Постанова 4824 № 761/10368/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/2594/2026 справа №761/10368/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Желепи О.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданих адвокатом Диким Юрієм Олеговичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Савчук Ю.Н., повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року, та на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Савчук Ю.Н., повне судове рішення складено 10 жовтня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про відшкодування шкоди. Вимоги позову мотивує тим, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 . Вказує, що за наявною інформацією власником квартири АДРЕСА_2 , розташованої поверхом вище за тією ж адресою, є ОСОБА_2 . Водночас отримати підтвердження цієї інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатами пошуку відомостей про спірний об`єкт нерухомості не вдалося. Особи, які орендують квартиру АДРЕСА_2 , також не надали інформації щодо її власника, у зв`язку з чим зазначені обставини підлягають додатковій перевірці та уточненню у ході розгляду справи. У період з 31 серпня 2024 року по 05 вересня 2024 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_3 з квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище, внаслідок чого власниці квартири АДРЕСА_3 завдано майнової шкоди. Найбільш значні підтоплення мали місце 31 серпня та 05 вересня 2024 року. За наданими поясненнями, 31 серпня 2024 року чоловік відповідачки перебував у квартирі та був безпосереднім свідком наслідків залиття. 05 вересня 2024 року за участі власниці квартири АДРЕСА_3 та комісії у складі голови правління ЖБК «Імпульс» Чередник-Корнієнко Т. М. та члена правління ЖБК «Імпульс» Ткаченко Н. Ю. складено акт № 1 про наслідки залиття квартири, яким зафіксовано пошкодження: стелі в кімнаті, частини стелі над шафою, повне підтоплення стелі в коридорі по периметру та зволоження паркетної підлоги, підтоплення стін і стелі у санвузлі, зволоження дверних коробок та дверей, підтоплення частини стелі у ванній кімнаті. За результатами обстеження квартири АДРЕСА_2 комісією установлено аварійний прорив труби, що стався внаслідок порушення власником квартири норм технічної експлуатації будівель. Вказує, що із даних переписки дочки позивачки з відповідачкою у застосунку «Telegram» за період з 02 вересня 2024 року по 13 листопада 2024 року убачається, що протягом більш ніж одного місяця після залиття відповідачка ухилялася від вирішення питання про добровільне відшкодування заподіяної шкоди. Лише 13 листопада 2024 року було запропоновано здійснити оцінку збитків робітником, який проводив ремонтні роботи в під`їзді. Станом на 15 листопада 2024 року сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору. З метою визначення розміру збитків та підготовки обґрунтованої пропозиції про їх компенсацію складено кошторисний розрахунок №1511-24 від 15 листопада 2024 року, згідно з яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 101 572,53 грн. 04 грудня 2024 року відповідачці направлено досудову вимогу з розрахунком заявлених до відшкодування збитків. 18 грудня 2024 року від відповідачки надійшла відповідь про готовність врегулювання спору шляхом проведення незалежної експертної оцінки. 19 грудня 2024 року запропоновано проведення судової будівельно-технічної експертизи за умови попередньої оплати її вартості та визначення експертної установи до 24 грудня 2024 року, однак відповіді у встановлений строк не надійшло. На прохання відповідачки погоджено огляд пошкоджень 27 грудня 2024 року. 01 січня 2025 року відповідачка повідомила, що на думку її спеціаліста реальна вартість відновлювальних робіт становить до 30 000,00 грн, та запропонувала компенсувати 40 000,00 грн. У зв`язку з відсутністю обґрунтованого експертного підтвердження цієї суми та відмовою відповідачки від проведення судової експертизи, позивачка була змушена самостійно звернутися за її проведенням та сплатити 16 500,00 грн. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 42 823,20 грн. При цьому експертом не враховано вартість зіпсованого матраца, пошкодження паркету під ліжком, витрати на оренду обладнання для зниження вологості, перевірку електропроводки, а також витрати, понесені з метою зменшення шкоди та забезпечення можливості проживання. У зв`язку із наведеним позивачка вказує, що розмір майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири становить 59 323,20 грн, що включає: 42 823,20 грн прямих збитків; 16 500,00 грн витрат на відновлення порушеного права. Крім того, з огляду на тривале порушення прав власника квартири, вимушені зміни способу життя, неможливість проведення ремонту через загрозу повторного залиття, психологічні переживання, пов`язані з пошкодженням майна, тривалим ухиленням відповідачки від добровільного врегулювання спору, а також стан здоров`я позивачки, яка має онкологічне захворювання, заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн. Зазначає, що відповідно до статей 15, 22, 23, 319, 322, 386, 1166 ЦК України, статті 151 ЖК України та статті 41 Конституції України шкода, завдана майну та немайновим правам особи внаслідок протиправних дій власника іншого майна, підлягає відшкодуванню у повному обсязі. У деліктних зобов`язаннях діє презумпція вини завдавача шкоди, яка відповідачкою не спростована. Мотивуючи наведеним, просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 99 323,20 грн на відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 968,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розрахунок якої складає 30 000,00 грн.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 42 823,20 грн, судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 581,38 грн та 16 500 грн витрат на проведення будівельно-технічної експертизи. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що факт залиття квартири, наявність вини відповідачки та причинно-наслідковий зв`язок між її діями і завданою шкодою доведено. Розмір шкоди підтверджено висновком експерта 476/02.2025 від 21 лютого 2025 року, відтак суд стягнув завдану матеріальну шкоду у розмірі 42 823,20 гривень. Суд визнав обґрунтованими та підтвердженими документально витрати позивача на проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 16 500 грн, оскільки вони безпосередньо пов`язані з розглядом справи та необхідні для встановлення обставин спору, тому постановив стягнути ці кошти з відповідачки. У частині вимог про відшкодування моральної шкоди суд відмовив, та вказав, що позивачка не довела наявності саме моральних страждань, спричинених залиттям, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачки та погіршенням свого стану. Суд звернув увагу, що позивачка має хронічні тяжкі захворювання з 2019 року, які не пов`язані з подією залиття, фактично проживає за іншою адресою, а характер пошкоджень у квартирі не є істотним і не міг спричинити значного дискомфорту чи порушення звичного способу життя. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року заяву представника позивача Дикого Ю.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнувши 10 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року, в частині відмови у стягненні моральної шкоди, адвокатом Диким Ю.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, дійшовши помилкового висновку про її недоведеність та відсутність причинного зв`язку між протиправними діями відповідачки і моральними стражданнями позивачки. Вказує, що матеріалами справи встановлено, що залиття квартири позивачки сталося з вини відповідачки внаслідок аварійного прориву труби через порушення норм технічної експлуатації. Внаслідок цього пошкоджено житлові приміщення, електропроводку, стіни та стелю, що унеможливило нормальне проживання у квартирі, спричинило тривалий побутовий дискомфорт, ризик повторного залиття та необхідність постійних контактів із відповідачкою, спеціалістами і експертами. Зазначає, що позивачка з вересня 2024 року до моменту звернення до суду зазнавала тривалих негативних переживань, пов`язаних із пошкодженням житла, неможливістю проведення ремонту, ризиком повторного залиття, тривалим ухиленням відповідачки від врегулювання спору та невизначеністю щодо компенсації збитків. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, телефонними розмовами сторін, письмовими доказами та самим відзивом відповідачки. Зазначає, що з 2019 року хворіє на онкологічне захворювання щитовидної залози, має третю групу інвалідності та перебуває у стані декомпенсації гіпотиреозу. Тривалий психоемоційний стрес об`єктивно негативно впливає на перебіг її хвороби, що підтверджується зверненням за медичною допомогою 30 грудня 2024 року саме у зв`язку із погіршенням стану здоров`я на фоні моральних переживань. Висновок суду про плановість такого звернення не ґрунтується на доказах і суперечить обставинам справи. Вказує на помилковість висновків суду про відсутність дискомфорту через нібито непроживання позивачки у затопленій квартирі. Матеріали справи, телефонні розмови сторін, дані про оплату комунальних послуг та місце роботи позивачки підтверджують її постійне проживання саме у квартирі, що була залита. Посилання суду на витяг з історії хвороби за 2019 рік не може бути доказом фактичного місця проживання у спірний період 2024-2025 років. Згідно із статтями 23, 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення цивільного права та наявності вини завдавача шкоди. Верховний Суд неодноразово зазначав, що залиття квартири саме по собі є об`єктивною підставою для компенсації моральної шкоди як способу захисту порушеного права. Складність оцінки розміру моральної шкоди не може бути підставою для відмови у її відшкодуванні. Мотивуючи наведеним, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким ці вимоги задовольнити, стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40 000 грн. Не погодившись з додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року, адвокатом Диким Ю.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам статей 263-265 ЦПК України. Суд не навів жодних доказів фінансового стану відповідачки та не встановив обставин, які б свідчили про неможливість сплати заявлених витрат. Відповідачка також не посилалася на скрутне матеріальне становище. Отже, висновок суду щодо фінансового стану сторін є голослівним. Крім того, суд не мотивував, чому сума 30 000,00 грн не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності. Звертає увагу, що надана правнича допомога охоплювала досудове врегулювання спору, підготовку та направлення претензії, збір доказів, організацію проведення будівельно-технічної експертизи, встановлення власника квартири, з якої відбулося залиття, підготовку та подання позовної заяви, аналіз відзиву, участь у судовому засіданні та подання процесуальних заяв. При цьому справа була ускладнена відсутністю відомостей у ДРРП щодо права власності відповідачки, що потребувало додаткових процесуальних дій. Завдяки наданій правничій допомозі зібрано необхідні докази та забезпечено судовий захист порушеного права позивачки. Жодних надмірних, зайвих чи необґрунтованих витрат відповідачкою не доведено, а суд їх не встановив. За таких обставин сума 30 000,00 грн є співмірною складності справи, обсягу виконаних робіт, значенню спору та відповідає критеріям реальності, необхідності й розумності. Мотивуючи наведеним, просить додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. 18 грудня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційні скарги. В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційних скарг. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди вказує, що подані позивачкою докази не підтверджують ані факту проживання у затопленій квартирі, ані істотного порушення звичного способу життя. Навпаки, матеріали справи свідчать, що позивачка фактично проживає за іншою адресою у АДРЕСА_4 , що підтверджується медичною документацією. Твердження про неможливість проживання за цією адресою через пошкодження будинку не відповідають дійсності, оскільки будинок був відновлений ще у 2023 році. Зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 40 000 грн, оскільки позивачка не довела наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вказує, що справу не можна віднести до складних, оскільки вона не містила значного обсягу доказів, складних правових питань чи тривалого розгляду. Суд правильно врахував характер спору, обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову та принцип недопущення надмірного збагачення сторони за рахунок іншої, тому обґрунтовано стягнув 10 000,00 гривень. Просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити, оскаржувані рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дикий Ю.О. підтримали подані апеляційні скарги, просили суд їх задовольнити. Відповідачка ОСОБА_2 проти задоволення апеляційних скарг заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року оскаржується лише в частині відмови у стягненні моральної шкоди, відтак в іншій частині колегією суддів не переглядається. Із змісту апеляційної скарги убачається, що додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року оскаржується в частині відмови у стягненні 20 000,00 гривень. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Дикого Ю.О., відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених по справі судових рішень, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. Судом першої інстанції установлено, що 31 серпня 2024 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачці. Звертаючись до суду із позовом про відшкодування шкоди, позивачка, окрім відшкодування матеріальної шкоди, просила стягнути моральну шкоду у розмірі 40 000,00 гривень, посилаючись на те, що таку їй завдано залиттям квартири з вини відповідачки. Позивачка вказує, що зазнала моральних переживань, які полягали у відчутті негативних емоцій та переживань з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. З вересня 2024 року позивачка постійно перебуває у стані тривоги через ризик повторного залиття, що підтверджується повторною появою ознак підтоплення у жовтні 2024 року та відкладенням проведення ремонту. Додаткових моральних страждань завдало тривале ухилення відповідачки від врегулювання спору та відшкодування шкоди. Зазначені обставини негативно вплинули на стан здоров`я позивачки, яка 30 грудня 2024 року зверталася за медичною допомогою через погіршення самопочуття на фоні переживань та загострення хвороби, що має особливе значення з огляду на наявність у неї онкологічного захворювання. З даних довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією 12 ААБ №426507 убачається, що з 2019 року ОСОБА_1 установлено третю групу інвалідності довічно (а.с. 69-70). Установлено, що 04 грудня 2024 року між адвокатом Коршун В.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги. Згідно пункту 3.1. договору вартість надання правничої допомоги визначається в додатках/додаткових угодах до цього договору, які є невід`ємною частиною цього боргу (а.с.157-159). 04 грудня 2024 року між адвокатом Коршун В.В. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги, відповідно до якої сторони визначили, що вартість надання правничої допомоги з підготовки та подання позовної заяви до Шевченківського районного суду міста Києва, що включає ознайомлення з наданими клієнтом доказами, збір доказів, а також вжиття заходів досудового врегулювання спору, що включає усі види правничої допомоги, визначені пунктом 2.2. договору, становить 15 000,00 гривень (а.с. 160). 11 серпня 2025 року адвокатом Коршун В.В. та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 04 грудня 2024 року. Згідно пункту 1 акту приймання-передачі, адвокат надав клієнту таку правничу допомогу: - підготовка в інтересах клієнта пропозиції щодо врегулювання спору та досудової вимоги щодо відшкодування збитків завданих залиттям квартири; - підготовка та подання до Шевченківського районного суду міста Києва в інтересах клієнта позову до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої клієнту внаслідок залиття. Пунктом 3 акту приймання-передачі сторони підтвердили, що відповідно до умов договору адвокатом надано клієнту правову допомогу, вартість якої складає 15 000,00 гривень (а.с. 161). 04 грудня 2024 року між адвокатом Коршун В.В. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги відповідно до якої сторони визначили, що вартість надання правничої допомоги з представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції, що включає ознайомлення з процесуальними документами сторін, участь у судових засіданнях у справі та інші види правничої допомоги, визначені пунктом 2.2. договору, визначається сторонами у розмірі 15 000,00 гривень, та підлягає сплаті клієнтом на користь адвоката на умовах авансування витрат на правничу допомогу, однак не пізніше 5-ти днів з дня ухвалення рішення суду про відшкодування клієнту завданих залиттям квартири збитків (а.с. 162). 11 серпня 2025 року адвокатом Коршун В.В. та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 04 грудня 2024 року. Згідно пункту 1 акту приймання-передачі, адвокат надав клієнту таку правничу допомогу: - ознайомлення з матеріалами відзиву ОСОБА_2 на позовну заяву; - участь у судовому засіданні 07 серпня 2025 року з розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи №761/10368/25. Пунктом 3 акту приймання-передачі сторони підтвердили, що відповідно до умов договору адвокатом надано клієнту правову допомогу, вартість якої складає 15 000,00 гривень (а.с. 163). 14 червня 2025 року на рахунок адвоката Дикого Ю.О. сплачено 15 000,00 гривень, що підтверджується даними квитанції @2PL654515. У графі призначення платежу вказано "за договором від 04.12.2024, ОСОБА_1 " (а.с. 164).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 23 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини 3 статті 23 ЦК України). Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У постанові ОП КЦС ВС від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц). У справі, що переглядається колегією суддів, факт залиття квартири позивачки, протиправність поведінки відповідачки, її вина та причинно-наслідковий зв`язок між аварійним проривом труби у квартирі АДРЕСА_2 і пошкодженням квартири АДРЕСА_3 встановлені судом першої інстанції та не оскаржуються сторонами. Водночас предметом апеляційного перегляду є виключно питання наявності підстав для відшкодування моральної шкоди та її розміру. Колегія суддів виходить із того, що саме по собі пошкодження житла внаслідок залиття об`єктивно здатне спричинити власнику негативні емоційні переживання, пов`язані з порушенням права мирного володіння майном, необхідністю організації ремонту, комунікації з іншою стороною, витрачанням часу та зусиль на врегулювання спору. Матеріалами справи підтверджено, що спір між сторонами тривав упродовж декількох місяців, питання добровільного відшкодування шкоди остаточно врегульовано не було, що зумовило необхідність проведення експертизи та звернення до суду. Такі обставини свідчать про наявність у позивачки певних душевних хвилювань і побутового дискомфорту. Разом із тим, доводи апеляційної скарги в частині істотного погіршення стану здоров`я позивачки саме внаслідок залиття квартири належними та допустимими доказами не підтверджені. Наявність у позивачки з 2019 року захворювання та встановлення третьої групи інвалідності не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з подією залиття. Надані медичні документи не містять висновків лікарів про те, що конкретне погіршення стану здоров`я зумовлене діями відповідачки. Так само матеріали справи не свідчать про тривалу повну неможливість користування квартирою чи про істотне порушення звичного способу життя, що б виправдовувало заявлений розмір компенсації у 40 000,00 грн. Оцінюючи сукупність доказів, характер правопорушення, обсяг завданих матеріальних збитків, тривалість спору, ступінь вини відповідачки, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для компенсації моральної шкоди. Водночас заявлений розмір моральної шкоди у сумі 40 000,00 грн є явно завищеним і не відповідає встановленим у справі обставинам та критеріям, визначеним статтею 23 ЦК України. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню, а з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5 000,00 грн, що є співмірною характеру допущеного порушення, обсягу спричинених душевних страждань та не призводить до безпідставного збагачення потерпілої особи. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року в частині визначення розміру судового збору, що підлягає стягненю із ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 підлягає зміні. З урахуванням висновків суду про стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 гривень, вимоги позову задоволено на 64,7% ((42 823,20 грн + 16 500,00 грн + 5 000 грн) х 100 / 99 323,20 грн), відтак слід змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , збільшивши розмір судового збору з 581,38 гривень до 626,91 гривень (968,96 грн х 64,7%). Щодо вимог апеляційної скарги в частині додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із статтею 134 ЦПК України:

1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно із статтею 137 ЦПК України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Матеріали справи містять клопотання ОСОБА_2 про зменшення розміру заявлених вимог. В обґрунтування поданих заперечень зазначає, що позивачка не подала з позовною заявою попереднього розрахунку суми витрат на правничу допомогу, не надала доказів на підтвердження фактичних витрат на правничу допомогу. Крім цього посилається на неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу, оскільки справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження. Суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу з 30 000,00 грн до 10 000,00 грн, врахував характер спору, його відносну нескладність, обсяг фактично наданих послуг, ціну позову та кількість судових засідань. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справа не відзначалася підвищеною складністю, не потребувала значного обсягу процесуальних дій чи тривалого розгляду. Подані докази підтверджують факт надання правничої допомоги, однак не свідчать про такий обсяг робіт, який би обґрунтовував компенсацію у повному заявленому розмірі. Зокрема, колегія суддів уважає необґрунтованим включення такої послуги як підготовка в інтересах клієнта пропозиції щодо врегулювання спору та досудової вимоги щодо відшкодування збитків завданих залиттям квартири, оскільки такі не були необхідними. Крім цього, із змісту відзиву на позовну заяву убачається, що відповідачка частково визнала позовні вимоги у розмірі 57 961,20 гривень. Ураховуючи встановлені обставини, категорію та складність цієї справи, проведення у справі одного судового засідання, часткове визнання відповідачкою позову, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат на правничу допомогу 10 000,00 гривень, що підлягає стягненню із відповідачки. Визначений судом першої інстанції розмір витрат є таким, що відповідає складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із оцінкою судом критерію розумності витрат та не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права. Отже, підстав для зміни чи скасування додаткового рішення в цій частині колегія суддів не убачає. За таких обставин рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні моральної шкоди та зміні в частині розподілу судових витрат; додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року - залишенню без змін. Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Установлено, що за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 1 453,44 гривень судового збору, що підтверджується даними платіжної інструкції №394 від 12 вересня 2025 року. Ураховуючи те, що апеляційну скаргу задоволено на 12,5% (5 000,00 грн х 100 / 40 000,00) із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, слід стягнути 181,68 гривень (1 453,44 грн х 12,5%). Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Диким Юрієм Олеговичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року в оскарженій частині скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 гривень. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року в частині визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 змінити, збільшити розмір судового збору з 581,38 гривень до 626,91 гривень. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Диким Юрієм Олеговичем, на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року залишити без задоволення. Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 181,68 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова