Постанова Волинський апеляційний суд № 161/5364/26

Справа № 161/5364/26 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/895/26 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Киці С. І., суддів - Данилюк В. А., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з поводження з побутовими відходами, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2026 року, ВСТАНОВИВ: Позивач Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "Луцькспецкомунтранс" в березні 2026 року звернулося в суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з поводження з побутовими відходами. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. 04 травня 2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" про визнання частини правочину недійсними та звільнення від обов`язку зі сплати заборгованості з оплати послуг що надаються у протиправний спосіб. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2026 року відмовлено в прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" про визнання частини правочину недійсними та звільнення від обов`язку зі сплати заборгованості з оплати послуг що надаються у протиправний спосіб, оскільки спільний розгляд зустрічного позову з первісним є недоцільним, об`єднання вказаних позовів призведе до затягування розгляду справи, істотно розширить предмет доказування, зокрема в частині дослідження умов публічних договорів, які просить визнати недійсними відповідач в зустрічному позові. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що у прийнятті зустрічного позову відмовлено безпідставно. Вказував, що зустрічний позов є пов`язаним з первісним позовом та вони повинні вирішуватись разом. Обидва позови виникають з одного й того самого матеріального правовідношення послуги з управління побутовими відходами, що надаються на підставі публічних договорів ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс" за адресою: АДРЕСА_1 . Предметом первісного позову є стягнення заборгованості за цими договорами. Предметом зустрічного позову є визнання недійсними умов цих самих договорів (у частині способу збирання відходів) та, як наслідок, визнання обов`язку з оплати за ними відсутнім. Спільний розгляд є доцільним, оскільки забезпечує всебічність та унеможливлює суперечливі рішення. Обставини, що входять до предмету доказування за обома позовами, збігаються на 90%. Задоволення зустрічного позову повністю виключає задоволення первісного позову. Висновки суду в ухвалі є проявом надмірного формалізму. Судове засідання 19 травня 2026 року, в якому вирішувалось питання про прийняття зустрічного позову, відбулося за участі представника позивача та відповідача ОСОБА_1 , інші відповідачі в судове засідання не викликались. Суд першої інстанції ухвалив відмовити в прийнятті зустрічного позову, однак, ЦПК України не передбачає такої процесуальної форми. Відповідно до ст. 194 ЦПК України можливі варіанти: - прийняття зустрічного позову; повернення позовної заяви. Відзив на апеляційну скаргу в цій справі не подавався. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу про відмову у прийнятті зустрічного позову підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спільний розгляд зустрічного позову з первісним є недоцільним, оскільки об`єднання вказаних позовів призведе до затягування розгляду справи, істотно розширить предмет доказування. Суд у складі колегії суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача. Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2026 року в справі № 361/12236/24. Ураховуючи викладене, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково. Звертаючись до суду із позовом, Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "Луцькспецкомунтранс" просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з поводження з побутовими відходами, що надаються на підставі публічних договорів ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс" за адресою: АДРЕСА_1 . Предметом зустрічного позову відповідача ОСОБА_1 є визнання недійсними умов цих самих договорів (у частині способу збирання відходів) та, як наслідок, визнання обов`язку з оплати за ними відсутнім. Суд першої інстанції не звернув уваги на зміст зустрічних позовних вимог, які є взаємопов`язані з первісним позовом і він виник з тих самих правовідносин щодо нарахування та оплати послуг. Задоволення одного позову виключає задоволення іншого. Таке вирішення спору є ефективним. Щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення судом першої інстанції про судове засідання призначене на 19 травня 2026 року, в якому вирішувалось питання про прийняття зустрічного позову, інших відповідачів, то судом першої інстанції надсилалась повістка про виклик до суду на 18.05.2026 усім учасникам справи. В судове засідання 18.05.2026 з`явились представник позивача та відповідач ОСОБА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_1 пред`явлено до ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс", відповідачі за первісними позовом - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не є учасниками справи за зустрічним позовом. ОСОБА_1 в судовому засіданні 19.05.2026 не заперечував проти розгляду справи у відсутності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується протоколом судового засідання. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив відмовити в прийнятті зустрічного позову, однак, ЦПК України не передбачає такої процесуальної форми, оскільки відповідно до ст. 194 ЦПК України можливі варіанти: - прийняття зустрічного позову; повернення позовної заяви, то суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на ч. 3 ст.194 ЦПК України, а також вказав, що повернення зустрічного позову не є перешкодою для його подання до суду в загальному порядку, Ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2026 року в цій справі скасувати та направити зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" про визнання недійсними умов договорів та визнання обов`язку з оплати за ними відсутнім до Луцького міськрайонного суду Волинської області для вирішення питання про прийняття зустрічного позову відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 24 червня 2026 року. Головуючий Судді