБ ГЛАВКОМ", у судовому засіданні не заперечував проти приєднання до матеріалів справи висновку експерта, вказавши, що висновок експерта оцінюється судом в сукупності із іншими доказами у справі, тому такий не має пріоритетного значення для вирішення справи. Суд врахував позицію учасників справи та прийняв висновок експерта, що є дотриманням завдань та основних засад цивільного судочинства. При цьому, підготовче провадження у справі було закрито 21 жовтня 2024 року згідно ухвали суду та призначено справу до судового розгляду на 12 грудня 2024 року. Разом тим, апеляційний суд звертає увагу, що згідно частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Отже висновок експерта слід оцінювати з іншими доказами з урахуванням статей 89, 110 ЦПК України. Апеляційний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_2 права на звернення до суду із вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації, ураховуючи, що у спірній публікації зазначено: «За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з «ІНФОРМАЦІЯ_5». Таким чином, поширена інформація містить безпосереднє згадування позивача, а не лише політичної сили як юридичної особи. Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційних скарг в тій частині, що спірні висловлювання є оціночними судженнями, критикою та інформуванням суспільства про важливі події з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці розмежовує твердження про факти та оціночні судження, зазначаючи, що існування фактів може бути доведено, тоді як істинність оціночних суджень не підлягає доказуванню. Водночас для оціночного судження повинно існувати достатнє фактичне підґрунтя, оскільки за відсутності такого втручання у репутаційні права особи може бути виправданим. Так, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 757/17241/21-ц звернув увагу, що окреме речення не може вириватися із загального змісту публікації, оскільки лише аналіз усієї статті дозволяє визначити, чи містить поширена інформація фактичні твердження або є формою авторської оцінки. Верховний Суд зазначив, що використання автором слів, які мають оціночний характер, свідчить про вираження власного ставлення до подій, а не про встановлення конкретного факту. У цій справі спірні висловлювання містяться у публікації авторської колонки «ІНФОРМАЦІЯ_4», предметом якої є суспільно значуще питання ситуація навколо Біличанського лісу, містобудівних рішень та політичних процесів у Київській області. Висловлювання "За дерибаном стоїть колишній мер ОСОБА_3 та його команда з "ІНФОРМАЦІЯ_5" не містить опису конкретної дії, часу, способу чи механізму вчинення правопорушення позивачем, які могли б бути перевірені на предмет відповідності дійсності. Апеляційний суд зазначає, що вживання терміну "дерибан" у суспільно-політичному дискурсі використовується для вираження критичного ставлення автора до певних процесів у сфері використання земельних ресурсів та діяльності органів влади. Сам по собі цей вислів не містить юридично визначеної вказівки на вчинення конкретного злочину чи іншого правопорушення конкретною особою. Зміст спірної публікації свідчить, що автор висловлювала власну оцінку подій, які становлять суспільний інтерес, пов`язуючи їх із діяльністю політичних діячів та органів місцевого самоврядування. При цьому висловлювання містять елементи критики політичного характеру, що є складовою свободи вираження поглядів. Оцінюючи спірні висловлювання у їхньому загальному контексті, колегія суддів робить висновок, що вони є формою вираження авторської думки та критичної оцінки суспільно важливих подій, а не повідомлення конкретних фактичних даних про вчинення позивачем протиправних дій. За таких обставин зазначені висловлювання не можуть бути предметом спростування відповідно до статті 277 ЦК України, оскільки є оціночними судженнями. Окрім того, колегія суддів враховує, що публічний статус позивача та суспільний інтерес свідчить про більш ширші межі допустимої критики відносно нього, що узгоджується зі статтею 10 Конвенції, відповідною практикою ЄСПЛ, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендаціями, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя (див.: пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»). Щодо висновку експерта за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, складеного 14 січня 2024 року, апеляційний суд вказує на таке. Звертаючись із позовом, позивач вказав, що 20 грудня 2023 року ним було укладено угоду з ФОП ОСОБА_11 на проведення експертного лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження. Як убачається із висновку від 14 січня 2024 року, такий виконано на бланку експерта ОСОБА_11., проте висновок підписано експертом Людмилою Фраймович. Жодних договорів, даних на підтвердження кваліфікації експертів до цього висновку не долучено. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 № 53/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за №705/3145 (з відповідними змінами та доповненнями) , визначено , що лінгвістична експертиза мовлення є підвидом криміналістичної експертизи ( підпункт 1.2.1 пункту 1.2). Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 № 53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5 (з відповідними змінами та доповненнями) у межах лінгвістичної експертизи мовлення проводяться авторознавчі та сематико-текстуальні дослідження. Отже, апеляційний суд погоджується із доводами скаржників в тій частині, що лінгвістична експертиза (сематико-текстуальні дослідження) має бути проведена виключно державними спеціалізованими установами, відтак наданий позивачем висновок від 14 січня 2024 року є неналежним доказом. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, на наведене уваги не звернув та зробив помилковий висновок, що оспорювана інформації викладена у формі фактичних тверджень. Відповідно до пунктів 1-4 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З даних квитанції №5312-2990-9137-7500 від 29 квітня 2025 року убачається, що за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 3 220,80 гривень судового збору (том 3 а.с.59). З даних платіжної інструкції №183 від 07 травня 2025 року убачається, що за подачу апеляційної скарги ТОВ "ХАБ ГЛАВКОМ" сплачено 3 220,00 гривень судового збору (том 3 а.с. 107). Відтак із позивача підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Главком» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3 220,00 гривень; на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3 220,80 гривень. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Главком», підписаною адвокатом Островерховим Костянтином Миколайовичем, задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Мельником Юрієм Олексійовичем, задовольнити. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Главком», третя особа: політична партія «ІНФОРМАЦІЯ_5» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації - відмовити. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Главком» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3 220,00 гривень. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3 220,80 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова