LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4821712/13312/25

від 23.06.2026 ·

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/930/26Головуючий по 1 інстанції Справа № 712/13312/25 Категорія: 304090000 Чапліна Н.М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І., секретар: Широкова Г.К., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк»; відповідач ОСОБА_1 ; особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2025 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У вересні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.07.2021 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, ліміт кредитної лінії 200 000,00 грн, процентна ставка 39,99% річних, тип процентної ставки фіксована. Відповідно до умов угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії позивач надав відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути їх в порядку та на умовах, що визначені угодою, виплачувати проценти за користування кредитом та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Однак, відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 105 648,14 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 60 512 грн, відсотків за користування кредитом в розмірі 45 135,69 грн. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 14.07.2021 у розмірі 105 648,14 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту в сумі 60 512,45 грн, відсотків за користування кредитом в сумі 45 135,69 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 8 893,38 грн, а всього 116 963,92 грн. Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що АТ «Альфа Банк», який в подальшому змінив назву на АТ «Сенс Банк», виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором порушив, кредитні кошти не повернув та проценти за користування ними не сплатив. Не погодившись з заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2025 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній сказі зазначено, що в позові неправильно зазначено дату укладення кредитного договору; позивачем пропущено строки позовної давності; позивач не направляв відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості; розрахунок заборгованості є неправомірним, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо руху коштів, не враховано здійснені платежі. 21.04.2026 до Черкаського апеляційного суду від АТ «Сенс Банк» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Заслухавши доповідь судді, дослідивши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке. Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.07.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди, на підставі якої відповідачу встановлено відновлювану кредитну лінію з сумою доступного кредиту на момент укладення цієї оферти 200 000,00 грн, на умовах сплати процентів за користування кредитом 39,99 % річних. Того ж дня відповідачка підписала анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», якою підтвердила акцепт публічної пропозиції та укладення договору з АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на вебсайті банку. У паспорті споживчого кредиту сторонами узгоджено наступне: максимальна сума кредиту 200000,00 грн; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом; строк кредитування. Також у паспорті споживчого кредиту передбачено, що максимальна сума кредиту становить 200 000,00 грн, строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору, процентна ставка 39,99 % річних, порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу - 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. У матеріалах справи наявна також виписка з банківського рахунку ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) в АТ «СЕНС БАНК» за період з 14.07.2021 до 30.06.2025. З вказаної виписки вбачається встановлення відповідачці кредитного ліміту 14.07.2021 в розмірі 30 000,00 грн та подальше поступове збільшення розміру кредитного ліміту. Крім того, з вказаної виписки судом встановлено як користування кредитними коштами, так і сплату грошових коштів в рахунок погашення заборгованості. Відповідачка порушила строки та порядок погашення заборгованості за кредитним договором, про що свідчить виписка по рахунку та розрахунок заборгованості, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у сумі 105 648,14 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 60 512,45 грн, відсотків за користування кредитом в розмірі 45 135,69 грн. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, не сплатила погоджені сторонами відсотки по кредиту, отже має заборгованість про стягнення якої заявлено позовні вимоги у цій справі. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що умовами договору та паспортом споживчого кредиту, підписаними відповідачкою 14.07.2021, визначено, що строк кредитування становить 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписки по рахунку ОСОБА_1 , остання протягом 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту, активно користувалася кредитними коштами, сплачувала тіло кредиту та відсотки, у зв`язку з чим та враховуючи умови договору, суд вважає, що договір кредиту був пролонгований ще на 12 місяців, тобто до 14.07.2023. З наведеного слідує, що право позичальника користуватися кредитним лімітом, як і право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору, а саме періодом з 14.07.2021 до 14.07.2023. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець після строку кредитування, тобто після 14.07.2023, нараховував відповідачці відсотки за користування кредитними коштами до 30.06.2025. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого договору та, у даному випадку, нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 14.07.2021 до 14.07.2023 (враховуючи одноразову пролонгацію), а нараховані відсотки поза межами строку кредитування стягненню не підлягають. Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить. Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи виписку по рахунку та розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк» за період з 14.07.2021 до 14.07.2023 становить в загальному розмірі 57 277,95 грн, що складається з 28 806,50 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6 695,06 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 20 881,15 грн заборгованість за тілом кредиту; 895,24 грн овердрафт. Контррозрахунку відповідачка не надала. Доводи скаржниці про те, що позивачем та судом неправильно зазначено дату укладення кредитного договору, оскільки кредитний договір укладено 30.06.2020, а не 14.07.2021, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки з доданих до апеляційної скарги доказів вбачається, що 30.06.2020 відповідачка ОСОБА_1 уклала кредитний договір з АТ «Акцент-Банк», що жодним чином не стосується спірних правовідносин, які є предметом розгляду даної справи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не направляв відповідачці вимогу про дострокове погашення заборгованості спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: вимогою про усунення порушень (а.с. 25), описом вкладення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 25 на звор.), списком згрупованих поштових відправлень (а.с. 26-27), серед яких ОСОБА_1 . Апеляційний суд відхиляє доводи скаржниці про те, що позивачем при подачі позовної заяви порушено строки позовної давності, з урахуванням такого. Предметом позову у справі є вимоги про стягнення кредитної заборгованості за договором від 14.07.2021. Позов до суду подано у вересні 2025 року. Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; ст. 266 ЦК України - зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). При цьому за приписами пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (у редакції, чинній на час подачі позову та вирішення справи судом) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в державі тривав з 12.03.2020 по 30.06.2023. У постанові Верховно Суду від 13.11.2024 у справі № 383/1645/23 щодо позовної давності зазначено про те, що строк позовної давності в силу положень пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину. Позовна давність для пред`явлення позовних вимог на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12.03.2020 та продовжувався до 30.06.2023. Таким чином аргументи скаржниці про необхідність застосування до позовних вимог у справі наслідків спливу строків позовної давності, є помилковими. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», де зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Із урахуванням зазначеного вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши загальний розмір заборгованості з 105 648,14 грн до 57 277,95 грн. У решті рішення суду слід залишити без змін. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Із матеріалів справи вбачається, що стороною позивача при поданні позовної заяви, з урахування коефіцієнту 0,8, сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн. При подачі апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір в сумі 3633,60 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8), однак, відповідачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому звільнена від сплати судового збору, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, враховуючи, що за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволені на 54,21 %, то АТ «Сенс Банк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, слід компенсувати судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви в сумі 1313,18 грн. Беручи до уваги, що відповідачка звільнена від сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з АТ «Сенс Банк» на користь держави за подачу апеляційної скарги слід стягнути судовий збір в сумі 1663,82 грн. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Відтак, апеляційний суд, здійснивши взаєморозрахунок судових витрат, дійшов висновку про необхідність стягнення з АТ «Сенс Банк» на користь держави 350,64 грн судового збору. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Оскільки апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції, то підлягають зміні й витрати на професійну правничу допомогу, які слід стягнути з відповідачки на користь позивача. Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (54,21 %), з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» за розгляд справи в суді першої інстанції слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 821,10 грн. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2025 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, змінити, зменшивши загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», з 105 648,14 грн до 57 277,95 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Остаточно визначити, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 57 277,95 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 4 821,10 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь держави 350,64 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Судді Ю.В. Сіренко Л.І. Василенко О.В. Карпенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»