Постанова Харківський апеляційний суд № 643/16248/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №643/16248/25 Головуючий І-ї інстанції Довготько Т.М. Провадження № 33/818/457/26 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ч.4 ст.121 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Костенко Ю.С. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Борисовця О.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 14 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.121 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 15.09.2025 року о 10 год. 13 хв. в м. Харків, пр. Героїв Харкова,137, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit д.н.з НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова ЕНА 3649367 від 12.12.2024), чим порушив ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», п.31.3б) ПДР України. Постановою судді Салтівського районного суду м.Харкова від 14.11.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 місяці та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що автомобіль Ford Transit підпадає під категорію легкових автомобілів, та не підлягає обов`язковому технічному контролю. Вказує, що автомобілем керувала ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 пересів на водійське місце для з`ясування обставин та причини зупинки. Крім того, вказує, що постанова від 12.12.2024 року, яка міститься в матеріалах справи не завірена, а тому не може бути прийнята у якості доказу. Також, ОСОБА_1 подав клопотання мешканців Івашківського старостинського округу, в якому вони просять не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, оскільки він з початку повномасштабного вторгнення рф допомагає мешканцям громади у якості волонтера, постійно використовує власний транспортний засіб та доставляє гуманітарну допомогу, ліки людям похилого віку. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Згідно п. 31.3. б Правил дорожнього руху- забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: б) якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю); За порушення вимог пункту 31.3 б) ПДР України передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Частина 3 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Частиною 4 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті. Так, судовим розглядом встановлено, що 15.09.2025 року о 10 год. 13 хв. в м. Харків, пр. Героїв Харкова,137, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit д.н.з НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова ЕНА 3649367 від 12.12.2024), чим порушив ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», п.31.3б) ПДР України. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 454359 від 15.09.2025 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: - оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3649367 від 12.12.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Перевіряючи доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, то вони спростовуються матеріалами справи, а саме відеозаписом, з якого вбачається рух автомобіля Ford Transit д.н.з НОМЕР_1 , який був зупинений на вимогу працівників поліції та коли поліцейський підійшов до автомобіля, за кермом перебував саме ОСОБА_1 , будь-яких заперечень щодо керування ним автомобілем не висловлював. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 особисто зазначив у графі пояснення, що їхав проходити технічний огляд. Перевіряючи твердження апелянта про те, що автомобіль FORD TRANSIT , номерний знак д.н. НОМЕР_1 , не використовується з метою отримання прибутку та не є вантажним транспортним засобом, тому не підлягає обов`язковому технічному контролю, є необґрунтованими та апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» - транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Згідно ч. 6 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить - кожні два роки. За змістом ч. 2 п. 2 ст. 35 Закону України "Про дорожній рух" обов`язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. Визначення поняття «строк експлуатації» наведено у Наказі Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи транспортних засобів» із змінами, відповідно до якої строк експлуатації - період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки. Як убачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, FORD TRANSIT , номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований 29.10.2016, є спеціалізованим вантажним фургоном, повна маса якого складає 2800 кг, 2014 року випуску. Тобто, тип автомобіля є вантажним фургоном, строк експлуатації транспортного засобу FORD TRANSIT , номерний знак НОМЕР_1 , враховуючи рік його випуску, а саме 2014 рік, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №454369 від 15.09.2025 щодо ОСОБА_1 , складав 11 років. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням вантажного типу транспортного засобу, його вантажопідйомності до 3,5 тонн та строку експлуатації 11 років, автомобіль FORD TRANSIT , номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до наведених вимог частини 6 статті 35 Закону України "Про дорожній рух", підлягав обов`язковому періодичному технічному контролю, а тому доводи захисника в цій частині є неспроможними. Твердження апелянта про недостатність доказів притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП є безпідставними, оскільки до матеріалів справи долучена довідка з облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо повторності правопорушення, якою підтверджується попереднє вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП, а також належним чином засвідчена копія постанови, виготовлена з ІПНП про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3649367 від 12.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП. З огляду на викладене, фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, доведена повністю, а тому твердження апелянта про відсутність в його діях складу цього адміністративного правопорушення суд апеляційної інстанції оцінює як безпідставні. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Перевіряючи доводи захисника про необхідність урахування клопотання мешканців Івашківського старостинського округу, врахування зайнятості ОСОБА_1 волонтерською діяльністю та наявності обставин, які передбачають можливість призначення покарання (накладення стягнення) без позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд виходить з наступного. Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Санкція ч.4 ст.121 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу в розмірі від п`ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб. Вказана санкція у частині позбавлення права керування транспортним засобом є безальтернативною, а тому можливість накладення на водія стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами цією нормою не передбачена. Отже, штраф і позбавлення права керування транспортними засобами є обов`язковим видом стягнення при порушенні ч.4 ст.121 КУпАП, санкція даної статті не передбачає накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено в межах санкції ч.4 ст.121 КУпАП. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.4 ст. 121 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23,33 КУпАП. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 14 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик