Постанова 4818 № 641/2654/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 19 травня 2026 року м. Харків справа № 641/2654/24 провадження № 22-ц/818/975/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б. за участю секретаря: Шнайдер Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2025 року, постановлене під головуванням судді Боговського Д.Є., - в с т а н о в и в : У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 29 квітня 2024 року. Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить рішення Слобідського районного суду від 05 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови у позбавленні батьківських прав, помилково не взято до уваги, що з моменту винесення рішення про визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, відповідачка не змінила своє ставлення до виховання дитини та не приймає жодної участі у вихованні спільної дитини сторін, не піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2025 року залишити без змін. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується в частині відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав. Тому в іншій частині судове рішення судом апеляційної інстанції не переглядається. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не буде відповідати меті такого захисту: захисту інтересів дітей та стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27 жовтня 2007 року, розірвано. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 липня 2023 року визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком, ОСОБА_1 . З довідки комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 13» Харківської міської ради вбачається, що ОСОБА_5 перебуває на обліку у закладі. З листопада 2019 року і по теперішній час, ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов`язки у частині піклування за станом здоров`я дитини (т. 1 а.с. 22). З відповіді комунального закладу «Харківський ліцей № 95 Харківької міської ради» від 03.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований до 1-В класу закладу освіти з 18 листопада 2019 року та на теперішній час закінчив 5-В. За період навчання у закладі освіти (з 2019 року) ОСОБА_5 , проживає з батьком, ОСОБА_1 , який постійно цікавиться успіхами сина у навчанні, в позаурочний час активно приймає участь у заходах, спрямованих на розвиток дитини. У період дистанційного навчання ОСОБА_8 регулярно надсилає вчителям домашні завдання на навчальну платформу. Мати - ОСОБА_4 , з дня зарахування дитини до закладу освіти, спілкувалась з класним керівником один раз під час позакласного заходу в початковій школі та один-два рази через соціальні мережі. З початку військових дій на території України, мати ОСОБА_4 на короткий період виїздила з сином за кордон. На теперішній час ОСОБА_9 знаходиться у м. Харків (т. 1 а.с. 61). З характеристики ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня комунального закладу «Харківський ліцей № 95 Харківської міської ради» вбачається, зокрема, що батько, ОСОБА_1 , цікавиться навчанням сина, відповідально ставиться до його виховання. Під час очного навчання в школі батько приводив ОСОБА_8 до школи, цікавився його успіхами і проблемами, якщо такі виникали. За час навчання ОСОБА_5 , мати, ОСОБА_10 , один раз була присутня на шкільному святі в початкових класах (т. 1 а.с. 62). З акту обстеження умов проживання від 23 травня 2024 року, завідувачем сектору ССД Кашевською І.С., завідувачем сектору ССД Колеснік Г.В., останніми на підставі заяви ОСОБА_1 . З метою вирішення питання про позбавлення батьківських прав матері дитини проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Житло знаходиться на 6 поверсі 9-поверхового будинку, складається з 1 кімнати: ізольована квартира зі всіма комунальними зручностями. Умови проживання - задовільні, квартира облаштована необхідними меблями та побутовими приладами. Для виховання, розвитку та проживання дитини створено такі умови: У дитини окреме ліжко, місце для навчання, одяг відповідно віку (т. 1 а.с. 64). З висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що Департамент вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина (т. 1 а.с. 73-74). Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_4 є матір`ю дитини, однак ухиляється від виконання батьківських обов`язків та спілкування із дитиною, фінансово дитину не забезпечує, про її побут не дбає, що в свою чергу негативно впливає на психологічний стан дитини. В свою чергу, позивач створив належні умови для проживання та виховання свого сина. Крім того, син самостійно прийняв рішення проживати саме разом із батьком, оскільки від матері не відчував любові та турботи, позивач ніколи не створював перешкоди у спілкуванні сина із його матір`ю. Позивач вважає, що перебування сина під вихованням відповідача несе загрозу здоров`ю дитини. Відповідач постійно мешкає закордоном у Республіці Чехія, свідомо покинула свого сина в Україні на нього - батька дитини, і займається вихованням дітей свого теперішнього чоловіка, громадянина Чехії, із сином не спілкується, до того ж налаштовує їх старшу спільну доньку проти нього. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 . Відповідка, ОСОБА_4 , з початку військової агресії РФ, проживає у Чехії. Разом із нею проживає донька, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідача та умисного ухилення її від виконання своїх обов`язків по вихованню сина. Сам факт проживання матері окремо від дитини - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків. Зі змісту висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що Департамент вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина. Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України). При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України). Вищезазначений висновок Департаменту служб у справах дітей не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, оскільки підставою при прийняття рішення про доцільність позбавлення матері батьківських прав щодо її малолітньої дитини стали відомості, викладені позивачем у його позові до суду. Крім того, відповідач на співбесіді не була присутня, пояснень не надавала. Даний висновок не містить будь-яких даних, які, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є правовою підставою для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості даного висновку. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно її сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Разом з тим під час судового засідання суду першої та апеляційної інстанції встановлено, що наразі мати проживає в іншій державі, дитина ображена на матір у зв`язку з тим, що вона дозволила своєму співмешканцю його вдарити та не хоче з нею спілкуватись. Останнім часом спілкування матері з дитиною майже припинилось. Тому колегія суддів вважає за потрібне попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та вжити заходи до налагодження стосунків із сином. Відмова у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав не позбавляє позивача права на звернення до суду із таким позовом, якщо відповідач в подальшому не змінить свого ставлення до виховання дитини. Висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Рішення суду першої інстанції в іншій частині позовних вимог не оскаржене, судом апеляційної інстанції не переглядається. Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія виходить з наступного. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно з частинами першоюп`ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. В пункті 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2026 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подано клопотання про долучення доказів, в якому просить долучити до матеріалів справи докази понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу та при ухваленні рішення за результатами апеляційного розгляду справи вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. 15 жовтня 2025 року між адвокатським бюро "ОЛЕКСІЯ РОМАНЧЕНКО" в особі керуючого Романченка Олексія Михайловича та ОСОБА_2 укладено договір № 52/10-2025, відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта. Відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору № 52/10-2025 від 15 жовтня 2025 року сторони погодили, що гонорар адвокатського бюро за ведення справи у суді апеляційної інстанції становить 25000,00 грн. Відповідно до акту виконаних робіт № 1 до Договору № 52/10-2025 від 15.10.2025 року гонорар адвокатського бюро за надання професійної правничої допомоги клієнту у Харківському апеляційному суді при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 становить 25000,00 грн., які станом на день підписання даного акту повністю сплачено. Враховуючи надані стороною відповідача докази, ступінь складності справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, підтверджену документально вартість виконаних робіт, заперечень ОСОБА_1 щодо розміру витрат на правову допомогу, наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та стягнення їх з позивача на користь відповідача в розмірі 8 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2025 року залишити без змін. Попередити ОСОБА_4 про зміну ставлення до сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина