Постанова 4824 № 369/23454/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 33/824/2575/2026 Справа № 369/23454/25 Головуючий в суді І інстанції Куценко М.О. Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц. П О С Т А Н О В А Іменем України 22 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Слинька Ігоря Миколайовича на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, в с т а н о в и в : Згідно протоколу № 82/2025 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 09 грудня 2025 року, ОСОБА_1 , який по 30 травня 2024 року працював на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, будучи відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону, без поважних причин несвоєчасно подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями «при звільненні» за формою, затвердженою НАЗК від 08 листопада 2023 року № 252/23 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Згідно зі ст. 1 Закону правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Наказом ГУНП в Київській області від 29 травня 2024 року № 121 о/с поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 звільнено з Національної поліції України за власним бажанням. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Таким чином, відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону. Відповідно до ст. 1 Закону суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Приміткою до ст. 172-6 КУпАП визначено, що суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом правопорушення за ст. 172-6 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Згідно з послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 , він фактично подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями «при звільненні» 09 липня 2024 року о 17:20, хоча граничним терміном подачі декларації Законом визначено 28 червня 2024 року. Отже, ОСОБА_1 , будучи особою, на яку відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону поширюється дія Закону, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями «при звільненні», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявлятися в підриві авторитету органів державної влади та зашкодити суспільним інтересам, то таке правопорушення не може бути визнане, як малозначне. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону, НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти. Частиною 9 ст. 12 Закону визначено, що нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Нормативно-правові акти Національного агентства, що пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня офіційного опублікування. Нормативно-правові акти Національного агентства після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Наказом НАЗК від 08 листопада 2023 року № 252/23 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» визначено форму, порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до якого декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Розділом ІІ Порядку заповнення та подання декларації визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у персональному електронному кабінеті. Декларація подається незалежно від того, перебуває суб`єкт декларування в Україні чи за її межами. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи поліцейським, зобов`язаний був подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями «при звільненні» до 28 червня 2024 року. Згідно з відомостями з Реєстру, декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями «при звільненні», ОСОБА_1 подав лише 09 липня 2024 року о 17:20, тобто несвоєчасно. Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є день несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями «при звільненні», шляхом заповнення відповідної електронної форми на офіційному веб-сайті НАЗК через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування, тобто 09 липня 2024 року. Місцем вчинення правопорушення в даному випадку є адреса проживання ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_1 . Фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід вважати дату зібрання всіх матеріалів перевірки та складання адміністративного протоколу, тобто 09 грудня 2025 року. Юридичними наслідками в даному випадку є несвоєчасне подання ОСОБА_1 на офіційному веб-порталі НАЗК у визначені Законом строки декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями «при звільненні». Згідно із ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає за умови несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таким чином, згідно протоколу № 82/2025 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 09 грудня 2025 року, ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 2 ст. 45 та п. 2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону, а також Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20 вересня 2023 року № 3384-ІХ, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями «при звільненні», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2026 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.), стягнуто судовий збір у сумі 665,60 грн. на користь держави. Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник Слинько І.М. 16 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2026 року та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення; не вирішувати у постанові питання про винуватість ОСОБА_1 , оскільки закриття провадження з підстав, передбачених п. 7 ст. 247 КУпАП, виключає необхідність і правові підстави для такого вирішення. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що суд підмінив одне правове питання іншим та замість перевірки спливу строку накладення адміністративного стягнення за ст. 38 КУпАП фактично виходив із зупинення строку розгляду справи за ст. 277 КУпАП. У такий спосіб суд переніс правові наслідки, які стосуються виключно строку розгляду, на строк притягнення до відповідальності. Такий підхід є юридично неспроможним і зумовив помилковий висновок про те, що строк накладення адміністративного стягнення не закінчився. Наводив зміст ст. 7, п. 7 ч. 1 ст. 247, ч. 4 ст. 38 КУпАП, зазначав, що визначення на законодавчому рівні у ст. 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язане з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функції адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу. КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Тобто приписи ст. 247 КУпАП є імперативними і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження і не вирішувати при цьому жодних інших питань. При вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного правопорушення. Вказував, що не пізніше 08 вересня 2025 року уповноважений орган вже виявив обставини, покладені в основу протоколу № 82/2025 від 09 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 , оскільки саме цього дня працівник Київського обласного управління ДВБ НП України відібрав у ОСОБА_1 письмові пояснення щодо обставин його звільнення та інших фактів, які стали предметом перевірки. Це свідчить, що станом на 08 вересня 2025 року уповноважений орган не лише встановив особу, а й вже здійснював перевірку конкретного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Вказував, що правова позиція щодо неприпустимості ототожнення дати складання протоколу з датою виявлення правопорушення викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 166/46/17, в якій Верховний Суд наголосив, що виявлення правопорушення та його подальше фіксування в протоколі є різними юридичними фактами. Посилався на правові висновки, викладені в постанові Київського апеляційного суду від 07 листопада 2025 року у справі № 761/16217/25. Вказував, що визначення 09 грудня 2025 року як початкової дати перебігу строку є необґрунтованим, оскільки ця дата характеризує лише оформлення результату перевірки та складання протоколу. За наявності отримання раніше необхідних даних саме попередній момент фактичної обізнаності уповноваженого органу, а не дата формалізації матеріалів, повинен враховуватися при обчисленні строку. Оскаржуваною постановою суд першої інстанції прямо визначив, що датою вчинення правопорушення в цій справі слід вважати 08 вересня 2025 року, таким чином, суд сам виходив із того, що юридично значущою для подальшого обчислення строку є саме ця дата. Разом із тим, ч. 4 ст. 277 КУпАП регулює виключно процесуальний строк розгляду справи судом, тоді як ст. 38 КУпАП визначає матеріально-правові межі, в яких допускається накладення адміністративного стягнення. Оскільки закон не містить прямої норми про зупинення чи продовження строку, встановленого ст. 38 КУпАП, такий строк не може тлумачитися розширено шляхом застосування положень про зупинення строку розгляду справи. Вважав, що пряме зупинення строку накладення адміністративного стягнення потребує прямої вказівки закону. Оскільки КУпАП такої вказівки не містить, поширення на цей строк наслідків, не передбачених законом, є результатом недопустимого розширювального тлумачення. Стверджував, що виходячи зі змісту п. 20 постанови Пленуму ВСУ № 13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» будь-яке поновлення, продовження чи зупинення перебігу строків накладення адміністративного стягнення за вчинення корупційного правопорушення, встановлених ст. 38 КУпАП, не передбачено. Вказував, що правова позиція про розмежування строку розгляду справи та строку накладення адміністративного стягнення послідовно підтримана судами апеляційної інстанції. Отже, вирішальним у цій справі є те, що на момент її розгляду сплинув саме той строк, який визначений ч. 4 ст. 38 КУпАП як граничний для накладення адміністративного стягнення у справах про правопорушення, пов`язані з корупцією. Оскільки після спливу цього строку застосування стягнення є юридично неможливим, відсутні правові підстави для подальшого розгляду питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а провадження підлягає закриттю за підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. З огляду на викладене, ключова помилка суду щодо строків мала наслідком і наступну помилку: суд безпідставно перейшов до розгляду питань, які вже не підлягали вирішенню в цій справі, а саме до встановлення складу правопорушення та оцінки ОСОБА_1 , хоча після спливу строку накладення адміністративного стягнення провадження підлягало закриттю без переходу до розгляду по суті. Зазначав, що Верховний Суд у постанові від 11 липня 2018 року в справі № 308/8763/15-а зазначив, що дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності є обов`язковою умовою розгляду справи та виключає необхідність дослідження питання вини особи. Вказував, що зазначену правову позицію застосовано Київським апеляційним судом у постанові від 06 листопада 2025 року у справі № 755/20595/24. Крім того, аналогічна правова позиція викладена у рішенні ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02, рішення від 21 вересня 2006 року), згідно з яким у разі закриття провадження у справі будь-які формулювання, що створюють враження про винуватість особи, є неприпустимими, а питання про доведеність вини особи не підлягає вирішенню. Вислухавши пояснення захисника Слинька І.М., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, прокурора, який заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постанова суду першої інстанції зазначеним вище вимогам відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 16 січня 2023 року по 29 травня 2024 року обіймав посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області. Суд встановив, що відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 в період перебування на вищезазначеній посаді є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону. Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. Отже, є правомірними і не спростовуються доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень пов`язаних з корупцією, відповідно до ст. 172-6 КУпАП. Суд першої інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджено зібраними матеріалами справи в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №82/2025 від 09 грудня 2025 року; рапортом; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 08 вересня 2025 року; листом Київського обласного управління ДВБ від 22 вересня 2025 року; листом НАЗК з додатками від 20 жовтня 2025 року; витягом з ЄРДР декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (декларація «при звільненні» ОСОБА_1 ; поясненнями, наданими ОСОБА_1 в судовому засіданні. Таким чином, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка зобов`язана подавати декларацію відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень пов`язаних з корупцією, без наявності поважних причин, подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) 09 липня 2024 року, яка мала бути подана до 28 червня 2024 року, тобто несвоєчасно. Доказів поважності причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 у визначений законом строк декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування судом першої інстанції не встановлено. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, він є винним в його вчиненні, підлягає адміністративній відповідальності. При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення судом було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини. На підставі вищевикладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. При цьому розгляд справи неодноразово відкладався виключно за клопотаннями захисника ОСОБА_1 - Гулько Ж.В. у зв`язку з неможливістю з`явитися в судові засідання з поважних причин, а також в зв`язку з неявкою ОСОБА_1 в судове засідання та неповідомленням останнім суд про причини неявки (тобто, у зв`язку з наявністю випадків, визначених ч. 4 ст. 277 КУпАП), а строк розгляду справи зупинявся постановами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року, 18 березня 2026 року та 31 березня 2026 року. Доводи апеляційної скарги не заперечують як факту несвоєчасного подання декларацій ОСОБА_1 так і висновків суду першої інстанції в частині винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а також призначеного адміністративного стягнення, і зводяться до обґрунтування тези, що станом на час розгляду справи сплинув строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП. У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч. 4 статті 38 КУпАП). Доводи апеляційної скарги про те, що станом на час прийняття рішення у справі сплинув строк притягнення до відповідальності, є безпідставними, враховуючи наступне. Згідно роз`яснень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2021 року №1089/0/2-21, виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, проте факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складенні протоколу. Початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли особою, уповноваженою на складання протоколу, зібрано і проаналізовано необхідні докази та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, що може свідчити про дату виявлення адміністративного правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 2025 року старшим оперуповноваженим Київського обласного управління ДБВ Національної поліції України відібрано пояснення від ОСОБА_1 з приводу несвоєчасного подання декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями «при звільненні». 22 вересня 2025 року начальником Київського обласного управління ДБВ Національної поліції України направлено запит до керівника Управляння проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК з проханням надати інформацію про послідовність дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинив ОСОБА_1 у 2024 році при заповненні та подачі декларацій. Листом від 20 жовтня 2025 року НАЗК направило до Київського обласного управління ДБВ Національної поліції України запитувану інформацію. 09 грудня 2025 року старшим оперуповноваженим Київського обласного управління ДБВ Національної поліції України подано рапорт на ім`я начальника Київського обласного управління ДБВ Національної поліції України про те, що ним під час виконання службових обов`язків, спрямованих на попередження, виявлення та документування фактів вчинення працівниками Національної поліції України адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, встановлено порушення антикорупційного законодавства, котре допустив поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 09 грудня 2025 року було складено протокол № 82/2025 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відносно ОСОБА_1 . З огляду на викладене датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, а саме 09 грудня 2025 року. Тобто, відповідно до протоколу строк притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП мав сплинути лише 09 червня 2026 року. Датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у даному випадку слід вважати 01 липня 2024 року, тобто наступного робочого дня після граничного строку подання декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), яка мала бути подана до 28 червня 2024 року. Таким чином, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, може бути накладено на ОСОБА_1 до 09 червня 2026 року (шестимісячний строк з дня виявлення правопорушення), але не пізніше 01 липня 2026 року (дворічний строк з дня вчинення правопорушення), і постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2026 року прийнята в межах передбаченого ст. 38 КУпАП строку накладення стягнення, передбаченого для корупційних правопорушень. Отже, строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 станом на час прийняття постанови суду першої інстанції 07 квітня 2026 року не закінчився. Помилково зазначені судом першої інстанції обставини, що датою вчинення правопорушення необхідно вважати дату виявлення правопорушення 08 вересня 2025 року, не впливають на фактичне дотримання судом строку накладення адміністративного стягнення. З урахуванням вищевикладеного апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що ч. 4 ст. 277 КУпАП регулює виключно процесуальний строк розгляду справи судом, тоді як ст. 38 КУпАП визначає матеріально-правові межі, в яких допускається накладення адміністративного стягнення, і оскільки закон не містить прямої норми про зупинення чи продовження строку, встановленого ст. 38 КУпАП, такий строк не може тлумачитися розширено шляхом застосування положень про зупинення строку розгляду справи, і пряме зупинення строку накладення адміністративного стягнення потребує прямої вказівки закону. Доводи апеляційної скарги, що правова позиція про розмежування строку розгляду справи та строку накладення адміністративного стягнення послідовно підтримана судами апеляційної інстанції, із посиланням захисника на правові висновки, викладені в постановах судів при розгляді подібних справ, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та відхиляються апеляційним судом. Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. За таких обставин постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим суд залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Слинька Ігоря Миколайовича залишити без задоволення. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кашперська Т.Ц.