Ухвала КЦС ВС № 761/20103/25

Ухвала 24 червня 2026 року м. Київ справа № 761/20103/25 провадження № 61-8148ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлові послуги, ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ТОВ «Грінвіль Сервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату спожитих житлових послуг у розмірі 25 993,99 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. 17 червня 2026 року ТОВ «Грінвіль Сервіс» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року. 19 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Батрин М. В. подав заперечення проти відкриття провадження, оскільки судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, адже справа є малозначною. Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328,00 грн. Ціна позову в цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн). У касаційній скарзі товариство посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа має для позивача виняткове значення. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що наведені заявником обставини, на які він посилається як на підставу касаційного оскарження відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав вважати, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Вирішуючи питання про наявність правового питання, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд виходить із того, що таким може бути визнано питання, яке є ключовим для правозастосовної діяльності та водночас має винятково важливе значення для забезпечення єдності судової практики. Наявність таких ознак оцінюється з урахуванням предмета спору, значущості відповідного правового питання для держави і суспільства, а також його впливу на практику застосування норм права. Разом із тим заявник не навів належних і переконливих доводів на підтвердження того, у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики. Зокрема, у касаційній скарзі не зазначено новітніх, проблемних, засадничих або таких, що раніше не були предметом ґрунтовного дослідження, питань права, відповідь на які з боку суду касаційної інстанції могла б забезпечити нове, уніфіковане розуміння та застосування відповідних норм права не лише для сторін цього спору, а й для невизначеного, однак широкого кола учасників подібних правовідносин. Оцінка того, чи має справа виняткове значення для учасника справи, здійснюється судом з урахуванням доводів, наведених особою, яка подає касаційну скаргу, за умови належного обґрунтування нею відповідних обставин. При цьому виняткове значення справи повинно виходити за межі звичайних несприятливих наслідків, які настають для сторони у зв`язку з ухваленням судового рішення не на її користь. Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні усвідомлювати: випадки, передбачені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, мають винятковий характер та є відступом від загального правила. Тому відкриття касаційного провадження з підстави наявності будь-якого з таких випадків потребує належного й ґрунтовного обґрунтування як з боку особи, яка подає касаційну скаргу, так і з боку суду, оскільки протилежний підхід може призвести до порушення принципу правової визначеності. Верховний Суд також зазначає, що саме лише посилання у касаційній скарзі на відповідні підстави касаційного оскарження є лише виконанням вимог до її форми та змісту, встановлених цивільним процесуальним законом, і саме по собі не зумовлює відкриття касаційного провадження у справі щодо судових рішень, які відповідно до закону не підлягають касаційному оскарженню. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлові послуги відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко