Постанова Волинський апеляційний суд № 164/1314/25

Справа № 164/1314/25 Провадження №33/802/359/26 Головуючий у 1 інстанції:Токарська І. С. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2026 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Клострейх О.В., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 04 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік, Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 24 травня 2025 року о 18 годині 16 хвилин у с. Будки по вул. Центральна керував трактором колісним марки «Ke-3 YANMAR» б/н у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія ОСОБА_1 проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager Alcotest 6810», результат якого становить 0,28‰, чим порушив п.2.9 (а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі захисник вважає постанову судді незаконною. Вказує на те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про наявні конкретні ознаки алкогольного сп`яніння. Посилається на те, що працівники поліції зобов`язані при визначенні стану рівня алкоголю в крові водія за допомогою відповідних алкотестерів, тобто газоаналізаторів керуватися технічними даними та інформацією від офіційного дистриб`ютора з експлуатації відповідного приладу, оскільки для газоаналізаторів моделей 6810 та 6820 передбачено похибку при результатах від 0 до 0,4‰ + 0.042‰. Отже, до 0,25‰ за Віденською конвенцією, результат огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу Drager 6810, який складав 0,28‰ можна вважати, як похибкою вказаного газоаналізатора. Зазначає, що Драгер був застосований з порушеним терміном калібрування. Просить постанову судді скасувати та закрити справу за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, яка підтримувала апеляційну скаргу і просила скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення. Так, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивно стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №340543 від 24.05.2025 (а.с.1); направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно від 24 травня 2025 року (а.с.2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3); результатом тесту приладу «Drager Alkotest 6810» щодо ступеня алкогольного сп`яніння (а.с.4); рапортом поліцейського Берути І.К. (а.с.5); поясненнями ОСОБА_3 від 24 травня 2025 року (а.с.8): довідкою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року (а.с.10); відеозаписами (а.с.12), а також іншими матеріалами справи. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п.2.9 «а» ПДР забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає за ч.1 ст.130 КУпАП. Процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп`яніння повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання. Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. А тому, оскільки на місці зупинки транспортного засобу у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю із порожнини рота (а.с.3), то працівник поліції мав право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп`яніння. В той час, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, під час проходження проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, або такий огляд проводиться у присутності двох свідків Згідно приписів частини 3 цієї статті КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п.7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. Зазначені нормативно-правові акти дають зробити висновок, що для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров`я є дві підстави, а саме незгода водія на проведення огляду на стан сп`яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами. Відеозаписи, які містяться у матеріалах справи, та перегляд їх змісту вказує на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зафіксовано належним чином. Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги. Як вбачається з відеозапису з бодікамер поліцейських, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, при спілкуванні в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме йому було повідомлено про те, що відчутно сильний запах алкоголю та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки, результат якого становив 0,28‰. Жодних заперечень чи свою незгоду щодо результату огляду не висловлював. До того ж сам сказав, що випив 100-150 грам горілки. Йому було роз`яснено його права та обов`язки, складено протокол щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та ознайомлено останнього з протоколом (а.с.12). Є безпідставними доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про наявні конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки з відеозапису вбачається, що поліцейський тільки підійшов до водія та відразу повідомив йому, що від нього відчутно запах алкоголю (а.с.12). Посилання захисника на те, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння становить 0,28 ‰, що відповідає допустимій нормі алкоголю, як вказано в п.6 ст.8 Конвенції та є у межах похибки, яка відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки приладу «Drager Alcotest 6810» для масової концентрації алкоголю в крові становить +- 0,042‰, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Статтею 8 пунктом 5 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25 квітня 1974 року, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається. У пункті 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 передбачено, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Отже, наведена норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші допустимі показники рівня алкоголю у повітрі, що видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2‰. Відповідно до Свідоцтва про повірку газоналізатора «Drager 6810» від 13.06.2024 вбачається що границі допустимої основної - абсолютної похибки приладу при вимірюванні масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі складає плюс/мінус 0,042‰ (а.с.77). Отже, якщо навіть брати до уваги урахування абсолютної похибки приладу «Drager 6810», результат огляду ОСОБА_1 складає 0,28 ‰ - 0,042 ‰= 0,238 ‰, тобто в будь-якому випадку більше ніж допустима норма. Таким чином, показник 0,28‰ перевищує межу допустимої похибки приладу Drager Alcotest. Є необґрунтованими доводи апелянта про те, що Драгер був застосований з порушеним терміном калібрування, оскільки з роздрукованого чеку приладу «Drager Alcoteste 6810», за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 13.06.2024, а проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 проводився 24.05.2025, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу «Drager Alcoteste 6810» (а.с.4). Крім того з свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки убачається, що газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Алкотест 6810», зав. № ARАМ-3588, яким проводився огляд ОСОБА_1 , дане свідоцтво чинне до 13 червня 2025 року (а.с.77). З врахуванням наведеного, враховуючи зміст відеозапису з бодікамер працівників поліції, згоду самого ОСОБА_1 із вчиненим правопорушенням, його ступеня алкогольного сп`яніння 0.28‰, підстав для визнання недійсним результатів його огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного за допомогою технічного приладу «Drager Alcotest 6810», апеляційний суд не вбачає. Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у частині встановлених обставин справи та вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Що стосується тверджень сторони захисту про можливість застосування в даній справі положень ст.38 КУпАП щодо ОСОБА_1 , оскільки на час розгляду справи апеляційним судом минули строки накладення адміністративного стягнення, визначені даною нормою закону, то вони не заслуговують на увагу, так як суперечать матеріалам справи та вимогам ч.6 ст.38 КУпАП. Так, правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, було вчинено ОСОБА_1 24 травня 2025 року (а.с.1). Приписами ч.6 ст.38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладено постановою судді Маневицького районного суду Волинської області від 04 березня 2026 року (а.с.82-83). Отже, адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено в межах строку, визначеного ч.6 ст.38 КУпАП, тому в даному випадку відсутні законні підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП у закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Інші доводи апеляційної скарги не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки не спростовують зазначеної вище сукупності доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину, та не можуть бути безумовними підставами для закриття провадження у даній справі. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного ст.266 КУпАП. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апелянта щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено й істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати безумовною підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі, як про це просить сторона захисту у своїх апеляційних скаргах. Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження в даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 04 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов